Постанова

від 09.09.2008 по справі 4/435

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

 09.09.2008 р.                                         11

год. 32 хв.                                                 

№ 4/435 

За

позовом

1)ОСОБА_1,

2)ОСОБА_2, 3)ОСОБА_3

До

1)Київського

міського військового комісаріату, 2)Головного управління Пенсійного фонду

України м. Києва

Про

зобов`язання

здійснити перерахунок підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної

пенсії за віком

Суддя Вовк

П.В.

Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

Від

позивача

1)ОСОБА_1.

-паспорт НОМЕР_1, 2)ОСОБА_2. -паспорт НОМЕР_2, 3)ОСОБА_3 -паспорт НОМЕР_3

Від

відповідача

1)не

з`явився 2)Корнілов О.О. -довіреність №63 від 25.02.2008

На

підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.09.2008 проголошено

вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано

10.09.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1

(надалі Позивач-1),ОСОБА_2 (надалі Позивач-2), ОСОБА_3 (надалі Позивач-3)

звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського

міського військового комісаріату (надалі Відповідач-1) та Головного управління

Пенсійного фонду України (надалі Відповідач-2) про  зобов`язання здійснити перерахунок підвищення

до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, Позивачу-1, як учаснику

бойових дій з 02.09.1996, Позивачу-2, як учаснику війни з 23.01.1996,

Позивачу-3, як учаснику бойових дій з 02.09.1996.

Ухвалами

Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2008 було відкрито

провадження у адміністративних справах №4/435, №4/436, №4/437.

Ухвалою

Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2008, справи №4/435,

№4/436, №4/437 було об'єднано для спільного розгляду під єдиним номером №

4/435.

Позивачі-1,2,3

позов підтримують в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що

Позивачі-1,3 є учасниками бойових дій і відповідно до законодавства мають право

на підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, Позивач-2 є

учасником війни і відповідно має право на підвищення до пенсії у розмірі 50

відсотків мінімальної пенсії за віком, але на думку Позивачів-1,2,3, розмір

виплати підвищення до пенсії, є значно меншим ніж передбачено законодавством.

Позивачі-1,2,3 зверталися з заявою до Відповідача-1 з вимогою зробити

перерахунок та виплату підвищення до пенсії, на що отримали відповідь від

Відповідача-2, в якій зазначено, що підвищення пенсії Позивачам-1,2,3 було

нараховане відповідно до законодавства.

Відповідач-1,

який належним чином був повідомлений про дату місце та час проведення судових

засіданнь не прибув у судові засідання. Про причини неприбуття  представника, Відповідач-1 суд не повідомив.

Заяв від Відповідача-1 про розгляд справи за його відсутністю до суду не

надходило.

Відповідач-2

надав письмове заперечення, у якому просить суд відмовити в задоволені позову,

оскільки підвищення пенсії Позивачам-1,2,3 нараховане відповідно до

законодавства. Також, Відповідач-2 надав суду клопотання у якому просить суд

відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з пропуском Позивачами-1,2,3

строку звернення до суду.

Дослідивши

матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-1,

народився 26.08.1936, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням

НОМЕР_1від 06.03.2007.

Позивач-2,

народився 19.06.1928, є учасником війни, що підтверджується посвідченням

НОМЕР_2 від 23.01.1996.

Позивач-3,

народився 19.10.1951, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням

НОМЕР_3від 22.09.2005.

Відповідач-1

не заперечує того факту, що Позивачі-1,3 є учасниками бойових дій, а Позивач-2

є учасником війни і того, що Позивачі-1,2,3 мають право на відповідні  підвищення до пенсії.

З

пояснень сторін вбачається, що Позивачі-1,2,3 щомісячно отримували відповідні

підвищення до пенсії, тобто з отримуваною сумою були обізнані.

Відповідно

до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано; 

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і

цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі

прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно

до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Суд

звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України

адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Позивачі-1,2,3

вчасно отримували підвищення до пенсії, з отримуваним розміром пенсії були

ознайомлені.

Норми

законів, які регулюють відносини нарахування та виплати надбавки до пенсії

учасникам бойових дій та учасникам війни (на які посилаються Позивачі-1,2,3)

оприлюднені у встановленому законом порядку і є загальновідомими.

А

тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного

суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання

щомісячної пенсії, у розмірі який є неналежним на думку Позивачів-1,2,3, тобто

з моменту коли Позивачі-1,2,3 дізналися про порушення їх прав або повині були

дізнатися.

Відповідно

до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України

пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у

задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.

Відповідач-1

наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати

Позивачам-1,2,3 відповідних підвищеннь до пенсії з підстав пропуску строку

звернення до суду.

Поважність

причин пропущення строку звернення Позивачами-1,2,3 не наведено і судом не

встановлено.

Враховуючи

те, що:

Позивач-1

звернувся з позовом до адміністративного суду 21.12.2007, позовні вимоги про

перерахунок підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій з 02.09.1996 по

21.12.2006 не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до

суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ;

Позивач-2

звернувся з позовом до адміністративного суду 26.12.2007, позовні вимоги про

перерахунок підвищення до пенсії, як учаснику війни з 23.01.1996 по 26.12.2006

не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду

відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ;

Позивач-3

звернувся з позовом до адміністративного суду 30.11.2007, позовні вимоги про

перерахунок підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій з 02.09.1996 по

30.11.2006 не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до

суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

Крім

того, вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії Позивачам-1,2,3 є

необґрунтованими з наступних причин.

Відповідно

до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту»№3551-ХІІ від 22.10.1993 (надалі Закон №3551-ХІІ) учасникам

бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна

соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150

процентів мінімальної пенсії за віком. (така редакція діяла до 01.07.2006)

Відповідно

до ч. 4 ст. 14 Закону №3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і

медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову

службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищуються на 75 процентів мінімальної пенсії за віком, іншим

учасникам війни - на 50 процентів мінімальної пенсії за віком. (Позивач-2

належить до інших учасників війни)

Такі

самі підвищення до пенсії учасникам бойових дій передбачені п.п. «г», «д»ст. 15

Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,

та деяких інших осіб»від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ).

Відповідно

до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі Закон № 1058-ІУ) мінімальний

розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, визначеного законом. У той же час відповідно до ч. 3

ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною

першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,

призначених згідно з цим Законом.

Суд

вважає, що законодавець увівши таке обмеження на використання розміру

мінімальної пенсії за віком обмежив використання його як аналогію закону, а

тому до правовідносин, які є предметом оскарження у цій справі його не

застосовує.

Відповідно

до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї

компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

На

реалізацію своїх повноважень Кабінетом Міністрів України було видано постанову

«Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям

пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного

бюджету»від 03.01.2002 №1, (надалі Постанова КМУ №1) відповідно до п. 2

постанови (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України

від 13.07.2004 р. N 895) виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться

розрахунок підвищення до пенсії, передбачених Законами №3551-ХІІ та №2262-ХІІ.

Відповідно

до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання

застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення

військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб

начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших

осіб»від 15.04.2005 № 4, передбачене ст. 15 Закону 2262-XII підвищення пенсій

за вислугу років, зокрема, особам офіцерського складу, особам, які мають право

на пенсію згідно з цим Законом і є ветеранами війни або особами, на котрих

поширюється дія Закону № 3551-XII, пенсії за вислугу років підвищуються у

відповідних відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення

провадиться виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19 грн. 91 коп., встановленого

Постановою КМУ №1, дію якої з 1 жовтня 2003 р. поширено на вказаних осіб

постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. N 1350 "Про

підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб

начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших

осіб".

Таким

чином, у Відповідачів-1,2 не було правових підстав для обрахування підвищення

до пенсії виходячи з розрахунку Позивачів-1,2,3.

З

01.07.2006 Законом №2939-IV від 05.10.2005 ч. 4 ст. 12 Закону №3551-ХІІ було

викладено в новій редакції, відповідно до якої учасникам бойових дій пенсії або

щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З

01.01.2007 року Законом N 2939-IV від 05.10.2005 ч. 4 ст. 14 Закону №3551-ХІІ

було викладено в новій редакції, відповідно до якої іншим учасникам війни,

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,

що виплачується замість пенсії, підвищуються 10 процентів прожиткового мінімуму

для осіб, які втратили працездатність.

Статтю

15 Закону №2262-ХІІ також було викладено в новій редакції Законом №3591-IV від

04.04.2006, відповідно до якої особам на яких поширюється чинність Закону

№3551-ХІІ, пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах,

передбачених зазначеним Законом.

Зазначені

зміни до законодавства неконституційними не визнавалися.

Тобто,

вимоги Позивачів-1,2,3 про здійснення перерахунку та виплати підвищення до

пенсії  за нормами законодавства, які

втратили чинність є безпідставними.

Позивачі-1,3

отримують з 01.07.2006 підвищення до пенсії 

в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, а Позивач-2 отримує з 01.01.2007 підвищення до пенсії  в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму

для осіб, які втратили працездатність.

Таким

чином, підстав для застосування положень законодавства, яке втратило чинність

до правовідносин щодо перерахунку та виплати Позивачам-1,3 з 01.07.2006 щодо

150 процентів мінімальної пенсії за віком та з 01.01.2007 Позивачу-2 щодо 50

процентів мінімальної пенсії за віком, у Відповідачів-1,2 не має.

Відповідно

до ст. 99 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (який

набрав чинності з 01.01.2007) військовослужбовцям,   особам 

начальницького  і рядового

складу,  які мають  право 

на  пенсійне  забезпечення 

на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з

військової служби, та деяких інших осіб”, пенсії призначаються

(перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Отже, з 01.01.2007 на

органи  Пенсійного фонду України

покладено обов'язок не лише з призначення пенсій, а й функції з її перерахунку.

Враховуючи

вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Відповідачем-1 доведено правомірність

здійснення нарахування та виплату Позивачам-1,2,3 підвищення до пенсії,

передбачене ч. 4 ст.ст. 12, 14 Закону №3551-ХІІ та п.п. «г», «д»ст. 15 Закону

№2262-ХІІ.

Оскільки

Позивачі-1,2,3 звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4

Декрету КМ України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993, а Відповідачем

судові витрати не понесені, судовий збір згідно вимог ч. 5 ст. 94 КАС України

стягненню з Позивача не підлягає.

Керуючись

ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У

задоволені позову відмовити.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          Вовк

П.В.