Ухвала

від 28.01.2013 по справі 2а-8768/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 січня 2013 року м. Київ В/800/466/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Вербицької О.В. Суддів: Борисенко І.В. Кошіля В.В. Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,

перевіривши заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року

у справі № 2а-8768/11/2670

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року у справі № 2а-8768/11/2670 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що, на думку заявника, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: п. 5, пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.6.1 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. «в»п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4, 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, абз. 14 та 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136, ст. 250 Господарського кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 01.04.2009 № К-28991/06 у справі № АС-42/86-06, від 16.02.2006, від 06.03.2007 № К-10083/06 у справі № А-14/6, від 19.07.2007 № К-9825/06 у справі № 15/79-Н, від 19.06.2007 № К-11095/06 у справі № 7/89-2005, від 29.01.2008 у справі № 32/100-А, від 07.04.2011 № К-4181/08 у справі № 5/2643-25/319-А, від 23.09.2008 № К-23917/06 у справі № 2-19/3394.1-2006А, від 02.03.2011 № К-15244/09 у справі № 22-а-8049/08, від 14.02.2011 № К-38434/10 у справі № 2-а-4974/10/1070, від 15.01.2008, від 22.03.2011 № К-10193/08 у справі № 5/1073-3/155А, від 16.11.2012 № К-8972/08 у справі № АС-10/418-07, від 24.09.2012 № К/9991/22273/11 у справі № 2-а-4716/08/1570, копії постанов Верховного Суду України від 20.03.2012 та від 04.07.2011, в яких, на його думку, норми матеріального права застосовуються інакше, ніж у даній справі.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданих до заяви копій ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012, щодо якої подана заява, та ухвал Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що до переліку рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, відносяться рішення таких касаційних судів (інстанцій): Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, а також рішення апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ". Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.

До зазначених судових рішень не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення, ухвалені у касаційному порядку.

У зв'язку з цим судовим рішенням, на яке зроблено посилання, може бути рішення суду касаційної інстанції, до повноважень якого законодавством, чинним на час ухвалення рішення, було віднесено касаційний розгляд справи.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011 № К-17210/08 у справі № 25/109-А, в якій, на його думку, норми матеріального права застосовані інакше, ніж у даній справі. Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України (на яку посилається скаржник як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права) не було розв'язано заявлений сторонами спір по суті, оскільки справи було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, ухвала не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначено виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права ухвал Вищого адміністративного суду України та постанов Верховного Суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Вербицька О.В. Судді Борисенко І.В. Кошіль В.В. Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.