Постанова

від 04.07.2012 по справі 9/202

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2012 № 9/202

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Зеленіна В.О.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: Стретович М.О., посвідчення № 46 від 01.03.2011р.

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Безносик А.О., за дов. № 225-КР-775 від 14.05.2012 року

від відповідача 2: Фрідмо І.М., за дов. № б/н від 10.10.2011 року,

Телепенько В.В., за дов. б/н від 16.08.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.01.2012 року

у справі № 9/202 (головуючий суддя Бондаренко Г.П., судді- Спичак О.М., Мельник С.М.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів

до 1.) Київської міської ради

2.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Відкрите акціонерне товариство «Київміськнафтопродукт»

про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 1609/4442 від 27.12.07 р., визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 75-6-00387 та № 75-6-00388 від 07.03.08 р., визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів (надалі - позивач) до Київської міської ради (надалі-відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК» (надалі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 1609/4442 від 27.12.07 р., визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 75-6-00387 та № 75-6-00388 від 07.03.08 р., визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Київської міської ради № 1609/4442 від 27.12.2007 року прийнято, а Договір 1 та Договір -2 оренди земельних ділянок укладені, з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а договори оренди - недійсними з огляду на те, що будівництво торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування та офісів відповідача - 2 призведе до фактичного знищення лісопаркових територій рекреаційного призначення, які зарезервовані для розвитку мережі об'єктів природно-заповідного фонду, що, відповідно, унеможливить виконання «Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста" метою якої є розвиток мережі озеленених територій міста.

У зв'язку з тим, що на підставі спірного рішення між відповідачем 1 та відповідачем 2 були укладені договори оренди земельних ділянок, які на даний час є чинними, прокуратура, посилаючись на ст. 4, 10, 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначає, що вони також підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/202, розгляд справи призначено на 22.09.2011 року.

В порядку положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням від 22.11.2011 року Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва розгляд справи №9/202 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта МК", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство "Київміськнафтопродукт", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №1609/4442 від 27.12.07 р., визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 75-6-00387 та № 75-6-00388 від 07.03.08 р., визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки визначено у наступному складі: головуючий суддя Бондаренко Г.П.; суддя Мельник С.М.; суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року дану справу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Бондаренко Г.П.; суддя Мельник С.М.; суддя Спичак О.М., розгляд справи призначено на 20.12.2011 року.

13.01.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем 2 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем-2 не надано обґрунтованих підстав того, що спір не підлягає вирішенню в Господарських судах України. Крім того, таке твердження суперечить положенням чинного законодавства та судовій практиці.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі № 9/202 позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 27.12.07 № 1609/4442 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Акта МК" земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера "А"), 12-г (літера "А") у Святошинському районі м. Києва".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.03.2008 року, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта МК", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.03.08 за № 75-6-00387.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.03.2008 року, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта МК", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.03.08 за № 75-6-00388.

Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта МК" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера "А"), 12-г (літера "А") у Святошинському районі м. Києва, площею 3,8034 га, кадастровий номер 8 000 000 000:75:230:0076, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 49 895 599,76 грн.

Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта МК" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера "А"), 12-г (літера "А") у Святошинському районі м. Києва площею 0,1856 га, кадастровий номер 8 000 000 000:75:230:0100, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 2 392 877,66 грн.

В задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради № 1609/4442 від 27.12.2007 року "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Акта МК" земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва» прийнято з порушенням норм земельного законодавства, а саме: не отримання обов'язкового погодження відповідної установи відповідно до статті 123 ЗК України, формування висновків Київським обласним управлінням Держкомлісгоспу та Державним управлінням Міністерства охорони навколишнього природного середовища у м. Києві про надання згоди на зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення з порушенням норм законодавства чинного на момент їх надання; неотримання згоди від землекористувача - ВАТ "Київміськнафтопродукт" на надання в користування частини земельної ділянки № 1; перевищенням Київської міською радою власних повноважень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки при розпорядженні землями, відповідно до яких не проведено процедури розмежування земель державної та комунальної власності - є недійсним з моменту його прийняття.

Оскільки, рішення Київської міської ради на підставі якого відповідач 1 передав у оренду відповідачу 2 земельну ділянку № 1 площею 3,80 га строком на 10 років для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів, а також земельну ділянку № 2 площею 0,19 га строком на 5 років для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території визнано недійсним, правочини (договори оренди земельних ділянок від 07.03.2008 року за № 75-6-00387 та № 75-6-00388), які було укладено на підставі цього рішення, визнано судом такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і в силу ст. 203, 215 ЦК України є недійсними.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 р. у справі № 9/202 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.

Розпорядженням керівника апарату № 02-15/199 від 19.03.2012р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі Лобаня О.І. на лікарняному, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 9/202, за результатами якого, справу було розподілено для розгляду у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Буравльова С.І., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2012 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Моторного О.А. за № 01-22/1/3 від 11.04.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 21 від 04.04.2012р., у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011р., у зв'язку з зайнятістю суддів Буравльова С.І., Сітайло Л.Г. в розгляді інших справ, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 9/202 введено до складу судової колегії замість суддів Буравльова С.І., Сітайло Л.Г. суддів Чорну Л.В. та Смірнову Л.Г.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року, на підставі клопотання уповноважених представників сторін, суд прийняв рішення продовжити розгляд спору у справі № 9/202-10 на п'ятнадцять днів терміном до 26.06.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. за № 01-22/1 від 13.06.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 21 від 04.04.2012р., у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011р., у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Чорної Л.В. в розгляді інших справ, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 9/202 введено до складу судової колегії замість судді Чорної Л.В. суддю Зеленіна В.О.

У судовому засіданні 04.07.2012 року представник відповідача-2 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 р. у справі № 9/202 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Прокурор у судовому засіданні 04.07.2012 року заперечував проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 р. у справі № 9/202.

Представник відповідача 1 усно підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 р. у справі № 9/202 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Акта МК" у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Акта МК" земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва»№ 1609/4442 від 27.12.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок TOB «Акта МК»загальною площею 3,99 га та передано в оренду земельну ділянку № 1 площею 3,80 га строком на 10 років для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів, а також земельну ділянку № 2 площею 0,19 га строком на 5 років для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території.

Вказаним рішенням внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, вилучено територію, що передається рішенням, з категорії земель зелених насаджень загального користування і переведено за функціональним призначенням до земель громадської забудови та внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.05 № 806/3381, а саме - виключено з переліку розподілу лісових площ по землекористуванням станом на 01.01.2000 Святошинського лісопаркового господарства земельні ділянки площею 3,69 га та віднесено їх до земель запасу житлової та громадської забудови, вилучивши їх з категорії земель лісового фонду.

07 березня 2008 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта МК" було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі по тексту Договір 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору - 1 орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від № 1609/4442 від 27.12.2007 року за актом приймання передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору-1 об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

місце розташування Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва

- розмір 3,8034 га;

- цільове призначення - для обслуговування будівель, споруд та будівництва торгівельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування офісів;

- кадастровий номер 8000000000:75:230:0076.

Пунктом 2.2 Договору - 1 передбачено, що відповідно до витягу з технічної документації №Ю-20413/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 04.03.2008 оку № 176 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 49 895599,76 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору договір укладено на 10 (десять) років.

Крім того, 07.03.2008 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта МК" було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі по тексту Договір 2) з наступними характеристиками:

- місце розташування Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва

- розмір 0,1856 га в межах червоних ліній;

цільове призначення - для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території;

кадастровий номер 8000000000:75:230:0100.

Пунктом 2.2 Договору 2 передбачено, що відповідно до витягу з технічної документації № Ю-20414/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 04.03.2008 року № 177 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 392877,66 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору договір укладено на 5 (п'ять) років.

Вищезазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстровані в реєстрі за №№ 590 та 591, а також зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено записи від 07.03.08 за № 75-6-00387 та № 75-6-388 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Прокуратура міста Києва звернулась до Господарського суду м Києва з позовом, в якому просить: визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.07 № 1609/4442 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Акта МК" земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера "А"), 12-г (літера "А") у Святошинському районі м. Києва"; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта МК", зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.03.08 за № 75-6-00387 та № 75-6-00388 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта МК" права користування земельними ділянками, що розташовані на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера "А"), 12-г (літера "А") у Святошинському районі м. Києва, площею 3,8034 га, кадастровий номер 8 000 000 000:75:230:0076, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 49 895 599,76 грн., та площею 0,1856 га, кадастровий номер 8 000 000 000:75:230:0100, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 2 392 877,66 грн.; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Акта МК" повернути у комунальну власність міста Києва земельні ділянки площею 3,8034 га та площею 0,1856 га, що розташовані вул. Кільцева дорога, 12-6, 12- в (літера "А"), 12-г (літера "А") у Святошинському районі м. Києва за виключенням територій на яких розміщені будівлі, що належать на праві приватної власності TOB "Акта МК".

В обґрунтування позовних вимог, прокуратура зазначає, що рішення Київської міської ради № 1609/4442 від 27.12.2007 року прийнято, а Договір 1 та Договір -2 оренди земельних ділянок укладені, з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а договори оренди - недійсними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

У відподвіності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У силу ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійсню ється на підставі рішень органів державної влади та орга нів місцевого самоврядування відповідно до їх повнова жень. Зміна цільового призначення земель провадиться ор ганами виконавчої влади або органами місцевого самовря дування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (ви куп) земель і затверджують проекти землеустрою або прий мають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Стаття 20 Земельного кодексу України закріплює поло ження про те, що визначення та зміна належності земельної ділянки до певної категорії земель є прерогативою органів суспільної влади - органів державної влади та органів місце вого самоврядування, які наділені повноваженнями визна чення та зміни цільового призначення земель.

Механізм встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок тісно пов'язаний із компетенцією органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної та комунальної власнос ті. Відповідно до цього Кодексу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у дер жавній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи пе редачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 ЗК України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи ви конавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне ко ристування.

З урахуванням вищенаведеного положення п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, якими встановлено тимчасове право (до розмежування земель державної та комунальної власності) розпорядження землями в межах населених пунктах відповідним місцевими радами, кореспондуються з положеннями ст. 20 Земельного кодексу України та з метою реалізації права відповідних органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками у межах населеного пункту визначають за останніми законодавчо визначену можливість зміни цільового призначення земельної ділянки у відповідності до порядку передбаченого законодавством чинним на момент виникнення такої необхідності.

Отже в даному випадку колегія суддів апеляційної інстанції констатує помилковість висновку суду першої інстанції відносно того, що відсутність прямої вказівки у перехідних положеннях на право органів місцевого самоврядування чи органів державної влади при розпорядженні земельними ділянками змінювати цільове призначення земель, позбавляє органи вчиняти такі дії.

Щодо висновку суду першої інстанції про неотримання проектом землеустрою погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема розпорядження землями комунальної власності.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. (п.п. 1-2 ст. 90 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки, Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади на підставі рішень Київської міської ради.

Тобто, вирішення питання про передачу землі у користування є виключним правом ради і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Акта МК" земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва" № 1609/4442 від 27.12.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок TOB «Акта МК»загальною площею 3,99 га та передано в оренду земельну ділянку № 1 площею 3,80 га строком на 10 років для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів, а також земельну ділянку № 2 площею 0,19 га строком на 5 років для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території. Даним рішенням внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, вилучено територію, що передається рішенням, з категорії земель зелених насаджень загального користування і переведено за функціональним призначенням до земель громадської забудови та внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.05 № 806/3381, а саме - виключено з переліку розподілу лісових площ по землекористуванням станом на 01.01.2000 Святошинського лісопаркового господарства земельні ділянки площею 3,69 га та віднесено їх до земель запасу житлової та громадської забудови, вилучивши їх з категорії земель лісового фонду.

Частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради №1609/4442 від 27.12.2007 року) невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок).

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок).

Згідно з пунктом 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

У відповідності до частини 5 статті 123 Земельного кодексу України передбачено погодження проекту відведення земельної ділянки із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 на підставі вказаних норм Земельного кодексу України звернувся з клопотанням до Київської міської ради про отримання земельних ділянок за адресою м. Київ вул. Кільцева дорога, 12 б, 12 в, 12 г в тимчасове користування для обслуговування будівель та споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів.

У висновку № К-11596 від 14.08.2007 року Постійна комісії з питань земельних відносин, ознайомившись з документами, поданими разом з клопотанням ТОВ «Акта МК» про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, рекомендувала міському голові надати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки при умові дотримання згоди землекористувача та вирішення майново-правових питань в установленому порядку.

06.09.2007 року відповідачем-2 було отримано згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою за № Д-3236.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафед" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Акта МК» для обслуговування будівель та споруд і будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога. 12-б, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») і Святошинському районі міста Києва.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в подальшому було погоджено з відповідними службами міста Києва згідно з приписами частини шостої статті 123 Земельного кодексу України, а саме: Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (лист від 18.12.2007 р. № 09-14959); Державною санітарно-епідеміологічною службою (висновок №05.03.02-07/48775 від 28.09.2007 року); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (висновок № 05/2227 від 27.11.2007 року); Головним управління охорони культурної спадщини (лист від 08.10.2007 року № 7768); Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (лист від 19.11.2007 року №148-2577); Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист від 19.11.2007 року № 01-04/2763); Київським підприємством «Святошинське лісопаркове господарство» (лист від 14.11.2007 року .№1054).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок TOB «Акта МК» для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва отримав позитивну оцінку Головного управлінням земельних ресурсів у місті Києві у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.12.2007 року за № 04-03-5/1133.

Оскільки при вирішенні даної справи спірним моментом виявилось питання отримання відповідачем 2 погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, суд вважає за доцільне вважати правомірність висновків інших державних установ такими, що сторонами не заперечуються.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища листом від 28.11.2007 року за вихідним номером № 19-13902 було надано Головному управлінню земельних ресурсів висновок № 07-1190-В щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки на вул. Кільцева дорога. 12-б, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») і Святошинському районі міста Києва.

Зі змісту даного Висновку вбачається, що до затвердження проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель, споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування та офісів необхідно на підставі містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації, яке має бути розроблене і погоджене відповідно до ДБН Б.1.1-4-2002 прийняти рішення Київради про внесення змін до Генерального плану міста щодо вилучення території з категорії земель зелених насаджень загального користування та переведення її території громадських будівель.

У висновку вказано, що на підставі згоди Київського міського голови від 06.09.2007 року № Д-3236, за умови внесення змін до Генерального плану розвитку м. Києва, з урахуванням зазначених вимог в проекті землеустрою, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечуватиме проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для обслуговування будівель, споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування та офісів, без права забудови до погодження і затвердження містобудівної та проектної документації в установленому законодавством порядку.

Рішенням Київської міської ради X сесія IV скликання № 11/2587 від 27 січня 2005 року Відповідно до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про планування і забудову територій", Закону України "Про основи містобудування", Закону України "Про архітектурну діяльність", з метою забезпечення ефективної реалізації Генерального плану розвитку м. Києва та проекту планування приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804, раціонального використання території, створення повноцінного життєвого середовища, комплексного вирішення архітектурно-містобудівних проблем міста Києва, стимулювання інвестиційної діяльності фізичних та юридичних осіб, урахування законних приватних, громадських та державних інтересів під час проведення містобудівної діяльності Київська міська рада затверджено Правила забудови м. Києва.

Згідно п. 2.1.4. Правил у разі відсутності затвердженого детального плану території або необхідності внесення змін до містобудівної документації для принципового визначення граничних параметрів об'єкта містобудування розробляється містобудівне обґрунтування.

Пунктом 2.1.5. Правил передбачено, що необхідність розроблення містобудівного обґрунтування визначається в кожному конкретному випадку Головкиївархітектурою та/або інвестором під час вибору земельних ділянок для розміщення об'єкта містобудування, підготовки висновку з питань відведення земельної ділянки, уточнення граничних параметрів об'єкта.

У відповідності до п. 2.1.6. Правил зміст і завдання, обсяги матеріалів відповідного містобудівного обґрунтування розміщення (реконструкції) об'єкта містобудування, уточнення його граничних параметрів, внесення змін до містобудівної документації визначається відповідно до вимог ДБН Б.1.1-4-2002 р. "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування".

Проект рішення про затвердження зміни до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, іншої містобудівної документації за наявності відповідного висновку Головкиївархітектури подається на розгляд та затвердження Київради.

Зміни до містобудівної документації після її затвердження Київрадою стають невід'ємною частиною містобудівної документації і зберігаються Головкиївархітектурою, відповідною районною в м. Києві державною адміністрацією, проектувальником і замовником для подальшого використання в містобудівній діяльності.

Тобто в даному Висновку насамперед мова йде про необхідність врахування наявних містобудівних обмежень та умов землекористування при розробці проекту відведення земельної ділянки та наявність потреби внесення змін до містобудівної документації шляхом прийняття змін на підставі проекту рішення до Генерального плану міста Києва (дійсне цільове призначення вказаного висновку), проте мови про погодження проекту землеустрою відповідача-2 у цьому документі не йдеться.

Крім того у резолютивній частині Висновку вбачається, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища «не заперечуватиме» проти відведення земельної ділянки, а отже наведеним засвідчується факт саме можливості надання згоди відповідачу-2 у майбутньому за умови дотримання приписів даного висновку, а не остаточного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Акта МК».

Натомість погодження від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, відповідач -2 отримав саме у листі від 18.12.2007 р. № 09-14959, згідно якого Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Акта МК» для обслуговування будівель та споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів по вул. Велика Кільцева, 12б, 12в, 12 г у Святошинському районі м. Києва, погоджує проект землеустрою для проведення державної землевпорядної експертизи та подальшого затвердження в установленому порядку, а отже своїми діями визнає дотриманими умови висновку № 07-1190-В від 28.11.2007 року.

Згідно ст. 1 Закону України «Про планування і забудову території» червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

Пунктом 8 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року із змінами передбачено, що надання земельних ділянок у користування, у тому числі на умовах оренди, в межах смуги відчуження автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг загального користування здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 1.3 Положення про постійне користування земельними ділянками в межах червоних ліній в м. Києві затвердженого Рішенням Київської міської Ради від 08.11.2001 року № 95/1529 передбачено, що земельні ділянки в мажах червоних ліній можуть передаватись в короткострокову оренду, для влаштування будівельних майданчиків на період будівництва, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до яких підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок,наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 93 Земельного кодексу України оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років, що в свою чергу відповідає строку оренди земельної ділянки № 2.

Отже з урахуванням наведеного, надання земельної ділянки № 2 у короткострокову оренду для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території на період будівництва в межах червоних ліній не порушує вимог чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства.

Оцінюючі у сукупності встановлені судом обставини справи та наявні в матеріалах справи докази на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачу 2 згідно укладеного договору оренди на підставі прийнятого на пленарному засіданні Київської міської ради рішення правомірно надано у оренду земельну ділянку № 2.

Підстав для встановлення протилежного колегія суддів не вбачає, а отже висновок суду першої інстанції щодо, не отримання проектом землеустрою погодження обов'язкової установи відповідно до статті 123 ЗК України і відповідно відсутності правових підстав для його затвердження Київською міською радою без позитивного узгодження з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища є помилковим

Щодо правомірності надання в оренду земельної ділянки площею 3,8034 га (земельна ділянка № 1) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 Земельного кодексу України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що земельна ділянка, про оренду якої, із зміною її цільового призначення, звертався позивач, відноситься до земель лісогосподарського призначення і, надання її в оренду та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами Земельного та Лісового кодексів України.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду належать лісові ділянки, в тому числі насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Так, зі змісту проекту землеустрою Д-3236 вбачається, що земельна ділянка площею 3,69 га в кварталі 141, виділ 2, 6, 7, 8 Святошинського лісництва перебувала у користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство" та належить до лісового фонду Святошинського лісопаркового господарства.

Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Надання земельних ділянок в оренду зацікавленим особам при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення здійснюється в порядку визначеному ст. ст. 123, 124, 151 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України надання земельних ділянок в оренду провадиться за погодженням з відповідними територіальними органами виконавчої влади з питань лісового господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення), а також за погодженням з відповідними державними природоохоронними органами та землекористувачами, в користуванні яких знаходяться відповідні земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Пункт 4 ст. 20 Земельного кодексу України встановлює, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди України N 548 від 19.12.2006 р., Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління. Управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Згідно з Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2005 N 1842/2005, Мінприроди України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Діяльність Мінприроди України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, та цим Положенням. У межах своїх повноважень Мінприроди України організовує виконання актів законодавства і здійснює контроль за їх реалізацією.

Як вбачається з висновку № 05/2227 від 27.11.2007 року Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Держуправлінням погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Акта МК»для обслуговування будівель та споруд і будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-б, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А»), у Святошинському районі міста Києва, з урахуванням внесення змін до «Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішення Київради від 19.07.2005 року.

Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 12-б, 12-в, (літера «А»), підпорядковане Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, яке, в свою чергу, входить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У пункту 11 Висновку № 05/2227 від 27.11.2007 року Державного управління охорони навколишнього природного середовища зазначено, що відведення земельної ділянки проводиться з урахуванням листа Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 19.11.2007 року № 01-04/2763.

У листі від 19.11.2007 р. № 01-04/2763 Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надало власний висновок, за змістом якого вважає за можливе вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки площею 3,99 га за рахунок земель лісогосподарського призначення КП «Святошинське лісопаркове господарство» розташованої в межах м. Києва та проектується до передачі ТОВ «Акта МК» для обслуговування будівель, споруд, а також під будівництво торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів за умови оформлення правовстановлюючих документів у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 75 Лісового кодексу зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, які зокрема кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України відповідно до яких зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства, а отже згода на зміну цільового призначення як результат випливає із висновку, яким компетентний орган державної влади вирішує погодити або відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі, і не потребує додаткового погодження вказаним органом щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок окремим документом.

З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про необхідність додатково отримання відповідачем-2, згоди на зміну цільового призначення спірної ділянки від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, не відповідає нормам законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381 затверджено Програму розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста.

Відповідно до пункту 2.4. «Лісопаркова частина зеленої зони (в межах міста)» Програми міські ліси доповнюють насадження загального користування і являють собою території лісопаркових господарств "Конча-Заспа", Святошинського і Дарницького, які утворюють лісопарковий пояс Києва, їх площа становить 34,7 тис. га; сюди ж входять ліси Боярської ЛДС (222,6 га), Інституту зоології (уроч. "Теремки") - 93,28 га та ДЗГ "Феофанія" - 150,0 га. Вони виконують природоохоронну, санітарно-оздоровчу, рекреаційну та інші функції.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно до ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (ч. 6 ст. 1 Лісового кодексу України).

Як вбачається з приписів Розділу ІІ «Землі України» Земельного кодексу України такі землі можуть належати не лише до земель лісогосподарського призначення , а й до земель інших основних призначень, зокрема до земель рекреаційного призначення.

У листі Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 148-2577 від 19.11.2007 року, повідомлено, що частина вказаної земельної ділянки пл.. 3,69 га належить до лісового фонду Святошинського лісопаркового господарства в кварталі 14, виділ 2,6,7,8 Святошинського лісництва і «Програмою розвитку зеленої зони міста Києва на період до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» затвердженої рішенням Київради від 19.07.2005 року № 806/3381 віднесена до території зелених насаджень загального користування та має рекреаційне призначення.

Крім того у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві № 05-08/9363 від 27.11.2007 року, також зазначено, що земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 12-б, 12-в, (літера «А») належить до категорії земель рекреаційного призначення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо належності земельної ділянки № 1 до земель лісогосподарського призначення на яких розповсюджуються обмеження передбачені Державною програмою «Ліси України на 2002-2015 роки», затвердженою Постановою Кабінету міністрів України віл 29 квітня 2002 р. № 581, є помилковим.

Щодо посилання суду першої інстанції на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року за № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", яким встановлено, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері:

- зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення;

- відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства;

то в даному випадку колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, порушення норм законодавства та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного порушень та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

З огляду на приписи вищенаведених положень та обставину прийняття Київською міською радою рішення "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Акта МК" земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва», лише 27.12.2007 року, суд вважає за неможливе застосування розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року за № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" до спірних правовідносин, оскільки на момент прийняття рішення Київською міською радою, вказаний нормативно-правовий акт не існував.

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність згоди від землекористувача - ВАТ "Київміськнафтопродукт" на надання в користування частини земельної ділянки № 1, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Згідно до ч. 2 ст. 151 Земельного кодексу України порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 31.03.2004 року із змінами у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин сільська, селищна міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, утвореній відповідною радою або держадміністрацією. Зокрема, до роботи в комісії також залучається власники та користувачі земельних ділянок, які пропонуються до вибору представнику заявника.

Відповідно до пункту 7 Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

З наведених норм вбачається, що згідно діючого на момент виникнення спірних відносин законодавства, питання вилучення земельних ділянок, а саме: місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення, погоджувались юридичними особами, зацікавленими у такому вилучені з попередніми землекористувачами до початку проектування, тобто на етапі вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, а саме від дати звернення із клопотання про надання земельної ділянки і до прийняття уповноваженим органом влади рішення, що є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Клопотання про виділення земельної ділянки, було подане відповідачем-2 до відповідного органу Київської міської Ради 02.08.2007 р., а згода Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою була надана 06.09.2007 р.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно довідки серії АЄ № 594620 від 10.10.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ВАТ «Київміськнафтопродукт» 08.06.2007 р. було внесено запис № 6 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже враховуючі нормативно-правові положення ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», на етапі вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, державну реєстрацію юридичної особи ВАТ «Київміськнафтопродукт» було припинено, що виключало погодження з нею питань вилучення частини спірної земельної ділянки площею 0,11 га.

Крім того, слід відзначити що позивачем не було доведено, що ВАТ «Київміськнафтопродукт» було законним землекористувачем вказаної частини земельної ділянки, з яким у відповідності до приписів ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України, необхідно було узгодити питання вилучення вказаної частини спірної земельної ділянки.

Правило, за яким право користування виникало виключно після оформлення відповідними документами, було закріплено в Земельному кодексі - 1970 р. (ст. 20-22). Земельний кодекс УСРР 1922 року також передбачав видачу певних посвідчуючи документів після державного запису (державної реєстрації) утворених землекористувань (ст. 193), вказуючи при цьому, що саме ці документи підтверджують законність землекористування (ст.194). Зокрема таким документом був акт реєстрації землекористування (ст. 199) складений Наркомземом та його місцевими органами (бюро земельної реєстрації) (ст.. 200).

У матеріалах справи проекту, зокрема окремих погодженнях відповідних органів влади вказаних вище, лише згадується рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.12.1965 № 2196 «Про відвід земельної ділянки Головнафтопостачзбуту УРСР під будівництва бензоколонки», але окрім зазначеного рішення, під час судового розгляду сторонами не було надано ніяких допустимих доказів з приводу того, що ВАТ «Київміськнафтопродук» як правонаступник Головнафтопостачзбуту УРСР належить частина спірної земельної ділянки площею 0,11 га, та що Головнафтопостачзбут УРСР відповідно до діючого на той момент законодавства ЗА УСРР 1922 року мала певні посвідчуючи документи після державного запису утвореного землекористування.

Крім того, як вбачається з витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 10.09.2007 р., не містить інформації про наявність у ВАТ «Київміськопродукт» права користування частиною спірної земельної ділянкою площею 0,11 га.

Згідно п. 2-4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Частини 2 - 4 цієї статті вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (з подальшими змінами, далі - Закон) і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів N 12 та N 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - Суд) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно з практикою Європейського Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2008 року у адміністративній справі № 2а-168/08 встановлено , що враховуючи відсутність доказів на підтвердження права Головнафтопостачзбут УРСР користування земельною ділянкою, відведеною рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.12.1965 № 2196 «Про відвід земельної ділянки Головнафтопостачзбуту УРСР під будівництва бензоколонки», Головнафтопостачзбут УРСР не може вважатися землекористувачем.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому апеляційний суд вважає безсумнівними факти, встановлені Святошинським районним судом м. Києва при розгляді справи № 9/202. Виходячи з зазначеного, ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представниками позивачів не було надано під час розгляду справи у судах першої та апеляційних інстанціях належних доказів на підтвердження наявності у ВАТ «Київміськопродукт» права користування частиною спірної земельної ділянкою площею 0,11 га.

З урахування вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції, про необхідність отримання згоди у ВАТ «Київміськнафтопродукт» на вилучення частини спірної земельної ділянки № 2 таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35, 26.01.2000 р. із змінами «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняття відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи все перелічене, колегія суддів дійшла висновку, що законні підстави для визнання рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1609/4442 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Акта МК» земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів на вул. Кільцева дорога, 12-6, 12-в (літера «А»), 12-г (літера «А») у Святошинському районі м. Києва» у суду відсутні, спірне рішення прийнято відповідно до вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 648 Цивільного Кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між відповідачами у справі, про повернення спірних земельних ділянок у комунальну власність, є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено оскаржувані договори, та як наслідок ґрунтуються виключно на встановленні недійсності рішення органу місцевого самоврядування, законних підстав для задоволення даних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі № 9/202 скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 року у справі № 9/202 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 9/202 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Зеленін В.О.