Рішення

від 12.11.2012 по справі 5016/337/2012(3/25)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа № 5016/337/2012(3/25)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Бабченко Д.І. -ордер №13 від 12.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт»

(54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 28),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»

(54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 4, к.402),

про: стягнення 17708,19 грн. пені. Згідно заяви №09/445 від 20.03.2012: стягнення 9014,78 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату рахунків за договором №97-Р від 03.06.2009 в сумі 17708,19 грн. за період з 16.05.2010 по 01.07.2012.

Заявою №09/445 від 20.03.2012 позивач зменшив розмір стягуваної пені до 9014,78 грн. та просить стягнути її за період з 22.02.2011 по 01.07.2012.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №09/445 від 20.03.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно ч.2 ст.258 ЦК України позовна даність до вимог про стягнення пені позовна давність становить один рік. Частина 6 ст.232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Пунктом 6.2 Договору №97-Р від 03.06.2009 сторони передбачили, що пеня нараховується за кожен день прострочення платежу до повної сплати заборгованості. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 у справі №5016/1266/2011(1/85) була затверджена мирова угода сторін, за якою відповідач зобов'язався погасити заборгованість строк до 24.06.2011, однак фактично заборгованість була погашена відповідачем з простроченням - 01.07.2011. За вказаних обставин, позивач нараховує пеню у межах строку позовної давності за період з 22.02.2011 по 01.07.2011.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з тих підстав, що мировою угодою сторони змінили строки виконання зобов'язання, тому відповідач погоджується зі стягненням пені за період з 25.07.2012 по 01.07.2012.

Ухвалою суду від 09.07.2012 провадження у справі зупинялось. Ухвалою від 29.10.2012 судом провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 08.11.2012 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 12.11.2012 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

03.06.2009 між сторонами був укладений договір №97-Р, за умовами якого за заявою замовника (надалі - відповідач) виконавець (надалі - позивач) приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг відомчої пожежної охорони. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору.

Розділом 2 договору №97-Р сторони передбачили, що замовник зобов'язаний вчасно й у повному обсязі оплачувати послуги виконавця та на протязі 2 робочих днів після отримання підписувати акти наданих послуг. Замовник також зобов'язаний до 10-числа кожного місяця, протягом строку дії цього договору, отримувати у підрозділі виконавця рахунки на оплату послуг виконавця.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, виконавець передає замовнику підписані акти наданих послуг у двох примірниках. Замовник у термін 2-х робочих днів з дня одержання акту зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання наданих послуг.

Пунктами 5.1, 5.4 та 5.5 договору сторони обумовили, що щомісячна вартість послуг складає 11607,50 грн. без ПДВ. Рахунок за надані послуги оформлюється виконавцем на підставі акту наданих послуг до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Вартість послуг виконавця, наданих замовнику відповідно до даного договору, зазначена у підписаних сторонами актах наданих послуг, перераховується замовником на поточний рахунок виконавця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку виконавця.

29.12.2009 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 97-Р, якою пункти 1.1 та 5.1 договору були викладені у наступній редакції: за заявками замовника виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг відомчої пожежної охорони, а також послуг пожежної машини по забезпеченню пожежної безпеки при перевантаженні небезпечних та пожежонебезпечних вантажів. Вартість послуг, що надаються замовнику, складають (без ПДВ): послуги відомчої пожежної охорони за 1 місяць -11607,50 грн. без ПДВ; послуга пожежної машини по забезпеченню пожежної безпеки при перевантаженні небезпечних та пожежонебезпечних вантажів -225,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2010 сторони виклали пункт 5.1 договору в наступній редакції: «Вартість послуг, що надаються замовнику, складають (без ПДВ): послуги відомчої пожежної охорони за 1 місяць -13 045,96 грн. без ПДВ; послуга пожежної машини по забезпеченню пожежної безпеки при перевантаженні небезпечних та пожежонебезпечних вантажів -281,50 грн. без ПДВ».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №97-Р від 03.06.2009 позивач здійснив для відповідача послуги відомчої пожежної охорони на загальну суму 173 326,15 грн. Про факт надання та передачу позивачем відповідачу цих послуг свідчать: акти виконаних робіт та приймально-здавальні акти, які підписані обома сторонами. За фактично надані послуги портом були виставлені рахунки на загальну суму 172326,45 грн. (т.1 а.с.20-49).

Відповідачем вказані рахунки оплачені не були, що змусило позивача звернутися до суду з позовною заявою щодо стягнення вказаної суми у судовому порядку.

09.06.2011 ухвалою господарського суду Миколаївської області у справі №5016/1266/2011(1/85) була затверджена мирова угода між сторонами, у п.2 резолютивної частини якої відповідач визнає свій основний борг перед позивачем в розмірі 2518122,53 грн. (до складу якого увійшла заборгованість відповідача по договору №97-Р від 03.06.2009) та зобов'язується його сплатити протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження даної мирової угоди.

Однак, відповідач суму боргу, визначену в мировій угоді від 09.06.2011, сплатив лише 01.07.2011, з простроченням встановленого угодою терміну.

Відповідно до п.6.2 договору у разі несвоєчасної оплати послуг замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення, враховуючи день сплати заборгованості.

Позивачем пеня нарахована за період з 22.02.2011 по 01.07.2011 у сумі 9014,78 грн., виходячи із суми боргу у розмірі 172326,45 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 525 Цивільного кодексу України заборонено односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином і у відповідний термін, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу або іншими актами цивільного законодавства.

Стаття 611 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Укладена між сторонами мирова угода, затверджена ухвалою суду від 09.06.2011 не є новацією в розумінні ст.604 Цивільного кодексу України, тобто не є підставою для припинення зобов'язання. Разом з тим, вказана мирова угода є правочином, яким сторони змінили окремі умови виконання зобов'язань, а саме: строк його виконання та порядок платежу, в тому числі й по договору №97-Р від 03.06.2009.

Мирова угода затверджена господарським судом 09.06.2011. Отже, в строк до 24.06.2011 року відповідач повинен був перерахувати борг, визначений мировою угодою, в тому числі й по договору №97-Р від 03.06.2009.

Разом з тим, відповідач в повному обсязі погасив заборгованість 01.07.2011, що підтверджується платіжним дорученням №283 (т.1 а.с.75), чим порушив визначений мировою угодою строк здійснення розрахунку.

За таких обставин, з врахуванням обумовленого мировою угодою нового строку погашення зобов'язання, у позивача виникло право на стягнення неустойки за період з 25.06.2011 по 01.07.2011 (приймаючи до уваги приписи п.6.2 договору №97-Р від 03.06.2009).

Судом розмір пені, яка підлягає стягненню уточнений та визначений у сумі 512,26 грн., виходячи з наступного розрахунку: 172326,45 грн. х 7,75% х 2 х 7 дн./ 365.

Клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає з тих підстав, що ст.258 Цивільного кодексу України для вимог щодо стягнення пені встановлений спеціальний строк позовної давності -1 рік, який позивачем не пропущений, оскільки позов поданий до суду 22.02.2012, в межах спеціального строку позовної давності.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»№3674-VI від 08.08.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1609,50 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 17708,19 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 9014,78 грн. Таким чином, судовий збір у сумі 790,10 грн. підлягає поверненню позивачу.

У відповідності до ст.49 ГПК України, решта судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ Україна», 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 4, к.402 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 33730291) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 28 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 01125608) 512,26 грн. пені та 46,54 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт», 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 28 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 01125608) з Державного бюджету України, сплачений по платіжному дорученню №386 від 22.02.2012 судовий збір у сумі 790,10 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 19 листопада 2012 року.

Суддя М.В. Мавродієва