Рішення

від 16.10.2012 по справі 367-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.2012Справа №5002-33/367-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій»

(вул. Паркова, 6 кв. 308-309, м. Сімферополь, 95492)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вест»

(Совєтський район, с. Дмитрівка, вул. 30 років Перемоги, 9, 97210)

про стягнення 88378.99 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Абієв Решат Расимович, представник, довіреність № б/н від 16.01.12, ТОВ «Кримський центр екологічних технологій»;

Родіонова Лариса Вікторівна, бухгалтер, наказ № 2-к від 03.05.04, ТОВ «Кримський центр екологічних технологій»;

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Вест»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Вест» про стягнення 88 378.99 грн., у тому числі 71 776.38 грн. заборгованості за договором з урахуванням інфляційних витрат, 14 423.00 грн. пені та 2791.00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 08/04-05 від 08 квітня 2010 року в частині своєчасної та повної оплати отриманого ним товару.

В процесі розгляду справи заявою від 01 березня 2012 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 75014.97 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, 18796.89 грн. пені та 3561.32 грн. 3% річних (т.1, а.с. 91).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 березня 2012 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду (а.с. 125-126).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26 березня 2012 року у справі було призначено судову економічну експертизу, матеріали справи були направлені до товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата», провадження у справі зупинено до повернення матеріалів з експертної установи (т.1, а.с. 139).

У зв'язку із поверненням до господарського суду АР Крим від товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» матеріалів даної справи разом із висновком експертизи ухвалою суду від 24 вересня 2012 року провадження по справі поновлено та призначено її до розгляду (т.3, а.с. 65).

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту поставки товару, а отже і факт наявності заборгованості, на думку відповідача, не є доведеним. Крім того, заявою від 01 жовтня 2012 року просив суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені ( т.1, а.с. 94-95, т. 3, а.с. 77-79, т. 3, а.с. 66-67).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02 жовтня 2012 року за клопотанням позивача (т.3, а.с. 72) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 16 жовтня 2012 року (т. 3, а.с. 74-75).

В судовому засіданні, призначеному на 16 жовтня 2012 року, представник позивача надав суду заяву, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення позовних вимог (т.3, а.с. 89) та просить суд стягнути з відповідача 68 490.84 грн. боргу з урахуванням інфляційних витрат, пеню в сумі 12 697.97 грн. та 3 % річних в розмірі 2523.25 грн..

Розглянувши надану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившегося представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

08 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вест» (покупець) укладений договір поставки № 08/04-5, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились, що постачальник зобов'язується передати у визначений строк пестициди та агрохімікати (далі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених даним договором (т.1, а.с. 7).

Асортимент, кількість, ціна та сума товару визначається у доповненнях (рахунку, витратній накладній, податковій накладній), а також у додатках до даного договору, укладених на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами даного договору ( пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що сума договору визначається доповненнями та додатками, які зазначені в пункті 2.1 договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору ціна товару визначається у додатках в національній валюті з врахуванням ПДВ.

Умови оплати визначаються у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору ( пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки товару визначається у додатках до нього.

Товар відвантажується покупцю на умовах, визначених у додатках до договору ( пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийняттям по кількості та якості. Передача товару по кількості та якості здійснюється покупцем в момент отримання його від постачальника.

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до кількості, зазначеній у накладній, по якості - у відповідності до сертифікату якості підприємства - виробника ( пункт 5.4 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачені, зокрема, обов'язки постачальника оплатити поставлений постачальником товар в сумі та у строки, визначені даним договором та у випадку несвоєчасної оплати за товар оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Строк дії договору визначений в пункті 9.1 та становить до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 262 848.99 грн., що підтверджується додатками до договору поставки № 08/04-5 від 08 квітня 2010 року № 1, від 21 квітня 2010 року № 02, від 27 квітня 2010 року № 03, від 05 травня 2010 року № 04, від 14 травня 2010 року № 05, від 23 червня 2010 року № 06, від 30 червня 2010 року № 07, від 09 липня 2010 року № 08, від 12 липня 2010 року № 09, від 19 липня 2010 року № 10, від 26 липня 2010 року № 11, від 03 серпня 2010 року № 12 та видатковими накладними № 144 від 13 травня 2010 року, № 125 від 29 квітня 2010 року, № 92 від 16 квітня 2010 року, № 106 від 21 квітня 2010 року, № 200 від 30 червня 2010 року, №267 від 03 вересня 2010 року, № 198 від 24 червня 2010 року, № 157 від 26 травня 2010 року, № 215 від 16 липня 2010 року, № 219 від 22 липня 2010 року, № 241 від 03 серпня 2010 року (т. 1, а.с. 8-19, 78-80).

Додатком № 12 від 03 серпня 2010 року до договору поставки № 08/04-5 від 08 квітня 2010 року, який був підписаний між сторонами у справі (а.с. 19, т. 1), визначений строк оплати - до 13 вересня 2010 року.

Але відповідач, як стверджує позивач, вартість поставленого товару у строки, визначені у додатку № 12, сплатив лише частково, в результаті чого за ним створилась заборгованість в розмірі 68 048.99 грн..

Позивач претензією від 29 листопада 2011 року вимагав від відповідача сплати заборгованості ( т. 1, а.с. 23), однак вказана вимога була залишена відповідачем поза увагою.

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою, спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № 08/04-5 від 08 квітня 2010 року було поставлено товар відповідачу, який був оплачений останнім лише частково, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 68 048.99 грн..

Судом було досліджено докази, надані позивачем в обґрунтування факту поставки товару, та з огляду на висновки, яких дійшов судовий експерт, встановлено наступне.

Так, факт поставки товару підтверджується накладними № 144 від 13 травня 2010 року, № 125 від 29 квітня 2010 року, № 200 від 30 червня 2010 року, № 198 від 24 червня 2010 року, № 157 від 26 травня 2010 року, № 215 від 16 липня 2010 року, № 219 від 22 липня 2010 року, № 241 від 03 серпня 2010 року, які підписані уповноваженим представником відповідача, повноваження якого закріплені у відповідній довіреності на отримання товару (т. 1, а.с. 78-80, 84-86).

Одночасно, накладні № 92 від 16 квітня 2010 року, № 106 від 21 квітня 2010 року, № 267 від 03 вересня 2010 року не містять підпису отримувача, у зв'язку з чим факт отримання товару за ними відповідач заперечує.

Однак, суд дійшов висновку про хибність таких доводів представника відповідача з огляду на наступне.

Так, їх реквізити (дата складення) та суми, вказані в цих накладних, були відображені сторонами в актах звірення взаємних розрахунків, які були підписані представником та скріплені печаткою відповідача (а.с. 20-22, т.1).

Крім того, представник відповідача посилався на те, що матеріали справи містять як примірники цих накладних без підпису представника відповідача, який би підтверджував отримання товару, так і примірники, підписані представником відповідача. Вказане, на думку представника, свідчить про їх підробленість позивачем.

Суд, дослідивши примірники накладних, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 78 об.- 79, т.2, а.с. 147, т.3, а.с 3), дійшов висновку про помилковість таких доводів, оскільки поза увагою представника відповідача залишився той факт, що накладні, які містять підпис отримувача товару, були надані саме відповідачем на вимогу експерта разом із супровідним листом, який підтверджує повноваження особи, директора, яка отримувала товар за накладними (т.2, а.с. 11), що, на думку суду, підтверджує факт вчинення цих господарських операцій, а також спростовує заперечення представника відповідача щодо їх підробленості.

Більш того, суд вважає за необхідне підкреслити, що факт поставки товару та наявність заборгованості у відповідача була встановлена судовим експертом, що підтверджується висновком № 108-30/03 (а.с. 50, т.3). Так, зокрема, експерт дійшов таких висновків, у тому числі, за результатом дослідження податкових накладних сторін по справі, а також інформації щодо відповідача, як платника ПДВ.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти звірення взаємних розрахунків сторін по даній справі, підписані та скріплені печатками сторін, в яких відображено заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Вест» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» в сумі 78 048.99 грн (т.1, а.с. 20-22).

16 жовтня 2012 року представником позивача було подано суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій він остаточно вимагав стягнення з відповідача 68 049.00 грн. заборгованості (т.3, а.с.89).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт поставки позивачем товару відповідачу, а також факт наявності у останнього заборгованості в сумі, визначеної судовим експертом, - 68 049.00 грн..

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Однак, доказів виконання своїх обов'язків за договором в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару відповідачем суду надано не було.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 68 048.99 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач з врахуванням останніх уточнень просив суд стягнути з відповідача за період з 01 лютого 2011 року по 29 лютого 2012 року пеню у сумі 12 697.97 грн., 3 % річних в сумі 2 523.25 грн. та 441.84 грн. інфляційних втрат.

Однак, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 12 697.97 грн., 3 % річних в сумі 2 523.25 грн. та 441.84 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, позивачем на підставі пункту 6.1 договору було нараховано відповідачу 12 697.97 грн. пені за період з 01 лютого 2011 року по 29 лютого 2012 року.

Правильність розрахунку суми пені, проведеного позивачем, підтверджена експертом, що знайшло своє відображення у висновку від 27 серпня 2012 року № 108-30/03 (т. 3, а.с. 50- 63).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору передбачений, зокрема, обов'язок постачальника у випадку несвоєчасної оплати за товар оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, враховуючи порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, а також те, що такий вид відповідальності як сплата пені був обумовлений сторонами у договорі, позивачем, ТОВ «Кримський центр екологічних технологій» , обґрунтовано та законно нараховано ТОВ «Вест» пеню в сумі 12 697.97 грн..

Одночасно, в заяві від 01 жовтня 2012 року відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені (а.с. 66-67, т. 3).

Пунктом 1 статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, враховуючи умови додатку № 12 від 03 серпня 2010 року до договору поставки № 08/04-5, один рік з дати, коли у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленого товару, сплинув 13 вересня 2011 року.

Таким чином, з огляду на те, що позивач звернувся до суду із даною позовною заявою 02 лютого 2012 року, суд погоджується із доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку для звернення із вимогами про стягнення пені, а також щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо цих вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 12 697.97 грн. належить відмовити, з огляду на пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з даними вимогами.

Одночасно, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Остаточно, у своєї заяві від 16 жовтня 2012 року позивач вимагав стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 441.84 грн. та 3 % річних в сумі 2 523.25 грн. (а.с. 89. т.3), тобто в розмірі, правильність якого була підтверджена судовим експертом, що вбачається з його висновку (а.с. 61-62, т.3).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку по те, що вищевказані вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з їх обґрунтованістю.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, суд зауважує, що до складу судових витрат, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, також входять витрати, понесені у зв'язку з проведенням судової експертизи, вартість якої, зокрема по даній справі, була оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (т. 3, а.с. 93).

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 22 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вест» (Совєтський район, с. Дмитрівка, вул. 30 років Перемоги, 9, 97210, код ЄДРПОУ 22248775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» (вул. Паркова, 6 кв. 308-309, м. Сімферополь, 95492, код ЄДРПОУ 32749783) 68 048.99 грн. суми боргу, 441.84 грн. інфляційних втрат, 2 523.25 грн. 3 % річних, 1 429.27 грн. судового збору та 4 381.19 грн. витрат, понесених у зв'язку з проведенням судової експертизи.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вест» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» пені в сумі 12 697.97 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська