Рішення

від 06.11.2012 по справі 5020-871/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року справа № 5020-871/2012 За позовом Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської,

ідентифікаційний код 22992545

(вул. Хрустальова, буд. 60, м. Севастополь, 99040)

до Приватного підприємства „Теналь",

ідентифікаційний код 35263089

(вул. Ніни Онилової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007)

про розірвання договору оренди та стягнення 83 180,77 грн,

за зустрічним позовом:

Приватного підприємства „Теналь",

ідентифікаційний код 35263089

(вул. Ніни Онилової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007)

до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської,

ідентифікаційний код 22992545

(вул. Хрустальова, буд. 60, м. Севастополь, 99040)

про звільнення від орендної плати та стягнення 236 986,29 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Севастопольська КЕЧ морська) -явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (ПП „Теналь") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

02.08.2012 Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (далі -позивач за первісним позовом, Севастопольська КЕЧ морська) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Приватного підприємства „Теналь" (далі -відповідач за первісним позовом, ПП „Теналь") про розірвання договору оренди та стягнення 83 180,77 грн, з яких: 65 905,91 грн -заборгованість з орендної плати за період з березня по червень 2012 року; 13 181,04 грн -податок на додану вартість; 2 852,52 грн -компенсація податку за землю; 1 241,30 грн -пеня.

Позовні вимоги з посиланням на статті 20, 193 Господарського кодексу України, статті 15, 16, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 18, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого військового майна № 3/Сев.КЕЧм./2011 від 01.12.2011 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та здійснення інших обов'язкових платежів, передбачених Договором.

Ухвалою суду від 03.08.2012 (суддею Алсуф'євим В.В.) порушено провадження у справі № 5020-871/2012.

Ухвалою суду від 13.08.2012 справу прийнято до провадження суддею В.О. Головко, розгляд справи почато заново.

Ухвалою суду від 13.09.2012 /том 1, арк. с. 108-110/ для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства „Теналь" (далі -позивач за зустрічним позовом) до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (далі -відповідач за зустрічним позовом) про визнання права на звільнення від орендної плати та стягнення 236 986,29 грн, з яких: 61 709,00 грн -безпідставно сплачена орендна плата; 175 277,29 грн -збитки, в тому числі: 5 200,00 грн -вартість кошторисної документації; 67 640,00 грн -вартість будівельних матеріалів; 2 437,29 грн -вартість добровільного страхування; 100 000,00 грн -втрачена вигода (неодержаний прибуток).

Зустрічні позовні вимоги з посиланням на статті 16, 22, 623, 762, 767 Цивільного кодексу України, статті 20, 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, статтю 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого військового майна № 3/Сев.КЕЧм./2011 від 01.12.2011, що виразилося у передачі позивачеві за зустрічним позовом майна у непридатному для його використання за цільовим призначенням стані та зволіканнях щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна, необхідного для можливості його використання згідно з умовами Договору /том 1, арк. с. 49-56/.

У судовому засіданні 12.10.2012 представник позивача за первісним позовом надав відкориговані розрахунки розміру позовних вимог /том 1, арк. с. 119/, відповідно до яких загальний розмір позовних вимог становить 83 177,39 грн, в тому числі: 79 086,95 грн -заборгованість з орендної плати з ПДВ; 2 852,52 грн -компенсація земельного податку; 1 237,92 грн -пеня /том 1, арк. с. 119/, що на 3,38 грн менше, ніж зазначено у позовній заяві. Проте, відповідної заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем за первісним позовом не надано, а тому суд розглядає позовні вимоги у первісно заявленій сумі -83 180,77 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався, а у судовому засіданні 25.10.2012 оголошувалась перерва до 06.11.2012. Після перерви розгляд справи був продовжений за відсутністю представників сторін.

В судовому засіданні 25.10.2012 представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення в повному обсязі.

Так, представник позивача за первісним позовом наполягав на своїх позовних вимогах і просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 4-6/ та письмових поясненнях по суті спору /том 1, арк. с. 117-118/; у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов /том 2, арк. с. 1-3/. Зокрема, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що як при прийнятті майна в оренду та підписанні відповідного акта, так і протягом дії Договору орендар не висував жодних претензій до орендодавця стосовно стану майна, переданого в оренду, та навіть деякий час виконував власні обов'язки щодо внесення орендної плати та інших обов'язкових платежів, а відтак зобов'язаний виконувати умови Договору оренди. Крім того, на думку відповідача за зустрічним позовом, Севастопольська КЕЧ морська не порушувала власні зобов'язання з орендних правовідносин, а тому ніяких збитків позивачу не завдала.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав вимоги зустрічного позову та наполягав на його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 49-56/; у задоволенні первісного позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов /том 1, арк. с. 45-47/, зокрема через недодержання позивачем за первісним позовом вимог частини четвертої статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" щодо передання орендарю об'єкта оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (Орендодавець) та Приватним підприємством „Теналь" (Орендар) укладений договір оренди нерухомого військового майна № 3/Сев.КЕЧм./2011 (далі -Договір) /том 1, арк. с. 11-15/.

За умовами Договору (пункт 1.1) Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення: площею 536,9 м 2 в будівлі № 9 (одноповерхова будівля складу); площею 550,6 м 2 в будівлі № 10 (одноповерхова будівля складу) військового містечка № 376 (далі -Майно), що знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ морської, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б, вартість якого визначена на 31.07.2010 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 541 620,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору цільове призначення названого в пункті 1.1 Договору нерухомого майна: використання під розміщення складів.

Сторони дійшли згоди, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна (п. 2.1 Договору).

На виконання умов Договору, 01.12.2011 Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно в оренду, про що складений відповідний Акт приймання-передачі нерухомого військового майна, підписаний сторонами Договору та скріплений їх печатками /том 1, арк. с. 15 -зворотний бік/.

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2010 року) на рівні 15 000,00 грн за результатами конкурсу (домовленості). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Відповідно до пункту 3.2 Договору нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.6 Договору).

За умовами Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору) та щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,0221 Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (п. 5.15 Договору).

Пунктом 10.1 Договору визначений строк його дії: з 01.12.2011 до 30.11.2014 включно.

Орендодавець (позивач за первісним позовом) стверджує, що свої зобов'язання за Договором він виконав у повному обсязі, а саме: передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.12.2011, підписаним обома сторонами без зауважень.

Натомість відповідач, на думку Орендодавця, умови Договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, що стало причиною його звернення до Орендаря з претензією № 9/16-1622 від 25.05.2012 з вимогою погасити існуючу заборгованість з орендної плати /том 1, арк. с. 16/.

14.06.2012 у відповідь на претензію Орендодавець отримав від Орендаря гарантійного листа (вх. № 2418) з проханням відстрочити оплату заборгованості в сумі 41 371,33 грн на два місяці у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем /том 1, арк. с. 17/.

Проте, зі спливом двомісячного строку заборгованість Орендарем погашена не була, внаслідок чого у нього перед позивачем за первісним позовом за період з 01 березня по 30 червня 2012 року утворилась заборгованість по орендній платі (з ПДВ) в сумі 79 086,95 грн та компенсації податку на землю за цей же період -в сумі 2 852,52 грн, що спричинило звернення Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до суду із первісним позовом. Крім того, у зв'язку із порушенням строків внесення орендної плати та компенсації податку на землю позивач просить стягнути з відповідача 1 241,30 грн пені та розірвати укладений між сторонами Договір.

Орендар (позивач за зустрічним позовом) первісний позов не визнає, зазначає, що всупереч домовленостям сторін та положенням чинного законодавства Орендодавець передав Орендареві майно у стані, що є непридатним для використання майна під розміщення складів.

На виконання умов Договору, зокрема його пункту 4.4, Орендар надіслав Орендодавцеві рекомендованою кореспонденцією заяву /том 2, арк. с. 24-25/ і матеріали (кошторисну документацію на здійснення капітального ремонту орендованого за Договором майна /том 1, арк. с. 61-71/) для отримання письмової згоди на проведення ремонту, що підтверджується фіскальним чеком /том 2, арк. с. 12/. Утім, будь-якої відповіді на адресу Приватного підприємства „Теналь" не надійшло.

Наведене стало причиною звернення відповідача за первісним позовом із зустрічною позовною заявою до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про визнання права на звільнення від орендної плати та стягнення 236 986,29 грн, з яких: 61 709,00 грн -безпідставно сплачена орендна плата; 175 277,29 грн -збитки, спричинені невиконанням відповідачем за зустрічним позовом умов Договору оренди.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги -такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди є державне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди державного майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 01.12.2011 між сторонами був укладений Договір № 3/Сев.КЕЧм./2011 /том 1, арк. с. 11-15/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Згідно з положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До основних обов'язків орендаря стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" відносить, серед іншого, обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.

Водночас, частиною четвертою статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендодавця передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Аналогічні вимоги щодо передачі майна у комплекті та стані, що відповідає умовам договору та його призначенню, встановлені частиною першою статті 767 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 3/Сев.КЕЧм./2011 від 01.12.2011 є, серед іншого, підставою для виникнення у Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської зобов'язання щодо передачі орендарю об'єкта оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, а у Приватного підприємства „Теналь" -зустрічного зобов'язання перед позивачем за первісним позовом щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди та здійснення інших платежів.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що на виконання умов Договору оренди № 3/Сев.КЕЧм./2011 від 01.12.2011 сторонами підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна, в якому зазначено стан орендованого майна: „майно потребує капітального ремонту" /том 1, арк. с. 15 -зворотний бік/. Даний акт підписано представниками обох сторін, підписи скріплені печатками.

Необхідність проведення капітального ремонту орендованого майна також підтверджена Актом інвентаризації нерухомого військового майна, площею 1 087,5 м 2 військового містечка № 376, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б /том 1, арк. с. 75/. Зі змісту вказаного акта убачається, що комісія, затверджена наказом начальника Севастопольської КЕЧ морської № 36 від 23.02.2011, дійшла висновку про те, що рулонна покрівля, вікна, двері, внутрішнє опорядження, вимощення та інженерне обладнання будівель №№ 9, 10 військового містечка № 376 знаходяться у незадовільному стані, для подальшої експлуатації потребують проведення капітального ремонту; обладнання опалення, водопроводу та водовідведення відсутні.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за погодженими сторонами істотними умовами Договору Орендодавець передає Орендарю назване в пункті 1.1 Договору нерухоме майно для використання під розміщення складів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку відкриття та експлуатації вільної митної зони комерційного або сервісного типу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 633 від 30.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 за № 1048/21360, під складом розуміється будівля із складськими приміщеннями, холодильними чи морозильними камерами, резервуар або споруда, облаштовані для зберігання товарів.

Тобто, передане за Договором майно повинно мати приміщення, які мають бути придатними для зберігання певних товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

Натомість очевидно, що незадовільний стан покрівлі, вікон, дверей, внутрішнього опорядження та електроосвітлення; відсутність обладнання опалення, водопроводу та водовідведення не дозволяє забезпечити належне зберігання ТМЦ.

Наведене свідчить про те, що Орендодавцем не дотримано вимог частини четвертої статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а саме: не виконано зобов'язання щодо передачі Орендарю об'єкта оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

Отже, через неналежне виконання Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською своїх зобов'язань за Договором в частині передачі відповідного майна, її вимоги до Приватного підприємства „Теналь" про виконання зустрічних зобов'язань щодо внесення орендної плати та здійснення інших платежів за Договором є необґрунтованими, оскільки переданий за Актом приймання-передачі об'єкт оренди не може використовуватися за цільовим призначенням під розміщення складів, а відтак не відповідає погодженим сторонами істотним умовам Договору. Тобто в діях відповідача за первісним позовом відсутній склад правопорушення, оскільки його зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати є зустрічним та похідним від зобов'язання Орендодавця передати майно у належному стані, придатному для цільового використання. Таким чином, внаслідок неналежного виконання позивачем за первісним позовом вказаного зобов'язання, в нього відсутнє право вимагати від відповідача належного виконання зустрічного зобов'язання з внесення орендної плати за об'єкт оренди, який не може бути використаний в господарській діяльності за цільовим призначенням.

Доводи позивача за первісним позовом щодо визнання відповідачем своєї заборгованості з орендної плати та обізнаності останнього про незадовільний стан спірного майна на час його прийняття в оренду є неспроможними, оскільки вказані обставини не знімають з позивача закріпленого у законодавстві та Договорі обов'язку передати орендареві об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

Зі змісту частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, наслідком невиконання Орендодавцем своїх зобов'язань щодо передачі Орендареві майна у стані, придатному для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, може бути звільнення останнього від орендної плати (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

За викладених обставин позовні вимоги Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської в частині стягнення з Приватного підприємства „Теналь" 65 905,91 грн заборгованості з орендної плати за період з березня по червень 2012 року та нарахованого на суму орендної плати податку на додану вартість в сумі 13 181,04 грн є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивач за первісним позовом просить стягнути з Приватного підприємства „Теналь" на свою користь 2 852,52 грн компенсації податку за землю та 1 241,30 грн пені.

Як зазначалося вище, за умовами пунктів 5.3, 5.15 Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,0221 Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Відповідно до пункту 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тобто, пеня є мірою відповідальності Орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати.

Зважаючи не те, що вимоги Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення з Приватного підприємства „Теналь" пені та компенсації податку за землю є похідними від основної вимоги про стягнення орендної плати, у задоволенні якої судом відмовлено через неможливість використання орендованого Майна для досягнення мети оренди, вказані вимоги також не підлягають задоволенню, тим більше, що плата за користування земельною ділянкою є складовою частиною орендної плати, що випливає зі змісту статті 797 Цивільного кодексу України.

Щодо розірвання Договору № 3/Сев.КЕЧм./2011 від 01.12.2011 оренди нерухомого військового майна внаслідок невиконання Орендарем своїх зобов'язань за Договором суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною правовою нормою, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункті 10.6.1 Договору Сторони погодили, що Договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, зокрема, якщо Орендар не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу.

Вважаючи, що Приватним підприємством „Теналь" порушені зобов'язання щодо внесення орендної плати протягом 3 місяців, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська просить достроково розірвати спірний Договір.

Але, ураховуючи, що судом установлена відсутність зустрічних зобов'язань з боку Приватного підприємства „Теналь" внаслідок неналежного виконання Орендодавцем своїх зобов'язань за Договором, підстави для дострокового розірвання Договору оренди відсутні.

Таким чином, первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Розділом п'ятим Договору на Орендаря покладено цілу низку зобов'язань, серед яких: використання орендованого Майна за його призначенням відповідно до умов Договору; своєчасне здійснення за власний рахунок капітального, поточного та інших видів ремонту орендованого Майна; здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого Майна тощо.

За умовами пунктів 5.4, 5.7 Договору Орендар зобов'язаний: забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними та екологічними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу; здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонту орендованого Майна.

При цьому, за приписами пункту 6.3 Договору, реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого Майна Орендар вправі здійснювати за рахунок власних коштів лише за письмовою згодою Орендодавця, наданою з дозволу Міністра оборони України або уповноваженої ним особи. Отже, для проведення капітального ремонту Договором передбачено погодження таких дій, без якого проведення ремонту є неможливим.

Для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар подає заяву і матеріали згідно із Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 1523 від 03.10.2006 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006 за № 1123/12997 (пункт 4.4 Договору).

Відповідно до пункту 8.5 Договору Орендодавець зобов'язаний на клопотання Орендаря з дозволу Міністра оборони або уповноваженої ним особи надавати згоду на реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого Майна за рахунок коштів Орендаря.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах Договору.

Судом установлено, що позивач за зустрічним позовом мав дійсний намір та вчинив конкретні дії, спрямовані на проведення необхідних робіт з відновлення приміщень, приведення їх у належний стан, адже відсутність покрівлі, електроосвітлення, вікон та дверей звичайно унеможливлюють використання орендованого майна як складу, призначеного для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Утім, через неотримання від Орендодавця відповідного дозволу, здійснити капітальний ремонт орендованого Майна позивач за зустрічним позовом не зміг.

Так, на замовлення Орендаря був складений дефектний акт на ремонт орендованих приміщень, розроблено кошторисну документацію на капітальний ремонт вказаних приміщень, які відразу було спрямовано Орендодавцеві на затвердження для отримання згоди на проведення ремонтних робіт, що підтверджується, серед іншого, листом Приватного підприємства „Теналь" від 27.01.2012 /том 2, арк. с. 19-20/ та описом вкладень до цінного листа з фіскальним чеком про його відправлення № 6478 від 27.01.2012 /том 2, арк. с. 14/, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також, зважаючи на необхідність проведення ремонтних робіт для експлуатації орендованого Майна за цільовим призначенням, Орендар закупив будівельні матеріали, про що свідчать, зокрема, квитанції № 117 від 14.05.2012 на суму 21 350,00 грн, № 121 від 18.05.2012 на суму 26 082,00 грн, б/н від 04.06.2012 на суму 19 608,00 грн /том 1, арк. с. 73/.

Наведені обставини свідчать про здійснення Орендарем фактичних дій, спрямованих на отримання від Орендодавця згоди на проведення ремонтних робіт. Натомість, станом на час винесення рішення Орендодавцем не надано ані згоди на проведення ремонтних робіт, ані будь-якої іншої відповіді на лист-запит позивача за зустрічним позовом.

Таким чином, Орендар з незалежних від нього обставин позбавлений можливості використовувати орендоване Майно за цільовим призначенням до проведення в ньому капітального ремонту. А дозвільна документація, необхідна для проведення ремонту, без якого використання орендованого Майна є неможливим, з незалежних від позивача причин на час вирішення спору не погоджена Орендодавцем.

Частиною другою статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з пунктом 14.3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/237 від 25.05.2000 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі статті 21 Закону „Про оренду державного та комунального майна" він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

За приписами статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Зважаючи на вищевикладене, вимога Приватного підприємства „Теналь" про визнання права на звільнення його від орендної плати за користування орендованим майном є обґрунтованою, підтвердженою документально, а тому підлягає до задоволення.

При цьому позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право на звільнення від плати за користування орендованим майном за період з 01.12.2011 по 13.09.2012, тобто по день звернення позивача до суду із зустрічною позовною заявою.

Як установлено судом, станом на час ухвалення рішення у справі відповідачем за зустрічним позовом не погоджено кошторисну документацію на здійснення капітального ремонту, без якої неможливо провести ремонтні роботи, без яких, в свою чергу, неможливо використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням -під розміщення складів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів, або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

31.10.2012 позивач за зустрічним позовом - Приватне підприємство „Теналь" надав суду заяву, яка серед іншого містить клопотання про застосування положень пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки станом на день ухвалення судового рішення порушення прав позивача за зустрічним позовом триває, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів позивача за зустрічним позовом, а тому вимога Приватного підприємства „Теналь" про визнання права на звільнення від орендної плати за користування орендованим майном підлягає задоволенню за період з 01.12.2011 (дата укладення Договору оренди) по 06.11.2012 (дата ухвалення даного судового рішення) включно.

Щодо вимог Приватного підприємства „Теналь" про стягнення безпідставно сплаченої орендної плати, суд зауважує на такому.

З матеріалів справи убачається, що позивачем за зустрічним позовом Севастопольській квартирно-експлуатаційній частині морській було сплачено 61 709,00 грн орендної плати, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції №NOYQX54933 від 20.03.2012 за рахунком-актом № 122 від 10.02.2012 (орендна плата) /том 1, арк. с. 72/.

Як установлено судом, ця сума була внесена за період, протягом якого Майно не використовувалось з причин, за які позивач не відповідає. Тому, враховуючи право позивача на звільнення від орендної плати, сплачені кошти підлягають поверненню у повному обсязі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України. Так, відповідно до пункту 14.3 Роз'яснень № 02-5/237 від 25.05.2000 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи з положень глави 13 Цивільного кодексу України „Речі. Майно", гроші (грошові кошти), в тому числі іноземна валюта, є одним з видів майна.

За таких обставин, зважаючи на те, що незадовільний стан переданого в оренду майна виключає можливість його використання за цільовим призначенням, а нездійснення капітального ремонту знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом, вимога Приватного підприємства „Теналь" про стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської безпідставно сплаченої орендної плати в сумі 61 709,00 грн є обґрунтованою, підтверджена документально, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, за час, коли він як Орендар був позбавлений можливості користуватися орендованим майном за його цільовим призначенням, ним було недоотримано 100 000,00 грн прибутку (втрачена вигода).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Збитками є грошовий вираз завданої шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, тобто кредитору необхідно обов'язково довести факти порушення зобов'язання, наявність та розмір збитків, а також причинний зв'язок між порушенням боржником зобов'язання та заподіяними кредитору збитками.

Крім того, в пункті 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 вказується на те, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України установлено, що відшкодування збитків є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання.

Відповідно до частини третьої статті 216 Господарського кодексу України, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України визначено: 1) юридичні підстави застосування цього виду санкцій -порушення господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; 2) суб'єктний склад правовідносин щодо відшкодування збитків -це учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і суб'єкт, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди. Наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами господарської діяльності позивача за зустрічним позовом є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) /том 1, арк. с. 31-33/.

Як зазначалося вище, в пункті 1.3 Договору оренди Сторони передбачили, що Орендодавець передає нерухоме Майно Орендареві для використання під розміщення складів.

Проте, через незадовільний стан орендованого Майна позивач був позбавлений можливості отримувати прибуток від його використання за цільовим призначенням, визначеним у Договорі -розміщення складів.

Неодержаний прибуток (втрачену вигоду) в сумі 100 000,00 грн Приватне підприємство „Теналь" обґрунтовує тим, що ним укладалися господарські договори зберігання з метою використання орендованого Майна та отримання прибутку, правовідносини за якими були розірвані поклажодавцями внаслідок виявлення під час передачі майна на зберігання незадовільного стану складських приміщень.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що внаслідок розірвання господарських договорів Орендарем недоотримано 100 000,00 грн прибутку.

В обґрунтування зазначеного, позивачем за зустрічним позовом надано суду належним чином засвідчені копії Договору зберігання від 01.12.2011 /том 1, арк. с. 84-86/ та Акта виявлення невідповідності стану приміщення складу, необхідного для належного зберігання продукції (товару) від 01.12.2011 /том 1, арк. с. 93/; Договору зберігання від 01.01.2012 /том 1, арк. с. 87-89/ та Листа-повідомлення № 43/15 від 17.07.2012 про розірвання договору /том 1, арк. с. 95/; Договору зберігання № 13/01/2012 від 13.01.2012 /том 1, арк. с. 90-92/ та Заяви про відмову від договору від 01.03.2012 /том 1, арк. с. 94/.

При дослідженні вказаних Договорів зберігання судом установлено, що за своєю правовою природою та ознаками ці договори є договорами суборенди.

Пунктом 11.1 Договору оренди нерухомого військового майна № 3/Сев.КЕЧм./2011 від 01.12.2011 накладено заборону на передачу Орендарем орендованого майна в суборенду.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, в розумінні приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України укладені Орендарем договори суборенди є недійсними. А тому, не зважаючи на невиконання Орендодавцем свого обов'язку щодо передачі об'єкта оренди в належному стані, придатному для використання під розміщення складів, Орендодавець не несе відповідальності за неодержаний Орендарем прибуток за укладеними договорами суборенди через їх недійсність.

За викладених обставин позовні вимоги Приватного підприємства „Теналь" щодо стягнення на свою користь з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської втраченої вигоди (неодержаного прибутку) в сумі 100 000,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача він, зокрема, зазнав збитків у вигляді додаткових витрат на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 67 640,00 грн та додаткових витрат на проведення експертизи і складання кошторису на суму 5 200,00 грн, а також проведення добровільного страхування у сумі 2 437,29 грн.

Приватне підприємство „Теналь" зазначає, що усі ці збитки підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера № 641 від 02.12.2011 на суму 2 437,29 грн -на проведення добровільного страхування /том 1, арк. с. 74/; квитанцією № 08 від 11.01.2012 на суму 5 200,00 грн -на проведення будівельної експертизи та складання кошторису; квитанціями № 117 від 14.05.2012 на суму 21 350,00 грн, № 121 від 18.05.2012 на суму 26 802,00 грн, б/н від 04.06.2012 на суму 19 608,00 грн -на придбання будівельних матеріалів /том 1, арк. с. 73/.

Як зазначено вище, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до пункту 5.8 Договору Орендар зобов'язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване Майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку/актом оцінки на користь Орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб Майно було застраховано на весь строк оренди.

Судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору 02.12.2011 Орендарем було укладено Договір № 0801-00103 С добровільного страхування майна юридичних осіб /том 1, арк. с. 78-80/ та сплачено страховий внесок в сумі 2 437,29 грн /том 1, арк. с. 74/.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в даному випадку має значення не стан орендованого майна, а наявність діючого договору оренди та, відповідно, самого орендованого майна, яке підлягає страхуванню.

До того ж, із наведеного убачається відсутність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань щодо передачі майна в належному стані та необхідністю страхування спірного майна, а тому понесені позивачем за зустрічним позовом витрати на страхування об'єкта оренди не підпадають під дію статті 225 Господарського кодексу України та не можуть кваліфікуватися як додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За викладених обставин позовні вимоги Приватного підприємства „Теналь" щодо стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської на його користь збитків у вигляді додаткових витрат на проведення добровільного страхування у сумі 2 437,29 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується додаткових витрат позивача за зустрічним позовом на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 67 640,00 грн, витрат на проведення експертизи і складання кошторису -в сумі 5 200,00 грн, то вони також не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України та не можуть кваліфікуватися як додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, адже, по-перше, ці матеріали є у розпорядженні позивача за зустрічним позовом, а тому можуть бути у будь-який час використані за призначенням чи реалізовані із отриманням відповідної плати; а по-друге, судом відмовлено у задоволенні первісної позовної вимоги про розірвання Договору оренди, тобто Договір оренди є чинним, а отже, Орендодавець в будь-який момент може надати згоду на проведення ремонтних робіт та придбані Орендарем матеріали зможуть бути використані за складеним кошторисом.

За викладених обставин позовні вимоги Приватного підприємства „Теналь" щодо стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської на його користь збитків у вигляді додаткових витрат на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 67 640,00 грн та додаткових витрат на проведення експертизи та складання кошторису на суму 5 200,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене: первісний позов задоволенню не підлягає; зустрічний позов підлягає задоволенню частково. За зустрічним позовом стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 61 709,00 грн безпідставно сплаченої орендної плати; за позивачем визнається право на звільнення від плати за користування орендованим майном за період з 01.12.2011 по 06.11.2012 включно. В частині стягнення збитків в сумі 175 277,29 грн -в зустрічному позові слід відмовити.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача, а при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, за первісним позовом судові витрати покладаються на позивача, а за зустрічним -на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог -в сумі 2 307,18 грн (1 073,00 грн -за немайнову вимогу; 1 234,18 грн -2% від задоволених майнових вимог у сумі 61 709,00 грн).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Визнати за Приватним підприємством „Теналь" (ідентифікаційний код 35263089; вул. Ніни Онилової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007) право на звільнення від орендної плати за користування майном, орендованим за Договором оренди нерухомого військового майна № 3/Сев.КЕЧм./2011, укладеним 01.12.2011 між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та Приватним підприємством „Теналь" за період з 01.12.2012 по 06.11.2012 включно.

4. Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (ідентифікаційний код 22992545; вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, п/р 31257274210218, п/р 35221012000742 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства „Теналь" (ідентифікаційний код 35263089; вул. Ніни Онилової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007; відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) 61 709,00 грн (шістдесят одна тисяча сімсот дев'ять грн 00 коп.) безпідставно сплаченої орендної плати , а також судовий збір в сумі 2 307,18 грн (дві тисячі триста сім грн 18 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В частині стягнення збитків в сумі 175 277,29 грн -в зустрічному позові відмовити.

Повне рішення складено 12.11.2012.

Суддя підпис В.О. Головко