Постанова

від 26.10.2012 по справі 2а-12697/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2012 року 11:30 № 2а-12697/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представники позивача - Антоненко В.П., Клименко А.П.,

представник відповідача - Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032260 та №0000042260 від 08.06.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання»(надалі -ТОВ «Нафтогазобладнання», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032260 та від 08.06.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 178 599,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 294650,00 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000042260 від 08.06.2012р., яким встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 164 277,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41 069,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Нафтогазобладнання»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фіктивності взаємовідносин між ТОВ «Нафтогазобладнання»та ТОВ «Укрметалконструкція»та «нікчемності»укладеного між ними правочину.

Однак, в даному випадку виконання угод між ТОВ «Нафтогазобладнання» та ТОВ «Укрметалконструкція» підтверджується укладенням договору поставки, податковими накладними, видатковими накладними та іншими первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отримані ТОВ «Нафтогазобладнання» податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Позивач зазначає, що ним виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних та на даний час, ТОВ «Укрметалконструкція» є зареєстрованим платником ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Нафтогазобладнання» зареєстроване 07.04.2010р. Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва за №10671020000015229. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37036116.

Підприємство відповідно до свідоцтва про реєстрацію №100280083 є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтогазобладнання»(код за ЄДРПОУ 37036116) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Укрметалконструкція" (код за ЄДРПОУ 32593032) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2012р. № 996/22-621-37036116 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазобладнання» (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Нафтогазобладнання»по взаємовідносинах ТОВ «Укрметалконструкція»: -

- п.198.3 ст.198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI та п.4. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010р. №1401/18696, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 178 599 грн., та завищено залишок від'ємного значення за серпень 2011 року у розмірі 164 277 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що листом №8691/7/15-20 від 09.11.2011р. Кіровоградською ОДПІ до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надіслано акт №1190/1520/37297942 від 08.11.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Астон Вілла»(ЄДРПОУ 37297942) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період серпень 2011 року», яким встановлено порушення: п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 р. №436-ІУ (із змінами та доповненнями), п.2 ст.З Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185. п.п. а) п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями; п.1 ст.9, п.2 ст. З Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ Із змінами та доповненнями;ч. 1 ст. 203. ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Астон Вілла», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача".

Податковий орган робить висновок, що оскільки правочини ТОВ «Укрметалконструкція»з ТОВ «Астон Вілла»є нікчемними, то, відповідно, і подальша реалізація товару неможлива.

Таким чином, зазначені операції ТОВ «Укрметалконструкція», з придбання товарів у ТОВ „Астон Вілла" та їх подальшої реалізації покупцю - ТОВ „Нафтогазобладнання" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Укрметалконструкція»з придбання товарів у ТОВ „Астон Вілла" та їх подальшої реалізації покупцю - ТОВ „Нафтогазобладнання'' є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Окрім того, відповідач зазначив, що ТОВ «Нафтогазобладнання»не надало обов'язкових документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій по договору поставки нафтопродуктів, оскільки основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відносно ТОВ «Нафтогазобладнання» винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032260 від 08.06.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 178 599,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 294650,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000042260 від 08.06.2012р., яким встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 164 277,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41 069,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 4992/10/12-144 від 15.08.2012р. про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 08.06.2012р. № 0000032260 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000042260 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 41069,00грн. а в іншій частині зазначене повідомлення рішення залишене без змін.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги подав до ДПС України повторну скаргу від 22.09.2012р., вхідний №2041/0/6-12.

ДПС України своїм рішенням від 11.09.2012р. № 1735/0/61-12/10-2115 залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08.06.2012 № 0000032260, №0000042260, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу ТОВ «Нафтогазобладнання»- без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укрметалконструкція»на загальну суму 2 466 931,00 грн.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Укрметалконструкція»відвантажено товар на користь Позивача та виписано податкові накладні за серпень 2011 р. у розмірі 1 342 867,00 грн.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, Договору поставки світлих нафтопродуктів № 3004/10-01 УМК від 30.04.2010р.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Нафтогазобладнання»надало суду наступні податкові накладні № 1 від 01.08.2011 p., № 2 від 01.08.2011 p., № 3 від 01.08.2011 p., № 4 від 01.08.2011 p., № 5 від 01.08.2011 p., № 6 від 01.08.2011 p., № 26 від 15.08.2011 p., № 27 від 15.08.2011 p., № 28 від 15.08.2011 p., № 29 від 15.08.2011 p., № 42 від 30.08.2011 p., № 41 від 30.08.2011 р, № 40 від 30.08.2011 р, № 39 від 30.08.2011 р, № 38 від 30.08.2011 р, № 37 від 30.08.2011 р, № 35 від 30.08.2011 р.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Нормами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено вимоги, які ставляться до податкової накладної.

Згідно п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Нафтогазобладнання» укладений Договір поставки світлих нафтопродуктів № 3004/10-01 УМК від 30.04.2010р.

В той же час, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж;інші документи, передбачені законодавством України.

Також, згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оскільки дорожній лист та товарно-транспортна накладна визначені як обов'язкові при здійсненні транспортних операцій, тому такі документи є підтверджуючим документами понесених валових витрат.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, які не були надані податковому органу під час перевірки і не надані суду під час розгляду справи, свідчать про відсутність здійснення перевезення.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

В даному випадку відповідна мета присутня в діях ТОВ «Нафтогазобладнання» і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст..208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у результаті порушення ТОВ „Укрметалконструкція'' своїх податкових зобов'язань при придбанні товарів у ТОВ „Астон Вілла" та їх подальшої реалізації покупцю - ТОВ „Нафтогазобладнання", приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 178 599,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 294 650,00 грн., а також встановлення завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 164 277,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000032260 та №0000042260 від 08.06.2012р. винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.10.2012р.

Суддя В.П. Шулежко