Постанова

від 16.05.2013 по справі 5020-871/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5020-871/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Євдокімова І.В.,

представники сторін: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського квартирно-експлуатаційної частини морської на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 06 листопада 2012 року у справі №5020-871/2012

за позовом Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морськой

до Приватного підприємства "Теналь"

про розірвання договору оренди та стягнення 83180,77 грн.;

за зустрічним позовом про звільнення від орендної плати та стягнення 236986,29 грн.

ВСТАНОВИВ :

Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства "Теналь" про розірвання договору оренди та стягнення 83 180,77 грн., з яких: 65 905,91 грн. -заборгованість з орендної плати за період з березня по червень 2012 року; 13 181,04 грн. -податок на додану вартість; 2 852,52 грн. - компенсація податку за землю; 1 241,30 грн. -пеня.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.09.2012р. для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Теналь" до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про визнання права на звільнення від орендної плати та стягнення 236 986,29 грн., з яких: 61 709,00 грн. -безпідставно сплачена орендна плата; 175 277,29 грн. - збитки, в тому числі: 5 200,00 грн. -вартість кошторисної документації; 67 640,00 грн. -вартість будівельних матеріалів; 2 437,29 грн. -вартість добровільного страхування; 100 000,00 грн. -втрачена вигода (неодержаний прибуток).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 листопада 2012 року у справі № 5020-871/2012 у первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково.

Визнано за Приватним підприємством "Теналь" право на звільнення від орендної плати за користуванням майном, орендованим за договором оренди нерухомого військового майна, за період з 01.12.2011 по 06.11.2012 включно.

Стягнуто з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської 61 709,00 грн. безпідставно сплаченої орендної плати, а також судовий збір у сумі 2 307,18 грн., в частині стягнення збитків в сумі 175 277,23 грн. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про стягнення 83 180,77 грн. місцевий господарський суд виходив із того, що через неналежне виконання Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською своїх зобов'язань за договором в частині передачі спірного майна, її вимоги до Приватного підприємства "Тенакль" про виконання зустрічних зобов'язань щодо внесення орендної плати та здійснення інших платежів за договором є необґрунтованими, оскільки переданий за Актом приймання-передачі об'єкт оренди не може використовуватися за цільовим призначенням під розміщення складів, а відтак не відповідає погодженим сторонами істотним умовам договору. Також, виходячи із встановлення відсутності зустрічних зобов'язань з боку ПП "Теналь", внаслідок неналежного виконання орендодавцем своїх зобов'язань за договором, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині визнання за ПП "Теналь" права на звільнення від орендної плати за користування спірним майном за період з 01.12.2012р. по 06.11.2012р., місцевий господарський суд керувався статтею 762 ЦК України, статтею 21 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", а також статтею 83 ГПК України визначаючи період за який ПП "Теналь" має право на звільнення від орендної плати. Так, суд попередньої інстанції виходив із того, що станом на час ухвалення рішення у справі відповідачем за зустрічним позовом не погоджено кошторисну документацію на здійснення капітального ремонту, без якої неможливо провести ремонтні роботи, без яких, в свою чергу, неможливо використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням - під розміщення складів, а тому вимоги ПП "Теналь" про визнання права на звільнення його від орендної плати за користування майном, є обґрунтованими. Також, на підставі вказаних обставин, місцевий господарський суд, з посиланням на статті 1212, 1213 ЦК України, задовольнив вимоги про стягнення на користь ПП "Теналь" безпідставно отриманої Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською орендної плати.

Щодо вимог про стягнення на користь ПП "Теналь" неодержаного прибутку в сумі 100 000,00 грн., місцевий господарський суд відмовив в позові з тих підстав, що в силу статей 203, 2015 ЦК України укладені орендарем договори суборенди є недійсними, з огляду на заборону встановлену пунктом 11.1 спірного договору.

Також, судом відмовлено в задоволенні позову про стягнення збитків в сумі 175 277,29 грн. за необґрунтованістю, оскільки понесені витрати на придбання будівельних матеріалів, проведення експертизи, складання кошторису та проведення добровільного страхування не є збитками в розумінні статті 225 ГК України.

Не погодившись з рішенням суду, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що підписуючи акт приймання - передачі спірного майна, в якому було зазначено про стан орендованого майна, орендар погодився із прийняттям в оренду об'єкту, який потребує капітального ремонту без жодних зауважень, та такі зауваження були відсутні протягом усього часу дії договору, а тому посилання останнього на неможливість використання об'єкта оренди за цільовим призначенням є безпідставними.

Таким чином, відповідач прийнявши в оренду спірне майно, взяв на себе зобов'язання за договором щодо сплати усіх необхідних платежів, які в свою чергу, останнім були порушені.

У відзиві на скаргу від 17.04.2013р. за вх. №7230, відповідач за первісним позовом посилається на неможливість використання об'єкта оренди з моменту укладення договору, через обставини, за які він не відповідає, оскільки орендовані приміщення були в незадовільному стані і непридатні для використання за цільовим призначенням, а провести необхідні роботи з відновлення приміщень, приведення їх у належний стан, орендар не мав можливості, в зв'язку з неотримання від орендодавця дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна. Таким чином, відповідач стверджує, що в наслідок неналежного виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі в оренду майна в належному стані, в останнього відсутнє право вимагати виконання зустрічного зобов'язання з внесення орендної плати та інших платежів.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 січня 2013 року відновлено Севастопольській квартирно-експлуатаційній частині морської строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 06 листопада 2012 року у справі №5020-871/2012, апеляційну скаргу останньої прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Заплави Л. М., суддів Антонової І. В., Фенько Т. П.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р., в зв'язку з хворобою судді Заплави Л. М. та відпусткою судді Фенько Т. П., здійснено їх заміну у складі колегії суддів на суддю Воронцову Н. В. та суддю Євдокімова І. В. відповідно.

Головуючим суддею у справі №5020-871/2012 призначено суддю Воронцову Н. В.

Розпорядження В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2013 року, в зв'язку з хворобою судді Антонової І. В., здійснено його заміну у складі колегії суддів на суддю Проценко О. І.

В судовому засіданні, яке відбулося 17 квітня 2013 року, судом було оголошено перерву до 16.05.2013р. о 12 год. 30 хв.

В продовжене судове засідання, 16 травня 2013 року, сторони не з'явилися. Слід зазначити, що через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надішли заяви про долучення до матеріалів справи додаткових документів, витребуваних судом, пов'язаних з проведенням конкурсу на оренду спірного майна та рахунки, які виставлялися відповідачу на сплату оренди.

Судова колегія, враховуючи, що згідно статті 22 ГПК України явка в засідання суду це є право сторін, а не їх обов'язок та справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору, вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представників сторін, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за зверненням Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, в газеті «Відомості приватизації» від 26.01.2011р. №4(647) була опублікована інформація про проведення конкурсу на право укладення договору оренди нерухомого військового майна - приміщень військового містечка №376 в будинку №9 (площею 536,9 кв.м.) і №10 (площею 550,6 кв.м.), розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б.

Для участі в проведенні конкурсу, на адресу начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської звернулось Приватне підприємство "Теналь" із заявою від 11.02.2011р.

15 лютого 2011 року відбулося засідання конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу на право укладення договору оренди військового майна, за результатами якого ПП "Теналь" визнано переможцем конкурсу, як учасника який запропонував найбільшу орендну плату та найкращі умови експлуатації об'єкту, про що був складений і підписаний усіма членами комісії, протокол №3 від 15.02.2011р. . (а. с. 137, том 2).

Листом від 04.05.2011р. за вих. №11-05-01453 Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі повідомив про можливість видачі дозволу на передачу в оренду ПП "Теналь" нерухомого мана - не житлових приміщень загальною площею 1087,5 кв.м. в будівлях №9, 10 військового містечка №376, для розміщення складів.

Так, 01.12.2011р. між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (Орендодавець) та Приватним підприємством "Теналь" (Орендар) укладений договір оренди нерухомого військового майна № 3/Сев.КЕЧм./2011 (далі -договір) (том 1, арк. с. 11-15).

За умовами договору (пункт 1.1) Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення: площею 536,9 м 2 в будівлі № 9 (одноповерхова будівля складу); площею 550,6 м 2 в будівлі № 10 (одноповерхова будівля складу) військового містечка № 376 (далі -майно), що знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ морської, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б, вартість якого визначена на 31.07.2010р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 541 620,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору цільове призначення названого в пункті 1.1 Договору нерухомого майна: використання під розміщення складів.

Сторони дійшли згоди, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна (п. 2.1 Договору).

На виконання умов договору, 01.12.2011р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно в оренду, про що складений відповідний Акт приймання-передачі нерухомого військового майна, підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками (том 1, арк. с. 15 -зворотний бік).

Пунктом 10.1 Договору визначений строк його дії: з 01.12.2011р. до 30.11.2014р. включно.

Орендодавець (позивач за первісним позовом) стверджує, що свої зобов'язання за Договором він виконав у повному обсязі, а саме: передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.12.2011р., підписаним обома сторонами без зауважень.

Натомість відповідач, на думку Орендодавця, умови Договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, що стало причиною його звернення до Орендаря з претензією № 9/16-1622 від 25.05.2012р., з вимогою погасити існуючу заборгованість з орендної плати (том 1, арк. с. 16).

14.06.2012р. у відповідь на претензію Орендодавець отримав від Орендаря гарантійного листа (вх. № 2418) з проханням відстрочити оплату заборгованості в сумі 41 371,33 грн. на два місяці у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем (том 1, арк. с. 17).

Проте, зі спливом двомісячного строку заборгованість Орендарем погашена не була, внаслідок чого у нього перед позивачем за первісним позовом за період з 01 березня по 30 червня 2012 року утворилась заборгованість по орендній платі (з ПДВ) в сумі 79 086,95 грн. та компенсації податку на землю за цей же період -в сумі 2 852,52 грн., що спричинило звернення Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до суду із первісним позовом. Крім того, у зв'язку із порушенням строків внесення орендної плати та компенсації податку на землю позивач просить стягнути з відповідача 1 241,30 грн. пені та розірвати укладений між сторонами Договір, в зв'язку з порушенням його умов.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач посилається на те, що всупереч домовленостям сторін та положенням чинного законодавства Орендодавець передав Орендареві майно у стані, що є непридатним для використання майна під розміщення складів.

На виконання умов Договору, зокрема його пункту 4.4, Орендар надіслав Орендодавцеві рекомендованою кореспонденцією заяву (том 2, арк. с. 24-25) і матеріали (кошторисну документацію на здійснення капітального ремонту орендованого за Договором майна (том 1, арк. с. 61-71) для отримання письмової згоди на проведення ремонту, що підтверджується фіскальним чеком (том 2, арк. с. 12). Втім, будь-якої відповіді на адресу Приватного підприємства "Тенакль" не надійшло.

Вказані обставини, стали підставою для звернення відповідача із зустрічним позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про визнання права на звільнення від орендної плати та стягнення 236 986,29 грн., з яких: 61 709,00 грн. -безпідставно сплачена орендна плата; 175 277,29 грн. -збитки, спричинені невиконанням відповідачем за зустрічним позовом умов Договору оренди.

Проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню частково, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч.3 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що військове майно -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.

Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За ч.4 ст. 7 вказаного Закону, передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

За ч.5 постанови КМУ від 11.05.2000 року №778 "Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду", передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи беспосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.

Умови та порядок проведення конкурсу, в даному випадку, регулюються наказами Фонду Державного майна України №1549/241 від 26.07.2000 року "Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна" та N 2149 від 13.10.2004 року "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна".

Згідно п.1.3 р.1 наказу Фонду Державного майна України №1549/241 від 26.07.2000 року "Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна", що кореспондується з п.3 р.1 наказу Фонду Державного майна України від 13.10.2004 року N 2149 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна" передбачено, що конкурс на право укладення договору оренди об'єкта полягає у визначенні переможця серед фізичних чи юридичних осіб (далі - учасники конкурсу), який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта та найбільшу орендну плату.

Відповідно до п.1.4. р.1 наказу №1549/241 від 26.07.2000 року, конкурс проводиться за наявності заяв про оренду від двох або більше учасників конкурсу, які надійшли протягом місяця після опублікування повідомлення про об'єкти (об'єкт), які пропонуються для передачі в оренду у газеті "Відомості приватизації".

Так, як вже вказувалося вище, спірне майно було передано в оренду відповідачу за первісним позовом за результатами проведеного конкурсу на право оренди військового майна, у якому він був оголошений переможцем, про що 01.12.2011р. між сторонами був укладений Договір № 3/Сев.КЕЧм./2011, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Обов'язок орендаря, щодо своєчасної сплати орендних платежів у визначеному розмірі, а також компенсації податку на землю, закріплений в пунктах 3.1, 3.3, 3.6, 5.3 спірного договору.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, передав у користування відповідачу нерухоме військове майно -нежитлові приміщення: площею 536,9 м 2 в будівлі № 9 (одноповерхова будівля складу); площею 550,6 м 2 в будівлі № 10 (одноповерхова будівля складу) військового містечка № 376 (далі -Майно), що знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ морської, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б (факт передачі підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі приміщень - а.с. 15, том 1).

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2010 року) на рівні 15 000,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Відповідно до пункту 3.2 договору нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.6 договору).

За умовами договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору) та щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,0221 Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (п. 5.15 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2012 року, відповідач за первісним позовом не оплачував виставлені позивачем рахунки на сплату орендної плати (а. с. 157-162, том 2), тобто більше трьох місяців підряд, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість по орендній платі (з ПДВ) в сумі 79 086,95 грн. та компенсації податку на землю за цей же період в сумі 2 852,52 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 18, том 1).

Крім того, відповідач не представив суду жодних документальних доказів щодо сплати існуючої заборгованості, а натомість посилається на відсутність у нього обов'язку для її сплати, в зв'язку з неможливість використання спірного майна за призначенням.

Проте, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо відсутності у позивача права вимагати виконання зустрічного зобов'язання щодо сплати орендних платежів від відповідача, в зв'язку з порушенням ним умов договору щодо передачі об'єкта оренди в належному стані, з огляду на таке.

Пунктом 1.4 договору визначено, що стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передачі за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

В акті приймання - передачі спірного майна від 01.12.2011р., який був підписаний відповідачем без заперечень, вказувалося, що майно потребує капітального ремонту.

Необхідність проведення капітального ремонту орендованого майна, також підтверджена Актом інвентаризації нерухомого військового майна, площею 1 087,5 м 2 військового містечка № 376, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б (том 1, арк. с. 75). Зі змісту вказаного акта убачається, що комісія, затверджена наказом начальника Севастопольської КЕЧ морської № 36 від 23.02.2011р., дійшла висновку про те, що рулонна покрівля, вікна, двері, внутрішнє опорядження, вимощення та інженерне обладнання будівель №№ 9, 10 військового містечка №376 знаходяться у незадовільному стані, для подальшої експлуатації потребують проведення капітального ремонту; обладнання опалення, водопроводу та водовідведення відсутні.

При цьому, відповідач мав вільний доступ до об'єкту оренди і міг, як самостійно, так і з залученням фахівця вирішити питання щодо можливості використання спірних приміщень за їх цільовим призначенням, так і іншим способом. Тобто, мав можливість оцінити загальний стан об'єкту та можливість його експлуатації.

Відтак, підписавши спірний договір та прийнявши в оренду приміщення шляхом підписання акту приймання - передачі, відповідач достовірно знав про необхідність їх капітального ремонту, що як наслідок може утруднити можливість їх використання за призначенням, та погодився із цими обставинами.

До того ж, жодних звернень до позивача з боку відповідача відносно неможливості використовувати спірне приміщення за призначенням, не надходило.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджений самими сторонами.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, відповідач при укладенні спірного договору сам вільно визначав, яке майно ним буде отримано та оцінював яким чином його використовувати, наслідком чого і стало підписання останнім, без будь - якого тиску з боку позивача, спірного договору та акту приймання - передачі майна на умовах визначених в спірному договору.

Відтак, після підписання зазначеного договору без заперечень, твердження останнього про неможливість використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. ст. 11, 525, 526, 610, 611, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 283 ГК України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ,судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі (з ПДВ) в сумі 79 086,95 грн. та компенсації податку на землю за цей же період в сумі 2 852,52 грн.

Крім того, відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.1 договору визначено. що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Встановивши факт порушення відповідачем п.3.1 договору стосовно своєчасного перерахування орендної плати, колегія суддів перевіривши розрахунок розміру пені нарахованої позивачем в сумі 1241,30 грн. (а. с. 18), виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, за кожен день прострочення, дійшла висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача пені в розмірі 1237,92 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору оренди, позивач в якості підстави для його розірвання зазначає порушення орендарем умови договору щодо внесення орендних платежів в розмірі, встановленому договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ст. 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Для розірвання договору оренди визначальним є факт невиконання відповідачем зобов'язань передбачених договором оренди, а також невнесення орендної плати протягом строку, визначеного частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач довів факт невнесення відповідачем орендної плати протягом строку, визначеного частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України - протягом трьох місяців підряд, а відтак вимоги останнього про розірвання договору також підлягають задоволенню.

Відносно зустрічних позовних вимог ПП "Теналь" про визнання права на звільнення від орендної плати за користування орендованим майном, судова колегія дійшла висновку про помилковість їх задоволення судом першої інстанції, оскільки позивач за зустрічним позовом не вірно обрав спосіб захисту порушеного права, так як відповідно до норм чинного законодавства наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого він був позбавлений користуватися орендованим майном через обставини, за які він не відповідає.

В обов'язки орендодавця, в силу статті 767 ЦК України, входить передача об'єкту оренди орендодавцеві, у стані, що відповідає умовам договору найму та її призначенню.

Згідно частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, орендар звільняється від сплати орендної плати в силу існування обставин, які перешкоджають використанню майна та знаходяться поза контролем орендаря, при цьому, ухвалення будь-якого судового рішення як умова для звільнення від сплати орендної плати, законом не передбачено.

Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення зазначених позовних вимог та визнання права у ПП "Теналь" на звільнення від орендної плати за користування орендованим майном за період з дати укладання договору оренди по дату ухвалення судом оскаржуваного рішення, є помилковим та таким , що зроблений з невірним застосуванням норм процесуального права.

Також, з урахуванням вищевикладених обставин, не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської безпідставно сплаченої орендної плати в сумі 61 709,00 грн., оскільки зобов'язання щодо сплати орендної плати були прямо передбачені спірним договором, підписавши який ПП "Теналь" зобов'язався виконувати його умови, а тому посилання суду першої інстанції на норму статті 1212 ЦК України є помилковим, оскільки остання передбачає можливість повернення безпідставно набутого майна, в тому числі і грошей, що в даному випадку не відповідає дійсним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської збитків в сумі 175 277,29 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Збитками є грошовий вираз завданої шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, тобто кредитору необхідно обов'язково довести факти порушення зобов'язання, наявність та розмір збитків, а також причинний зв'язок між порушенням боржником зобов'язання та заподіяними кредитору збитками.

Крім того, в пункті 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 вказується на те, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України установлено, що відшкодування збитків є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання.

Відповідно до частини третьої статті 216 Господарського кодексу України, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України визначено: 1) юридичні підстави застосування цього виду санкцій -порушення господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; 2) суб'єктний склад правовідносин щодо відшкодування збитків -це учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і суб'єкт, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди. Наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами господарської діяльності позивача за зустрічним позовом є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) /том 1, арк. с. 31-33/.

Як зазначалося вище, в пункті 1.3 Договору оренди Сторони передбачили, що Орендодавець передає нерухоме Майно Орендареві для використання під розміщення складів.

Проте, через незадовільний стан орендованого Майна позивач був позбавлений можливості отримувати прибуток від його використання за цільовим призначенням, визначеним у Договорі -розміщення складів.

Неодержаний прибуток (втрачену вигоду) в сумі 100 000,00 грн. Приватне підприємство „Теналь" обґрунтовує тим, що ним укладалися господарські договори зберігання з метою використання орендованого Майна та отримання прибутку, правовідносини за якими були розірвані поклажодавцями внаслідок виявлення під час передачі майна на зберігання незадовільного стану складських приміщень.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що внаслідок розірвання господарських договорів Орендарем недоотримано 100 000,00 грн. прибутку.

В обґрунтування зазначеного, позивачем за зустрічним позовом надано суду належним чином засвідчені копії Договору зберігання від 01.12.2011р. та Акта виявлення невідповідності стану приміщення складу, необхідного для належного зберігання продукції (товару) від 01.12.2011 р.; Договору зберігання від 01.01.2012р. та Листа-повідомлення № 43/15 від 17.07.2012р. про розірвання договору; Договору зберігання № 13/01/2012 від 13.01.2012 р. та Заяви про відмову від договору від 01.03.2012 р.

Проте, враховуючи, встановлені судовою колегією обставини справи щодо обізнаності позивача за зустрічним позовом щодо стану об'єкта оренди, а саме необхідність його капітального ремонту, усі представлені договори укладали ним на власним розсуд та ризик, як суб'єктом підприємницької діяльності, не можуть свідчити про наявність вини відповідача за зустрічним позовом, щодо неотримання ним прибутку. Адже, в силу статті 225 ГК України, право розраховувати на неодержаний прибуток (втрачена вигода), сторона, яка зазнала збитків, має тільки у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, що в даному випадку ПП "Теналь" не доведено.

За викладених обставин позовні вимоги Приватного підприємства "Теналь" щодо стягнення на свою користь з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської втраченої вигоди (неодержаного прибутку) в сумі 100 000,00 грн., не підлягають задоволенню, з наведених вище пістав.

Крім того, з наведеного убачається відсутність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань щодо передачі майна в належному стані та необхідністю страхування спірного майна, а тому понесені позивачем за зустрічним позовом витрати на страхування об'єкта оренди, також не підпадають під дію статті 225 Господарського кодексу України та не можуть кваліфікуватися як додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

В зв'язку з чим, позовні вимоги Приватного підприємства "Теналь" щодо стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської на його користь збитків у вигляді додаткових витрат на проведення добровільного страхування у сумі 2 437,29 грн., також підставно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Що стосується додаткових витрат позивача за зустрічним позовом на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 67 640,00 грн., витрат на проведення експертизи і складання кошторису - в сумі 5 200,00 грн., то вони також не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України та не можуть кваліфікуватися як додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, адже ці матеріали є у розпорядженні позивача за зустрічним позовом, а тому можуть бути у будь-який час використані за призначенням чи реалізовані із отриманням відповідної плати, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення, яке не можна визнати законним й обґрунтованим в частині відмови в задоволенні первісного позову та частковому задоволенні зустрічного позову, а тому воно підлягає у скасуванню в цій частині, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 листопада 2012 року у справі №5020-871/2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Первісний позов Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської задовольнити частково.

Розірвати укладений між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та Приватним підприємством "Теналь" договір №3/Сев.КЕЧм./2011 оренди нерухомого військового майна - будівлі складу №9 загальною площею 536,9 кв.м.; будівлі складу №10 загальною площею 550,6 кв. м., військового містечка №376, розміщеного за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 15-Б.

Стягнути з Приватного підприємства "Теналь" (вул. Ніни Онілової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПО України 35263089) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПО України 22992545) заборгованість в сумі 83 177, 39 грн., з яких: заборгованість з оренди 65 905,91 грн; ПДВ в розмірі 13181,04 грн.; компенсація податку за землю в сумі 2852,52 грн. та пеня в сумі 1237,92 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Теналь" (вул. Ніни Онілової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПО України 35263089) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПО України 22992545) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 736, 51 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Теналь" заборгованості в сумі 3,38 грн. відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства "Теналь" відмовити повністю".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Теналь" (вул. Ніни Онілової, буд. 36, кв. 2, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПО України 35263089) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПО України 22992545) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 368,25 грн.

4. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

І.В. Євдокімов