Постанова

від 20.11.2012 по справі 26/200 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.12 Справа № 26/200 (10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Луганськ-Трансекспедиція»(надалі ПП «Луганськ-Трансекспедиція») б/н від 02.08.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2011р.

у справі № 26/200 (10)

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_2 (надалі ПП ОСОБА_2.), АДРЕСА_1

до відповідача-1: Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця»(надалі ДТГО «Львівська залізниця»), м. Львів

до відповідача-2: ПП «Луганськ-Трансекспедиція», м. Луганськ

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Донецька залізниця»(надалі ДП «Донецька залізниця»), м. Донецьк

про стягнення 12 470,58грн.,

учасники судового процесу в судове засідання: не з`явились

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2011р. у справі № 26/200 (10) (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 12 470,58грн. збитків, 124,71грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині позовних вимог щодо відповідача-1 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим просить вказане рішення скасувати повністю і припинити провадження у справі. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в зобов`язаннях з поставки вугілля кредитором є позивач, а боржником ТзОВ «Доншахтспецпром», якого суд першої інстанції мав визнати належним відповідачем. Скаржник зазначає, що ніякого договору поставки вугілля між ПП «Луганськ-Трансекспедиція» та позивачем укладено не було, а тому претензії позивача до ПП «Луганськ-Трансекспедиція» є безпідставними. Окрім того, скаржник покликається на неповідомлення судом першої інстанції останнього про розгляд справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012р. Ухвалою суду від 04.10.2012р. розгляд справи відкладено на 08.11.2012р. Ухвалою суду від 08.11.2012р., з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи розгляд справи відкладено на 20.11.2012р.

Учасники судового процесу в судове засідання 20.11.2012р. не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду та список згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та як видно з матеріалів справи, 30.08.2010 р. ПП «Луганськ-Трансекспедиція»по залізничній накладній № 52286759 напіввагон № 66230764 на адресу позивача відвантажив антрацит марки АМ 13-25. Згідно накладної маса вантажу становила 69000 кг., з яких 91200 кг. брутто та 22200 кг. тара, вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці (а.с. 18).

Транзитним постачальником вказаного вугілля згідно Договору поставки № 1Ф від 16.07.2010 р., укладеного між ПП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Доншахтспецпром»(Постачальник), є ТзОВ "Доншахтспецпром" (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. даного договору Постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність Покупця вугільну продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах викладених у даному договорі.

Покупець зобов`язується зробити оплату вугілля шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 договору, після відвантаження узгодженої партії вугілля та залізничного тарифу (п. 4.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору та на підставі рахунку № СФ-0000022 від 20.08.2010 р. позивач платіжними дорученнями: № 314 від 20.08.2010р. на суму 10 976,00 грн., № 332 від 10.09.2010 р. на суму 46 644,22 грн., № 382 від 15.10.2010 р. на суму 11 661,06 грн. перерахував на розрахунковий рахунок Постачальника грошові кошти в розмірі 69 281,28 грн. за поставку вугілля і залізничний тариф (а.с. 13, 15-17).

01.09.2010 р. з прибуттям напіввагона № 66230764 на станцію Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці виявлено поглиблення, вагон відчеплено на вагову перевірку, про що складено Акт № 3281/Г від 01.09.2010 р. (а.с.76). Як вбачається із вказаного Акту, при перевірці виявилось рівномірне завантаження нижче бортів на 300 мм. Вантаж не маркований, з двох сторін нещільне прилягання 2, 3 люків. В районі 2 та 3 люків наявні поглиблення довжиною 1000 мм., шириною 1000 мм., глибиною 500 мм. Захисне маркування відсутнє. Просипання вугілля немає.

Цього ж дня, 01.09.2010 р., вагонним майстром та начальником станції Нижньодніпровськ-вузол складено Акт № 108 про технічний стан вагона (контейнеру), в якому вказано, що вагон не підготовлений для перевезення сипучих вантажів дрібних фракцій та зафіксовано втрату вантажу (а.с.76 на звороті).

За результатами контрольної перевірки складено Комерційний акт № АА 036855/289 від 01.09.2010 р., в якому зазначається, що при перезважуванні вантажу на 150 т. вагонних електронно-тензометричних вагах виявлено: вага брутто 88900 кг, тара з документу 22200 кг, нетто 66700 кг., що є меншим вказаного в документі на 2300 кг. (а.с. 19)

04.09.2010 р. з прибуттям напіввагона № 66230764 на станцію Знам'янка Одеської залізниці, виявлено воронкоподібні заглиблення над 1-2-3-4 люками, довжиною 5000 мм, шириною на всю ширину вагона, вагон відчеплено на вагову перевірку, про що складено Акти № 23643 від 04.09.2010 р. та № 23658 від 04.09.2010 р. (а.с. 71,72).

Як вбачається із вказаних Актів, при перевірці виявлено воронкоподібні заглиблення над 1-2-3-4 люками, довжиною 5000 мм, шириною на всю ширину вагона. Фактично навантаження рівномірне нижче бортів на 250 мм. Вантаж немаркований. В документі зазначено, що вантаж навантажено навалом нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага брутто 91200 кг., тара 22200 кг., нетто 69000 кг. Фактично за результатами контрольної перевірки на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка, виявилось брутто 77400 кг., тара з бруса 22200 кг., нетто 55200 кг., що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 13800 кг. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг.

В подальшому з прибуттям вагона на станцію призначення на підставі Комерційного Акта станції Знам'янка Одеської залізниці АА № 055213/758/3 від 05.09.2010 р. (а.с. 20) на недостачу вугілля в кількості 13800 кг. у вагоні № 66230764 відправка № 52286759 під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено. Вантаж прибув в технічно та комерційно несправному вагоні, наявне висипання вантажу. Захисне маркування вантажу відсутнє. Навантаження нерівномірне. Недостаючий вантаж у вагоні міститися міг.

У зв`язку з виявленою недостачею вугілля в кількості 13800кг. позивачем на адресу відповідачів 05.10.2010р. було надіслано претензію, в якій останній просив перерахувати суму недостачі вантажу в кількості 13800кг. в розмірі 12 470,58грн. на рахунок ПП ОСОБА_2 (а.с. 27-28).

Вказана претензія за недостачу маси вантажу (антрацит) відповідачем-1 -ДТГО «Львівська залізниця»була відхилена на підставі ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, якою визначено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні визначається відправником, який зобов`язаний перед навантаженням перевірити придатність вагона (контейнера) для перевезення даного вантажу (а.с. 31).

Відповідачем-2 -ПП «Луганськ-Трансекспедиція»вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

У заявлених вимогах позивач просив стягнути з перевізника відповідача-1 -ДТГО «Львівська залізниця»та вантажовідправника відповідача-2 -ПП «Луганськ-Трансекспедиція»пропорційно ступеню їх вини в утворенні недостачі 12 470,58грн. відшкодування збитку від недостачі вугілля.

Дані вимоги мотивовані тим, що наявність воронкоподібних поглиблень та щілин свідчить про завантаження вугілля у технічно-несправний вагон, та не виключає можливу втрату вугілля при транспортуванні, як з вини перевізника -ДТГО «Львівська залізниця»так і вантажовідправника -ПП «Луганськ-Трансекспедиція».

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснювалось його засобами.

Відповідно до п. 3.9. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.2002 р. № 04-5/601, відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Згідно з п. 3.20. вищевказаного Роз'яснення за змістом ст. 31 Статуту та п.п. 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542,, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.09.2001р. за № 796/5987, вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

У відповідності до п. 3.21. Роз'яснення у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Відповідно до вимог ст.. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до §§5-8 "Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари" перед завантаженням сипучих вантажів дрібних фракцій у полу вагони з нижніми розгрузочними люками відправник зобов'язаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливе просипання вантажу при перевезенні. Зазори необхідно ущільнювати і при перевезенні сипучих вантажів, якщо конструкція кузова вагона не забезпечує збереження вантажу, що перевозиться. Зазори в підлогах полувагонів можливо ущільнювати двома способами: зволоження вантажу на підлозі вагону і зволоження підлоги вагону. Відправник за погодженням із залізницею може розробляти і застосовувати інші матеріали для зв'язування або способи для ущільнення зазорів кузовів вагонів, що забезпечують збереження вантажу, що перевозиться і рухомого складу.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України під час перевезення вантажів, які здуваються, відправник зобов`язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникла з цієї причини, несе відправник.

Окрім того, ст.. 24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 передбачає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Як зазначалось вище, відповідно до Акту про технічний стан вагона № 537 від 04.09.2010р. станції Знам`янка зазначено, що у вагоні № 66230764 деформована кришка 2-го люка, між кришкою люка та поперечною балкою ширина 70 мм. на всю довжину кришки люка. При русі у вагоні при наявності зазорів між кришкою люка та поперечною балкою вагона виявлено витікання вантажу. Вагон не підготовлений до перевезення сипучого вантажу , дрібних фракцій. Можлива втрата вантажу.

Необхідно також зауважити, що зазначений Акт про технічний стан не містить відомостей про те, що вагон технічно несправний. З наведеного вбачається, що вагон № 66230764 технічно справний, але не підготовлений до перевезення вантажовідправником.

Враховуючи те, що відправник не підготував вагон для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнив підлогу вагона, через що сталась втрата вантажу та виходячи з того, що при завантаженні вагону, залізниця, що виявила протікання вантажу через зазори у підлозі, не мала можливості прийняти заходи по забезпеченню збереження вантажу, зокрема ущільнити підлогу вагону §7 ТУ способами, а саме зволожити підлогу вагону або зволожити вантаж по всій підлозі вагону спеціальними речовинами, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог щодо відповідача-1 -ДТГО «Львівська залізниця».

Як зазначалось вище, вагон завантажувався засобами відправника -відповідача-2, відтак саме він зобов'язаний був прийняти всі необхідні міри для збереження вантажу.

В матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідач-2 -ПП «Луганськ-Трансекспедиція» заходів, а саме ущільнення люків з метою запобігання втрати вантажу відповідно до ТУ, п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Те, що вагон був непридатний для перевезення вантажів дрібних фракцій (тобто у комерційному відношенні) підтверджується також Комерційними актами АА № 036855/289 та АА № 055213/758.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вантажовідправником - ПП «Луганськ-Трансекспедиція»не вжито всіх достатніх заходів для забезпечення ним збереження вантажу під час перевезення.

Згідно з приписами ст.. ст.. 22, 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв`язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача , а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману, пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами за яким її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

Розмір та вартість недостачі позивач обчислював наступним чином:

13,8т - 1,38т = 12,42 т., де, 1,38 т -норма природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, становить 2% маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах (69 т х 2% : 100% = 1,38 т.).

Згідно п. 13 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 р. за № 01-8/917 вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці -за ціною вантажовідправника, а відносно відправника -за ціною посередника або постачальника.

Ціна однієї тони вугілля на підставі як довідки вантажовідправника відповідача2 № 82 від 16.09.2010 р. так і рахунку-фактури постачальника ТзОВ "Доншахтспецпром"№ СФ-0000023 від 10.09.2010 р. (без врахування залізничного тарифу) з урахуванням ПДВ становить 845,00 грн.

Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 10 494,90 грн. в т.ч. ПДВ 2 098,98 грн. (845,00 грн. х 12,42 т = 10 494,90 грн.).

Провізна плата на недостачу вугілля в розмірі 12,42 т складає 1 975,68 грн. (9 146,67 грн. х 1,2 : 69 т) х 12,42 т = 1975,68 грн.

Загальна сума збитків від недостачі вугілля з урахуванням суми провізної плати складає 12 470,58 грн. (10 494,90 грн. + 1 975,68 грн. = 12 470,58 грн.).

Беручи до уваги все вищенаведене та виходячи з матеріалів справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції підставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 - 12 470,58грн. збитків, оскільки вантажовідправником -ПП «Луганськ-Трансекспедиція»не було дотримано умов завантаження, зокрема, вантажовідправником не підготовлено вагон для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнено підлогу вагону, через що сталася втрата вантажу (вугілля) в кількості 13800кг.

Щодо тверджень скаржника, наведених у апеляційній скарзі, стосовно того, що ніякого договору поставки вугілля між ПП «Луганськ-Трансекспедиція»та позивачем укладено не було, а тому його претензії є безпідставними, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з ч.3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). У відповідності до ст.. 6 Статуту залізниць України, накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.. 2 Статуту залізниць України). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 «Правил оформлення перевізних документів», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 863/5084, а також ст.. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів) у відповідності до цих Правил, а саме: заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Матеріалами справи доведено, що ПП «Луганськ-Трансекспедиція»укладено від свого імені договір перевезення вугілля у вагоні № 66230764 з Донецькою залізницею. Факт укладення такого договору підтверджується залізничною накладною від 30.08.2010р. № 52286759 та відповідачем-2 не спростовано.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві та в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2011р. року у справі № 26/200 (10) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Данко Л.С.

Якімець Г.Г.