Постанова

від 01.11.2012 по справі 5377/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 листопада 2012 р. № 2-а- 5377/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Капуста Т.Л.,

відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005 " до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС 2005", з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Державної податкової служби, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення -рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Державної податкової служби № 0000112221 від 24.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 375130,50 грн. з яких за основним платежем -368658 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) -6472,50 грн. та № 0000122221 від 24.04.2012 року про збільшення грошового зобов"язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 443474.25 грн. з яких за основним платежем -435983 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) -7491,25 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірно формував витрати за перевіряємий період, реальність правочинів між ним та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, у зв"язку з чим висновки акту перевірки не відповідають дійсності а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі даного акту підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки усі операції з надання товару позивачу його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до "вигодонабувача".

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі направлення від 29.03.2012 року № 46 та наказу від 29.03.2012 року № 79 , згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.781.11 п.78.1 ст..78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оілтранс 2005» з питань взаємовідносин з ПП «Сканто» код 36875101), ТОВ «Інтехмаш» (код 37263473), ТОВ «Ерітаж» (код 37263473), ТОВ «Технопромбуд» (код 37431361), ТОВ «Соф-Тек» (код 37431398), ПП «Деко Сервіс» (код 36256622), ТОВ «Дока» (код 33674625), ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд» (код 36824832), ПП «Сапсан» (код 31092608), ТОВ «Промтехноопт» (код 37092055) за період з 09.09.2005 року по 30.09.2011 року.

За результатами складено акт від 11.04.2012 року № 241/222/33674625 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оілтранс 2005» по взаємовідносинам із ПП «Сканто» код 36875101), ТОВ «Інтехмаш» (код 37263473), ТОВ «Ерітаж» (код 37263473), ТОВ «Технопромбуд» (код 37431361), ТОВ «Соф-Тек» (код 37431398), ПП «Деко Сервіс» (код 36256622), ТОВ «Дока» (код 33674625), ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд» (код 36824832), ПП «Сапсан» (код 31092608), ТОВ «Промтехноопт» (код 37092055) за період з 09.09.2005 року по 30.09.2011 року, в якому зафіксовані порушення встановлені відповідачем: По податку на додану вартість: Податковий кредит - п.1.4 ст.1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР ,«Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, зайво включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1102306,21 грн., а саме за листопад 2010 року - 347531,12 грн., лютий 2011 року - 36938,7 грн., березень 2011 року - 61736,16 грн., квітень 2011 року - 39911,5 грн., травень 2011 року - 253866,25 грн., липень 2011 року - 132322,48 грн., серпень 2011 року - 230000 грн.; Податкові зобов'язання - п.1.4 ст.1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1, ст.4, пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР ,«Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зайво включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 733647,77 грн., а саме за листопад 2010 року - 323562,04 грн., квітень 2011 року - 38228,5 грн., липень 2011 року - 130417,25 грн., серпень 2011 року - 241439,98 грн.; ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету - п.1.4 ст.1, пп..3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР ,«Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 368658 у т.ч. за листопад 2010 року - 23969 грн., лютий 2011 року - 36939 грн., березень 2011 року - 61736 грн., квітень 2011 року - 1683 грн., травень 2011 року - 253866 грн., липень 2011 року - 1905 грн. та завищено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року - 11440 грн. ;Податок на прибуток:Валові витрати - п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94- ВР, п.44.1 ст.44, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.8 ст.138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, завищило суму витрат у розмірі 6013247,39 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 1737655,59 грн., 1 квартал 2011 року - 995089,65 грн., 2 квартал 2011 року - 1468888,74 грн., З квартал 2011 року - 1811613,41 грн.; Валовий доход - п. 4.1, п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п.44.1 ст.44, п.п.14.1.56, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.1, 135.2 ст.135, пп. пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п. 137.1, 137.4 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ, завищило суму доходу у розмірі 4170908 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 1617810,18 грн., 1 квартал 2011 року - 502668,9 грн., 2 квартал 2011 року - 191142,5 грн., З квартал 2011 року - 1859286,18 грн.;Податок на прибуток - п. 4.1, п. 4.1.1 ст.4 п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п.44.1 ст.44, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 , п.п.14.1.56, п.14.1 ст.14,п.135.1, 135.2 ст.135, пп. пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, 137.4 ст.137, п. 138.8 ст.138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ занижено податок на прибуток на загальну суму 435983 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 29961 грн., 1 квартал 2011 року - 123105 грн., 2 квартал 2011 року - 293882 грн., завищено податок на прибуток за З квартал 2011 року - 10965 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких підприємства відсутні за місцезнаходженням, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничіх активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб"єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. На підставі вказаної інформації відповідач робить висновок про неправомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаними в акті перевірки контрагентами.

На підставі акту від 11.04.2012 року № 241/222/33674625 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оілтранс 2005» по взаємовідносинам із ПП «Сканто» код 36875101), ТОВ «Інтехмаш» (код 37263473), ТОВ «Ерітаж» (код 37263473), ТОВ «Технопромбуд» (код 37431361), ТОВ «Соф-Тек» (код 37431398), ПП «Деко Сервіс» (код 36256622), ТОВ «Дока» (код 33674625), ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд» (код 36824832), ПП «Сапсан» (код 31092608), ТОВ «Промтехноопт» (код 37092055) за період з 09.09.2005 року по 30.09.2011 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000112221 від 24.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 375130,50 грн. з яких за основним платежем -368658 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) -6472,50 грн. та № 0000122221 від 24.04.2012 року про збільшення грошового зобов"язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 443474.25 грн. з яких за основним платежем -435983 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) -7491,25 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (який діяв на момент спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у платника виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону У країни «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ» визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до-складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ» правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 3.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті фактичного отримання таким - платником податків оригіналу податкової накладної.

Податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат на момент спірних правовідносин були встановлені ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 335/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94- ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у момент (у день) виникнення податкового зобов'язання продавця. Тобто право на податковий кредит виникає у покупця в момент виникнення податкового зобов'язання продавця.

Згідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138. Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Актом перевірки підтверджено факт укладання між ТОВ «Оілтранс 2005» та його контрагентами договорів.

З акту перевірки не вбачається претензій до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Предметом спірних правочинів є товари та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечить закону.

Факт виконання ТОВ «Оілтранс 2005» зобов'язань по оплаті вартості отриманих товарів та послуг шляхом перерахування безготівкових грошових коштів підтверджено виписками банку чи договорами. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" можна зробити висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Оілтранс 2005» та його контрагентів зазначених в акті перевірки оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили.

Також , що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ «Оілтранс 2005» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ «Оілтранс 2005» та ПП «Сканто», ТОВ «Інтехмаш»,ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Технопромбуд», ПП «Укрбупромсервіс», ТОВ «Л-Фаст», ТОВ «Конкомт», ТОВ «Соф-Тек», ПП «Деко сервіс», ТОВ «Дока», ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд», ПП «Сапсан», ТОВ «Промтехноопт» є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Окрім того, з приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів, суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшення сум отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

З огляду на положення п.6 розділу 1 та п.5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) можна дійти висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Як вбачається з акту перевірки спірний правочин податковою інспекцією в судовому порядку не оскаржувався.

У відповідності до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), витікає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання ТОВ «Оілтранс 2005» господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, про фактичну відсутність можливості проведення господарських операцій з урахуванням просторових, часових, економічних чинників, про несумісність отриманих послуг з напрямом господарської діяльності ТОВ «Оілтранс 2005», про наявність збиткового фінансового результату, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, з абз. 2 розділу 1 акту перевірки позивача від 11.04.2012 року № 241/222/33674625 вбачається, що вона була призначена у зв"язку отриманням постанов СУ ГМВС України в Харківській області від 17.08.2011 року, від 25.08.2011 року, СВ ДПС у Чернигівській області від 10.02.2012 року, про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Оілтранс 2005" код ЄДЖРПОУ 33674625 за період з 09.09.2005 року по 30.09.2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем не надано до суду доказів набрання законної сили відповідними рішеннями суду, за результатами розгляду кримінальних справ, за якими було призначено зазначену перевірку. В акті перевірки теж не зазначено інформації про набрання законної сили вказаними судовими рішеннями та взагалі про їх існування.

Отже, за даних обставин, відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України відповідач не мав права приймати осакржувані податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідними рішеннями суду, за результатами розгляду кримінальних справ, за якими було призначено зазначену перевірку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРАНС-2005 " до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішеннь - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби № 0000112221 від 24.04.2012 року та № 0000122221 від 24.04.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 06 листопада 2012 року.

Суддя Панов М.М.