Рішення

від 07.02.2013 по справі 18/3249/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2013 р. Справа №18/3249/11

за позовом Акціонерно-комерційного банку "Східно-Європейський банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс", м. Кременчук

про стягнення 871 865,87 грн.

Суддя Сірош Д. М.

за участю представників :

позивача: Чорнокондратенко І. П., дов. від 13.08.2012 р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" (надалі - АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" (надалі - ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс") про стягнення 871865,87 грн., з яких: 500 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 247 945,21 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 01.11.2009р. по 25.10.2011р., 27 936,07 грн. - пеня за прострочку сплати відсотків, 77 500,00 грн. - пеня за прострочку сплати кредиту, 5 984,59 грн. - штраф за прострочку сплати відсотків, 12 500,00 грн. - штраф за прострочку сплати кредиту, у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору № 2008-55 від 09.06.2008р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 18/3249/11 (суддя - Кульбако М. М.), позовні вимоги було задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" 34 964,78 грн. основної заборгованості за кредитом, 16502,92 грн. відсотків, 14,40 грн. на повернення державного мита та 13,92 грн. на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 р. апеляційну скаргу АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" задоволено частково; рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 18/3249/11 змінено та викладено пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції: "2. Стягнути з ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" 15 101,07 грн. основної заборгованості за кредитом, 5 254,27 грн. відсотків за кредитом, 2 340,67 грн. пені на прострочений кредит, 498,50 грн. пені на прострочені відсотки, 755,06 грн. штрафу за прострочений кредит, 262,81 грн. штрафу за прострочені відсотки, 242,38 грн. державного мита та 6,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу"; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 р. у справі № 18/3249/11 залишити без змін; стягнуто з ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" 242,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2012 р. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" було задоволено частково; Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 р. у справі № 18/3249/11 скасовано; справу № 18/3249/11 направлено на новий розгляд господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

При автоматичному розподілі призначено суддю Сіроша Д. М.

Ухвалою від 19.11.2012 р. вказану справу було прийнято до розгляду.

Позивач у позовній заяві та у письмових поясненнях (а. с. 17 - 20, том. ІІ), а також представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а. с. 33-35) та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 р. по справі № 17/81 припинено зобов'язання ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" перед АКБ "Східно-Європейський Банк" на загальну суму 558 529,07 грн.

Також, відповідач вказує, що залишок суми основного боргу за кредитом становить 15 101,07 грн. та визнає заборгованість по відсоткам за кредитом в розмірі 5 254, 27 грн. за період з 04.06.2010 р. по 25.10.2011 р., пені, штрафам на загальну суму 3 857,04 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив :

09.06.2008 року між АКБ "Східно-Європейський банк" (позивач) та ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (відповідач) укладено кредитний договір №2008-55, відповідно до якого банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну лінію в сумі 500 000,00 грн. на поповнення обігових коштів підприємства строком з 09.06.2008 року по 08.06.2009 року із сплатою відсотків у розмірі 22% річних.

27.11.2008 р. сторони уклали додатковий договір №1 до кредитного договору № 2008-55 від 09.06.2008 року, яким з 01.12.2008 р. збільшили розмір відсотків за користування кредитом до 25%.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" кошти у загальному розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно п. 3.3.1. кредитного договору № 2008-55 від 09.06.2009 р. позичальник зобов'язується забезпечити повернення усіх траншів , наданих в межах кредитної лінії, не пізніше 08.06.2009 р. на рахунок та сплату відсотків за користування кредитом на останній робочий день кожного поточного місяця.

Пунктом 3.3.2 кредитного договору №2008-55 від 09.06.2009 р. сторони передбачили, що кошти на погашення заборгованості необхідно направляти на оплату заборгованості у наступній черговості: відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання; прострочені відсотки за користування кредитом; прострочена заборгованість по кредиту, поточні нараховані відсотки по кредиту, поточна заборгованість по кредиту, пені, штрафи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує що рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 р. по справі № 17/81 було припинено зобов'язання ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" перед АКБ "Східно-Європейський Банк" на загальну суму 558 529,07 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 111-12 ПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як досліджено судом рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 р. у справі № 17/81 не встановлено моменту припинення зобов'язання сторін за Кредитним договором № 2008-55 від 09.06.2008 р.

Частиною другою статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиційними є тільки факти, встановлені рішенням господарського суду, і такі факти знаходять своє відображення в резолютивній частині судового рішення. При цьому окремі обставини, яким дана відповідна оцінка в мотивувальній частині судового рішення не є преюдиційними фактами в розумінні статті 35 ГПК України.

У резолютивній частині рішення від 09.08.2010 р. у справі № 17/81 не визначено момент припинення зобов'язання сторін за Кредитним договором № 2008-55 від 09.06.2008р.

А отже, факт припинення зобов'язання сторін за Кредитним договором № 2008-55 може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

При цьому, слід зазначити, що рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 р. у справі № 17/81, є рішенням про встановлення факту, яке не підлягає примусовому виконанню і не призводить до поновлення порушеного права, тому факти зазначені у такому рішенні не є преюдиційними.

На виконання вказівок ВГСУ щодо можливості проведення взаємозаліку між сторонами з урахуванням вимог діючого законодавства слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів;3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 110 Цивільного кодексу України в Законі України "Про банки та банківську діяльність", який є спеціальним, передбачено особливості ліквідації банків.

Статтею 93 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження реєстру вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 вищевказаного Закону.

Статтею 87 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього закону та нормативно-правових актів Національного банку України (п. 5 ч. 1 ст. 92 Закону).

Ліквідатор банку з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банку (п. 2 ч. 2 ст. 92 Закону).

Ліквідатор складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України (п. 4 ч. 2 ст. 93 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 93 Закону, ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Таким чином, законодавчо встановлено, що погашення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі банку відбувається у суворій відповідності до спеціального законодавства, а саме: ст. ст. 92 - 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а тому порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, не передбачає можливість індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку. Такої позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 26 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Вказана позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 03.10.2011 р. у справі № 27/291-10 від 03.10.2011 р. у справі № 27/292-10, від 24.10.2011р. у справі № 16/041-10, прийнятих в порядку перегляду постанов Вищого господарського суду, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

У вищевказаних постановах Верховного Суду України зазначається про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на статтю 602 ЦК України, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Крім того, підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів в ліквідаційний процедурі банку є рішення суду, яке набрало законної сили та не оскаржене ліквідатором у встановленому законом порядку, згідно п. 9.4. глави 9 Постанови № 369 від 28.08.2001р. Правління НБУ "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства".

В зв'язку з тим, що господарським судом Полтавської області при винесенні рішення по справі №17/81 не розглядалась вимога ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів банку, а саме: заміну кредиторів ПП "Абсолют-Маркет", ПП "Азаліт-Компані", ПП "Даламіт-Технолоджі", ПП "ОІЛ РОЛС", ПП "Профіт Капітал" на ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс", у ліквідатора АКБ "Східно-Європейський банк" відсутні підстави вносити пропозицію на затвердження НБУ змін щодо до реєстру вимог кредиторів банка.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що взаємозалік не відбувся, тобто в реєстрі вимог кредиторів АКБ "Східно-Європейський банк" не відбувалася зміна кредиторів: ПП "Абсолют-Маркет", ПП "Азаліт-Компані", ПП "Даламіт-Технолоджі", ПП "ОІЛ РЛС", ПП "Профіт Капітал" на ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс", позивач - АКБ "Східно-Європейський банк" залишився боржником перед ними на загальну суму 558 529,07 грн. До реєстру вимог кредиторів АКБ "Східно-Європейський банк" зміни не вносились.

Таким чином, поєднання боржника і кредитора в особі ТОВ "Компані "Єврокор Плюс" не відбулось, а тому неможливо виконати рішення суду від 09.08.2010 р. по справі № 17/81, провести взаємозалік, на якому наполягає відповідач - ТОВ "Компанія "Єврокор-Плюс".

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача про те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2010 р. по справі № 17/81 припинено зобов'язання ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" перед АКБ "Східно-Європейський Банк" по кредитному договору № 2008-55 від 09.06.2008 року на загальну суму 558 529,07 грн. (а. с. 37-41 том. І).

Судом під час нового розгляду справи досліджено обставини щодо виконання цього рішення, зокрема, представник відповідача повідомив суд, що вказане рішення не виконане, до ВДВС щодо примусового виконання рішення № 17/81 він не звертався.

Крім того, відповідачем не надано доказів припинення його зобов'язань перед Банком на суму 558 529,07 грн., у той час як позивачем надано докази того, що взаємозалік не відбувся, оскільки в реєстрі вимог кредиторів АКБ "Східно-Європейський банк" за банком рахується заборгованість перед кредиторами ПП "Абсолют-Маркет", ПП "Азаліт-Компані", ПП "Діламіт-Технолоджі", ПП "Оіл Ролс", ПП "Профіт Капітал" на загальну суму 558 529,07 грн.

Доказів сплати заборгованості по кредиту в сумі 500 000,00 грн. відповідач суду також не надав.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині вимог про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 500 000,00 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, сума заборгованості по простроченим відсоткам за кредитом за період з 01.11.2009 р. по 25.10.2011 р. складає 247 945,21 грн.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору №2008-55 від 09.06.2008 року при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користуванням кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму заборгованості за кредитом та відсотками за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період простачки, за кожен день прострочки.

Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання має бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до позовних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлена спеціальна позовна давність в 1 (один) рік.

Як свідчать надані позивачем розрахунки вказані вимоги заявлені в межах строків позовної давності.

Так, за розрахунками, здійсненими позивачем та перевіреним судом, пеня на прострочений кредит в період з 26.10.2010 р. по 25.10.2011 р. складає 77 500,00 грн.; пеня на прострочені відсотки в період з 26.10.2010 р. по 25.10.2011 р. складає 27 936,07 грн.

Згідно п. 4.2. кредитного договору №2008-55 від 09.06.2008 р. при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користуванням кредитом, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 2,5% від простроченої суми, якщо вона перевищує 500 000,00 грн.; 5% від простроченої суми, якщо вона не перевищує 500 000,00 грн.

Позивачем правомірно нарахований відповідачу штраф на прострочений кредит в сумі 12 500,00 грн. та штраф на прострочені відсотки в сумі 5 984,59 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність заборгованості по кредитному договору.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" (проспект 50 років Жовтня, 138, м. Кременчук, 39622, ідентифікаційний код 31389058) на користь Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" (бул. Дружби народів, 17/5, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 19364130) в особі Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський Банк" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 10, м. Кременчук, 39622) 500000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 247945,21 грн. відсотків за кредитом, 77500,00 грн. пені на прострочений кредит, 27936,07 грн. пені на прострочені відсотки, 12500,00 грн. штрафу за прострочений кредит, 5984,59 грн. штрафу за прострочені відсотки, 8718,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 12.02.2013 р.