Постанова

від 18.10.2012 по справі 18/605/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 18/605/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Білоусова Я.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта -Коваленка А.О. (копія дов. №1793/1 від 29.05.2012р.),

боржника -не з'явився,

ліквідатора -не з'явився,

кредиторів -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС України (вх.№2640П/2) на постанову господарського суду Полтавської області від 03 травня 2012 року по справі №18/605/12 (суддя Іванко Л.А.),

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сінтекс Ко", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікар", м.Полтава,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Полтавської області від 03.05.2012 року у справі №18/605/12 (суддя Іванко Л.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікар" (36000, м.Полтава, вул. Леніна, 16, кв. 10, ідент. код 31988652). Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича (ліцензія АВ№347356 від 17.01.2008 року) з наданням йому повноважень відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зобов'язано ліквідатора до 20.08.2012 року здійснити інвентаризацію майна, яке може належати банкруту. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Постановлено вважати строки виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікар" такими, що настали та відомості про фінансове становище банкрута не є конфіденційними і не становлять комерційну таємницю. Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями підприємства. Припинено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікар" за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян. Зобов'язано ліквідатора направити копію постанови про визнання підприємства банкрутом всім відомим йому кредиторам. Зобов'язано ліквідатора Гапоненка Р.І. в десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови з'явитися до державного реєстратора для проведення перереєстрації підприємства-банкрута (заповнення реєстраційної картки форма 6). Постановлено ліквідатору надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута після закінчення ліквідаційної процедури, але не пізніше 01.05.2013 року.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби з постановою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову про визнання боржника банкрутом, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вікар" припинити.

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просить суд скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 03 травня 2012 року по справі №18/605/12, провадження у справі припинити.

Також представник апелянта звернув увагу суду, зокрема, на факт недостатності майна боржника для погашення вимог кредиторів та неможливості проведення державною податковою інспекцією перевірки.

03.09.2012р. від ліквідатора Гапоненка Р.І. до суду надійшов відзив (вх.№6944) на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор просить суд повністю відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги, а постанову господарського суду Полтавської області у справі № 18/605/12 від 03.05.2012р. залишити без змін.

08.10.2012р. від ліквідатора надійшов додаток (вх.№7836) до відзиву, в якому ліквідатор просить суд припинити провадження у даній справі.

У судове засідання представники боржника, кредиторів та ліквідатор не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. про відкладення розгляду справи. Дана ухвала, направлена на адресу ТОВ "Вікар" повернулась до суду із позначкою "Укрпошти"" «вкажіть точну адресу, в м.Полтава по вул. Леніна, 16 кв.10 немає". Як вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи ліквідатор Гапоненко Р.І. отримав 24.09.2012р., кредитори - 24.09.2012р. та 27.09.2012р.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, боржник, кредитори та ліквідатор не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та, оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи явку представників судом обов'язковою визнано не було.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї ліквідатора, вислухавши пояснення апелянта, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо вірного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак судова колегія зазначає, що провадження у даній справі про банкрутство порушено в порядку статті 52 Закону про банкрутство.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи приписи зазначених статей ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги ДПІ в Дніпровському районі м.Києва ДПС України та перевіряє законність та обґрунтованість постанови господарського суду Полтавської області від 03.05.2012р. в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2012 року ініціюючий кредитор, ТОВ «Компанія Сінтекс Ко», звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікар»в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство обґрунтована тим, що керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, та вказує, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань (а.с.2-а.с.3, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області 09 квітня 2012 року було порушено провадження у справі №18/605/12 про банкрутство ТОВ «Вікар», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(а.с.1, том1).

Постановою господарського суду Полтавської області від 03.05.2012 року у справі №18/605/12 (суддя Іванко Л.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікар" та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "Вікар" арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича, якого суд зобов'язав виконати всі дії, передбачені ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.38-а.с.39, том 1).

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.2 ГПК України та ч.2 ст.6 Закону про банкрутство господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 (надалі Закон) справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до 1 ст. 52 Закону про банкрутство, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за змістом ч.3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Абзац шостий статті 1 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства передбачається обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікар" в матеріалах справи відсутні, відповідно, вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування питання про те, який орган або особа уповноважений виступати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікар", де його адреса, а, відтак, - і місцезнаходження боржника.

Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Полтавської області виходив з того, що боржник відсутній за вказаною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2012 року в графі «статус відомостей про юридичну особу»зазначено: «відсутність юридичної особи за місцезнаходженням». Однак у графі «місцезнаходження»ТОВ «Вікар»міститься запис про перебування ТОВ «Вікар»за адресою: 36000, Полтавська область, місто Полтава, Жовтневий район, вулиця Леніна, буд.16, квартира 10 (а.с.24, том 1).

Щодо факту відсутності керівних органів (засновника) боржника, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2012 року засновниками (учасниками) товариства є Приватне підприємство Студія «Євакс-Біс»03058, м.Київ, Солом'янський район, вул. Лебедєва - Кумача, буд 5, кв.6, 34714155, (розмір внеску до статутного фонду -700000.00 грн.). Керівником юридичної особи зазначено Кальянова Ігоря Володимировича (а.с.24, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, докази відсутності учасників товариства (засновників) за місцезнаходженням не були надані суду першої інстанції.

Відповідно до статей 32-43 ГПК України доказами у справі, що розглядається господарським судом, є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному Законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й за перечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, в тому числі, письмовими дока зами. Довідка чи витяг з ЄДР є одним із письмових доказів, документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У справі про банкрутство, із точки зору правила належності доказів, ві домості з ЄДР, разом з іншими доказами, що вказують на відсутність керівних органів за адресою реєстрації та/або вказують на відсутність господарської діяльності, тощо, є належними, оскільки підтверджують, чи спростовують твердження заявника про припинення боржником підпри ємницької діяльності чи порушення вимог законодавства щодо місцезнаходження керівного органу.

Факт, який підтверджується документом із ЄДР, вва жається достовірним. В той же час, цей факт відповідно до процесуального законодавства не є преюдиціальним (безспірним, беззаперечним, таким, що не підлягає дока зуванню), оскільки він установлюється не господарським чи іншим судом при розгляді цивільної чи господарської справи та не іншим органом, який вирішує господарські спори. Таким чином, відповідно до ст. 35 ГПК України сторона, яка посилається на факти, що містяться в ЄДР, не звільняється від необхідності, їх доказування. Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає відсутність за місцезнаходженням не всіх органів управління боржника (вищого органу, виконавчих і контролюючих органів), а лише керівних органів боржника. Поняття керівних органів суб'єктів господарювання за конодавством не визначається, воно випливає з аналізу норм ЦК України, ГК України, ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до яких місцезнаходженням юридичної особи є місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсут ності місцезнаходження іншого органу чи особи, уповно важеної діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі - виконавчий орган), за певною адресою, яка вка зана засновниками (учасниками) в установчих докумен тах і за якою здійснюється зв'язок із юридичною особою. Отже, «керівні органи», в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство, це фізична особа (особи), член постійно дію чого виконавчого органу юридичної особи, який уповно важений за статутом діяти від імені юридичної особи без довіреності. У ст. 28 ГПК України керівні органи імену ються, як керівники підприємств та організацій, повно важення яких визначені законодавством або установчими документами.

До того ж витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у даному випадку є допустимим доказом, який застосовується для встановлення обставин справи у сукупності з іншими доказами і є підставою для порушення справи про банкрутство.

Слід також зазначити, що ніякі докази, в тому числі, і відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять безспірних доказів відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Окрім того, розглядаючи справу, суд першої інстанції не встановив наявність або відсутність підприємницької діяльності боржника на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі в порядку ст. 52 Закону.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 06.04.2012р. ухвалою Вищого адміністративного суду України порушено касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.12.2011р. та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі №2а-11866/11/2670 за позовом ТОВ «Вікар»до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом (03.05.2012р.) справа за позовом банкрута -ТОВ «Вікар»до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення -рішення розглядалась в адміністративному суді.

Вказане свідчить, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, у відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону, оскільки господарським судом Полтавської області не було надано оцінки, а також належним чином не проаналізовано наявність у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Полтавської області від 03.05.2012р. у справі №18/605/12 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржуваний судовий акт підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.3 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 03.05.2012р. у справі №18/605/12 скасувати.

Припинити провадження у справі.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.