Постанова

від 05.11.2012 по справі 5006/2/26пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2012 р. справа №5006/2/26пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Гези Т. Д., Мартюхіної Н. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:не з'явились; від відповідача:Крижко В.В. -представник за дов. від третіх осіб -1, 3: від третьої особи -2:Іваник Д.О. -представник за дов. не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного виробничо -впроваджувального підприємства "ГЕРМЕС", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012р. у справі№ 5006/2/26пд/2012 (суддя: Уханьова О.О.) за позовомМалого приватного виробничо -впроваджувального підприємства "ГЕРМЕС", м. Донецьк до відповідача: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м. Київ в особі Донбаської філії ПАТ "Кредитпромбанк", м. Донецьк 1) Приватного підприємства "Технологічні системи 2007", м. Донецьк; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю МЦМА Інвест, Чеська Республіка м. Кромеріж; 3) Приватного підприємства "Восток - Інвест", м. Донецьк провизнання недійсними кредитних договорів, іпотечних договорів, договорів застави та виключення з Державного Реєстру іпотек записів про державну реєстрацію оспорюваних договорів іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за оспорюваними договорами іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне виробничо -впроваджувальне підприємство "ГЕРМЕС", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м. Київ в особі Донбаської філії ПАТ "Кредитпромбанк", м. Донецьк про визнання недійсними кредитних договорів: №3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., №3.3ДС/119/2008-КЛТ від 25.04.2008р., №2ДС/04/2010-КЛТ від 15.10.2010р, іпотечних договорів: №55ДС/190/І11/2008-КЛТ від 02.10.2008р., №55ДС/119/І19/2008-КЛТ від 27.08.2010р., договорів застави: №25ДС/04/301/2010-КЛТ від 15.10.2010р., №55ДС/190/301/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/302/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/303/2008-КТЛ від 27.06.2008р.,№55ДС/190/306/2008-КТЛ від 27.06.2008р. №55ДС/190/307/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/308/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/309/2008-КТЛ від 15.06.2008р., №55ДС/190/311/2008-КТЛ від 26.09.2008р., №55ДС/190/313/2008-КТЛ від 26.09.2008р., №55ДС/190/315/2008-КТЛ від 31.12.2008р., 25ДС/190/317/2008-КЛТ від 30.10.2009р., 25ДС/190/318/2008-КЛТ від 27.08.2010р. та виключення з Державного Реєстру іпотек записів про державну реєстрацію оспорюваних договорів іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за оспорюваними договорами іпотеки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.05.2012 р. на підставі ст. 27 ГПК України були залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ПП «Технологічні системи 2007», м. Донецьк, 2) ТОВ МЦМА Ін вест, м. Кромеріж, Чеська Республіка, 3) ПП «Восток-Інвест», м. Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/2/26пд/3012 у задоволенні позову Малого приватного виробничо -впроваджувального підприємства "ГЕРМЕС", м. Донецьк відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що обставини на які позивач посилається як на підстави для визнання кредитних договорів недійсними, а саме не зазначення в цих договорах такої умови як «відповідальність банку щодо видачі кредитних коштів», в силу ст. ст. 215, 203 ЦК України, не можуть бути підставами для визнання таких договорів недійсними та, як наслідок, відсутні підстави для визнання недійсними спірних договорів застави та договорів іпотеки.

Не погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування позивач посилається на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 55 Конституції, п. 9 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ст. 1055 ЦК України, ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. ст. 1-4 ГПК України. Крім того, позивач вважає, що зазначене рішення винесене з порушенням його права на захист, на справедливий суд, на ефективний спосіб правового захисту та з самостійною заміною судом першої інстанції предмету та підстав позову.

В призначене судове засідання з'явились представники відповідача та третіх осіб -1, 3. Представник вказаних третіх осіб в судовому засіданні доводи апеляційної скарги позивача підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції цілком законним, таким, що відповідає всім основним засадам правосуддя та підлягає залишенню без змін. У відзиві, наданому відповідачем у судовому засіданні, останній вказує на те, що позивач, подавши апеляційну скаргу не захищає свого порушеного права, а створює передумови для невиконання своїх договірних обов'язків і обов'язків третіх осіб, чим порушує права відповідача та зловживає своїм правом, що не припустимо, в тому числі згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає: необґрунтованими посилання позивача як на підставу недійсності оспорюваних кредитних договорів на ту обставину, що сторонами не визначена в договорі відповідальність Банку щодо видачі кредитних засобів, оскільки вказане, згідно вимогам статей 215, 203 ЦК України, не є підставою для визнання такої операції недійсною; неприпустимим формальний підхід позивача до передбачення кредитним договором положення про відповідальність позикодавця за невиконання зобов'язань з надання кредитів; відсутніми, заявлені позивачем, порушення судом його прав на захист та такими, що не відповідають дійсності ствердження позивача щодо здійснення судом самостійної зміни предмету та підстав позовних вимог, оскільки суд розглянув саме ті вимоги, що заявив позивач, і відмовив в задоволенні саме тих позовних вимог, які заявляв позивач, а те, що посилання суду при обґрунтуванні рішення на норми законодавства, відмінні від зазначених позивачем в позові, підтверджує зовсім не зміну судом підстав позовних вимог, а говорить про визначення судом правових норм, які дійсно регулюють розглянуті судом правовідносини.

Від позивача 30.10.2012р. надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу без участі представника МП ВВП «Гермес»у зв'язку з неможливістю явки представника в призначене судове засідання.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим задовольнити клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника та розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника апелянта та третьої особи -ТОВ МЦМА Інвест.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Між позивачем та відповідачем ( в особі його Донбаської філії, м. Донецьк) були укладені три кредитних договори:

1. 25.04.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є відповідач, та МПВВП «Гермес»був підписаний кредитний договір № 3.3ДС/119/2008-КЛТ.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 цього договору банк надав позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Кредити надаються на наступні цілі : для оплати за товари та матеріали, по розрахунках з контрагентами та фінансування інших витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

В пункті 1.2 договору встановлено процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитному (траншів) позичальнику в національній валюті України або в іноземних валютах (долари США та євро) з повною/частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 4500000,00грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отримання кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів. Які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5. цього договору ( п. 1.2. договору), тобто 23.04.2010р.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів. (п.5.1. договору).

Вказаний договір змінювався та доповнювався наступними додатковими угодами: додатковою угодою №1 до кредитного договору (отримання кредитного траншу в розмірі 1194501,75грн., встановлення процентної ставки у розмірі 16 %); додатковою угодою № 2 (отримання кредитного траншу в розмірі 3311663,75грн.); додатковою угодою №3 (збільшення ліміту кредитної лінії до 6200000,00грн., отримання кредитного траншу в розмірі 1694977,92грн.); договір про внесення змін від 22.08.2008 р. (перелік договорів забезпечення кредиту); додаткова угода № 4 (отримання кредитного траншу в розмірі 399697,68грн., строк повернення не пізніше 03.09.2009р.); договір про внесення змін № 4-1 (оформлення додаткового забезпечення за кредитом); договір про внесення змін № 4-2 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 25.01.2009р.); договір про внесення змін № 4-3 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 02.07.2009р.); договір про внесений змін № 4-4 (оформлення додаткового забезпечення за кредитом); договір про внесення змін № 4-5 (продовження дії додаткових угод №1 та №2 до 23.04.2011р.); договір про внесення змін № 4-6 (збільшення ліміту кредитної лінії до 862100,00євро); договір про внесення змін № 4-7 (продовження дії додаткової угоди №3 до 23.04.2010р.); договір про внесення змін № 4-8 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 03.08.2009р.); додаткова угода № 5 (збільшення ліміту кредитної лінії до 1022810,55євро, отримання кредитного траншу в розмірі 11133280,52гри., зі строком виплати не пізніше 23.04.2010р.); додаткова угода №6 (отримання кредитного траншу в розмірі 9373,90грн., зі строком виплати не пізніше 23.04.2010р., встановлення процентної ставки в розмірі 20%); додаткова угода №7 (отримання кредитного траншу в розмірі 1083442,07грн.); договір про внесення змін №7-1 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 07.12.2009р.); договір про внесення змін № 7-2 (встановлення процентної ставки в розмірі 18,2%.); договір про внесення змін № 8 (встановлення суми кредитної заборгованості розмірі 12109269,4грн. з кінцевим терміном повернення 20.10.2010р.); договір про внесення змін №8-1 (продовження дії кредитного договору до 20.10.2010р., встановлення графіку погашення заборгованості); договір про внесення змін №8-2 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 01.04.2010р.); договір про внесення змін №8-3 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 01.05.2010р.); договір про внесення змін №8-4 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 31.07.2010р.); договір про внесення змін №8-5 (продовження дії кредитного договору до 23.10.2011р., встановлення графіку погашення заборгованості); договір про внесення змін №8-6 (графік виплати відсотків за кредитом, не пізніше 31.10.2010р.); договір про внесення змін №8-7 (оформлення додаткового забезпечення за кредитом); договір про внесення змін №8-8 (подовження дії кредитного договору до 25.12.2015р., встановлення графіку погашення заборгованості); договір про внесення змін №8-9 (встановлення графіку погашення кредитної заборгованості); договір про внесення змін №8-10 до кредитного договору (встановлення процентної ставки у розмірі 12,85%); договір про внесення змін №8-11 (встановлення процентної ставки у розмірі 12,85% з 01.07.2011р.); договір про внесення змін №8-12 (встановлення нового графіку погашення кредитної заборгованості з кінцевим графіком погашення 01.02.2012р.); договір про внесення змін №8-13 (встановлення нового графіку погашення кредитної заборгованості з кінцевим графіком погашення 15.03.2012р.); договір про внесення змін №8-14 (встановлення нового графіку погашення кредитної заборгованості не пізніше 27.06.2012р.).

2. 27.06.2008р. між ВАТ «Кредитпробанк»(правонаступником якого є відповідач) та МПВВП «Гермес»був підписаний договір №3.3ДС/190/2008-КЛТ.

Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів (п.2.1. договору).

Цим договором встановлена процедура та умови надання банком у майбутньому кредитному (траншів) позичальнику в національній валюті України або в іноземних валютах (долари США та євро) з повною/частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 17760000,00євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отримання кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів. (п.1.2. договору).

Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів. Які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5. цього договору ( п. 1.2. договору), тобто 26.06.2014р.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів. (п.5.1. договору).

Сторони погодили: додатковою угодою № 1 до кредитного договору - отримання кредитного траншу в розмірі 8610174,71дол. США, встановлення процентної ставки у розмірі 16%, зі строком виплати заборгованості не пізніше 26.06.2014р.; додатковою угодою №2 - отримання кредитного траншу в розмірі 8101954,92євро; додатковою угодою №2-1 - графік повернення кредиту на рахунки; додатковою угодою №3 - отримання кредитного траншу в розмірі 795 600,00 євро; додатковою угодою №4 - отримання кредитного траншу в розмірі 1180206,13 євро; додатковою угодою №5 - збільшення ліміту кредитної лінії до 20160000,00євро. отримання кредитного траншу в розмірі 1000000,00євро - встановлення графіку виплат кредитної заборгованості; додатковою угодою №6 - отримання кредитного траншу в розмірі 77888,76євро; додатковою угодою №7 - отримання кредитною траншу в розмірі 107305,70 євро; додатковою угодою №8 - отримання кредитного траншу в розмірі 137273,89 євро; додатковою угодою №9 - збільшення ліміту кредитної лінії до 20860000,00євро. отримання кредитного траншу в розмірі 2200000,00дол.США. встановлення графіка оплати кредитної заборгованості; договором про внесення змін №9-1 - графік погашення відсотків до 25.01.2009р.; додатковою угодою №10 - отримання кредитного траншу в розмірі 137408,02 євро; додатковою угодою №11 - отримання кредитного траншу в розмірі 309932,51євро; додатковою угодою №12 - отримання кредитного траншу в розмірі 418973,78євро; додатковою угодою №12-1 - збільшення ліміту кредитної лінії до 21134054,89євро; додатковою угодою №13 - отримання кредитного траншу в розмірі 435237,39 євро; додатковою угодою №13-1 - збільшення ліміту кредитної лінії до 21205051,28євро; додатковою угодою №13-2 - оплата розгляду кредитної заявки у сумі 500,00грн. сплатити до 02.12.2008р.; додатковою угодою №14 - отримання кредитного траншу в розмірі 22706,05євро; додатковою угодою №14-1 - збільшення ліміту кредитної лінії до 21308089,804 євро; додатковою угодою №15 - отримання кредитного траншу в розмірі 116756,64 євро; додатковою угодою №15-1 - збільшення ліміту кредитної лінії до 21739518,36 євро; додатковою угодою №16 - отримання кредитного траншу в розмірі 534500,25євро; додатковою угодою №16-1 - новий графік погашення кредиту, перелік договорів забезпечення; договором про внесений змін №16-2 - графік виплати відсотків за кредитом, з кінцевим терміном погашення 02.07.2009р.; додатковою угодою №16-3 - новий і графік погашення кредиту; додатковою угодою №16-4 - перелік договорів забезпечення кредиту; договором про внесення змін №16-5 - новий графік погашення кредиту; договором про внесення змін №16-6 - графік виплати відсотків за кредитом, з кінцевим терміном погашення 03.08.2009р.; додатковою угодою №17 - збільшення ліміту кредитної лінії до 24749956,44євро, рефінансування існуючої заборгованості - 269369320,38грн.; додатковою угодою №18 - отримання кредитного траншу в розмірі 2665772,82грн. встановлення процентної ставки за кредитом - 20%; додатковою угодою №19 - отримання кредитного траншу в розмірі 20958506,83грн., з датою виплати не пізніше 28.10.2010р.; договором про внесення змін №19-1 - перелік забезпечення за кредитом; договором про внесення змін №19-2 - графік виплати відсотків за кредитом, з кінцевим терміном погашення 07.12.2009р.; договором про внесення змін №19-3 - зміна процентної ставки з 01.11.2009р. до 18,4%; договором про внесення змін №20-1 - графік виплати відсотків за кредитом, з кінцевим термінового погашення 01.04.2010р.; договором про внесення змін №20-2 - графік виплати відсотків за кредитом, з кінцевим терміном погашення 31.07.2010р.; договором про внесення змін №20-3 - графік виплати відсотків за кредитом, з кінцевим терміном погашення 31.07.2010р.; договором про внесення змін №20-3/1 - новий графік погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення 31.07.2010р.; договором про внесення змін №20-4 - новий графік погашення кредиту; договором про внесення змін №20-5 - графік виплати відсотків за період, не пізніше 31.10.2010р.; договором про внесення змін №20-6 - перелік забезпечення кредитного договору; договором про внесення змін №20-7 - подовження дії додаткових угод №17, №18, №19 - строк виплати кредитів до 25.12.2015р.; договором про внесення змін №20-8 - графік виплати відсотків за кредитом; договором про внесення змін №20-9 - процентна ставка за додатковими угодами №17,№18 та №19 з 01.04.2011р. складає 12,85%; договором про внесення змін №20-10 - процентна ставка за додатковими угодами №17,№18 та№19 з 01.07.2011р. складає 12,85%; договором про внесення змін №20-11 - новий графік погашення кредиту, не пізніше 01.02.2012р.; договором про внесення змін №20-12 - новий графік погашення кредиту, не пізніше 15.03.2012р.; договором про внесення змін №20-13 - новий графік погашення кредиту, не пізніше 27.06.2012р.

3 . 15.10.2010р. між ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є відповідач, та МПВВП «Гермес»був підписаний договір № 2ДС/04/2010-КЛТ,

Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів (п.2.1. договору).

Цим договором вставлена процедура та умови надання банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної 40000000,00грн., процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отримання кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (п.1.1. договору).

Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.4. цього договору (п.1.2. договору), тобто 30..11.2011р.

Датою видачі кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичкові рахунки, відкриті банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором та додатковими угодами (п.2.4. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів. ( п.5.1. договору).

Сторони погодили: додатковою угодою до кредитного договору - отримання кредитного траншу в розмірі 20000000,00грн., встановлення процентної ставки у розмірі 10,75%, з кінцевим терміном погашення 30.11.2011р.; додатковою угодою №2 - отримання кредитного траншу на суму 7302342,91грн.; додатковою угодою №3 - отримання кредитного траншу на суму 7248453,53грн.; додатковою угодою №4 - отримання кредитного траншу на суму 5449203,56грн., встановлення процентної ставки 12,75%; договором про внесення змін №04-1 - встановлення процентної ставки 12,75% з 01.04.2011р.; договором про внесення змін №04-2 - подовження дії процентної ставки 12,75% з 01.07.2011р.; договором про внесення змін №04-3 - встановлення графіку погашення кредитної заборгованості кінцевим терміном погашення 01.02.2012р.; договором про внесення змін №04-4 - встановлення графіку погашення кредитної заборгованої кінцевим терміном погашення 15.03.2012р.; договором про внесення змін №04-5 - встановлення графіку погашення кредитної заборговані пізніше 27.06.2012р.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цими кредитними договорами сторонами були підписані іпотечні договори: №55ДС/190/І11/2008-КЛТ від 02.10.2008р., №55ДС/119/І19/2008-КЛТ від 27.08.2010р., договори застави №25ДС/04/301/2010-КЛТ від 15.10.2010р., №55ДС/190/301/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/302/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/303/2008-КТЛ від 27.06.2008р.,№55ДС/190/306/2008-КТЛ від 27.06.2008р. №55ДС/190/307/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/308/2008-КТЛ від 27.06.2008р., №55ДС/190/309/2008-КТЛ від 15.06.2008р., №55ДС/190/311/2008-КТЛ від 26.09.2008р., №55ДС/190/313/2008-КТЛ від 26.09.2008р., №55ДС/190/315/2008-КТЛ від 31.12.2008р., 25ДС/190/317/2008-КЛТ від 30.10.2009р., 25ДС/190/318/2008-КЛТ від 27.08.2010р.

Позивач вважає, що зазначені вище кредитні договори не відповідають вимогам спеціальних норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 345 ГК України, п. 9 ч. 1 ст. 6 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки мають «дефект»змісту, так як взагалі не містять такої умови договору як відповідальність банку щодо видачі кредиту, за невиконання або неналежне виконання умов договору, а тому, на думку позивача, такі договори повинні бути визнані судом недійсними відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та як наслідок недійсними повинні визнаватися і договори іпотеки та застави відповідно до положень ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України . Крім того, позивач просить з метою надання повного правового захисту його правам та інтересам, виключити з Державного Реєстру іпотек записи про державну реєстрацію оспорюваних договорів іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за оспорюваними договорами іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі, перед усім, є вимоги позивача про визнання недійсними кредитних договорів: № 3.3ДС/119/2008-КЛТ від 25.04.2008р., № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., № 2ДС/04/2010-КЛТ від 15.10.2010 р. з причин невідповідності їх вимогам закону. Позивач зазначив, що спірні кредитні договори взагалі не містять такої умови кредитного договору, як відповідальність банку щодо видачі кредиту, за невиконання або неналежне виконання умов договору, а тому не зазначення такої умови в кредитних договорах, є підставою для визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитися з такою думкою позивача, з наступних мотивів.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

В силу частин 1 - 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" ).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. ст. 11, 629 ЦК встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Згідно ст.ст. 1054 , 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у спірних кредитних договорах дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов надання кредиту, в т. ч. термінів, суми процентів, мети кредитування тощо). Крім того, сторони виконували умови договорів відносно передачі кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 96-131 т. № 3 справи).

До того ж, в кожному із кредитних договорів є пункт 3.4., який передбачає відповідальність позичальника за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями, тобто говорити, що спірні кредитні договори взагалі не містять такої умови як «відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору»є некоректним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з положень ст. ст. 203, 215 ЦК України така підстава недійсності оспорюваних правочинів, як не визначення сторонами у спірних кредитних договорах умови про відповідальність банку щодо видачі кредитних коштів, не є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав для визнання спірних договорів недійсними та не встановлено тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

Посилання позивача на те, що спірні кредитні договори мають бути визнанні недійсними, оскільки мають «дефект»(незаконність) змісту не приймаються судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 203 ЦК України однією із вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є те, що: «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам», а оскільки умови кредитних договорів не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тобто в змісті правочинів немає нічого незаконного, тому такі доводи апелянта, колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуюче викладене, відсутні відповідно підстави для визнання недійсними оспорюваних іпотечних договорів та договорів застави, які укладенні в забезпечення кредитних договорів та відповідно задоволення вимог про виключення з Державного Реєстру іпотек записів про державну реєстрацію оспорюваних договорів іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за оспорюваними договорами іпотеки.

При прийнятті даної постанови, колегія суддів враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 05.02.2008 р. по справі № 22/268.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції його права на ефективний спосіб правового захисту, що виявилось у незадоволенні його клопотання про відкладення слухання справи, колегія суддів зазначає наступне.

Клопотання про відкладення слухання справи, яке заявлене позивачем 03.09.2012р., обґрунтовано тим, що представник, який брав участь у розгляді цієї справи не може взяти участь в судовому засіданні 04.09.2012 р., оскільки у період з 03.09.2012 р. по 05.09.2012р. він перебуватиме у службовому відрядженні.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 р. № 18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника, у т. ч. з причин, пов`язаних з службовим відрядженням. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п`ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника полягає доведенню учасником судового процессу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Отже, у суда є право відхилити таке клопотання в разі недоведеності учасником судового процессу неможливості його заміни іншим представником.

Судом першої інстанції вірно враховані положення цього Пленуму, оскільки позивач не довів в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України неможливість його заміни іншим представником. Крім того, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи відбувався на протязі 2-х місяців, розгляд справи неодноразово відкладався, тобто у сторін було достатньо часу для підготовки та надання документів необхідних, на їх думку, для вирішення даного спору.

Безпідставні також посилання позивача на зміну судом підстав та предмету позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не можуть розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. ( п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 р. № 18).

Позивач посилається на те, що позовні вимоги стосуються того, що оспорювані договори було укладено з порушенням імперативних вимог Закону, що і є підставою для визнання їх недійсними, проте суд першої інстанції на це належної уваги не звернув, самостійно «перекрутив»зміст позовних вимог -замінив їх на нібито оспорювання наявності в договорах істотних умов.

Проте, колегія суддів з цим не може погодитися, з огляду на наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання спірних договорів недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а підставами для визнання їх недійсними, тобто підставами позову, позивач зазначив -невідповідність кредитних договорів вимогам закону, а саме ч. 2 ст. 345 ГК України та п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України ««Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Як вже зазначалось вище в цій постанові, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, тобто суд повинен встановити чи відповідають взагалі умови спірного договору вимогам закону. Саме відповідність спірних кредитних договорів, тобто їх умов вимогам законів, вказаних позивачем у позові і було предметом розгляду у суді першої інстанції. А тому, доводи апелянта щодо самостійної зміни судом першої інстанції предмету та підстав позову є хибними.

За таких умов, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції, при прийнятті судового рішення, норм процесуального права, на які вказує апелянт.

В силу ст.ст. 43 , 47 , 33 , 38 , 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування чи зміни рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/2/26пд/2012.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного виробничо -впроваджувального підприємства "ГЕРМЕС", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/2/26пд/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/2/26пд/2012 -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Т. Д. Геза

Н. О. Мартюхіна