Постанова

від 06.11.2012 по справі 5019/649/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5019/649/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаГрищук Ю.Г. дов від 17.07.2012 року відповідача третіх осібне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином Марченко Р.В. дов від 01.06.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватної фірми "Кристал" на постановувід 07.09.2012 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/649/12 господарського суду Рівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" до Приватної фірми "Кристал" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Дочірнє підприємство "Формаг - Київ" 2. Фізична особа -підприємець Гуріна Вікторія Вікторівна простягнення 148221,12 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватної фірми "Кристал", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Формаг - Київ" та Фізична особа -підприємець Гуріна Вікторія Вікторівна про стягнення коштів у розмірі 148221,12 грн., у зв'язку з втратою вантажу під час його перевезення автотранспортом .

Доповідач Волковицька Н.О.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.07.2012 року (суддя Горплюк А.М.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року (головуючий суддя Грязнов В.В.., судді Савченко Г.І., Мельник О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Приватної фірми "Кристал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" 148221,12 грн. боргу за втрачений товар та відповідні судові витрати.

Приватна фірма "Кристал" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 10.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року та передати справу на новий розгляд.

Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, порушили норми матеріального та процесуального права, а саме не взяли до уваги статтю 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що набула чинності для України 17.05.2007 року на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та пункт 2 статті 6 Конвенції.

Крім того, на думку скаржника судами також не прийнято до уваги, що у позивача відсутні правові підстави звернення з позовом до Приватної фірми "Кристал", оскільки договірних відносин між позивачем та відповідачем не було.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області від 10.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Дочірнє підприємство "Формаг-Київ" ТзОВ "Формаг", яке діяло як експедитор-1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр", яке діяло як замовник 16.11.2009 року уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/11/2009-1, яким визначили порядок взаємовідносин, які виникатимуть під час організації, здійснення та розрахунків за транспортно-експедиційні послуги.(а.с. 17-19).

Разом з тим, Закрите акціонерне товариство "Аквафор Маркетинг" (Росія), яке діяло як продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр", яке діяло як покупець 24.11.2010р. уклали договір № 08/10, а також 16.12.2011року додаткову угоду № 63 до нього, згідно до умов яких, покупець придбав у продавця водоочисники, комплектуючі до них, сировину та матеріали.

Додатковою угодою № 63 від 16.12.2011 року продавець та покупець погодили перелік товарів, які поставлятимуться в шістдесят першій партії продукції, крім того визначено ціну товару і застережено, що перевезення відбуватиметься на умовах -FCA м. Санкт-Петербург, Росія. (арк. справи 13-16).

Судами встановлено, що на виконання умов пункту 3.2 договору №08/10 від 24.11.2010р. про оплату товару протягом 180 днів з дня виписки експортної вантажної митної декларації -Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" здійснило повну оплату продукції на користь Закритого акціонерного товариства "Аквафор Маркетинг", що стверджується платіжними дорученнями від 11.05.2012 року на суму 457 787,56 російських рублів, від 15.05.2012р. на суму 1 890 187 російських рублів, від 16.05.2012р. на суму 416 231 російських рублів та від 17.05.2012р. на суму 403 769 російських рублів, в зв'язку з чим Позивач набув права власника призначених до перевезення товарів.(арк. справи 97-100).

Між тим, для виконання перевезення вантажу Дочірнє підприємство "Формаг-Київ" ТзОВ "Формаг", яке діяло як експедитор-1 та Фізична особа-підприємець Гуріна Вікторія Вікторівна, яка діяла як експедитор-2 уклали 19.12.2011 року договір № ОВП191211-1А організації перевезення вантажу, згідно якого експедитор-2 зобов'язався доставити довірений експедитором-1 вантаж до пункту призначення.(а.с. 21-23).

На виконання договору № ОВП191211-1А, експедитором-1 та експедитором-2 15.12.2011 року було складено заявку на перевезення фільтрів для води з м. Санкт-Петербург до м. Київ, здійснення якого експедитор-2 доручив перевізнику -Приватній фірмі "Кристал", а останній -водієві Прокопчуку Віктору Антоновичу автомобіля марки DAF державний реєстраційний номерний знак ВК7534АК, напівпричіп, державний реєстраційний номерний знак ВК4676 ХХ, що стверджується, заявкою, додатковою угодою від 20.12.2011 року СMR -міжнародною транспортною накладною А №231023(а.с. 20, 32, 157).

По прибутті вантажу на митну територію України 24.12.2011р. органом митного контролю Чернігівської митниці ЗМК МАПП "Грем'яч" ВМО №1 під час проведення митного огляду товарів, що переміщаються через митний кордон в автомобілі DAF державний реєстраційний номерний знак ВК7534АК, напівпричіп державний реєстраційний номерний знак ВК4676ХХ, було виявлено пошкодження пломбувального тросу, а саме його розріз на відстані 50 см. від місця пломбування з правого боку напівпричепа, що підтверджується актом проведення митного огляду товарів №102101001/2011/007337.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, у даному акті вказано, що накладене забезпечення відправника №3673604 було без пошкодження. В ході проведення поглибленого митного огляду вантажу було здійснено повне перерахування товару з частковим вивантаженням, в результаті чого було встановлено часткову втрату вантажу, а саме: водоочисник Аквафор Модерн -20 місць; водоочисник Аквафор модель Аквафор Трио Норма пом'ягшуючий -16 місць; водоочисник Аквафор модель Аквафор Трио Норма - 9 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-15 (Стандарт) -96 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-15 (Стандарт) (комплект) (3 шт.) -79 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-5 підсилений бактерицидною добавкою (комплект) (3 шт.) -22 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-6 (комплект) (2 шт.) -3 місць; корпус водоочисника Аквафор Вікінг -22 місць. Перевіряючою особою вилучень та довкладень не проводилось, сторонніх вкладень не виявлено, пломбування здійснено без одного металевого наконечника пломбу вального тросу.(арк.справи 31).

Під час приймання вантажу 31.12.2011 року на складі ТзОВ "Аквафор-Центр" було встановлено, що деякі найменування товарів фактично є в наявності, про що відповідно було складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю (або пересортицею), в якому зазначено фактично виявлену нестачу. Вказаний акт був підписаний водієм Відповідача Прокупчуком Віктором Антоновичем, який здійснював перевезення вантажу, брав участь у прийманні вантажу, а також своїм підписом підтвердив факт нестачі вантажу.(а.с. 33-34).

Про здачу вантажу, із складанням акта нестачі, водієм Прокопчуком В.А. також зроблено запис в розділі 24 міжнародної транспортної накладної СМR А № 231023.

Пропозицію сплатити 148 221, 12 грн. вартості втраченого товару, яка вбачається з претензії позивача від 14.03.2012 року -відповідач відмовився отримувати, що стверджується довідкою відділення УДППЗ "Укрпошта" та відміткою на повідомленні.(а.с. 39-44).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Аналогічно врегульовано виникнення зобов'язань господарюючого суб'єкта і статтею174 Господарського кодексу України -господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.(стаття 193 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді даної справи судами встановлено, що між позивачем і третьою особою -Дочірнім підприємством "Формаг-Київ" та між останнім і Фізичною особою -підприємцем Гуріною Вікторією Вікторівною виникли відносини транспортного експедирування, оскільки за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.(частини 1, 3 статі 929 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить частина 1 статті 316 Господарського кодексу України та стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні приписи містить і стаття 909 Цивільного кодексу України.

В силу статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює зміст господарського договору та положень статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України, внаслідок підписання додаткової угоди від 20.12.2011 року та складання міжнародної транспортної накладної СМR А № 231023 між сторонами у даній справі виникли відносини перевезення вантажу, які регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України та спеціальним законодавством про автомобільний транспорт, в тому числі -міжнародним.

Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статтей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" -Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві. Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Пунктом 1 статті 13 Конвенції встановлено, що після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого статтею 19 Конвенції, одержувач може від свого імені пред'являти перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. (пункти 1, 3 статті 17 Конвенції).

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. (стаття 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.(пункт 2 стаття 925 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містять і статті 133, 136, Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 року № 401. При цьому, відповідно до статті 158 Статуту, підпунктів 15.1, 15.3, 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні -документами, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу вантажу та акт встановленої форми, що складається в такому випадку.

З підстав, зазначених вище Конвенція є частиною національного законодавства України -колегія суддів зауважує, що ч.1 ст.18 Конвенції також передбачає, що тягар доказування того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17 Конвенції, лежить на перевізнику, а згідно п.1 ст.23 Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідач не довів, що втрата і нестача вантажу сталися внаслідок обставин, яким відповідач не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, під час перетину державного кордону України органом митної служби та під час прийняття вантажу на складі -позивачем були складені акти, які зафіксували нестачу, при цьому акти підписано представником Приватної фірми "Кристал" водієм Прокопчуком В.А. та зроблено відповідний запис в CMR А №231023.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Рівненської області від 10.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року у справі № 5019/649/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватної фірми "Кристал" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач