Рішення

від 11.07.2012 по справі 5023/9874/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5023/9874/11

вх. № 9874/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Шатерніков М.І.

суддя Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - Марінушкіна Л.В., дов від 04.01.2012 р., головний спеціаліст-юрисконсульт;

Представник відповідача - не з"явився.

Прокурор - Хряк В.В., посв. № 38 від 14.07.2008 р.

Треті особи -1,-2, -4- не з'явились;

Третя особа -3 Фісун В.І., перший інспектор;

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1)Головне управління держкомзему в Харківській області, м. Харків, ДПІ у Московоському районі м. Харкова 2) Харківський загін воєнізованої охорони, м. Харків 3) Московський відділ Головного управління держтехногенбезпеки у Харківській області, м. Харків; 4) КП "Харківський метрополітен" , м. Харків

до Приватного науково-виробничого підприємства "Укрполіттехсервіс" м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ПНВП "Укрполітехсервіс", в якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку біля виходів зі станції метро "Героїв Праці" від малих архітектурних форм та привести земельну ділянку у приданий для подальшого використання стан.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 листопада 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління держкомзему в Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський загін воєнізованої охорони.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2012 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Московський відділ Головного управління держтехногенбезпеки у Харківській області та КП "Харківський метрополітен".

11 липня 2012 року прокурор надав заяву про уточнення до позовної заяви (вх. № 9639), в якій уточнив , об'єкти, від яких просить звільнити земельну ділянку, а саме просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну в радіусі 20 м від входу (виходу) зі станції метро "Героїв Праці" від тимчасових споруд торговельного призначення - кіосків № 21-22, 23-24, м. Харків., вул.. Академіка Павлова, 160.

Розглянувши зазначені уточнення прокурора, суд, відповідно до ст.. 22 ГПК України, приймає їх до розгляду та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

У призначеному судовому засіданні 11 липня 2012 року прокурор та позивач позов, з урахуванням наданих уточнень підтримували та наполягали на його задоволенні. Позивач у судовому засіданні надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 9382), яка судом задоволена, надані позивачем документи судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. № 8883), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи..

Представник третьої особи - 3 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Московський відділ Головного управління держтехногенбезпеки у Харківській області) у судовому засіданні надав письмові пояснення (вх. № 9381), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Треті особи правом на участь представників у судовому засіданні не скористались, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Від третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Харківського загону воєнізованої охорони) надійшла заява (вх. № 255), в якій посилаючись на неможливість направлення свого представника у дане судове засідання через його відпустку, просить суд розглядати справу без участі третьої особи, позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі. .

Присутні в судовому засіданні 11 липня 2012 року учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та третіх осіб. Також присутні у судовому засіданні учасники судового процесу пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого учасникам судового процесу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

07 вересня 2000 року, між Харківською міською радою (орендодавець, позивач) та ПНВП "Укрполітехсервіс" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.10.1999 року № 1292 надав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, за адресою: м. Харків., вул.. Академіка Павлова, загальною площею 0,0574 га строком до 30.09.2004 року для проектування, будівництва та експлуатації торговельного майданчика. Пунктом 4.3 договору встановлено переважне право орендаря на продовження строку його дії, після закінчення строку договору.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.09.2000 року № 1318 затверджено акт державної приймальної комісії про готовність закінченого будівництвом торговельного майданчику ПНВП «Політехсервіс», по вул. Ак. Павлова, на 160 торгівельних місць. Відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 12.09.2000 року було прийнято торгівельний майданчик ул.. Академіка Павлова в експлуатацію..

Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 28.09.2005року 175/05 відповідачу дозволено збереження самочинно побудованої прибудови до торгівельного майданчику по вул. Ак. Павлова, 160 та надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 686,0кв.м. в тому числі: площею 574,0 кв.м для експлуатації існуючого торговельного майданчику( згідно договору оренди землі від 11.09.2000 року № 182/00) та площею, орієнтовано, 112,0 кв.м. для експлуатації самочинно побудованої прибудови до торгівельного майданчику.

Рішення XLVI сесії Харківської міської ради IV скликання «Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для експлуатації об'єктів самочинного будівництва» від 06.03.2006р. № 57/06 відповідачу було надано земельні ділянки по вул. Ак. Павлова, 160 (біля ст.. «Героїв Праці») площею 0,574 га та 0,114 га для експлуатації самочинно побудованої прибудови до існуючого торгівельного майданчику до 01.03.2011 року .

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання від 06.04.2011 року №229/11 було надано ПНВП «Укрполітехсервіс» (відповідачу) в оренду строком до 01.04.2016 року земельну ділянку по вул.. Ак. Павлова, 160 (біля ст.. м. "Героїв праці" кадастрові номери 6310137500:10:002:0008, 6310137500:10:002:0135) загальною площею 0,0688 га, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,0574 га - для експлуатації існуючого торгівельного майданчика; ділянку № 2 площею 0,01114 га -для експлуатації самочинно побудованої прибудови до існуючого торгівельного майданчика, за рахунок земель житлової та громадської забудови, земель транспорту, і в межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, реєстраційний №954/06 від 22.05.2006року.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання від 28.09.2011 № 430/11 затверджено проекти відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд та надання в оренду та у постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд .

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що, згідно довідки Держкомзему № 13-05-35/9998 від1 3.10.2011 року на момент перевірки термін дії договору не продовжено, земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України. Також прокурор зазначає, що всупереч вимог ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку", п. 4.19 ДБН В. 2.3-7-2010 (19.10.), п. 3.13, п.1 табл. 3.1 ДБН 360-92 ** (19.12) знаходяться малі архітектурні форми та об'єкти нерухомості, а саме, кіоски № 21-22, 23-24, які належать ПНВП "Укрполітехсервіс" та використовуються ФОП Бойко Н.П. та ФОП Верещагіною О.В.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тобто необхідною умовою застосування ст. 212 ЗК України (на яку посилається прокурор як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту "самовільного зайняття земельної ділянки".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".

Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Прокурор вважає, що відповідач самовільно займає земельну ділянку для експлуатації тимчасових споруд торговельного призначення -кіосків № 21-22, 23-24, які введені в експлуатацію та знаходяться на земельній ділянці площею 0,0688 га за адресою: м. Харків., вул.. Академіка Павлова, 160.

З матеріалів справи вбачається, що на момент проведення перевірки відповідача (жовтень 2011 року) позивач користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 07.09.2000 року що зареєстрований у Виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 11.09.2000 року за № 182/00. Відповідно до п. 1.2 договору оренди, він укладений строком по 30.09.2004 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 4.3 договору).

Натомість прокурором та позивачем документально не підтверджено скасування державної реєстрації зазначеного договору оренди земельної ділянки, як і взагалі факту укладання такого договору з іншою особою.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 встановлено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

У зв'язку із закінченням строку дії договору, рішенням Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання від 06.04.2011 року №229/11 було надано відповідачу в оренду строком до 01.04.2016 року спірну земельну ділянку по вул. Ак. Павлова, 160 для експлуатації існуючого торгівельного майданчика; ділянку №2 площею 0,01114 га -для експлуатації самочинно побудованої прибудови до існуючого торгівельного майданчика. Рішенням Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання від 28.09.2011 № 430/11 затверджено проекти відведення спірних земельних ділянок .

Таким чином, судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, що орендар продовжив користуватися земельною ділянкою, і позивачем (орендодавцем), протягом місяця після закінчення строку його договору не було надіслано листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Натомість, як зазначає відповідач у відзиві на позов та не спростовується позивачем у судових засіданнях, орендарем (відповідачем) здійснюються заходи щодо продовження строку дії договору.

При цьому споруди, які знаходяться на спірних земельних ділянках, введені в експлуатацію відповідно до акту вводу в експлуатацію. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.09.2000 року № 1318 та Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 28.09.2005року 175/05 відповідачу дозволено збереження самочинно побудованої прибудови до торгівельного майданчику по вул.. Ак. Павлова, 160.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що торгівельний майданчик відповідача, розміщено на земельній ділянці, яка надана йому у користування, земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням.

Отже матеріалами справи підтверджено, що ПНВП «Укрполітехсервіс» земельну ділянку по вул.. Ак. Павлова, 160 у м. Харкові самовільно не займає.

Окрім того, пунктом 4.1. "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" (далі Порядок), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544) визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ним осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ним осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись.

Пункт 5.4 Порядку містить перелік відомостей, які державний інспектор зазначає в акті, а саме: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Відповідно до пункту 5.5. Порядку акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).

Пунктом 5.6. Порядку визначено, що в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, подаючи даний позов до суду, прокурор в обґрунтування обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки надав лише довідку спеціаліста, складену головним спеціалістом відділу держаного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області. В супровідному листі до даної довідки (вих.№13-05-35/998 від 03.10.2011) зазначено, що ця довідка складена за результатом перевірки додержанням вимог законодавства України про містобудування при розміщенні малих архітектурних форм, розташованих біля входів з метрополітену, ринків, вокзалів та інших публічних місць. Проте, в довідці не зазначено навіть дати проведення вказаної перевірки.

Таким чином, в матеріалах справи не міститься матеріалів перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, про яку Головне Управління Держкомзему у Харківській області зазначає у своєму листі Харківському міжрайонному транспортному прокурору (вих.№13-05-35/998 від 03.10.2011) та на проведення якої посилається прокурор у позовній заяві.

В процесі розгляду даної справи, на виконання вимог суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головним Управлінням Держкомзему у Харківській області надано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.01.2012 року, який не може бути прийнятий судом до уваги як належний та допустимий доказ самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки цей акт не відповідає положенням «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544), оскільки під час складання вищезазначеного акту порушено вимоги щодо його змісту та порядку складання, а саме: в актах обстеження земельної ділянки від 06 січня 2012 року не зазначено план-схему місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). Зазначена в актах площа зайнятих відповідачем земельних ділянок визначена орієнтовано, тобто загальна площа земельної ділянки, яку самовільно займає відповідач в актах не визначена.

Також, згідно п. 4.3. «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор зобов'язаний встановити, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, про що зазначено в п. 6.1. Наказу.

Натомість, судом встановлено, що протокол виявлення порушення земельного законодавства та постанова про притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП "самовільне зайняття земельної ділянки" не складалися.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки належним чином не підтверджено.

Також, колегія суддів критично оцінює посилання прокурора на те, що відповідач всупереч вимог ст. 5 Закону України "Про пожежу безпеку", п. 4.19 ДБН В. 2.3-7-2010 (19.10.), п. 3.13, п.1 табл. 3.1 ДБН 360-92 ** (19.12) займає 20-ти метрову зону, оскільки такі доводи базуються тільки на його припущеннях, так як документом, який може підтверджувати наявність якогось факту є відповідний акт, складений та підписаний незаінтересованими особами, або позивачем в присутності відповідача, а додана до матеріалів схема земельної ділянки може бути лише додатком до такого акту.

У зв'язку із тим, що питання щодо фактичного місця розташування земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 160 у м. Харкові (біля ст.. м. "Героїв Праці"), площею 0,0574 га та 0,0114 га, на якій розташована споруда -торгівельний майданчик з прибудовою, яка використовується ПНВА "Укрполітехсервіс" з прив'язкою до місцевості: зона на відстані 20-ти метрів від станції метрополітену "Героїв Праці", а також питання щодо відповідності розташування зазначеного об'єкту нерухомості нормам ст. 5 Закону України "Про пожежу безпеку", ДБН В. 2.3-7-2010 (19.10.), п. 3.13, п.1 табл. 3.1 ДБН 360-92 ** (19.12), ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2012 року по даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. Проте, експертизу проведено не було, у зв'язку з її неоплатою.

Таким чином, в обґрунтування викладених у позовній заяві вимог, суду не жодного доказу, який би підтверджував, що саме відповідач займає земельну ділянку яка знаходиться саме в 20-ти метровій зоні біля входу ст. м. «Героїв Праці», не надано належного акту обстеження земельної ділянки 20-ти метрової зони біля входу ст. м. «Героїв Праці», докази знаходження об'єкту нерухомості відповідача на 20-ти метровій території; правовстановлюючі документи на вищевказану територію, акти, схеми, плани, затверджені у встановленому законом порядку; висновки органів державного управління, контролю та експертизи, місцевого та регіонального самоврядування щодо розташування спірного об'єкту у 20-ти метровій зоні станції метрополітену "Героїв Праці".

Натомість матеріали справи містять акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта (торгівельного майданчика, за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова) до експлуатації від 12.09.2000 року, яким встановлено готовність до експлуатації вказаного об'єкту та який підписано у тому числі представником органу пожежного нагляду. До того ж, проект відведення спірної земельної ділянки, погоджений з ДП «Харківський метрополітен» та відповідно до листа начальнику Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради № 03-1697 від 07.11.2005 року Державним підприємством Харківський метрополітеном погоджено продовження термінів експлуатації діючої торгівельної тентової площадки ПНВП «Укрполіттехсервіс»за адресою вул. Ак. Павлова,160 (поблизу станції метрополітену «Героїв Праці»). Таким чином, під час здійснення відповідачем будівництва торгівельного майданчика по вул. Ак. Павлова,160 у м. Харкові не було встановлення порушень норм ДБН В. 2.3-7-2003, а також пожежних норм.

Щодо посилань прокурора на порушення відповідачем норм ДБН В.2.3-7-2010 «Спорудитранспорту. Метрополітени», колегія суддів зазначає, що вказані відповідно до п. 1.1 вказаних норм, ці будівельні норми поширюються на проектування та будівництво нових, реконструкцію та розширення існуючих ліній, окремих споруд та пристрої метрополітену, тому не можуть бути застосовані до прийнятого в експлуатацію в 2000 року об'єкту нерухомості. Доказів того, що після набуття чинності ДБН В.2.3-7-2010 відповідач здійснював реконструкцію існуючого об'єкту нерухомоті суду не надано.

З зазначеного вбачається, що доводи прокурора, викладені у позовній заяві не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених обставин не надав.

З огляду на відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в спірних правовідносинах, а також відсутність факту порушень відповідачем пожежних та державних будівельних норм, відповідно відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку.

Викладене означає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. ст. 44, 49 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на прокурора. Оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору, судовий збір у данній справі не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 25, 116, 125, 126, 134, 212 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2012 року.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Шатерніков М.І.

суддя Суярко Т.Д.