Рішення

від 22.11.2006 по справі 20-7/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"22" листопада 2006 р.

справа № 20-7/215

За позовом:                    Товариства з обмеженою

відповідальністю „Тагил”

(99016, м. Севастополь, вул. Али

Оношко, 48-203)

(99003, м. Севастополь, вул.

Мечникова, 8-39)

до відповідача:          Приватного підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

про          стягнення заборгованості за

поставлену продукцію в сумі 8527,42 грн., з яких: 7408,77грн. -основна

заборгованість, 766,07грн. - індекс інфляції, 352,58грн. -3% річних,

Суддя Ілюхіна

Г.П.

Представники:

від позивача:          - Рамалданов Ш.Р., директор, наказ №

1 від 07.04.2004;

від відповідача:          - не

з'явилась;

Суть спору:

05.10.2006 Товариство з обмеженою

відповідальністю „Тагил” звернулось до господарського суду м. Севастополя з

позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за

поставлену продукцію в сумі 8527,42 грн., з яких: 7408,77грн. -основна

заборгованість, 766,07грн. - індекс інфляції, 352,58грн. -3% річних.

Позивач обґрунтував свої вимоги

тим, що відповідач отримала до укладення договору поставки продукцію по п'яти

накладним на суму 7408,77грн., яку відповідач зобов'язана оплатити, з

посиланням на статтю 530 Цивільного кодексу України, так як вимога про оплату

цієї продукції направлена 25.01.2005 (вих.НОМЕР_1) і отримана відповідачем

27.02.2005 (а.с.17-18).

Ухвалою суду від 09.10.2006

порушено провадження у справі (арк. с. 1-2).

Відповідач явку уповноважених

представників в судове засідання не забезпечила, вимоги ухвал суду від

09.10.2006, 24.10.2006 та 07.11.2006 не виконала, витребуваних документів,

доказів, відзиву на позов не надала, про час та місце розгляду справи

повідомлена належним чином та своєчасно: рекомендованою кореспонденцією за

адресою реєстрації (а.с.25-28; 50-51), про причини неявки суд не повідомила.

Розгляд справи відкладався  в порядку статті 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними

матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по

суті, так як позивачем надані докази, якими він обґрунтовує позовні вимоги, які

в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в

и в:

З`ясовані наступні обставини:

23.04.2004, 26.04.2004, 27.04.2004,

04.05.2004 по накладним ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно, позивач відпустив ОСОБА_2

м'ясну продукцію на суму 7408,77грн. (а.с.11-13).

25.01.2005 виставив приватному

підприємцю ОСОБА_1 рахунки на оплату по вказаним накладним ІНФОРМАЦІЯ_2

(а.с.14-16).

25.01.2005 (вих.НОМЕР_2) направив

рахунки для оплати приватному підприємцю ОСОБА_1 (а.с.17-19).

ОСОБА_1, індивідуальний

ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрована як суб'єкт підприємницької

діяльності по Нахімовському району м. Севастополя за адресою: АДРЕСА_3

(а.с.58).

Рішенням господарського суду м.

Севастополя від 28.09.2004 по справі № 20-3/238 позов ТОВ “Тагіл” до СПД

ОСОБА_1. про стягнення заборгованості в сумі 7289,68грн. задоволено частково в

сумі 5289,68грн., з яких: 4485,51грн. -основний борг, 356,08грн. -пеня,

448,51грн. -штраф та судові витрати по сплаті державного мита -52,89грн.,

витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

-118,00грн., в частині стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00грн. відмовлено

(а.с.35-36).

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 09.12.2004 по справі № 20-3/238 рішення

господарського суду м. Севастополя від 28.09.2004 змінено, постановлено

стягнути з СПД ОСОБА_1. 506,86грн. заборгованості, 6,08грн. пені, всього

-512,94грн., 51,00 грн. державного мита, 11,43 грн. -витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову

відмовлено (а.с.38-39).

Предметом та підставами позовних

вимог позивача до відповідача було стягнення заборгованості за договором

поставки, укладеним 08.05.2004, за несплату продукції, отриманої за накладними

ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач від проведення звірки

взаєморозрахунків ухилилась (а.с.41-42).

Спір виник у зв'язку з тим, що

позивач вважає, що він у встановленому порядку відпустив відповідачу продукцію

до укладення договору  по п'яти

накладним, яка нею не оплачена і підлягає оплаті.

Правовідносини сторін регулюються

статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 509

Цивільного кодексу України, „Інструкцією про порядок реєстрації виданих,

повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженою наказом

Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, зареєстрованою в

Міністерстві юстиції України 12.06.1996 під № 293/1318.

Відповідно до статей 173-175

Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть

виникати, зокрема:, з господарського договору та інших угод, передбачених

законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не

суперечать.

Майново-господарськими визнаються

цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських

відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана

сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або

утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від

зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають

між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться в

статтях 11, 509 Цивільного кодексу України.

Підстав для задоволення позовних

вимог суд не вбачає, так як позивач не надав суду належних та допустимих

доказів, які підтверджують отримання продукції приватним підприємцем

ОСОБА_1.

Надані позивачем накладні не

містять даних, що продукція відпускалась саме приватному підприємцю, в чотирьох

накладних отримувач -ОСОБА_1, в одній накладній -отримувач ОСОБА_2, в п'яти

накладних в графі “Прийняв” три різни підписи особи, яка отримала товар: в одній

накладній НОМЕР_4 в графі “кому видано” ОСОБА_2, в підписі має місце накладення

підписів, а не ОСОБА_1, в трьох накладних: ІНФОРМАЦІЯ_4 різні підписи особи,

яка отримала товар, в усіх п'яти накладних не міститься розшифровки посадового

становища, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка отримала товар, не вказано

документ, що засвідчує особу: паспорт чи іншій документ, не вказано свідоцтво

про державну реєстрацію суб'єкту підприємницької діяльності, його номер, орган,

який видав, та дата видачі.

В судовому засіданні представник

позивача на запитання суду, чому різні підписи в накладних на отримання товару

відповів, що товар отримував чоловік ОСОБА_1. Доказів уповноваження

відповідачем чоловіка ОСОБА_1 на отримання продукції  позивачем не надано, даних, що ОСОБА_1 має

чоловіка також не надано.

Видача товару іншій особі без

довіреності та перевірки і зазначення документів, що посвідчують особу, діючим

законодавством України не передбачено та не може бути прийнято судом в якості

належних та допустимих доказів.

Згідно листа Міністерства фінансів

України № 053-4154 від 06.11.2000 “Про доповнення до „Інструкції про порядок

реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання

цінностей“ відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреності у

разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у особи

паспорта або іншого документа, що її засвідчує, та Свідоцтва про державну

реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата

видачі) вказуються у первинних документах, якими підприємство оформлює

відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).

Якщо ж фізична особа доручає

одержати цінності іншій особі, наприклад працівникові, який перебуває з нею у

трудових відносинах, то разом із вказаними документами така особа повинна

подати довіреність, яка оформлюється відповідно до Цивільного кодексу України

із зазначенням в ній даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності, або довіреність типової форми N М-2 або N М-2б з

підписом і печаткою фізичної особи.

Особливий порядок відпуску

цінностей чоловікам чи жінкам суб'єктів підприємницької діяльності діючим

законодавством не передбачений. Тому відпуск цінностей повинен був

здійснюватись на загальних підставах: по довіреності установленої форми і

змісту.

Відповідно до статей 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести 

ті  обставини,  на 

які  вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути 

підтверджені  певними  засобами 

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Одним із принципів практики

Європейського Суду з прав людини є покладення обов'язку та тягаря надання

доказів на того, хто стверджує, а не заперечує.

Позивач при відпуску продукції не

дотримав вимоги  „Інструкції про порядок

реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання

цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від

16.05.1996, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 під №

293/1318 з урахуванням змін та доповнень, накладні на відпуск продукції не

містять даних про осіб, які отримують товар.

При викладених обставинах, підстави

для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 509

Цивільного кодексу України, „Інструкцією про порядок реєстрації виданих,

повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженою

наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, зареєстрованою в

Міністерстві юстиції України 12.06.1996 під № 293/1318, статями 22, 33, 34, 75,

77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог

відмовити повністю.

Суддя                                                                                                    

Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

27.11.2006