Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а-8768/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2012 р. К/9991/56095/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А. О.

та представників сторін:

від позивача -Колісниченко О. Л., Опалько М. В., Гайдуков В. О., Вавдійчик Б. П.,

від відповідача -Ястремський О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2011 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р.

у справі № 2а-8768/11/2670

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 р. державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(далі -позивач, ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2011р. позовні вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом»задоволено частково: визнано незаконним та скасовано податкові повідомлення-рішення якими визначено податкове зобов'язання в сумі 1400 грн. (віднесення до валових витрат, витрат на відрядження) та визначення пені за порушення термінів ЗЕД в сумі 576 150 грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2011 р. в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу в який просить їх скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу №1120/9/10-130 від 20.10.2012 р., в якій проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі висновків планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, яким встановлено порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі -Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р . (далі -Закон №168/97-ВР), ст. 2 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі -Декрет), у зв'язку з чим визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств сумі 240 803 626 грн. 00 коп., з яких основний платіж 192 642 901 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції -48 617 205 грн. 00 коп., грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 643 113 грн. 00 коп., з яких основний платіж -18 914 490 грн. 00 коп. штрафні (фінансові) санкції -4 728 623 грн. 00 коп., грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1 194 089 грн. 95 коп. з яких основний платіж -955 271 грн. 80 коп. з яких основний платіж -2380817 грн. 95 коп. пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 576 150 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково послався на невідповідність висновків податкового органу частково вимогам діючого законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову повністю, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковим органом в ході перевірки встановлено, що в порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 Закону № 334/94-ВР структурним підрозділом ДП «НАЕК «Енергоатом»відокремленого підрозділу Рівненської АЕС - професійно-технічним училищем (далі -ПТУ), не включалось до складу валового доходу вартість безоплатно наданих послуг.

Згідно приписів п. 1.31 № 334/94-ВР, безоплатне надання товарів є операцією з продажу товарів, вартість яких включається до валового доходу підприємства згідно з пунктом 4.1.1 ст. 4 цього Закону .

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано безоплатних послуг за вказаний період на загальну суму 7 124 590,00 грн., яке була задекларована як сума пільг в оподаткуванні, яка зазначена в довідковій інформації, що включається до звіту N 1-ПП «Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності».

Таким чином, безоплатна передача послуг по навчанню у ПТУ повинна була включатись до складу валового доходу позивача, а отже позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість безоплатно наданих послуг структурним підрозділом ПТУ в загальній сумі 7 124 590 грн. 00 грн.

Також позивачем порушено пункт 5.9 Закону №334/94-ВР, а саме, не включено до складу валового доходу (витрат) за 2009 р. убуток балансової вартості ядерного палива на суму 315 316 099 грн. Вказане заниження валового доходу виникло через не включення до приросту (убутку) балансової вартості запасів ядерного палива в активній зоні.

Відмовляючи у задоволенні позивних вимог в цій частині суди попередніх інстанцій щодо зазначеного порушення зазначили, що за специфікою виробництва електричної та теплової енергії атомними електростанціями позивача при внутрішньому переміщенні ядерного палива з вузла свіжого ядерного палива в активну зону вартість такого ядерного палива вдруге до складу валових витрат не відноситься, оскільки витрати на його придбання вже віднесені до складу валових витрат при придбанні.

Відповідно до пункту 5.9 Закону №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості сировини у незавершеному виробництві.

Ядерне паливо - це актив, який перебуває в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (енергії) та в активній зоні є складовою технологічного процесу, оскільки воно безпосередньо бере участь у процесі виробництва електричної (теплової) енергії протягом тривалого циклу і поступово переносить свою вартість на вартість виробленої продукції (електроенергії), що підтверджується бухгалтерськими рахунками 20.3. «Ядерне паливо»та 39 «Витрати майбутніх періодів».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 р. № 472 «Про затвердження переліку запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких здійснюється за наслідками звітного (податкового) року»визначено, що до категорії запасів, що приймає участь у прирості/убутку запасів відноситься ядерне паливо.

Отже, будь-яке ядерне паливо (у тому числі те, що знаходиться в активній зоні) може враховуватися при визначенні запасів, що беруть участь в обрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів для цілей пункту 5.9 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.9 Закону № 334/94-ВР позитивна різниця між загальною вартістю запасів на початок завітного періоду та на кінець звітного періоду (тобто якщо загальна вартість запасів збільшилася протягом звітного періоду) підлягає включенню до валового доходу платника податку. При цьому платник податків самостійно формує дані, на підставі яких встановлюється вартість запасів на початок та на кінець звітного періоду, самостійно враховуючи при цьому вартість ядерного палива, що знаходиться в активній зоні.

З матерів справи вбачається, що на початок звітного 2009 р. вартість запасів ядерного палива була меншою від вартості запасів на кінець відповідних звітних періодів, у зв'язку з чим платник податків на підставі власних даних визначив, що протягом 2009 р. вартість запасів у нього збільшилася. Водночас, всупереч приписам пункту 5.9 Закону 2009р. позивачем отримана різниця не була включена до складу валових доходів.

Оскільки позивач є суб'єктом електроенергетики і електроенергія є для позивача товаром, тому витрати на електроенергію підлягають включенню до перерахунку матеріальної складової згідно з п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Таким чином, в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР ВП «Атоменергомаш»ДП «НАЕК «Енергоатом»при визначені матеріальної складової у залишках незавершеного виробництва і готової продукції не враховувались всі матеріальні витрати виробництва, в тому числі - газ, електроенергія і вода, що призвело до заниження валового доходу на 3 287 159 грн.

Суди попередніх інстанції, вказуючи на те, що заборгованість позивача перед підприємством Remington Worldwide Limited LTD у сумі 144 060 064 грн. (18 880 000 доларів США) виникла до 01.07.2009 р., дійшли вірного висновку про безпідставність доводів відповідача про завищення позивачем валового доходу на суму 141 368,39 грн. та про завищення валових витрат на суму 78 010,83грн., оскільки згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону №334/94-ВР, з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду.

Згідно з пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР, суми валових витрат при купівлі товарів за іноземну валюту, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів.

Підпунктом 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону №334/94-ВР передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких витрат.

Таким чином, підприємство відносило до складу валових доходів прибуток від перерахування кредиторської заборгованості по підприємству-нерезиденту НДПКДІ «Атоменергопроект»(м. Москва), у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні та віднесено до складу валових витрат збиток від такого перерахунку на загальну суму 78 010,83 грн., в результаті чого завищило валові доходи з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. на загальну суму 78 010,83 грн. керуючись пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону №334/94-ВР, однак без урахування норм пп. 7.3.2 та пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 цього Закону.

До також самого висновку колегія приходить стосовно вказаного порушення платником вимог пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 73. ст.. 7 Закону № 344 при віднесені до складу валових витрат збитків від перерахунку заборгованості по підприємству-нерезиденту Remington Worldwide Limited LTD.

У зв'язку з чим колегія вважає, що відповідач вірно встановив за позивачем порушення пп. 7.3.2., пп. 7.3.3, п. 7.3 статті 7 Закону №334/94-ВР.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо порушення позивачем п.п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону №334/94-ВР внаслідок невідповідності фактів здійснення господарських операцій з фіксуванням їх первинними документами відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008-жовтень 2009 р. №1 від 20.04.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивач провів ремонт ТГ-6 на енергоблоці № 4, про що було складено акт №1 від 20.04.2010 р. приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008-жовтень 2009 р.(форма КБ-2в).

Відповідно до п. 5.3.2. Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до п. 8.1.2 Закону № 334 амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до п. 8.7.1. Закону № 334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до п. 12.10 розділу п. 12.10 12 «Особливості ведення податкового обліку нарахування та сплати податку на прибуток; нарахування та сплати податку на додану вартість»Наказу «Про облікову політику ДП «НАЕК «Енергоатом»№211 від 10.03.2006 р., витрати на поліпшення основних засобів можуть бути віднесені до валових витрат в межах встановлених законодавством десяти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду по ДП «НАЕК «Енергоатом».

З метою дотримання цих вимог щоквартально кожному відокремленому підрозділу Дирекцією доводиться ліміт витрат на поліпшення його основних засобів. За наявності невикористаного ліміту витрат на поліпшення в цілому у Компанії, доведені підрозділам ліміти переглядаються Дирекцією з метою ефективного ведення фінансово-господарської діяльності.

Витрати на поліпшення основних засобів повинні бути відображені у відповідному рядку декларації про прибуток підприємств незалежно від групування таких витрат за економічними елементами (послуги, матеріали, заробітна плата тощо). При цьому в вищевказаному рядку декларації відокремленими підрозділами в першу чергу мають бути відображені витрати, які отримані від інших ВП, без коригувань за попередні квартали.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач в порушення пп. 5.3.2, п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 та пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334, відобразивши у складі валових витрат по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг, крім визначених у 04.11»Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 р. в сумі 66 577 986 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 р. в сумі 66 577 986 грн.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, оскільки на момент проведення тендеру та укладання договору № 1116408212 від 29.10.2008 р. на розробку, виготовлення та поставку обладнання, позивачем прийнято рішення щодо проведення вказаного завдання власними силами, розробка документації для окремого енергоблоку унеможливлює його застосування на інших блоках, тобто отримана відповідно до вказаного договору документація на проведення робіт не може бути в подальшому використана в господарській діяльності, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ сплаченого за виконані ТОВ «Діаконт»(Росія) роботи, на загальну суму 687 184,70 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що відповідач при виявленні за позивачем порушення пп. 5.2.8, п. 5.2 ст.5 п. 1.25 ст. 1 Закону №334/94-ВР, вірно визначив незаконним віднесення платником до складу валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості по підприємству ЗАТ «Укратоменергобуд»у розмірі 224 116,80 грн., ТОВ «ДП СКИТ»за 2009 рік на загальну суму 18 333 016,33 грн. та 2 498 111,15 грн. за іншими контрагентами, термін позовної давності якої минув у минулих податкових періодах.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону №334/94-ВР, безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п. 5.2.8. Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Пунктами 15.1.1 п. 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та цільовими держаними фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі -Закон № 2181) визначені строки давності, з урахуванням яких підприємство повинно формувати валові витрати з урахуванням цих строків, що зроблено позивачем з 2004 року не було.

За таких умов мало бути здійснене коригування валових витрат за 3 квартал 2010 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток або декларування по рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»Декларацій у термін до 10.11.2007 р., що передбачено п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181. В результаті віднесення у ІІІ квартал 2010 до складу валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості, яка виникла ще в 2007 році позивачем було допущена порушення пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. 1.25 ст. 1 Закону №334/94-ВР, у зв'язку з чим відповідач правомірно визначив завищення валових витрат у 2010 році у розмірі 18 333 016,33 грн., 224 116,80 грн. та 2 498 111,15 грн.

Щодо висновків апеляційного суду про неправомірність віднесення до складу валових витрат в ІІ кварталі 2010 року витрат в сумі 1 400грн. колегія суддів зазначає, що позивачем дійсно неправомірно в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР здійснено вказані дії, оскільки ці витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже податкове повідомлення-рішення № 0000354110/0 від 08.06.2011р. в частині донарахування податкового зобов'язання в сумі 1 410 грн. (віднесення до валових витрат, витрат на відрядження) не підлягає скасуванню.

Колегія суддів також вважає, що в порушення пп. 8.6.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334 та Поряду складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого Наказу ДПА України від 29.03.2003р. № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за N 271/7592, підприємство позивача неправомірно 06.11.2009р. змінило рішення щодо застосування норм амортизаційних відрахувань шляхом перерахунку амортизаційних відрахувань балансової вартості основних виробничих фондів в податковому обліку за податкові звітні періоди починаючи з 01.07.2006 р., таким чином підприємство здійснило перерахунок суми амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2009 р., збільшивши норми амортизаційних відрахувань по об'єктах, що придбані, споруджені до 01.01.2004 року на суми перерахунку амортизаційних відрахувань за 3, 4 квартали 2006, 2007 та 2008 роки на 866 448 222 грн.

Як наслідок зазначених порушень позивачем було завищено валові витрати по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»на суми перерахунку амортизаційних відрахувань за вказаний період на суму 866 448 222 грн.

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанції про порушення позивачем п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 , п. 4.3 ст. 4 , п. 6.5. ст. 6 Закону №168/97-ВР колегія суддів зазначає, що за контрактом № 21-06/2586 від 29.12.1997р. на поставку ядерного палива другого покоління для експлуатації на енергоблоках ВВЕР-440 ВП «РАЕС»№ 1 и № 2 та первинних документів за ним, позивачем не нараховано податок на додану вартість на вартість послуг, отриманих від нерезидента, по розробці технічної документації щодо впровадження палива удосконаленої конструкції, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1 398 303 грн., в т.ч.: листопад 2009 р. в сумі 945 596 грн., березень 2010р. в сумі 409 697 грн., серпень 2010 р. в сумі 43 010 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1 398 303 грн.

Стосовно визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000714110/0 від 08.06.2011 р. податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1 194 089,75грн., колегія судів виходить з наступного.

За зовнішньоекономічними угодами від 26.12.2005 р. №1632/08-НАЕК, укладу між позивачем та «Холтек Ігнтернешенл»(США), від 15.11.2007 р., укладену між позивачем та компанією haft fur Anlagen und Reaktorsicherhcil»(GRS) (Німеччина), від 15.11.2007 р. №332100, укладену між позивачем та товариством з безпеки реакторів та установок Anlagen und Reaktorsicherheit (GRS) mbH, було перераховано в оплату за послуги типу «інжиніринг»кошти на загальну суму 512 832,00 евро (по курсу НБУ на дату здійснення платежу - 5 435 084,64грн.), здійснено оплату виконаних робіт на суму 79 625,00 евро (933 394,07грн. - по курсу НБУ на дату здійснення операцій).

Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійною оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 р. № 470 , підставою звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародні документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Відповідних довідок позивачем надано не було.

Згідно з п.8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п. «в»п. 13.1 ст.13 Закону №334, доходи від послуг типу «інжиніринг», отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону №334 , резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, сплачується до бюджету під час такої виплати.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону №334 , оскільки а отже податкове повідомлення-рішення № 0000414110/0 від 08.06.2011 р. є правомірним і не підлягає скасуванню.

Доводи позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000494110/0 від 08.06.2011 р. яким було визначено податкове зобов'язання за порушення термінів зовнішньоекономічної діяльності в сумі 576 150 грн., є необґрунтованими, у зв'язку з чим, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, не підлягають до задоволенню.

Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений Конституцією та Законами, у зв'язку з чим вірно визначив за платником порушення вимог податкового законодавства.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлено фактичні обставини справи, але неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового -про задоволення позову.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено відповідність законодавству винесеного податкових повідомлень-рішень №№ 0000354110/0, 0000404110/0, 000414110/0, 0000494110/0 від 08.06.2011 р., позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином відповідно до принципу офіційності з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»-залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2011 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. в частині відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис (підпис) І. В. Приходько Судді: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник суддідя підпис (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно З оригіналом згідно