Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-7467/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року 18:13 № 2а-7467/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Славова В.О., відповідача - Диби Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНГРУП» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання виконаними всіх самостійних узгоджених зобов'язань, визнання неправомірними та скасування рішень, визнання неправомірними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 травня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНГРУП»(далі -ТОВ «ТЕНГРУП», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання виконаними всіх самостійних узгоджених зобов'язань, визнання неправомірними та скасування рішень, визнання неправомірними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-7467/12/2670 призначено до судового розгляду на 27 червня 2012 року.

В судовому засіданні 27 червня 2012 року суд ухвалив розгляд справи відкласти на 18 липня 2012 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 01 серпня 2012 року, 04 вересня 2012 року.

04 вересня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 04 вересня 2012 року оголошувалась перерва до 12 вересня 2012 року.

В судовому засіданні 12 вересня 2012 року суд ухвалив розгляд справи відкласти на 26 вересня 2012 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 09 жовтня 2012 року, 10 жовтня 2012 року, до 16 жовтня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНГРУП»(код ЄДРПОУ 36017129) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 24 червня 2008 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 647776). Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1, блок 180.

ТОВ «ТЕНГРУП»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26 червня 2008 року за № 49354 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

До видів діяльності ТОВ «ТЕНГРУП»за КВЕД-2010 відповідно до Довідки серії АБ № 519831 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На адресу ТОВ «ТЕНГРУП»податковим органом було надіслано Податкову вимогу від 27 лютого 2012 року № 524, якою керівника було повідомлено, що станом на 27 лютого 2012 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 93 977,56 грн., в тому числі: податок на прибуток приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000).

Згідно корінця податкової вимоги від 27 лютого 2012 року № 524 та повідомлення про вручення поштового відправлення, платником податків податкову вимогу отримано 12.03.2012 року.

Також листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29 лютого 2012 року № 10083/10/24-210 «Щодо забезпечення доступу та надання документів»платнику податків надіслано Рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2012 року.

18 травня 2012 року між платником податків та податковим органом проведено звірку розрахунків платника з бюджетом по податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2012 р. по 18.05.2012 р., про що складено відповідний Акт.

Розбіжність склала в сумі 112 392,19 грн., яка, за даними позивача виникла, в тому числі, внаслідок незарахування належно сплаченого і списаного з розрахункового рахунку ТОВ «ТЕНГРУП»банком «Європейський»платежу від 13.04.2009 року на суму 92 000,00 грн.

18.05.2012 року ТОВ «ТЕНГРУП»звернулося до податкового органу з запитом на отримання інформації.

Листом від 24.05.2012 року податковим органом заявнику надано належну відповідь.

Окрім цього, суд встановив, що позивач 20.08.2009 року (лист за № 1-26/08) звертався до Національного банку України щодо невиконання Акціонерним комерційним банком «Європейський»платіжних доручень ТОВ «ТЕНГРУП».

Нацбанк України своїм листом від 18.09.2009 року повідомив заявника, що в зв'язку з Постановою Правління НБУ від 19.08.2009 року № 489 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський»прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного комерційного банку «Європейський»(далі - Банк).

Оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку надруковано в газеті «Урядовий кур'єр»від 26.08.2009 р. № 154.

В зв'язку із цим, повноваження органів управління Банку, функції з управління та розпорядження його майном відповідно до статті 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність»перейшли до ліквідатора Банку -Євсієнка І.С., який працює за адресою: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44.

В своєму листі, Нацбанк України запропонував ТОВ «ТЕНГРУП»в подальшому для оперативного вирішення питань контактувати безпосередньо з ліквідатором Банку.

25.09.2009 року позивач звернувся (лист за № 3-25/09) до ліквідатора АКБ «Європейський»з вимогою про визнання кредитором Управління Державного казначейства України в м. Києві.

Розглянувши вимогу позивача щодо внесення Управління Державного казначейства України в м. Києві в реєстр кредиторів, ліквідатор АКБ «Європейський»повідомив, що між Управлінням Державного казначейства України в м. Києві та АКБ «Європейський»відсутні будь-які правовідносини, в т.ч. й ті, з яких можуть виникнути боргові зобов'язання Банку перед УДК, а тому, Управління Державного казначейства України в м. Києві не є кредитором Банку та відмовив в акцепті (визнанні) вимоги в повному обсязі.

На неодноразові звернення позивача як до тимчасового адміністратора АКБ «Європейський», так і до ліквідатора АКБ «Європейський»з листами та вимогами про завершення операції перерахування вилучених з рахунку ТОВ «ТЕНГРУП»коштів, ліквідатор АКБ «Європейський»своїм листом від 07.09.2009 року повідомив заявнику про те, що платіжне доручення № 46 від 13.04.2009 року було прийнято Банком до виконання 13.04.2009 року, але в період з 13.04.2009 р. по 07.09.2009 р. не виконано в зв'язку з тим, що на кореспондентському рахунку АКБ «Європейський»недостатньо коштів. Платіжне доручення № 46 від 13.04.2009 року на суму 92 000,00 грн. взято банком для обліковування за позабалансовим рахунком 9804.

Окрім цього, ліквідатор АКБ «Європейський» пропонував ТОВ «ТЕНГРУП»письмово звернутися до ліквідатора АКБ «Європейський»з заявою про визнання товариства кредитором.

Позивач також неодноразово звертався до ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявами-клопотаннями про належне виконання платежу і завершення банком операції перерахування.

Проте, весь час на адресу позивача надходили податкові вимоги.

Після проведених між платником податків та податковим органом звірок розрахунків платника з бюджетом по податку на прибуток приватних підприємств в різні періоди, було встановлено розбіжність, яка викликана незавершенням зі сторони АКБ «Європейський»платежу в розмірі 92 000,00 грн. та безпідставним нарахуванням замість нього підприємству неустойки (штрафів, пені).

ТОВ «ТЕНГРУП»не погоджується з такими діями, рішеннями податкового органу, вважає їх неправомірними.

В своєму позові, з урахуванням уточненої позовної заяви та доповнень до позову, ТОВ «ТЕНГРУП»просить:

- визнати виконаними (по сумі і строкам) всі самостійно узгоджені зобов'язання позивача з податку на прибуток, шляхом їх належної оплати (в порядку, встановленому чинними вимогами законів № 2755 від 02.12.10 р., № 334/94-ВР від 28.12.1994 p., № 2181 від 21.12.2000 р., № 1251-ХІІ від 25.06.1991 p., № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. та інших), в т.ч. суму податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року в розмірі 92 000,00 грн.;

- визнати неправомірними та скасувати рішення, дії, нарахування позивачу неустойки (пені) та бездіяльність відповідача, пов'язані з незаконним незарахуванням належно виконаних і сплачених позивачем всіх узгоджених зобов'язань з податку на прибуток за останні три (2009-2012) роки, в т.ч. 92 000,00 грн.;

- зобов'язати відповідача зарахувати всі належно проведені (в порядку, встановленому чинними вимогами законів № 2755 від 02.12.10 р., № 334/94-ВР від 28.12.1994 p., № 2181 від 21.12.2000 р., № 1251-ХІІ від 25.06.1991 p., № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. та інших) позивачем оплати податку на прибуток лише за вказаний у них період та внести цю інформацію і відповідні зміни до Інформаційної системи відповідача, включно податок на прибуток за 1-й квартал 2009 року в розмірі 92 000,00 грн.;

- заборонити відповідачу розпоряджатись коштами позивача, шляхом зміни їх цільового призначення (суми і терміну оплати) та зараховувати в рахунок інших платежів чи в рахунок сплати фінансових санкцій (пені), а також заборонити відповідачу вимагати від позивача повторної сплати вже сплаченого податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року в розмірі 92 000,00 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС подала заперечення та доповнення до заперечень проти адміністративного позову, в яких зазначає, що станом на 27.02.2012 року відповідно до карток особових рахунків у ТОВ «ТЕНГРУП»обліковувався податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 93 977,56 грн., який виник внаслідок несплати податкових зобов'язань нарахованих платником самостійно згідно декларації з податку на прибуток № 9016130864 від 10.02.2012 року на суму 417 089,00 грн. В зв'язку з тим, що станом на 19.02.2012 р. у підприємства існувала переплата в сумі 323 111,44 грн., сума боргу 19.02.2012 р. становила 93 977,56 грн.

Платнику податків була сформована та направлена на юридичну адресу податкова вимога № 524 від 27.02.2012 року на суму 93 977,56 грн.

В зв'язку з погашеною сумою податкового боргу та відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкова вимога № 524 від 27.02.2012 року відкликана, рішення про опис майна ТОВ «ТЕНГРУП»у податкову заставу від 27.02.2012 року втратило чинність.

Окрім цього, відповідач відмічає, що позивач був обізнаний щодо відкликання Нацбанком України банківської ліцензії та ініціювання ним процедури ліквідації АКБ «Європейський»; оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АКБ «Європейський»було надруковано в газеті «Урядовий кур'єр»від 26.08.2009 р. № 154, а тому, платник податків для забезпечення своїх прав щодо розрахунків, мав вжити заходів відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Також, податковий орган зазначає, що до ТОВ «ТЕНГРУП»за несвоєчасну сплату податку на прибуток не застосовувалися штрафні (фінансові) санкції.

В своїх запереченнях, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТЕНГРУП»повністю відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНГРУП», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Господарського кодексу України (далі -ГК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Бюджетного кодексу України (далі -БК України), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III), Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-III (далі -Закон № 2121-III), Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-XII (далі -Закон № 1251-XII), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного бланку України від 21 січня 2004 року № 22, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III (в редакції норм, чинних в момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Приписами пп. пп. 16.5.1, 16.5.2, 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181-III визначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

До банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:

- за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку;

- за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 Закону № 2121-III (в редакції норм, чинних в момент виникнення спірних правовідносин) банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Згідно з ч. 3 ст. 85 Закону № 2121-III протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 1.12 Інструкції № 22 (в редакції норм, чинних в момент виникнення спірних правовідносин) банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

- надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»(додаток 23);

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 13 квітня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНГРУП»через систему клієнт-банк платіжним дорученням № 46 на розрахунковий рахунок ВДК у Печерському районі м. Києва було відправлено кошти в сумі 92 000,00 грн. за призначенням: податок на прибуток за 1-й квартал 2009 року.

Платіжне доручення № 46 від 13.04.2009 року було прийнято АКБ «Європейський»до виконання 13.04.2009 року, але в період з 13.04.2009 р. по 07.09.2009 р. не виконано в зв'язку з тим, що на кореспондентському рахунку АКБ «Європейський»недостатньо коштів.

Платіжне доручення № 46 від 13.04.2009 року на суму 92 000,00 грн. Банк взяв для обліковування за позабалансовим рахунком 9804.

Окрім цього, Постановою Правління НБУ від 19.08.2009 року № 489 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський»прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного комерційного банку «Європейський».

У відповідності до вказаної постанови, призначено ліквідатора - незалежного експерта (за договором) Євсієнка Ігоря Савелійовича та запроваджено процедуру ліквідації Банку з 21.08.2009 року.

Задоволення вимог кредиторів Банку (в т.ч. вкладників) відбуватиметься у відповідності до Законів України «Про банки і банківську діяльність»та «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку надруковано в газеті «Урядовий кур'єр»від 26.08.2009 р. № 154.

В зв'язку з цим, вимоги кредиторів приймаються до 26 вересня 2009 року.

Своїм листом ліквідатор АКБ «Європейський» пропонував директору ТОВ «ТЕНГРУП»письмово звернутися до ліквідатора АКБ «Європейський»з заявою про визнання товариства кредитором.

З цього приводу, суд зазначає, що у відповідності до ст. 92 Закону № 2121-III, до ліквідатора банку -Євсієнка І.С. з дня його призначення перейшли повноваження органів управління Банку, функції з управління та розпорядження його майном.

Виходячи з приписів ч. 3 ст. 89 Закону № 2121-III кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно зі ст. ст. 93, 96 Закону № 2121-III вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, кредиторам з 26.08.2009 року по 26.09.2009 року надавалося право заявити ліквідатору про свої вимоги до Банку.

Проте, позивач даним правом не скористався, матеріали справи не містять відомостей стосовно подання ним ліквідатору заяви в письмовій формі про визнання ТОВ «ТЕНГРУП»кредитором.

А тому, вимоги позивача, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Однак, незважаючи на зазначене, позивач протягом певного періоду намагається перекласти відповідальність з Банку на податковий орган.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону № 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. ст. 1066-1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 342 ГК України визначено, що рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється Законом № 2121-III.

Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності.

Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Статтею 32 Закону № 2346-III визначено відповідальність банків у вигляді пені перед платником та отримувачем за порушення банком строків виконання доручень клієнтів.

Разом з тим, з причин зазначених вище, кошти в сумі 92 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 46 від 13.04.2009 року не були перераховані до відповідного бюджету.

В зв'язку з цим, у позивача виникла податкова заборгованість.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону № 2346-III визначено, що переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Тобто, банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів (за винятком випадків, передбачених нормами діючого законодавства). При цьому, як зазначено у Закону № 1251-XII (в редакції норм, чинних в момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою такого податку і збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону № 2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно з ч. 5 ст. 50 БК України (в редакції норм, чинних в момент виникнення спірних правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Однак, незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ грошей, Закон № 2181-III не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, -від стягнення такого податкового боргу.

У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх в дохідну частину державного або місцевих бюджетів -податкові зобов'язання або податковий борг, а такому разі, не можуть вважатися погашеними.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконання, що відповідачем, кошти які сплачує платник податків, зараховуються у відповідності до норм чинного законодавства; податковий орган діяв та діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення, прийняті в межах його повноважень є законними; пасивної поведінки суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи не виявлено.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС не ґрунтуються на обставинах справи, а тому, в задоволенні позову має бути відмовлено.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону приймав правові акти індивідуальної дії.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНГРУП»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.10.2012 р.