Постанова

від 12.01.2012 по справі 3/255

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2012 № 3/255

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

за участю представників сторін:-від Прокуратури: Греськів І.І., посв. № 214 від 24.06.2010 року,

позивача 1: Христюк Ю.В., довіреність № 40-Д від 30.12.2011 року,

позивача 2: Ковтун С.О., довіреність № 11-13/1145 від 22.12.2011 року,

відповідача: ОСОБА_5, особисто,

ОСОБА_6, довіреність № 1909 від 03.10.2011 року,

третьої особи: Мосюра А.Ю., довіреність № 76 від 29.12.2011 року.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу-Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області

на рішення господарського суду-м. Києва від-15.11.2011 р.

у справі-№ 3/255 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом-Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України в особі Державного підприємства "Укрриба"

до-Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

третя особа,-яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна по Тернопільській області

про -визнання недійсним договору зберігання № 01/09 від 01.01.2009 та повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України в особі Державного підприємства "Укрриба" з вимогами про:

- визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 01/09 від 01.01.2009 та додаткової угоди від 01.05.2011, укладених між Державним підприємством "Укрриба" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5;

- зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 повернути Державному підприємству "Укрриба" нерухоме державне майно гідротехнічні споруди, а саме: став "Зелений кут № 5 (інв. № 120, інв. № 121), гідроспоруди ставу "Коцюбинці № 5"(інв. № 135 - земляна дамба, інв №136- водовипускний канал, інв. № 137 - шлюз-регулятор, інв. № 138 - рибовловлювач), гідроспоруди ставу "Зелений кут № 3"(інв. № 116 - дамба, інв. № 117 - водовипуск), гідроспоруди ставу "Зелений кут № 6"(інв. № 122 -земельна дамба, інв. № 1234 - водовипуск, інв. № 125- верховина), гідроспоруди ставу "Зелений кут № 7"(інв. № 126 - земельна дамба), гідроспоруди ставу "Крогульці № 1 "(інв. 101 - земельна дамба, інв. 103 - водовипуск, інв. №102 - водовипуск, інв. № 104 - водовипуск, інв. № 159А - рибовловлювач, інв. № 158 - земельна дамба). Передане зберігачу майно, а саме став "Зелений кут № 5, гідроспоруди ставу "Коцюбинці № 5", гідроспоруди ставу "Зелений кут № 3", гідроспоруди ставу "Зелений кут № 6", гідроспоруди ставу "Зелений кут № 7"знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 а гідроспоруди ставу "Крогульці № 1"знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема прокурор стверджує про те, що спірний договір є удаваним правочином, який укладений з метою приховування справжнього правочину - договору оренди майна. В силу ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України до спірного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того оскільки договір укладено без погодження з Фондом державного майна України та Державним комітетом рибного господарства України, він є недійсним.

Відповідач у письмовому відзиві на позов просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Державний комітет рибного господарства України, утворений Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови № 1523 від 02.11.2006 як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра аграрної політики.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 42 від 24.01.2007 "Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України" Держкомрибгосп забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Державне підприємство "Укрриба" засноване на державній власності та створене з метою забезпечення ефективності використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України.

01.01.2009 між Державним підприємством "Укрриба" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування № 01/09 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район.

Згідно п. 2.1. договору зберігач зобов'язаний прийняти від замовника майно, зазначене у п. 1.1. цього договору згідно з актом приймання-передачі.

Факт передачі відповідачем-1 та відповідно прийняття відповідачем-2 державного майна (гідротехнічні споруди) -став "Зелений кут"№ 5 інв № 120, № 121 на зберігання з правом користування підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2009.

Відповідно до п. 1.3. договору майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.

Згідно п. 2.2. договору за користування майном зберігач має вносити плату щомісячно до 10 числа наступного за звітним в розмірі 21,79 грн.

Додатковою угодою від 01.06.2009 сторонами внесено зміни до п. 2.2. договору визначивши розмір оплати за користування майном в сумі 221,79 грн.

Додатковою угодою від 01.05.2011 сторонами доповнено перелік нерухомого майна, що передається на зберігання з правом користування за договором, а саме:

- гідроспоруди ставу "Коцюбинці № 5"(інв. № 135 - земляна дамба, інв №136- водовипускний канал, інв. № 137 - шлюз-регулятор, інв. № 138 - рибовловлювач);

- гідроспоруди ставу "Зелений кут № 3"(інв. № 116 - дамба, інв. № 117 - водовипуск);

- гідроспоруди ставу "Зелений кут № 6"(інв. № 122 - земельна дамба, інв. № 1234 - водовипуск, інв. № 125- верховина);

- гідроспоруди ставу "Зелений кут № 7"(інв. № 126 - земельна дамба);

- гідроспоруди ставу "Крогульці № 1 "(інв. 101 - земельна дамба, інв. 103 - водовипуск, інв. №102 - водовипуск, інв. № 104 - водовипуск, інв. № 159А - рибовловлювач, інв. № 158 - земельна дамба).

Передане зберігачу майно, а саме став "Зелений кут № 5, гідроспоруди ставу "Коцюбинці № 5", гідроспоруди ставу "Зелений кут № 3", гідроспоруди ставу "Зелений кут № 6", гідроспоруди ставу "Зелений кут № 7"знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 а гідроспоруди ставу "Крогульці № 1"знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Пунктом 6.1. договору строк дії договору встановлено з 01.0.12009 по 01.03.2049.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її у схоронності.

Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.

Виходячи із змісту наведеної статті право зберігача користуватись майном переданим йому за договором зберігання виникає в разі надання відповідної згоди поклажодавцем.

Згідно п. 3.1. договору зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном.

За спірним договором, волевиявленням сторін було передбачено право зберігача на користування майном переданим на зберігання, що по суті є згодою поклажодавця, про яку йде мова у статті 944 Цивільного кодексу України.

Таким чином, умова договору щодо права зберігача користуватись переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є елементом договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи такого договору.

З огляду на викладене, доводи прокуратури щодо укладення між позивачем-2 та відповідачем удаваного правочину, який вчинено для приховування іншого правочину, а саме договору оренди є необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення та підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". При цьому, відповідно до вимог п.п. г п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"приватизації не підлягають гідротехнічні захисні споруди.

Отже об'єкти, які є предметом спірного договору, відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, а тому не підлягають приватизації та передачі в оренду. В свою чергу і будь-яких повноважень щодо надання згоди про передачу цього майна в оренду Фонд державного майна України та Державний комітет рибного господарства України не мають.

Згідно Положення про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.

За змістом п. 2.4.1. Положення № 908/68 від 19.05.1999, такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може бути передано в оренду .

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України № 126/752 від 06.05.2003 "Про передачу гідротехнічних споруд" гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" м. Тернопіль, було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України та в подальшому передано на баланс ДП "Укрриба"у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998.

Як вище встановлено судом, майно, яке являється об'єктом спірного договору не підлягає приватизації та передачі в оренду, а отже органом приватизації було обрано спосіб управляння цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке у свою чергу передало зазначене майно на баланс ДП "Укрриба".

Листом від 06.04.2004 № 10-25-4699 Фонд державного майна України повідомив зберігача про те, що Фонд наділений повноваженнями щодо передачі гідротехнічних споруд в оренду, але дозволу Фонду державного майна України, як і його регіональних відділень, на вчинення зберігачем будь-яких дій з гідротехнічними спорудами не потрібно.

За змістом статуту ДП "Укрриба", зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 09.09.2004, позивач-2 є державним комерційним підприємством.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ст. 136 Господарського кодексу України).

Отже реалізовуючи своє право господарського відання позивачем-2 було укладено спірний договір зберігання з правом користування, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що правові підстави для визнання договору зберігання з правом користування № 01/09 від 01.01.2009 недійсними відсутні.

З огляду на те, що відсутні підставі для визнання недійсним договору відсутні підстави і для застосування наслідків недійсності правочину, а тому позовні вимоги прокуратури щодо повернення майна також не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року у справі № 3/255 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 15.11.2011 року у справі № 3/255.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року у справі № 3/255 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області - без задоволення.

2. Справу №3/255 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Вербицька О.В.