Постанова

від 27.09.2012 по справі 12/059-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 № 12/059-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Горголь І.С.

за участю представників:

від позивача - Зубков С.С.

від відповідача - Бойко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2012 року (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрафлекс Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСІО»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТРАФЛЕКС ПЛЮС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСІО» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАФЛЕКС ПЛЮС» до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСІО» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «РОСІО» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРАФЛЕКС ПЛЮС» основний борг у сумі 139 474,74 грн.; три проценти річних у розмірі 3 929,56 грн.; 7 756,36 грн. пені; 3 480,60 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСІО» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2012 року, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції при прийнятті рішення не звернув увагу на те, що в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він звертався з вимогою до відповідача, як того вимагає п. 8.1. ст. 8 договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСІО» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2012 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «АСТРАФЛЕКС ПЛЮС» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «РОСІО» (далі - відповідач) виникли на підставі укладеного 30 травня 2011 року договору купівлі-продажу №16-11 (далі - договір).

Предметом даного договору є те, що позивач зобов'язувався передати відповідачу пакувальний матеріал з друком (далі - товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статі 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 377 379,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 69 від 23.06.2011 року, № 73 від 04.07.2011 року, № 93 від 16.08.2011 року, № 114 від 11.10.2011 року, № 127 від 20.12.2011 року, № 1 від 10.01.2012 року, № 27 від 18.04.2012 року, а також надав послуги по виготовленню кліше на суму 1 512,00 грн.

В свою чергу, відповідач товар та послуги прийняв, що підтверджується довіреностями, виданими відповідачем представнику, уповноваженому на отримання цінностей від позивача, № 50 від 21.06.2011 року, № 57 від 04.07.2011 року, № 78 від 16.08.2011 року, № 100 від 11.10.2011 року, № 130 від 22.12.2011 року, № 129 від 10.01.2012 року, № 0011 від 18.04.2012 року, а також актом надання послуг № 94 від 16.08.2011 року.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідач перераховує грошові кошти на поточний рахунок позивача у розмірі 70% від вартості партії товару, що вказана у відповідній специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації.

Відповідно до п. 2.2 договору, залишкову частину суми, вказаної у специфікації, відповідач зобов'язується оплатити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару на склад відповідача.

Згідно з п. 4.4 договору, враховуючи технологічні особливості виробництва, фактична кількість партії товару може бути змінена в рамках ±10% від кількості товару, вказаного у відповідній специфікації.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що сторони у відповідній специфікації можуть домовитися про інші умови виконання замовлення на товар. В такому випадку для визначення прав та обов'язків сторін діють умови, що вказані у специфікації. Такі умови розповсюджуються виключно на партію товару, яка обумовлена у специфікації.

Представником позивача були долучені до матеріалів справи копії специфікацій № 1 та № 2 від 07.06.2011 року, № 3 від 29.07.2011 року, № 4 від 16.09.2011 року, № 5, № 5/1, № 7 та № 8 від 24.11.2011 року, № 9 від 23.12.2011 року, № 10 та № 11 від 10.04.2012 року (далі - специфікації).

Відповідно до п. 2.1 специфікацій, позивач зобов'язується поставити товар на склад у м. Славутич протягом 14 робочих днів після отримання 50% передоплати згідно з п. 2.1 договору № 16-11 від 30.05.2011 року та надання відповідачем затвердженого оригінал-макету.

Згідно з п. 2.2 специфікацій, відповідач зобов'язується оплатити залишкову частину суми, вказаної у специфікації з врахуванням толерантності, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару на склад відповідача у м. Славутич.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наведених обставин колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню у розмірі 139 474,74 грн., оскільки відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 19 101,26 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 1 та № 2 від 17.01.2012 року, а іншу частину товару оплатив частково, а саме у розмірі 210 315,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 09.06.2010 року до 31.05.2012 року та у розмірі 10 000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 09.07.2012 року.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з останнього три проценти річних у сумі 4 153,73 грн. та 20 401,50 грн. пені

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених даним договором, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем настання строку оплати.

Перевіривши розрахунок пені колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у перерахованому судом першої інстанції розмірі 7 756,36 грн., враховуючи облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75 % від суми фактичної заборгованості за кожень день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем настання оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок 3 % річних погоджується з висновками та мотивами задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 929,56 грн.

Твердження апелянта стосовно того, що позивачем не було дотримано позасудового врегулювання спору, колегією суддів до уваги не приймається оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача вимога щодо оплати суми заборгованості протягом семи календарних днів.

За змістом ст.ст. 32-33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2012 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2012 року та - без змін.

Матеріали справи № 12/059-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.