Постанова

від 13.11.2012 по справі 3/167-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 3/167-НМ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровікна" Лося Анатолія Олександровича на рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 у справі№ 3/167-НМ господарського суду Житомирської області за позовомзасновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровікна" Лося Анатолія Олександровича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євровікна" прозобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін: від засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровікна" Лося А.О. -адвокат Шкляев К.В., договір про надання правової допомоги № 65/2012 від 12.11.2012,

В С Т А Н О В И В:

Засновник ТОВ "Євровікна" Лось А.О. звернувся до суду з позовом до ТОВ "Євровікна" про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати ТОВ "Євровікна" в особі ліквідатора Мамедова А.В. подати державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи передбачені законодавчими актами документи для державної реєстрації відомості про зміни в установчих документах ТОВ "Євровікна" щодо виходу Лося А.О. зі складу учасників ТОВ "Євровікна" з 12.12.2006, зобов'язати ТОВ "Євровікна" в особі ліквідатора Мамедова А.В. подати державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи передбачені законодавчими актами документи для державної реєстрації відомостей про зміну керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені юридичної особи у зв'язку із звільненням Лося А.О. з посади керівника ТОВ "Євровікна".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неподання юридичною особою своєчасно документів до державного реєстратора для внесення відомостей про зміни в установчих документах, пов'язаних з поданням позивачем заяви про вихід з кола учасників товариства та звільнення з посади директора протягом встановленого строку стало підставою для звернення до суду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі № 3/167-НМ (суддя Машевська О.П.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 у справі № 3/167-НМ (головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.) рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 залишено без змін.

Засновник ТОВ "Євровікна" Лось А.О. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 та рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі № 3/167-НМ, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 3 ст. 39, ч. 2 ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що призначений судом у справі про банкрутство ліквідатор юридичної особи не зобов'язаний подавати державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи передбачені законодавчими актами документи для державної реєстрації відомостей про зміну керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені юридичної особи у зв'язку із звільненням позивача з посади керівника ТОВ "Євровікна" з 24.02.2005. Крім того, вказав на те, що з 11.06.2008 державному реєстратору заборонено проводити державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, незалежно від суб'єкта звернення, оскільки саме з цієї дати було внесено запис до Єдиного державного реєстру про порушення 05.06.2008 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Євровікна" № 3/85-Б.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився з такими висновками суду першої інстанції, та не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Однак, відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Євровікна" від 23.10.2001 створено ТОВ "Євровікна", затверджено статут та установчий договір товариства. Згідно положень статті 7 установчого договору частки у статутному фонді товариства розподілено пропорційно: 50% статутного капіталу товариства - Лось А.О., 50% статутного капіталу товариства - Гюнел Мустафа. Відповідно до п. 1.2. Статуту ТОВ "Євровікна" учасниками підприємства є Лось Анатолій Олександрович та Гюнел Мустафа.

В матеріалах справи міститься заява Лося А.О. від 12.12.2006 року про вихід з числа засновників ТОВ "Євровікна" та про передання належної йому частки у статутному капіталі товариства у розмірі 50% на користь Мустафи Гюнеля, засвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є.О. та зареєстрована в реєстрі за № 1343.

Крім того, у числі додатків до позовної заяви позивачем додано ксерокопію зазначеної заяви, що містить у верхньому лівому куті напис російською мовою про її отримання особисто Мустафою Гюнел того ж дня 12.12.2006 року.

Окрім ксерокопії нотаріально посвідченої заяви від 12.12.2006, позивачем подано також ксерокопію рукописної заяви від 12.12.2006, також адресованої загальним зборам товариства про подання ним заяви товариству про вихід зі складу засновників ТОВ "Євровікна" та передання повноважень під час проведення загальних зборів учасників іншому співзасновнику - Мустафі Гюнелю з нанесеним на ній у нижньому лівому куті напису наступного змісту: "отримано, вх. № 63 від 12.12.2006, підпис").

У позовній заяві позивач доводив, що власноруч написану ним заяву він також особисто подав Мустафі Гюнелю , у зв'язку з чим заявляв клопотання про витребування від відповідача оригіналів зазначених заяв для огляду їх в засіданні суду.

Ухвалою від 19.01.2011 господарський суд першої інстанції, серед іншого, залучив в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - засновника ТОВ "Євровікна" громадянина Туреччини Мустафу Гюнеля.

Ухвалою від 01.02.2011 господарський суд ухвалив оформити запит про міжнародну правову допомогу відповідно до Гаазької Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03.1970; оформити прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965. Зобов'язав відповідача -ТОВ "Євровікна" в особі ліквідатора Мамедова А.В. надати суду в термін до 14.02.2011 належним чином нотаріально завірені копії перекладу на турецьку мову або англійську мову зазначених в ухвалі документів. Витрати щодо оплати вартості перекладу документів покладено на відповідача ТОВ "Євровікна" в особі ліквідатора Мамедова А.В. Після надходження від відповідача ТОВ "Євровікна" в особі ліквідатора Мамедова А.В. зазначених в ухвалі документів, надіслати їх Головному управлінню юстиції у Житомирській області для подальшого скерування на адресу Міністерства юстиції України, яке забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави. Зупинив провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України у зв'язку із зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави Турецької Республіки та одночасно призначив дату, час та місце наступного засідання суду з розгляду даного спору -20.09.2011.

20.09.2011 до господарського суду надійшло повідомлення від головного управління юстиції у Житомирській області за № 12/14/8720 від 20.09.2011 про те, що станом на 20.09.2011 інформація про результати розгляду судових доручень господарського суду від Міністерства юстиції не надходила.

Ухвалою від 20.09.2011 господарський суд поновив провадження у справі згідно ч. 3 ст. ст. 79 ГПК України, водночас відклав розгляд даної справи, з метою можливого отримання від Міністерства юстиції України підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів третій особі до дати наступного засідання суду, призначеного на 04.10.2011.

На дату проведення судового засідання - 04.10.2011 інформація про результати розгляду судових доручень господарського суду у цій справі від Головного управління юстиції у Житомирській області не надійшла.

Оскільки станом на дату поновлення провадження у справі 20.09.11 року сплинув шестимісячний термін з дати направлення судового доручення відповідно до п. 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та ч. 2 ст. 15 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03.1970 та у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку вирішити спір по суті за відсутності жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів третій особі, як учаснику судового процесу - нерезиденту.

Таким чином, на дату прийняття судом першої інстанції рішення у справі -04.10.2011 обставини виходу позивача зі складу ТОВ "Євровікна" іншим співзасновником Мустафою Гюнелем не було підтверджено.

Також на дату прийняття судом першої інстанції рішення у справі -04.10.2011 року у матеріалах справи були відсутні будь-які докази, на підставі яких судом могли бути достовірно встановлені обставини перебування Мустафи Гюнеля на території України 12.12.2006, а також обставини володіння ним російською мовою як усно, так і письмово.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції засновник ТОВ "Євровікна" Лось А.О. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яка ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду України від 16.12.2011 була прийнята до провадження.

При цьому судом апеляційної інстанції було враховано, що одним із учасників судового процесу є засновник ТзОВ "Євровікна" громадянин Туреччини Мустафа Гюнель. В звязку з чим, для забезпечення повідомлення про розгляд справи громадянина Туреччини Мустафи Гюнеля в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, апеляційний господарський суд зобов'язав Лося А.О., як зацікавлену особу, надати Рівненському апеляційному господарському суду в строк до 24.01.2012 нотаріально засвідчені переклади апеляційної скарги та даної ухвали на турецьку або англійську мову.

В подальшому ухвалою від 24.01.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено, в зв'язку з ненаданням витребуваних ухвалою суду документів та повторно зобов'язано Лося А.О. в строк до 13.02.2011 року надати Рівненському апеляційному господарському суду нотаріально посвідчені переклади оскаржуваного рішення суду, апеляційної скарги та ухвал апеляційного суду на турецьку або англійську мову.

Ухвалою від 13.02.2012 суд апеляційної інстанції розгляд справи відкладено на 28.08.2012, ухвалено оформити прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965. Позивачу - засновнику ТОВ "Євровікна" Лосю А.О. здійснити нотаріально засвідчений переклад (у двох примірниках) на англійську мову: ухвали Рівненського апеляційного господарського від 13.02.2012 у справі № 3/167-НМ; апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі № 3/167-НМ; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Відповідно до ст. 125 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В матеріалах справи (а.с. 66 -100 т. 3) містяться всі вище вказані документи з нотаріально засвідченим перекладом.

Згідно приписів ст. 1 ГПК України правосуддя у господарських справах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 123 ГПК України).

Порядок вручення іноземним підприємствам та організаціям судових документів у господарських справах регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (Гаага). Дата приєднання України до Конвенції - 19.10.2000, дата приєднання Туреччини до Конвенції - 11.06.1968.

У відповідності до статті 3 зазначеної Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

Згідно зі статтею 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом:

а) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або

b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ має завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь з Туреччини разом з копіями документів, які направлялися разом з проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (а.с. 34 -66).

Згідно зі ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, відносять обставини, пов'язані з процесуальними діями (належність повідомлення осіб, які беруть участь у справі, підстави для залучення третіх осіб, зупинення провадження у справі тощо).

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання ( п. 3.9. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18).

Враховуючи те, що третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мустафа Гюнель є громадянином Туреччини, суд апеляційної інстанції повинен був перевірити факт повідомлення третьої особи про розгляд апеляційної скарги в порядку, який встановлений міжнародним договором.

Проте, при винесенні постанови від 28.08.2012 судом апеляційної інстанції не надано жодної правової оцінки документам, які надійшли з Туреччини, їх перекладу на українську мову матеріали справи також не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом № 4039/2.8.-14/2.8 від 03.04.2012 Головне управління юстиції у Житомирській області надіслало на адресу господарського суду Житомирської області документи, складені в ході виконання судового доручення про витребування інформації та вручення судових документів Гюннелю Мустафі (Турецька Республіка).

Вказані документи листом № 2859 від 06.04.2012 господарський суд Житомирської області надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не було здійснено жодних дій щодо належної оцінки та дослідження вказаних доказів, не вжито необхідних заходів щодо перекладу вказаних документів на українську мову.

Ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повнота оцінки доказів означає, що господарський суд зобов'язаний дослідити та оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів наводиться у судовому рішенні, та полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, приймаючи постанову від 28.08.2012, суд апеляційної інстанції фактично ухилився від належної оцінки та дослідження доказів, порушивши тим самим вимоги ст.43 ГПК України.

Наведені вище порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, і як наслідок розгляд в судовому процесі обставин справи не видається визнати повним та об'єктивним.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки вказані документи, були складені та надіслані на виконання судового доручення саме суду першої інстанції про витребування інформації та вручення судових документів Гюннелю Мустафі (Турецька Республіка), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровікна" Лося Анатолія Олександровича задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 та рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі № 3/167-НМ скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін