Постанова

від 20.11.2012 по справі 5008/515/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5008/515/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.-головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Закарпатської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у справігосподарського суду Закарпатської області за позовомпрокурора Перечинського району в інтересах держави в особі: 1) Державної інспекції сільського господарська в Закарпатській області, м. Ужгород, 2) Державного підприємства "Перечинське лісове господарство", м. Перечин, 3) Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород до 1) приватного підприємства "Комерцконсалт", м. Ужгород, 2) Перечинської районної державної адміністрації, м. Перечин провизнання незаконним та скасування розпорядження голови Перечинської РДА, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, за участю представників:

позивача 1 -3: не з'явився,

відповідача 1-2: не з'явився,

прокуратури: Ходаківський М.П. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 01.08.2012р. № 000607)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.08.2012р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у справі № 5008/515/2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора Перечинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарська в Закарпатській області, ДП "Перечинське лісове господарство" та Закарпатської ОДА до ПП "Комерцконсалт" та Перечинської РДА про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Перечинської РДА від 10.05.2011р. № 102 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Комерцконсалт", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.05.2011р., зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,90га, що розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району до земель лісового фонду ДП "Перечинське лісове господарство", а земельну ділянку площею 0,1937га, що розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району - до земель запасу Перечинської РДА.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник прокурора Закарпатської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

В судове засідання представники позивачів та відповідачів не з'явились. Від ПП "Комерцконсалт" та Перечинської РДА надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані неможливістю направлення представників у судове засідання касаційної інстанції по причині віддаленості місця знаходження відповідача -1 та перебування представника відповідача -2 у відпустці.

Зважаючи на те, що про час i місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, клопотання підлягають відхиленню за неповажністю причин неявки представників.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

З матеріалів справи слідує, що оспорюваним розпорядженням голови Перечинської РДА від 10.05.2011р. №102 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0937 га на умовах оренди ПП "Комерцконсалт" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій на р. "Шипот" за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради, за межами населеного пункту с. Тур'я-Поляна Перечинського району та надано в оренду земельну ділянку площею 0,0937 га строком на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження № 102 між Перечинською райдержадміністрацією (Орендодавець) та ПП "Комерцконсалт" (Орендар) 19.05.2011р. було укладено договір оренди наведеної земельної ділянки.

Позовні вимоги прокурора про визнання незаконним розпорядження №102 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із зобов'язанням її повернення ґрунтуються на результатах проведеної прокуратурою Перечинського району спільно із фахівцями Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП "Комерцконсалт". В ході проведеної перевірки було встановлено, зокрема, що Перечинською РДА не дотримано вимог земельного законодавства при оформленні розпорядження №102 від 10.05.2011р., оскільки надання в оренду земельної ділянки відбулось без попереднього вилучення земель лісового фонду із постійного лісокористування державного підприємства "Перечинське лісове господарство" чи припинення права постійного користування землею лісгоспом, без прийняття розпорядження про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення - державного лісового фонду ДП "Перечинське ЛГ". Окрім того, зазначено, що райдержадміністрація вийшла за межі власних повноважень, передбачених ч.3 ст. 122 ЗК України, оскільки до повноважень районної державної адміністрації надання земель для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій не входить. Зазначене питання відноситься до виключної компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

Відмовляючи у задоволені позову прокурора, господарський суд попередніх інстанцій, виходив з недоведеності прокуратурою та позивачами обставин, на які останні покликаються як на підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог, права яких та охоронювані законом інтереси оскаржуване розпорядження голови Перечинської РДА не порушує.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

На думку колегії прийняті у справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, пунктом "в" ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації передають у власність або у користування земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, коли передача земельних ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Визначившись, що коло об'єктів наведених у ст. 122 ЗК не є вичерпним та враховуючи пояснення відповідача -1, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності дій Перечинської РДА в контексті п. "а" ч.3 ст.122 ЗК України, оскільки будівництво малої гідроелектростанції на р. Шипот безпосередньо пов'язане з обслуговуванням жителів відповідної територіальної громади Перечинського району.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, зазначений висновок суду 2-ї інстанції колегія визнає помилковим, в силу неправильного застосування норм матеріального права (п."а" ч.3 ст.122 ЗК України) та його суперечності положенням наведених норм процесуального права, оскільки він не ґрунтується на дослідженні доказів в їх сукупності із врахування всіх обставин справи.

За змістом ч.1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності визначеним ч. 2 ст. 134 цього Кодексу (стосовно будівництва об'єктів енергетичної інфраструктури) здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в порядку встановленому ст. 123 цього Кодексу, а саме за проектом землеустрою щодо її відведення та після вилучення у землекористувачів (ч. 9 ст. 123 ЗК).

Підстави припинення права користування шляхом вилучення та порядок такого вилучення встановлені ст. 141 та ч. 2 ст. 149 ЗК України, згідно яких вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішення (в даному випадку) місцевих державних адміністрацій відповідно до їх компетенції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна цільового призначення земель здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

З матеріалів справи слідує, що деяка частина спірної земельної ділянки площею 0,90 га знаходиться на землях лісового фонду та перебуває у землекористуванні ДП "Перечинське лісове господарство", директором якого надана згода на її вилучення із земель лісового господарства та передачу ПП "Комерцконсалт" для будівництва малої ГЕС на р. Шипот.

Натомість доказів дотримання відповідачем -2 вимог наведених норм матеріального права в частині вилучення частини спірної земельної ділянки та зміну її цільового призначення матеріали справи не містять.

Звідси, висновки апеляційного господарського суду з посиланням на розпорядження голови Перечинської РДА від 04.02.2011р. № 23 "Про затвердження акта визначення збитків, завданих у результаті вилучення земельної ділянки та містобудівного обґрунтування на земельну ділянку ПП "Комерцконсалт", про те, що відсутність самих розпоряджень Перечинської РДА про вилучення земельної ділянки із земель лісового господарства та відведення їх до земель запасу Тур'я - Полянської сільської ради не впливає на правомірність подальшого використання спірної земельної ділянки на правах оренди відповідачем -1, оскільки саме вилучення фактично відбулося, колегією визнаються неспроможними в силу суперечності таких висновків вимогам закону.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 13.08.2012р. у справі №5008/515/2012 скасувати.

Справу направити до господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: С.В. Куровського

Г.П. Коробенко