Постанова

від 19.03.2012 по справі 9/364

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2012 № 9/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Семеній В.І.,

від відповідача - Чубук Е.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Телевізійний завод «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Телевізійний завод «Славутич»

до Публічного акціонерного товариства

«Київський радіозавод»

про встановлення сервітуту на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" про встановлення сервітуту на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.01.2012 року колегією суддів: головуючий суддя - Новіков М.М., судді - Зубець Л.П. та Мартюк А.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 22.02.2012 року.

Через канцелярію суду 07.02.2012 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 22.02.2012 року оголошено перерву до 27.02.2012 року.

Через канцелярію суду 24.02.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів та залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог, Товариство обмеженою відповідальністю «Правочин».

Через канцелярію суду 27.02.2012 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог, Київську міську державну адміністрацію.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року № 02-15/116 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Новікова М.М. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 9/364.

Справу № 9/364 передано головуючому судді: Сітайло Л.Г.

Ухвалою суду від 03.03.2012 року колегією суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Дикунська С.Я. та Чорна Л.В. апеляційну скаргу призначено до розгляду 19.03.2012 року

Розпорядженням від 19.03.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Чорної Л.В., залучено до розгляду справи суддю Алданову С.О.

В судове засідання 19.03.2012 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення суду від 22.12.2011 року.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Товариство обмеженою відповідальністю «Правочин» відмовила в задоволенні останнього в зв'язку з його безпідставністю.

Клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Київську міську державну адміністрацію колегія суддів визнала необґрунтованим та відмовила в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 року "Про реорганізацію держаного підприємств "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"№569, проведено в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу, шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996р. №569 затверджено перелік підприємств, створюваних на базі державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", а саме: Київський радіозавод , Телевізійний завод , Приладобудівний завод "Елмс", Завод швейних машин, Підприємство "Контур", Дослідно експериментальний завод, Завод "Медінструмент", Деревообробний завод "Явір", Науково-технічний комплекс "Курс", Інструментальний завод, Ремонтно-механічний завод "Модуль", Автотранспортне підприємство "Надія", Підприємство "Енергетик", Проектно-будівельний комплекс "Схід", Торгово-виробнича фірма "Схід", Комбінат харчування, Підприємство "Здоров'я", Підприємство "Перспектива", Завод телевізійних вузлів.

Наказом Міністерства Машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.06.1996р. №119Д створено на базі цехів 302, 333, 336, 344, 358,360, 379, 384 відділ 714, 775, 880, 392, 393, 37/7, КБ4, 840/Т ВО "Київський радіозавод" державне підприємство Телевізійний завод "Славутич", надавши йому права юридичної особи.

Наказом Фонду державного майна України "Про створення відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" від 21.10.1998р. №49-АТ, затверджено план приватизації майна державного підприємства "Телевізійний завод "Славутич" м. Київ. Перетворено державне підприємство "Телевізійний завод "Славутич"у відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич" та затверджено акт передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству "Телевізійний завод "Славутич", згідно з додатком до цього наказу.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що для проїзду до корпусів підприємства необхідно використання автомобільних воріт, які належать відповідачу. Враховуючи, що для нормального функціонування підприємства необхідний постійний і безперешкодний допуск автомобільного транспорту до корпусів та цехів позивача, а відповідач чинить перешкоди щодо проїзду через в'їзні ворота з вул. Вереснева.

Враховуючи вищевикладене, просить суд ухвалити рішення, яким встановити на користь ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" або уповноваженим ним осіб, сервітут щодо майна, яке належить на праві власності ПАТ "Київський радіозавод" на умовах: права безперешкодного та вільного проїзду (в'їзд-виїзд) автомобільного транспорту ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" та автотранспортних засобів, проїжджаючих у ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" або до уповноважених ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" осіб через в'їздні ворота з вул. Вереснева на територію за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9. Встановити сервітут на безоплатній основі з дня набрання рішенням законної сили без визначення строку, та передбачити випадки припинення сервітуту, визначені чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту ( ч. 3 ст. 402 ЦК України).

Відповідно до рішення Київської міської ради № 731/6118 від 14.07.2011 року Публічному акціонерному товариству "Київський радіозавод" передано в оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування адміністративних та допоміжних будівель і споруд земельні ділянки загальною площею 9, 795 га на вул. Бориспільській, 9 у Дарницькому району.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти укладення угоди на користування в'їзними воротами та прохідною на загальних умовах, однакових для усіх юридичних осіб, які користуються цими послугами та сервітуту на користування автомобільними дорогами та пішохідними доріжками на платній основі.

З плану земельної ділянки та місця розташування на ній об'єктів нерухомості вбачається, що зазначена територія має декілька в'їздів (воріт), що передбачає можливість користування позивачем також і іншими воротами для в'їзду на територію.

Статтею 99 ЗК України, передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Частиною 1 ст. 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами наявність законних підстав вимагати встановлення сервітуту на нерухоме майно, покладається саме на позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем невірно обрано спосіб захисту оскільки встановлення сервітуту щодо нерухомого майна не може забезпечити проїзд по земельній ділянці для забезпечення можливості користування іншим нерухомим майном.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Телевізійний завод «Славутич» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 9/364 від 22.12.2011 року - без змін

Матеріали справи № 9/364 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Дикунська С.Я.

Алданова С.О.