Рішення

від 15.11.2012 по справі 20/5007/70/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" листопада 2012 р. Справа № 20/5007/70/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Вернидуб Д. В. - довіреність від 02.07.2010р.;

ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_2 виданий 11.03.1998р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом: ОСОБА_2 (м.Житомир)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" (м. Житомир)

про виплату частки при виході учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Сосновий бір" (м. Житомир)

ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" про виплату частки при виході учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Сосновий бір".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/5007/70/11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та представник позивача зазначили, що у вересні 2010р. позивач на розгляд зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" подав нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства та про виплату ОСОБА_2 належної частки в статутному капіталі та майні товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" в грошовій формі за ринковою вартістю.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" від 23.11.2010 р. (т. 1 а.с. 10-12), останніми заяву позивача було задоволено та вирішено вивести ОСОБА_2 із складу учасників товариства; розрахунок частки ОСОБА_2 в статутному капіталі та майні товариства у грошовій формі здійснити після затвердження річного звіту товариства за 2010 р.; виплату частки у грошовій формі здійснити у строк не пізніше 12 місяців з дня виходу, тобто до 23.09.2011 р.

Отримавши розрахунок суми, яка належить до виплати, позивач дійшов висновку що відповідний розрахунок частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" дуже занижено, що не відповідає дійсності. Тому, в порядку ст. 41 ГПК України просив суд призначити судову експертизу для визначення дійсної вартості активів товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" на момент виходу ОСОБА_2 із складу учасників товариства, вартості частки майна, що припадає на належну позивачу частку в статутному фонді товариства на момент виходу зі складу учасників; за результатами експертизи товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" виплатити ОСОБА_2 як учаснику, що вийшов з товариства, вартість частини майна товариства пропорційну частці позивачу в статутному фонді відповідача на момент виходу.

В судовому засіданні 23.08.2011 р. представником відповідача подано відзив на позовну заявою.

З поданого відзиву вбачається, що відповідач проти позову заперечив в повному обсязі.

Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначив, що згідно п. 6.2. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" у редакції станом на день подачі заяви ОСОБА_2 про вихід, при виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна товариства пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Враховуючи те, що заява про вихід була подана позивачем 23.09.2010 р., що підтверджується написам на оригіналі заяви, який знаходиться у позивача та записом у журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг (зареєстровано за № 3 від 23.09.2010 р.) (т. 1 а.с 58-59), кінцевою датою проведення розрахунків з позивачем є 23.09.2011р. Тому, на момент звернення позивача до суду (01.08.2011р.), його права порушені не були, оскільки не закінчився встановлений строк для проведення з ним розрахунків.

Вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" станом на 01.10.2010 р. складає 60726,94грн., а частка позивача становить 6959,31 грн.

Таким чином, відповідач не заперечив факт виходу позивача зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" .

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що 17.08.2011р. позивачу поштовим переказом було відправлено кошти в сумі 6959,31грн., підтвердженням чого є поштова квитанція №1262 від 17.08.2011р. та вважає, що на день розгляду справи між сторонами відсутній спір.

Однак, позивач в судових засіданнях заперечував факт отримання коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав належних доказів на підтвердження перерахування коштів на рахунок позивача та доказів отримання таких коштів позивачем. З поданої копії фіскального чеку № 1262 від 17.08.2011 р. (т. 1 а.с. 57) неможливо встановити призначення платежу, на який рахунок перераховувались кошти.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що між сторонами відсутній спір є необґрунтованими та документально непідтверджені.

В судовому засіданні 23.08.2011 р. у зв'язку з відсутністю коштів, позивач просив суд призначити лише економічну експертизу на розгляд якої винести питання про визначення дійсної вартості активів товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми" Сосновий бір" на момент виходу ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, вартості частки майна, що припадає на належну їй частку в статутному фонді товариства на момент виходу із складу учасників.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.08.2011р. призначено судову економічну експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 20/5007/70/11 зупинено до отримання висновку експерта.

Після призначення судової економічної експертизи до господарського суду надійшло клопотання від судового експерта про надання відповідних матеріалів для повного та всебічного проведення судової економічної експертизи.

Для розгляду вищевказаного клопотання господарський суд витребував справу у Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

02.11.2011 р. до господарського суду Житомирської області повернулася справа з Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 07.11.2011 р. поновлено провадження по справі № 20/5007/70/11, призначено судове засідання.

Після розгляду клопотання судового експерта, ухвалою суду від 01.12.2011р. по справі № 20/5007/70/11 призначено судову економічну експертизу проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлено питання про з'ясування вартості чистих активів, що припадає на належну частку ОСОБА_2 в статутному фонді товариства на момент її виходу із складу учасників; провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

13.04.2012р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 407 від 30.03.2012р.

Ухвалою суду від 17.04.2012 р. провадження у справі поновлено.

Ознайомившись з висновком експерта, 14.05.2012 р. позивачем подано клопотання про проведення комплексної судової експертизи.

Ухвалою суду від 17.05.2012 р., зокрема, продовжено строк розгляду справи № 20/5007/70/11 на п'ятнадцять днів згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України; призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизи проведення яких доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі № 20/5007/70/11 зупинено до отримання висновку експерта.

Після призначення ухвалою суду від 17.05.2012 р. комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертиз до господарського суду Житомирської області надійшли клопотання від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про уточнення поставлених питання та про зобов'язання сторін забезпечити належні умови проведення судових експертиз, у зв'язку з чим господарський суд витребував справу у Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.06.2012 р. до господарського суду Житомирської області повернулася справа з Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 03.07.2012 р. поновлено провадження по справі № 20/5007/70/11, призначено судове засідання.

Після розгляду клопотань судового експерта, ухвалою господарського суду від 23.07.2012р., зокрема, призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизи проведення яких доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; погоджено строк проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи - четвертий квартал 2012 р.; провадження у справі № 20/5007/70/11 зупинено до отримання висновку експерта.

01.11.2012р. на адресу господарського суду Житомирської області від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 256/257/546/12-25 від 30.10.2012р. разом з листом № 1265 від 01.11.2012р. (додаток розшифровка № 16 від 23.10.2012р.).

Ухвалою суду від 05.11.2012 р. поновлено провадження у справі № 20/5007/70/11, призначено судове засідання.

На день розгляду справи представник відповідача в судове засідання не з'явився. Однак, 14.11.2012 р. на адресу суду надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю.

Позивач та представник позивача щодо заяви відповідача заперечили, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" необмежене правом направити іншого представника.

Розглянувши подану заяву господарський суд відмовив в її задоволенні, оскільки причини, за яких відповідач просить відкласти розгляд справи, не є поважними причинами неявки представника відповідача у судове засідання.

За змістом ч. 1-3 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Положення ст. 77 ГПК України не зобов'язують, а дають право господарському суду відкладати розгляд справи за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Отже, з положень ст. 77 ГПК України не випливає, що наявність клопотання представника сторони про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю є тією обставиною, що унеможливлює розгляд справи.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Неможливість заміни представника відповідача для участі у судовому засіданні не ґрунтується на жодних доказах, не доведена відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України.

Визначене у ст. 22 ГПК України право сторони, в даному випадку, відповідача, заявляти клопотання про відкладення розгляду справи обмежене строками вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, але в межах строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін.

У ст. 4-3 ГПК України закріплено такий правовий принцип як змагальність сторін. Його зміст полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свої вимоги та заперечення за допомогою доказів.

Частина 2 ст.32 ГПК України встановлює перелік видів доказів або засобів доказування. Як докази допускаються: письмові та речові докази, висновки експертів, пояснення представників сторін та пояснення представників інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

07.11.2012 р. представник відповідача з матеріалами справи ознайомився та отримав копію висновку експертизи, про що свідчить його відмітка на клопотанні про ознайомлення (т 2 а.с. 48). Однак, будь-яких письмових пояснень (заперечень) суду не надав.

В судовому засіданні позивач та представник позивача надали усні пояснення по справі. Зокрема, повідомили суд, що кошти в сумі 6959,31 грн., про які відповідач зазначив у своєму відзиві, не отримували. Підтримали заявлені вимоги до відповідача з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням висновку судового експерта, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, позивачем подано для залучення до матеріалів справи оригінали квитанцій № 91/96, № 91/97 від 27.06.2012 р. як доказ оплати за проведення економічної експертизи та № 36/39, № 36/40 від 30.07.2012 р. як доказ оплати за проведення будівельно-технічної експертизи.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, позивач та представник позивача зазначили, що додаткові докази відсутні. Крім того, просили суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У зв'язку з вище викладеним, господарський суд вважає за можливе розглянути справу у присутності позивача та його представника, за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Житомирської області вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи, що позивач був учасником товариства з обмеженою відповідальністю, спір стосується виплати вартості майна товариства, яка має здійснюватися при виході учасника з товариства, судом при вирішенні даного спору застосовуються норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, які регулюють правовідносини щодо участі у товаристві з обмеженою відповідальністю та прав учасника, який вийшов зі складу товариства, а також приписи Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України статутний (складений) капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Згідно ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сосновий бір" зареєстровано виконавчим комітетом Житомирської міської ради 07.10.1996 р. (т. 1 а.с. 42).

Відповідно до п. 14.2 Статуту (в редакції від 06.02.2008 р. (т. 1 а.с. 17-30), статутний капітал товариства становить 56000,00 грн. і включає внески учасників товариства у наступних частках:

ОСОБА_3 - 37534,00 грн., ( 67,02%), ОСОБА_4 - 4431,00 грн., (7,90%), ОСОБА_2 - 6414,42 грн. (11,46%), ОСОБА_5 - 6379,16 грн. (11,40%), ОСОБА_6 - 620,71 грн. (1,11%), ОСОБА_7 - 620,71 грн. (1,11%).

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.

Пунктом 6.1. ст. 6 Статуту передбачено, що участь учасника у товаристві може бути припинена за письмовою заявою такого учасника, яка подається Виконавчому органу не пізніш як за місяць до припинення участі у товаристві.

При виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у Статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік в якому він вийшов з товариства і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі (п. 6.2 ст. 6 Статуту).

Відповідно до ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент подання заяви про вихід зі складу учасників товариства та про виплату ОСОБА_2 належної частки в статутному капіталі та майні товариства в грошовій формі за ринковою вартістю), учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частиною 1, абз. 1 ч. 2 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент подання заяви про вихід зі складу учасників товариства та про виплату ОСОБА_2 належної частки в статутному капіталі та майні товариства в грошовій формі за ринковою вартістю), при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що право на отримання вартості майна товариства пропорційно частці учасника товариства в статутному фонді (капіталі) має учасник, який вийшов з товариства у строк не пізніше трьох місяців до виходу (якщо інший строк не передбачений статутом товариства), подав товариству письмову заяву про свій вихід. При цьому, правовим наслідком виходу учасника з товариства є припинення корпоративних відносин цього учасника з товариством, а частка такого учасника поступає в розпорядження товариства, яке має розпорядитися цією часткою протягом одного року.

Виходячи із змісту ст.148 ЦК України та ст.54 Закону України „Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент подання заяви про вихід зі складу учасників товариства та про виплату ОСОБА_2 належної частки в статутному капіталі та майні товариства в грошовій формі за ринковою вартістю), суд вважає, що виплата вартості майна товариства може бути здійснена лише тому учаснику товариства, який у встановлений статутом та законом порядку повідомив товариство про свій вихід.

Між тим, чинне законодавство не містить чіткого визначення моменту виходу учасника зі складу товариства. При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (аналогічна правова позиція викладена в п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008, №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Позивачем в письмових поясненнях від 23.07.2012 р. (т. 1 а.с. 150) встановлено, що моментом виходу ОСОБА_2 слід вважати 23.09.2010 р. - як день подання заяви про вихід із складу учасників.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах товариства порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (аналогічна позиція викладена в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008, № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки.

У ч. 1 ст. 66 та у ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику (аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007, № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Для визначення вартості чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю „Сосновий бір" на момент виходу ОСОБА_2 зі складу учасників товариства; вартості частки майна, що припадає на належну частку ОСОБА_2 в статутному фонді відповідача господарським судом були призначені судові будівельно-технічна та економічна експертизи.

За результатами проведених судових експертиз визначено, що:

- станом на 01.01.2011 р. ринкова вартість нежитлового приміщення магазину корисною площею 1067,2 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2, належного на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" становить: 1953600,00 грн.;

- вартість чистих активів, що припадає на належну частку ОСОБА_2 в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір", з врахуванням дійсної (ринкової) вартості нежитлового приміщення магазину, розташованого в АДРЕСА_2 (визначеною будівельно-технічною експертизою) станом на 01.10.2010 р. складає 223890,00 грн.

Як вбачається з нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Сосновий бір" від 20.12.2010 р. (т. 1 а.с. 47-53), позивача виключену зі складу учасників товариства.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що позивач є таким, що вийшов в установленому порядку з товариства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості частки належної ОСОБА_2 в майні товариства з обмеженою відповідальністю „Сосновий бір" є належним чином обґрунтованими, документально підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача викладені, зокрема, у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сосновий бір" (Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, вул. Гречко, буд. 11, ідентифікаційний код 13558488) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 223890,00грн. (двісті двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 00 коп.), 1178,40 грн. (одна тисяча сто сімдесят вісім гривень 40 коп.) - витрати за проведення економічної експертизи; 3089,52 грн. (три тисячі вісімдесят дев'ять гривень 52 коп.) - витрати за проведення будівельно-технічної експертизи; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гнисюк С.Д.

Віддрукувати:

Друк: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек з повід)