Постанова

від 16.10.2012 по справі 18/3249/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 18/3249/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" на рішеннявід 08.12.2011

господарського суду Полтавської області

та на постанову від 24.05.2012 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 18/3249/11 господарського суду Полтавської області за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс", простягнення коштів В судове засідання прибули представники сторін: позивачаТкаченко Н.Ф. (дов. від 17.01.2012 № 68); відповідачаСавельєв М.В. (дов. від 08.10.2012 № б/н); Казакова О.Л. (дов. від 08.10.2012 № б/н); 09.10.2012 в слуханні справи оголошувалась перерва до 16.10.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач -Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" (надалі -АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" (надалі -ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс") про стягнення 871865,87 грн., з яких: 500000,00 грн. -заборгованість по кредиту, 247945,21 грн. -відсотки за користування кредитними коштами за період з 01.11.2009 по 25.10.2011, 27936,07 грн. -пеня за прострочку сплати відсотків, 77500,00 грн. -пеня за прострочку сплати кредиту, 5984,59 грн. -штраф за прострочку сплати відсотків, 12500,00 грн. -штраф за прострочку сплати кредиту, у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору № 2008-55 від 09.06.2008.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 18/3249/11 (суддя -Кульбако М.М.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" 34964,78 грн. основної заборгованості за кредитом, 16502,92 грн. відсотків, 14,40 грн. на повернення державного мита та 13,92 грн. на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 (колегія суддів: Крестьянінов О.О., судді -Бородіна Л.І., Фоміна В.О.), апеляційну скаргу АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" задоволено частково; рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 18/3249/11 змінено та викладено пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції: "2. Стягнути з ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" 15101,07 грн. основної заборгованості за кредитом, 5254,27 грн. відсотків за кредитом, 2340,67 грн. пені на прострочений кредит, 498,50 грн. пені на прострочені відсотки, 755,06 грн. штрафу за прострочений кредит, 262,81 грн. штрафу за прострочені відсотки, 242,38 грн. державного мита та 6,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу." в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 18/3249/11 залишити без змін; стягнуто з ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" 242,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановленими судами попередніх інстанцій судовими актами, позивач -АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2012, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 09.06.2008 між АКБ "Східно-Європейський банк" (Банк) та ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 2008-55, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну лінію у сумі 500000,00 грн. на поповнення обігових коштів підприємства строком з 09.06.2008 по 08.06.2009 із сплатою відсотків у розмірі 22 % річних. Додатковим договором № 1 від 27.11.2008 до Кредитного договору, сторонами з 01.12.2008 збільшений розмір відсотків за користування кредитом до 25%.

Банк (позивач) виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 2008-55 та перерахував Позичальнику (відповідачу) кредитні кошти у сумі 500000,00 грн. Однак, Позичальник свої кредитні зобов'язання не виконав, а тому станом на 26.10.2011 за відповідачем рахується заборгованість по кредиту та несплаченим відсоткам за користування кредитом, а саме: заборгованість по кредиту - 500000,00 грн.; нараховані відсотки за період з 01.11.2009 по 25.10.2011 - 247945,21 грн., пеня на прострочені відсотки - 27936,07 грн., пеня на прострочений кредит - 77500,00 грн., штраф на прострочені відсотки - 5984,59 грн., штраф на прострочений кредит - 12500,00 грн., всього на суму 871865,87 грн., які Банк просив стягнути у повному обсязі.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 35 ГПК України, дійшов висновку, що на підставі рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81, зобов'язання ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" перед АКБ "Східно-Європейський Банк" по Кредитному договору № 2008-55 від 09.06.2008 на загальну суму 558 529,07 грн. є припиненими, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості у зазначеній сумі.

При цьому, виходячи з фактичних обставин, які встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81, та є приюдиційними, місцевий господарський суд зробив висновок про те, що зобов'язання відповідача по Кредитному договору № 2008-55 на суму 558 529,07 грн. є припиненими з моменту вступу цього рішення в законну силу, тобто з 20.08.2010. У зв'язку з цим, місцевим господарським судом, здійснено перерахунок заборгованості по кредиту та заборгованості по відсоткам, і задоволено до стягнення з відповідача за період з 01.08.2010 по 25.10.11 -34964,78 грн. заборгованості за кредитом та 16502,92 грн. заборгованості по відсоткам.

В частині позовних вимог про стягнення пені та штрафних санкцій, місцевим господарським судом відмовлено у їх задоволенні, з посиланням на те, що ці вимоги заявлені поза строком позовної даності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу погодився з висновками місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 558 529,07 грн., з посиланням на те, що відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81 щодо припинення зобов'язання ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" перед АКБ "Східно-Європейський Банк" по Кредитному договору № 2008-55 від 09.06.2008 на загальну суму 558 529,07 грн., є преюдиційними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, що датою припинення зобов'язання у вказаній сумі є дата набрання рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі №17/81 законної сили (20.08.2010), оскільки в силу приписів частини 2 ст. 601 Цивільного кодексу України, датою припинення зобов'язання на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог є дата отримання іншою стороною відповідної заяви про їх зарахування.

Оскільки в матеріалах справи є заява ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" адресована АКБ "Східно-Європейський Банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог з відміткою про одержання її банком 03.06.2010, тому, з урахуванням факту встановленого рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що датою припинення зобов'язань за Кредитним договором № 2008-55 від 09.06.2008 на загальну суму 558 529,07 грн., необхідно вважати дату вручення позивачу заяви № 56 від 01.06.10 про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто 03.06.2010.

Водночас, судом апеляційної інстанції зауважено, що за відповідачем рахується кредитна заборгованість у більшій сумі, ніж визначено у рішенні господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 по справі № 17/8, тому зобов'язання за Кредитним договором № 2008-55 від 09.06.2008 припинилося не у повному обсязі.

З огляду на це та враховуючи, що господарським судом першої інстанції невірно визначено дату припинення зобов'язання - 31.07.2010 замість 03.06.2010, тому судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми боргу по кредиту та відсоткам, виходячи з дати припинення зобов'язання 03.06.2010, та зроблено висновок, що до стягнення підлягає залишок кредитної заборгованості у сумі 15101,07 грн.; відсотки за неповернутою сумою кредиту за період з 04.06.2010 по 25.10.2011 у розмірі 5254,27 грн.

Також, судом апеляційної інстанції зауважено, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу заявлені позивачем у межах строків позовної даності, а тому з урахуванням часткового припинення зобов'язань за тілом кредиту та нарахованим відсоткам здійснено перерахунок пені та штрафних санкцій та задоволено до стягнення пені за прострочений кредит в період з 26.10.2010 по 25.10.2011 у сумі 2340,67 грн.; пені за прострочені відсотки в період з 26.10.2010 по 25.10.2011 у сумі 498,50 грн., а також штрафу відповідно до п. 4.2. Кредитного договору на прострочений кредит у сумі 755,06 грн. та штраф на прострочені відсотки у сумі 262,81 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судом апеляційної інстанції змінено резолютивну частину рішення в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суди застосувавши зазначену норму процесуального права не врахували того, що преюдиційними є тільки факти, встановлені рішенням господарського суду, і такі факти знаходять своє відображення в резолютивній частині судового рішення. При цьому окремі обставини, яким дана відповідна оцінка в мотивувальній частині судового рішення не є преюдиційними фактами в розумінні статті 35 ГПК України.

Приймаючи факти встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81, як преюдиційні, судами не надано належної правової оцінки тому, що у резолютивній частині рішення не визначено момент припинення зобов'язання сторін за Кредитним договором № 2008-55 від 09.06.2008.

А отже, факт припинення зобов'язання сторін за Кредитним договором № 2008-55 може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

При цьому судами не взято до уваги, що рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81, є рішенням про встановлення факту, яке не підлягає примусовому виконанню і не призводить до поновлення порушеного права, тому факти зазначені у такому рішенні не є преюдиційними, але іншими обставинами у справі, які не були досліджені судами при вирішенні спору про стягнення кредитної заборгованості у даній справі, що виник з матеріально правових відносин.

Виходячи з того, що рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 у справі № 17/81 не встановлено моменту припинення зобов'язання, і суди попередніх інстанцій досліджували обставини щодо цього, судам також необхідно було дослідити обставини щодо виконання цього рішення, оскільки відповідачем не надано доказів припинення його зобов'язань перед Банком на суму 558529,07 грн., у той час як позивачем надано докази того, що взаємозалік не відбувся, оскільки в реєстрі вимог кредиторів АКБ "Східно-Європейський банк" за банком рахується заборгованість перед кредиторами ПП "Абсолют-Маркет", ПП "Азаліт-Компані", ПП "Діламіт-Технолоджі", ПП "Оіл Ролс", ПП "Профіт Капітал" на загальну суму 558529,07 грн. А отже, судам необхідно дослідити і обставини справи щодо можливості проведення взаємозаліку між сторонами з урахуванням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що судом апеляційної інстанції здійснено порушення приписів частини 1 ст. 101 ГПК України, відповідно до якої, у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі й додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В порушення даної норми процесуального права, апеляційний господарський суд прийняв як належний доказ заяву про зарахування однорідних вимог № 56 від 01.06.2010, яка долучена до матеріалів справи після розгляду справи по суті та прийняття рішення, і зазначеному доказу не надавалось належної юридичної оцінки судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки самостійно без належного обґрунтування прийняв доказ, який не подавався до суду першої інстанції.

Втім, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі. З матеріалів справи не вбачається переконливих доводів, які об'єктивно перешкоджали відповідачеві скористатися правом, наданим ст. 22 ГПК України, та своєчасно подати докази.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не правомірно взято до уваги додаткові докази, які не були досліджені судом першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 та рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 18/3249/11 - скасувати.

Справу № 18/3249/11 направити на новий розгляд господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.С. Коваленко

С.Р. Шевчук