Постанова

від 18.10.2012 по справі 3/252

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2012 № 3/252

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Костянчук С.П. - директор

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства „Еко"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.12.2011

у справі №3/252 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний завиток"

до Державного підприємства „Еко"

про стягнення 87635,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний завиток" про стягнення із Державного підприємства „Еко" грошових коштів у вигляді сплаченої орендної плати у період неможливості використання орендованого приміщення у розмірі 87635,00 грн. та 8500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позивачем у ході розгляду справи було подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 86752,00 грн. коштів сплачених за період неможливості використання орендованого приміщення та 8500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 справі №3/252 позов задоволено частково, стягнути з відповідача на користь позивача 86752,00 грн. збитків, 867,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4328,60 грн. за надання адвокатських послуг.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Державне підприємство „Еко" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 справі №3/252 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив та надав неправильну юридичну оцінку доказам, а також не з'ясував обставин справи щодо причин тимчасового відключення відповідачем електроенергії та водопостачання у займаному позивачем приміщенні, не встановив протягом якого періоду у часі зазначені послуги не надавались.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 провадження у справі №3/252 зупинялось до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №3/386-7/392 у частині стягнення із Державного підприємства „Еко" збитків у вигляді сплаченої орендної плати у період неможливості використання орендованого приміщення у розмірі 87635,00 грн.

Позивач у справі №3/386-7/392 подав заяву про часткову відмову від позову, якою відмовився від своїх позовних вимог про стягнення на свою користь 87635,00 грн. збитків - вартості сплаченої орендної плати. Дана заява була задоволена судом, про що зазначено в ухвалі від 16.02.2012 та рішенні господарського суду міста Києва від 28.05.2012 у справі №3/386-7/392.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 провадження у справі №3/252 поновлено.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням його представника на лікарняному.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи у межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Колегія суддів вважає, що неможливість представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення справи на більш тривалий термін, так як відповідач є юридичною особою, має керівний орган та знаходиться в трудових відносинах з іншими особами, які можуть представляти його інтереси (директор, тощо). Також, колегія суддів зазначає, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду даної апеляційної скарги.

20.08.2012 представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів у справі №3/252.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки воно не відповідає вимогам статті 38 ГПК України. Зокрема відповідачем не вказано обставин, що перешкоджають наданню ним витребовуваного доказу. Зокрема відсутні докази вчинення відповідачем дій спрямованих на отримання вказаного доказу від осіб, які таким доказом володіють.

21.08.2012 відповідачем було заявлене клопотання про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства „АК „Київводоканал" та Публічного акціонерного товариства „Київенерго" в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до частини 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства „АК „Київводоканал" і Публічного акціонерного товариства „Київенерго", у зв'язку із чим вищевказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідачем 13.09.2012 та 17.08.2012 були подані клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №3/386-7/392 за позовом ТОВ „Чарівний завиток" до ДП „Еко" про стягнення 224999,94 грн. збитків та справи №4/275 за позовом ТОВ „Чарівний завиток" до ДП „Еко" про стягнення 109826,07 грн. надмірно сплаченої орендної плати.

Частиною 1 статті 79 ГПК України, передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розглянувши дані клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання оскільки розгляд справ №3/386-7/392 та №4/275 не перешкоджає розгляду справи №3/252.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2004 між Державним підприємством „Еко", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чарівний завиток", як орендарем, укладено договір оренди №11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір оренди).

Відповідно до п. 1. вказаного договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 433,6 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Еко». Майно передається в оренду з метою розміщення:

на - 374 кв. м. перукарні;

на - 4 кв. м. пункт прокату відеокасет, без права продажу;

на - 20 кв. м. виставка експозиційних кухонних меблів, без права продажу;

на - 35,6 кв. м. кафе з правом продажу підакцизних товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що орендодавець передав, а орендар згідно договору оренди прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2004.

Відповідно до п. 10.1. договору строк дії договору сторонами встановлено з 01.04.2004 до 01.01.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі №40/432 договір оренди №11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004 визнано продовженим до 01.01.2014.

Зазначене рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 у справі №40/432.

Як зазначає суд першої інстанції, спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач вважає, що в результаті неправомірних дій відповідача щодо відключення орендованого приміщення від електроенергії та водопостачання, що призвело до неможливості користування приміщенням у період з серпня 2009 року по червень 2010 року, відповідач має повернути позивачу сплачену ним за цей період орендну плату в розмірі 86752,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 7.2. договору оренди орендодавець взяв на себе зобов'язання не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Пунктом 5.9. договору оренди визначено обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем орендованого майна (яким є відповідач) договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг орендарю.

На виконання вищевказаного пункту договору оренди між сторонами 01.04.2004 укладено договір №16-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг (надалі - договір про відшкодування витрат), відповідно до положень пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 (далі будівля), загальною площею 433,60 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а позивач - брати участь у витратах відповідача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих відповідачем за цим договором.

Строк дії договору про відшкодування витрат встановлений сторонами з 01.01.2004 по 01.01.2005 (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору про відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ні позивачем, ні відповідачем не подано доказів того, що хоча б одна із сторін виявила бажання припинити договір про відшкодування витрат, то є підстави вважати, що даний договір сторонами неодноразово продовжувався та є діючим.

Згідно положень пункту 2.1. договору про відшкодування витрат, відповідач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов та умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі для орендаря згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Проте, за твердженням позивача у період з 12.08.2009 по 15.06.2010 (після винесення постанови апеляційним судом у справі № 40/432) в орендованих позивачем приміщеннях відповідачем було відключено електроенергію, а також у подальшому відключено водопостачання.

Як встановлено місцевим господарським судом, з наявного у матеріалах справи листування сторін вбачається, що позивач 12.08.2009 звернувся з листом від 12.08.2009 до відповідача, в якому повідомив про те, що в орендованих приміщеннях відключено електроенергію та просив відновити постачання електроенергії. Проте, відповідач на вказаний лист своїм листом №508 від 20.08.2009 надав відповідь про те, що договір оренди втратив свою чинність та керівництво ДП „Еко" прийняло рішення про знеструмлення приміщення для проведення ремонтних робіт електросистеми будинку, а також повідомив позивачу, що у приміщеннях будуть проводитись ремонтні роботи по заміні системи водопостачання та каналізації мережі будинку, що в свою чергу вимагає повного відключення водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував послуги з електропостачання на підставі окремого договору від 22.09.2008 № 3630 (о/р3003630) про постачання електроенергії, укладеного з постачальником цих послуг - Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", стороною якого відповідач не є.

Відповідно до п. 2 Порядку обмеження електроспоживання або повного відключення від електроенергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №93 від 28.01.2004, у даному випадку відключення позивача від електроенергії має відбуватись безпосередньо Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", при цьому остання має повідомити споживача (позивача) про запровадження обмеження або припинення електропостачання не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання із зазначенням підстави, дати і часу відповідного запровадження.

На запит суду першої інстанції ПАТ „Київенерго" повідомило, що у серпні 2009 року персоналом СВП „Енергозбут Київенерго" відключення енергопостачання TOB „Чарівний завиток" не проводилися, вказівок Державному підприємству „Еко" щодо обмеження електропостачання не надавалося.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що відповідач неправомірно відключив орендовані позивачем приміщення від електроенергії.

Крім того, із долучених до матеріалів справи пояснень ПАТ „Київенерго" вбачається, що теплопостачання на потреби опалення та потреби гарячого водопостачання нежитлового приміщення перукарні TOB „Чарівний завиток" житлового будинку, розташованого за адресою бульвар Лесі Українки, 36/10 здійснювалося на підставі договору №520335 (о/р 521384), укладеного з ДП „Еко".

Місцевим господарським судом встановлено, що складений АЕК „Київенерго" 11.03.2010 акт № 503-10/084 свідчить про те, що станом на день обстеження перукарні „Чарівний завиток" за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 система опалення приміщень не функціонує.

Крім того, підтвердженням відключення орендованих позивачем приміщень від водопостачання є відсутність нарахувань за гарячу воду та холодну воду у рахунках на оплату комунальних послуг, виставлених позивачу відповідачем.

На запит суду першої інстанції ПАТ „АК „Київводоканал" повідомило суд, що ПАТ „АК „Київводоканал" не здійснював будь-яких дій та не надавав обов'язкові до виконання розпорядження Державному підприємству „Еко" щодо відключення водопостачання (водовідведення) в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 36/10 за період з серпня 2009 року по червень 2010 року. Також, за вказаний період співробітники ПАТ „АК „Київводоканал" для перевірки внутрішньо-будинкових мереж в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 36/10 не направлялись.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо повного відключення позивача від водопостачання також є неправомірними.

Доказів у спростування тверджень позивача про те, що приміщення були підключенні до електроенергії та було відновлено водопостачання раніше ніж у червні 2010 відповідачем не подано.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із тим, що до орендованих позивачем приміщень, більша площа яких орендувалась під перукарню та кафе, було відключено постачання електроенергії та водопостачання, позивачем з 15.08.2009 був оголошений простій через неможливість надавати перукарські послуги.

Факт простою позивача та відсутність господарської діяльності підтверджується наступними документи: акт СЕС Печерського району м. Києва від 26.08.2009, акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві від 06.11.2009, офіційна звітність позивача до податкових органів та органів статистики у період з серпня 2009 року по червень 2010 року (з нульовими показниками).

Проте, незважаючи на неправомірне відключення відповідачем орендованих позивачем приміщень від електроенергії та водопостачання позивач сплачував відповідачу орендну плату.

Матеріали справи (платіжні доручення) свідчать про те, що за період з серпня 2009 року по червень 2010 року позивачем було сплачено відповідачу орендну плату в загальному розмірі 86752,00 грн., що підтверджується наступними наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 5 від 21.08.2009 на суму 3000,00 грн., № 6 від 16.09.2009 на суму 2100,00 грн., № 11 від 13.10.2009 на суму 5500,00 грн., № 14 від 10.11.2009 на суму 16382,00 грн., № 15 від 16.11.2009 на суму 7410,00 грн., № 10 від 19.02.2010 на суму 16000,00 грн., № 15 від 08.04.2010 на суму 2500,00 грн., № 17 від 14.04.2010 на суму 2700,00 грн., № 24 від 28.04.2010 на суму 3400,00 грн., № 25 від 13.05.2010 на суму 12460,00 грн., № 30 від 18.05.2010 на суму 5000,00 грн., № 32 від 28.05.2010 на суму 5000,00 грн., № 33 від 03.06.2010 на суму 5300,00 грн.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів ДСПІН 2.2.2.022-99, затверджених постановою першого заступника головного державного санітарного лікаря України №22 від 25.03.1999 задля проведення перукарських робіт та правил гігієни персоналу перукарень, встановлюють обов'язковість наявності в приміщеннях перукарень санвузлів з умивальними раковинами до яких підводиться холодна та гаряча вода, яка має відповідати ГОСТ 2874-82 „Вода питьевая. Гигинические требования и контроль за качеством".

„Санитарные правила для предприятий общественного питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое" від 19.03.1991 (зі змінами 2007 року) також визначають, що приміщення загального харчування мають бути забезпечені холодним та гарячим водовідведенням.

Таким чином, оскільки, основною метою укладення договору оренди було прийняття приміщення саме за цільовим призначенням під перукарню та кафе, які за відсутності електропостачання та водовідведення не могли діяти, то позивач не мав можливості користуватись цими приміщеннями через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, відповідно до ст. 22 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", у процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Оскільки ведення позивачем господарської діяльності передбачає перебування працівників в орендованих приміщеннях, то і дотримання відповідних санітарних норм та влаштування санвузлів є обов'язковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у період відсутності в орендованих приміщеннях тепло- та водопостачання, а також електроенергії позивач був позбавлений можливості використовувати вищевказані приміщення в тому числі з метою облаштування пункту прокату відеокасет та виставки експозиційних кухонних меблів.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний завиток" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно витрат позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 8500,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2011 між позивачем та адвокатом Титикало Р.С. укладено угоду про надання правової допомоги, за умовами якої останній надає послуги щодо вирішення спору між позивачем та відповідачем відносно стягнення грошових коштів у вигляді сплаченої орендної плати у розмірі 87635,00 грн., комплекс дій по врегулюванню спору, підготовка та подання позову, представництво інтересів в Господарському суді міста Києва та інших судах.

Згідно п. 4 даної угоди сторони домовились, що розмір плати (гонорар) за послуги правової допомоги складає 8 500 грн. та сплачується авансом.

Підтвердженням того, що Титикало Р.С. - адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2845 від 22.02.2007.

В матеріалах справи наявний видатковий ордер від 03.11.2011, з якого вбачається, що Титикало Р.С. отримав за адвокатські послуги через касу позивача готівкою кошти в загальному розмірі 8 500 грн.

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 8 500 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.

Відповідно до п. 10 розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Пунктом 12 зазначеного роз'яснення встановлено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Колегія суддів вважає, що враховуючи обставини справи та суму позову, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи підлягають до стягнення в сумі 4328,60 грн. (5% від суми задоволеного позову).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшовши правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі, а також про часткове відшкодування позивачеві витрат на адвоката за рахунок відповідача, не врахував тієї обставини, що відповідно до ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат, та не включаються до позовних вимог, а тому помилково у резолютивній частині рішення зазначив про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства „Еко" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 справі №3/252 має бути змінене, шляхом зазначення у резолютивній частині рішення „позов задовольнити повністю" замість „позов задовольнити частково".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Еко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 справі №3/252 змінити.

У пункті 1 резолютивної частини рішення замість „позов задовольнити частково" вказати „позов задовольнити повністю".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Матеріали справи №3/252 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.