Рішення

від 05.12.2008 по справі 22/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 

За позовом    фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                    Товариства з обмеженою

відповідальністю «Вандер Систем»

про                  стягнення боргу та штрафних

санкцій за поставлене обладнання

Суддя Самсін Р.І.

Представники

сторін:

від позивача:     ОСОБА_2(довіреність від 25.09.2008р.);

від

відповідача:  не з'явились;

В судовому засіданні 05.12.2008р.

на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено

вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Вандер Систем»(надалі ТОВ «Вандер Систем», відповідач) суми

22 097 грн., з якої 16 900 грн. основного боргу, 2 197 грн. 3% річних, 3 000

грн. оплати правової допомоги адвоката.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що

відповідачем не виконані  зобов'язання

щодо оплати поставленої продукції згідно видаткової накладної №2008Р072 від

22.05.2008р. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до

стягнення суму 3% річних.  Також позивач

просив суд стягнути з відповідача 3 000 грн. сплачених за правову допомогу

адвоката, що надана у зв'язку з підготовкою претензійно-позовних документів та

31, 13 грн. витрат, які поніс позивач за отримання довідки статистики №

13-750/8017 від 03.11.2008р.. 

Відповідач відзив на позов не

надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про

час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду

направлялися за всіма повідомленими суду адресами, в тому числі на юридичну

адресу ТОВ «Вандер Систем»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.11.2008р. наявна в

матеріалах справи).

Відповідно до ст. 75 ГПК України

справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами, про що відповідача

було попереджено, зокрема ухвалою суду від 07.11.2008р..

Дослідивши матеріали справи,

враховуючи пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та

відповідачем домовленостей щодо купівлі обладнання підприємцем ОСОБА_1 Д.В. на

користь ТОВ «Вандер Систем»було передано товар на суму 16 900 грн..

Відповідно до положень статті 205

Цивільного кодексу України  правочин може

вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму

правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не

встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка

сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вчинення відповідного правочину

підтверджується видатковою накладною №-2008Р072 від 22.05.2008р..

Оплати в рахунок поставленого

товару від відповідача не отримано, станом на дату подання позову до суду

заборгованість складала 16 900 грн., доказів які б спростовували визначену суму

заборгованості  відповідачем не

представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського

кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Досягнення згоди щодо продажу

обладнання за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами

зобов'язань, що виникають з договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна

сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК

України).

Згідно статті 692 Цивільного

кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право

вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу

положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530

Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання

боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник

повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів

цивільного законодавства.

Представник позивача, звернувся до

відповідача з претензією (вих. № 1/-131-АО від 23.07.2008р.) у якій зазначав

про необхідність сплати за поставлене згідно видаткової накладної № 2008Р072

від 22.05.2008р., обладнання в розмірі 16 900 грн.. Поштове повідомлення про

вручення рекомендованого відправлення, яке в оригіналі знаходиться у матеріалах

справи підтверджує отримання відповідачем направленої претензії 26.07.2008р..

З урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК

України, строк виконання зобов'язань по оплаті за поставлену продукцію та

надані послуги настав 04.08.2008р. (02.08.2008р. -останній день виконання

зобовязання щодо оплати припадає на 02.08.2008р., який є вихідним днем

-субота), розрахунку у встановлений строк не здійснено, станом на час розгляду

справи заборгованість відповідача складає 16 900 грн. у зв'язку з чим вимоги

про стягнення вказаної  суми боргу

підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України

боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним

грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Враховуючи, що строк виконання

зобовязання по оплаті переданого обладнання згідно видаткової накладної №

2008Р072 від 22.05.2008р. настав 04.08.2008р., відповідно саме з 05.08.2008р.

позивач має нараховувати штрафні санкції у вигляді інфляційних збитків та 3%

річних.

З огляду на вищевикладене та

наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 16 900 грн.,

сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 06.08.2008р. по

25.09.2008р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 72, 03 грн.

(16 900 грн. х 3% : 366 днів у 2008 році х 52 дні (кількість днів

прострочення)). Розрахунки позивача судом не прийняті, оскільки рік має 366

днів, а не 12 , як те визначено позивачем.

Заявлені позовні вимоги

відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на

позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвал суду не надано,

доказів здійснення розрахунків з позивачем за передане згідно видаткової

накладної № 2008Р072 від 22.05.2008р., обладнання  суду не представлено, у зв'язку з чим позовні

вимоги визнаються судом обґрунтованими в частині вимог про стягнення суми

основного боргу за передане обладнання та стягнення 3% річних, а позов підлягає

задоволенню частково.

Заявлені позивачем вимоги щодо

стягнення з відповідача 3 000 грн. витрат за надану правову допомогу адвоката

задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського

процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з

державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням

речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат,

пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю

адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони

сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата

підтверджується відповідними фінансовими документами.

Однак заявляючи вимоги про

стягнення суми в розмірі 3 000 грн. як сума, що підлягає стягненню з

відповідача в якості правової допомоги адвоката, позивач жодним чином не

обґрунтовував підстави за яких у відповідача виникає обов'язок сплати здійснені

позивачем витрати. Про те, що вказана сума має бути стягнута в порядку

розподілу судових витрат позивач також не вказував.

У довідці адвокатського об'єднання

«Коваль & Партнери»наданій суду зазначено, що допомога адвоката надана з

приводу порушень прав приватного підприємця Гейка Д.В. в господарській

діяльності на отримання доходу від реалізованої продукції на суму 16 900 грн.

від відповідача ТОВ «Вандер Систем»та підготовку з цього питання

претензійно-позовних документів, за вказані послуги позивач сплатив 3 000 грн.

про що в книзі реєстрації № 1/2004 зроблено реєстраційні записи від

03.07.2008р. № 111, від 08.08.2008р. № 124 та від 10.09.2008р. № 142. Однак,

зазначена книга не є фінансовим документом, що підтверджує сплату вказаних сум,

а згідно записів про які зазначено у довідці послуги надавались з приводу

представництва інтересів.

Відповідь на запит, яка міститься у

матеріалах справи, датована 27.05.2008р., надана відповідачем у справі -ТОВ

«Вандер Систем»на адвокатський запит № 1/91-АО від 23.05.2008р., підтверджує

наявність інших спорів, зокрема з відповідачем, підготовка документів щодо яких

здійснювалась адвокатським об'єднанням «Коваль & Партнери». Доказів того,

що вказана відповідь має відношення до обладнання переданого згідно накладної №

2008Р072 від 22.05.2008р. позивачем до справи не надано, а направлення

адвокатського запиту від 23.05.2008р. було здійснено одразу на наступний день

після передачі обладнання за накладною № 2008Р072 від 22.05.2008р..

Окрім того, в абзаці третьому

пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від

14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні

спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні

розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката,

можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми

видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних

транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів

кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка

склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших

органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність

справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг

адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо заявленого клопотання про

стягнення з відповідача суми 31, 13 грн., як витрат, які позивач поніс при

отриманні довідки статистики № 13-750/8017 від 03.11.2008р. з відображенням про

це у рішенні та наказі, суд відзначає наступне.

В абзаці другому пункту 1

роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78

"Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського

процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні

статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам,

викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під

час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

У п. 29 Інформаційного листа Вищого

господарського суду України від 18.03.2008 

№  01-8/164 у відповідь на

запитання чи можливе віднесення до "інших витрат, пов'язаних з розглядом

справи" (в розумінні статті 44 ГПК) витрат сторін у справі, яких вони

зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в

судових засіданнях (проїзд, проживання, харчування та ін.), а також кошти,

сплачені за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом),

яка не перебуває зі стороною у трудових відносинах та чи повинен суд, не

знайшовши підстав для віднесення відповідних сум на іншу сторону у справі,

зазначити про це у резолютивній частині рішення, зазначено що у господарського

суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами згадані

у наведеному питанні видатки сторони у справі, а так само зазначати про відмову

в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення.

Довідку № 13-750/8017 від

03.11.2008р., у зв'язку з отриманням якої позивачем понесені витрати в розмірі 31,

13 грн., позивач зобов'язаний був надати на вимоги ухвал суду. Звернення до

суду є правом, а не обов'язком позивача, а виконання вимог суду обумовлене

положеннями ст. 33 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно

понесення зазначених позивачем витрат обумовлено насамперед необхідністю

доведення обставин на які зроблені посилання, і такі витрати не можуть бути

покладені на відповідача. Вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст.

44 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України

витрати по сплаті державного мита в розмірі 220, 97 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн.

підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним

вимогам в сумі 260, 36 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України,

господарський суд -

В

И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити

частково.

2. Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю «Вандер Систем»(юрид. адреса: 01013, м. Київ, вул.

Промислова 1; адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної 4, оф. 4, р/р

26006449800077 у ВАТ «Кредитпромбанк»м. Києва, МФО 300863, з рахунку виявленого

під час виконання судового рішення, ідент. код 35077799) на користь фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/р 260000193410 в ЗАТ «ПрокредитБанк»м.

Києва, МФО 320984, ідент номер НОМЕР_1) 16 900 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот

гривень) основного боргу та 72, 03 грн. (сімдесят дві гривні 03 копійки) 3%

річних.

3. В іншій частині в позові

відмовити.

4. Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю «Вандер Систем»(юрид. адреса: 01013, м. Київ, вул.

Промислова 1; адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної 4, оф. 4, р/р

26006449800077 у ВАТ «Кредитпромбанк»м. Києва, МФО 300863, з рахунку виявленого

під час виконання судового рішення, ідент. код 35077799) на користь фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/р 260000193410 в ЗАТ «ПрокредитБанк»м.

Києва, МФО 320984, ідент номер НОМЕР_1) 260, 36 грн. (двісті шістдесят гривень

36 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили

після  закінчення  десятиденного 

строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84

ГПК України.

Суддя                                                                                                       

Р.І. Самсін

дата підписання рішення  09.12.2008