Постанова

від 31.10.2012 по справі 28/61-40/417

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 28/61-40/417

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" на постановувід 31.05.2012

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 28/61-40/417 господарського судуміста Києва за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" доНауково-виробничого колективного підприємства "МІТІС" простягнення 113121,18 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Тертичного Ю.І.,

відповідача -Дмитрука В.О., Малікова С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2012 (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 13301,93 грн. Стягнуто з НВКП "Машини, інформаційні технології і системи" ("МІТІС") на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 139528,01 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 (колегія суддів у складі: суддя Куксов В.В. -головуючий, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) вказане рішення в частині стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Науково-виробничого колективного підприємства "Машини, інформаційні технології і системи" ("МІТІС") з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 48815,70 грн.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 31.05.2012, а рішення господарського суду від 24.01.2012 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до п. 1.1. Статуту ОСББ "Політех" об'єднання створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській в м. Києві відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Пунктом 2.2. Статуту передбачено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Завданням та предметом діяльності об'єднання є належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

15.08.2005 Науково-виробниче колективне підприємство "МІТІС" відповідно до акта приймання-передачі з балансу на баланс передало, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" прийняло на баланс житловий будинок № 145 по вулиці Борщагівській в місті Києві.

Судами також встановлено, що позивачем та АЕК "Київенерго" 28.12.2005 було укладено договір про постачання електричної енергії № 40375; 15.08.2005 було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 45441080; 25.10.2005 позивачем було укладено договір з ВАТ "АК "Київводоканал" № 06045/4-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі; 01.11.2007 позивачем укладено договір з ДП "Фірма "Альтфатер Київ" на вивезення твердих побутових відходів; 01.01.2009, 01.01.2010 та 01.01.2011 укладено з ФОП Язвинським A.M. договори про надання послуг; 16.08.2005 укладено з ЗАТ "ОТІС" договір на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів № D2 4М 0118; 28.12.2009 з ТОВ "МАЙСТЕРЛІФТ" на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів № 28-12/2009.

Протягом періоду з травня 2009 року по лютий 2011 року позивач отримував надані послуги (виконані роботи) у відповідності з укладеними договорами та сплачував їх .

Крім того, позивачем було укладено з 10 власниками нежитлових та 172 власниками житлових приміщень в будинку 145 по вул. Борщагівській договори відносин власників житлових та нежитлових приміщень та управителя. Зміст вказаних договорів відповідає Типовому договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затвердженого наказом Держжитокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач користувався та на даний час користується житлово-комунальними послугами, заяву про відмову від користування послугами не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, однак за житлово-комунальні послуги сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього склалася заборгованість по оплаті послуг по квартирам 11, 20, 21, 121, 123, 151, 163, 165, 185, 186.

Сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 11 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 13, 19, 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 1, 4, 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, суд правомірно зазначив, що відповідачем як власником житлових приміщень споживались послуги за результатами здійснюваної позивачем господарської діяльності щодо забезпечення умов проживання та перебування осіб у житловому будинку № 145 по вул. Борщагівській у м. Києві відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків та правил як виконавцем у сфері житлово-комунальних послуг, що, в свою чергу, є підставою для виникнення у відповідача обов'язку відшкодовувати відповідні витрати позивача.

Листами позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договори про надання житлово-комунальних послуг на основі Типового договору, проте відповідач вказані договори не підписав, направивши свої заперечення листами. Тобто, на даний час, між сторонами триває спір щодо укладення господарського договору.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, незважаючи на факт відсутності між сторонами договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Оскільки позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Статтею 181 ГК України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України. Оскільки відповідач, як він вважає, безпідставно (за відсутності договору з позивачем) отримав житво-комунальні послуги, а повернути їх неможливо, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

Так, позивач на підставі договору № 4541080 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.08.2005 оплачує фактичне відвантаження теплової енергії у гарячій воді, що встановлюється за показами лічильника та фіксується у щомісячний актах приймання-передавання товарної продукції. Власники здійснюють оплату за опалення за затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами. Оскільки суми вартості фактично відвантаженої (спожитої) та оплаченої за тарифами теплової енергії не є тотожними, позивач щорічно здійснює перерахунок плати за опалення. Різниця між вартістю оплаченої за тарифами та фактично спожитої теплової енергії у гарячій воді за рішенням загальних зборів ОСББ "Політех" відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" включається до дохідної частини бюджету на наступний рік, за рахунок чого встановлюється знижений тариф на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів, зокрема, приймати рішення щодо надходження та витрат коштів об'єднання, встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Згідно з п.п. 5 п. 5.2 Типовому договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затвердженого наказом Держжитокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141, плата за утримання будинку встановлюється відповідно до рішення загальних зборів членів об'єднання.

Суд апеляційної інстанції врахував вказані вимоги закону та фактичні обставини справи, правомірно поклав в основу оскаржуваної постанови контррозрахунок відповідача, попередньо його перевіривши, та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача 48815,70 грн. заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Вищий господарський суд України погоджується з юридичною оцінкою обставин справи наданою судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі стосуються переоцінки фактів, встановлених судами попередніх інстанцій, а отже виходячи зі змісту названої ст. 111 7 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 у справі № 28/61-40/417 залишити без змін.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Т. Барицька

Суддя О. Кролевець