Ухвала

від 21.04.2015 по справі 2а-12697/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/57694/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 2а-12697/12/2670 за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000032260, № 0000042260 від 8.06.2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість і нарахування штрафної (фінансової) санкції.

На обґрунтування позову зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними у Товариства первинними документами які не мають недоліків у оформленні.

Крім того, ДПІ не надала належних доказів визнання недійсними, угод укладених із контрагентами.

26 жовтня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що господарські операції ТОВ «Укрметалконструкція» з придбання товарів у ТОВ «Астон Вілла» та їх подальшої реалізації покупцю - Товариству не містять за своїм змістом розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товару.

Крім того, на час здійснення перевірки Товариством не були надані товарно-транспортні накладні, що являються первинними документами підприємства та підтверджують реальність здійснення ним господарських операцій за умовами договору поставки товару.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 1.05.2012 року до 15.05.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Укрметалконструкція» за серпень 2011 року, за наслідками якої 22.05.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 198.3 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України був занижений податок на додану вартість, у розмірі 1 178 599,00 грн. і завищений залишок від'ємного значення за серпень 2011 року, у розмірі 164 277,00 грн.

8 червня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000032260 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 1 473 249,00 грн., № 0000042260 щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, у розмірі 164 277,00 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції, у розмірі 41 069,00 грн.

15 червня 2012 року Товариство звернулося до ДПІ зі скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032260 та № 0000042260 від 8.06.2012 року.

15 серпня 2012 року рішенням ДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000032260 було залишене без змін, податкове повідомлення-рішення № 0000042260 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 41 069,00 грн. скасоване. В частині щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість залишене без змін.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п.,п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що Товариством не були надані товарно-транспортні накладні, які є первинними документами підприємства щодо підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій за умовами договору поставки товарів.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7 , ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не приймаючи надані Товариством документи на підтвердження позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій для всебічного дослідження питання правомірності формування податкового кредиту повинні витребувати необхідні докази і вказати, що саме Товариству слід надати для вирішення справи по суті.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки наданим Товариством доказам на підтвердження формування податкового кредиту (товарно-транспортним накладним, актам приймання нафтопродуктів), які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Крім того, суди не врахували те, що сформований Товариством податковий кредит був отриманий на підставі різних договорів, предметом яких були не тільки поставка нафтопродуктів і обладнання, а також виконання робіт з реконструкції нафтобази. Зазначені обставини не досліджувалися під час перевірки податковим органом і судами попередніх інстанцій.

При новому розгляді адміністративної справи судам необхідно врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.