Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2-643

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-643 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко Номер провадження 22-ц/1890/1839/12 Суддя-доповідач - Семеній Категорія - 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А., Кононенко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2012 року

у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» м.Шостка до ОСОБА_2, ОСОБА_1,

про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2012 року позовні вимоги Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» м.Шостка задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» м.Шостка заборгованості за водопостачання та водовідведення 3 963 грн. 46 коп., повернення судового збору по 107 грн. 30 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, про відмову позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього вказану заборгованість, оскільки він в квартирі АДРЕСА_1 не проживає і послугами позивача не користується. Відповідач вважає, що заборгованість за комунальні послуги має бути стягнута лише з ОСОБА_2, який одноособово проживає в квартирі та користується вказаними послугами. Крім того, відповідач не погоджується зі стягненням боргу в солідарному порядку, оскільки вони з ОСОБА_2 разом не проживають, по тій причині, що останній йому в цьому чинить перешкоди. Також зазначає, що в рахунок погашення заборгованості у 2012 році ним вже було сплачено 501 грн. 82 коп., однак судом при ухваленні рішення цього враховано не було. Крім того, вважає, що судом безпідставно не було застосовано строку позовної давності до даних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», місцевий суд, виходив з того, що відповідачі несвоєчасно та не в повній мірі сплачували надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 жовтня 2004 року по 01 травня 2012 року, а тому, дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 у солідарному порядку заборгованості станом на 01 травня 2012 року у сумі 3 963 грн. 46 коп.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що водопостачання квартири АДРЕСА_1, а також водовідведення здійснює КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства». Квартира лічильниками води не обладнана.

В зазначеній квартирі значаться зареєстрованими ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1 (а.с.5). Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення між сторонами не укладався.

Нарахування плати за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється згідно з п.п.17, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 на всіх відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до встановлених норм споживання.

За період з 01 жовтня 2004 року по 01 травня 2012 року відповідачі не сплачували в повному обсязі за фактично надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого станом на 01 травня 2012 року виникла заборгованість в сумі 3 963 грн. 46 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6,7).

Згідно з вимогами ст.ст. 20, 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та відповідну якість наданих комунальних послуг, а відповідачі, як споживачі таких послуг, зобов'язані оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Висновок суду про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення є законним і обґрунтованим, оскільки такі послуги відповідачам надавалися та ними споживалися, тому відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» мають бути оплачені.

В апеляційній скарзі не наведено обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Ддоводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 у спірній квартирі АДРЕСА_1 не проживав через чинення батьком перешкод у її користуванні, а також у зв'язку з фактичним проживанням за іншою адресою, АДРЕСА_4 та не користувався наданими позивачем послугами, а тому має бути звільнений від сплати цих послуг з водопостачання та водовідведення, є безпідставними.

Так, згідно з положеннями п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.п.1, 3 п.29 вказаних вище Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживач має право на: зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); або на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Таким чином, аналіз даних норм дає підстави стверджувати, що підставою для зменшення або звільнення споживача від оплати послуг з водопостачання та водовідведення є письмова заява від нього до надавача таких послуг і надання відповідних доказів щодо цього.

Натомість, відповідачем не доведений факт такого звернення із письмовою заявою до позивача, тому доводи апеляційної скарги про його звільнення від сплати наданих послуг за період, вказаний в позові, є безпідставними.

Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання апелянта на пропуск строку позовної давності позивачем.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

За ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З довідки-розрахунку (а.с.6-7) вбачається, що, починаючи з 2004 року відповідачами кошти за надані послуги не сплачувались.

Про перерив строку позовної давності свідчить звернення позивача у 2010 році до суду із заявою про видачу судового наказу, який був винесений судом 30 вересня 2010 року.

25 березня 2012 року ОСОБА_1 звертався до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області із заявою про скасування судового наказу з мотивів його не проживання у спірній квартирі.

17 квітня 2012 року ухвалою №2-с-10/12 судовий наказ у справі №2-н-352/2010 року було скасовано.

Наведені факти свідчать про переривання в 2010 році строку позовної давності і з цього моменту розпочався новий строк, в межах якого позивачем заявлений позов.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -