Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-12697/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12697/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" (далі - ТОВ "Нафтогазобладнання") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000032260 від 08.06.2012р., за яким ТОВ "Нафтогазобладнання" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 178 599,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 294 650,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000042260 від 08.06.2012р., за яким ТОВ "Нафтогазобладнання" встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 164 277,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41 069,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до cуду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Нафтогазобладнання» зареєстроване 07.04.2010р. Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва за №10671020000015229. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ - 37036116.

Позивач у відповідності до свідоцтва про реєстрацію №100280083 є платником податку на додану вартість.

В період з 11.05.2012 р. по 15.05.2012 р. службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтогазобладнання» (код за ЄДРПОУ 37036116) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Укрметалконструкція" (код за ЄДРПОУ 32593032) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 22.05.2012р. № 996/22-621-37036116 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазобладнання» (надалі -Акт перевірки).

За висновками акту перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.3 ст. 198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI та п.4. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010р. №1401/18696, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 178 599 грн., та завищено залишок від'ємного значення за серпень 2011 року на 164 277 грн.

На підставі акті перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032260 від 08.06.2012р., яким ТОВ "Нафтогазобладнання" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 178 599,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 294 650,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000042260 від 08.06.2012р., яким встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 164 277,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41 069,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 4992/10/12-144 від 15.08.2012р. «Про результати розгляду первинної скарги ТОВ "Нафтогазобладнання"», було залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000032260 від 08.06.2012р. про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000042260 від 08.06.2012р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 41 069,00грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення від 11.09.2012р. № 1735/0/61-12/10-2115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві , прийнятого за результатом розгляду первинної скарги позивача, - без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у своїй господарській діяльності.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрметалконструкція» було укладено Договір поставки світлих нафтопродуктів № 3004/10-01 УМК від 30.04.2010р. (далі - Договір).

За умовами п. 1.1. вказаного Договору, ТОВ «Укрметалконструкція» (Продавець) протягом дії цього Договору зобов'язується на замовлення ТОВ "Нафтогазобладнання" (Покупець), за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (господарське відання) Покупця світлі нафтопродукти належної якості, що відповідає державним стандартам, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору ТОВ «Укрметалконструкція» було відвантажено товар та виписано на користь позивача податкові накладні за серпень 2011 р. на суму 1 342 867,00 грн.

Позивачем в свою чергу були надані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах даної справи, а саме: № 1 від 01.08.2011 p., № 2 від 01.08.2011 p., № 3 від 01.08.2011 p., № 4 від 01.08.2011 p., № 5 від 01.08.2011 p., № 6 від 01.08.2011 p., № 26 від 15.08.2011 p., № 27 від 15.08.2011 p., № 28 від 15.08.2011 p., № 29 від 15.08.2011 p., № 42 від 30.08.2011 p., № 41 від 30.08.2011 р, № 40 від 30.08.2011 р, № 39 від 30.08.2011 р, № 38 від 30.08.2011 р, № 37 від 30.08.2011 р, № 35 від 30.08.2011 р.

Обгрунтовуючи вимоги свого позову позивач серед іншого посилається на відсутність недоліків при оформленні податкових накладних, які на його думку разом з іншими первинними документами підтверджують реальність вчинення підприємством господарських операцій.

Відповідач в своїх запереченням посилається, зокрема, на висновки акту перевірки від 08.11.2011 р. №1190/1520/37297942 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Астон Вілла» (ЄДРПОУ 37297942) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період серпень 2011 року», де міститься інформація про порушення підприємством вимог п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 р. №436-ІУ (із змінами та доповненнями), п.2 ст.3 та п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185. п.п. а) п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188 та п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями); ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. (із змінами та доповненнями).

За твердженням податкового органу, вказаний вище правочин, що був укладений між позивачем та ПП «Астон Вілла», є фіктивним в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки не має на меті настання реальних правових наслідків та має ознаки нікчемності по ланцюгу до „вигодонабувача".

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положенням статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, операції ТОВ «Укрметалконструкція» з придбання товарів у ТОВ „Астон Вілла" та їх подальшої реалізації покупцю - ТОВ „Нафтогазобладнання", не містять за своїм змістом розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Крім того, на момент проведення перевірки позивачем не були надані товаро-транспортні накладні, що являються первинними документами підприємства та підтверджують реальність здійснення ним господарських операцій за умовами договору поставки товарів.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку, що укладена позивачем угода не мала на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду, що перевірявся.

У зв'язку з цим, дії платника податку ТОВ "Нафтогазобладнання" вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 28.10.13р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.