Постанова

від 21.12.2006 по справі 20-7/215

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

 19 грудня 2006 року  

 Справа № 20-7/215

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Щепанської

О.А.,

суддів                                                                      Горошко

Н.П.,

Борисової Ю.В.,

за участю

представників сторін:

позивача: Рамалданова Шабана Рамалдановича

(повноваження перевірені)  директора

товариства з обмежено відповідальністю "Тагил";

відповідач: не з'явився, суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1;

розглянувши

апеляційну скаргу товариства

з обмежено відповідальністю "Тагил" на рішення господарського суду

міста Севастополя (суддя    Ілюхіна Г.П.)

від 22.11.2006 року у справі № 20-7/215,

за

позовом           товариства з обмежено відповідальністю

"Тагил" (вул. А. Оношко, 48-203, Севастополь, 99016, вул. Мечникова,

8-39, Севастополь, 99003)

до           суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)       

про

стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 8527,42 грн., я яких:

7408,77 грн. - основна заборгованість, 766,07 грн. - індекс інфляції, 352,58

грн. - 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 22.11.2006 року у справі №20-7/215

(суддя Ілюхіна Г.П.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою

відповідальністю "Тагил" до суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі

8527,42грн., з яких: 7408,77грн.-основна заборгованість, 766,07грн.-індекс інфляції,

352,85грн.-3% річних.

Позивач,

не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить

скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.

Сторона

посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення було невірно

застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не

відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач

вказує на те, що суд в своєму рішенні посилається на те, що надані накладні не

містять дані про те, що продукція відпущена саме ОСОБА_1 і на накладних не

вказано номеру свідоцтва про державну реєстрацію, як це наказує Міністерство

фінансів в листі № 053 - 4154 від 06.11.2000.

Факт

отримання продукції доведено:

Розпорядженням

першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду у

складі судової колегії було здійснено заміну судді Прокопанич Г.К., у зв'язку з

відрядженням, на суддю Горошко Н.П.

За

клопотанням представника позивача, судочинство здійснювалось на російській мові

у відсутності представника відповідача, якого було належним чином повідомлено

про час та місце розгляду апеляційної скарги, який не надав суду доказів

поважних підстав своєї відсутності та який не скористався своїм процесуальним правом

участі в судовому засіданні.

Судова

колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у

відсутності представника відповідача з представлених доказів в матеріалах

справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України

зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними

правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не

обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих

представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею

77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський

суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд

справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки

матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,

підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Крім

того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з

матеріалів справи, представник відповідача також навмисно не з'являвся у судові

засідання і суду першої інстанції.

На

підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова

колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

05.10.2006

товариство з обмеженою відповідальністю "Тагил" звернулось до

господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємця

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі

8527,42грн., з яких: 7408,77грн. -основна заборгованість, 766,07грн. - індекс

інфляції, 352,58грн. -3% річних. (а. с. 3-5).

Позивач

обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач отримала до укладення договору

поставки продукцію по п'яти накладним на суму 7408,77грн., яку відповідач

зобов'язана оплатити, з посиланням на статтю 530 Цивільного кодексу України,

так як вимога про оплату цієї продукції направлена 25.01.2005 (вих.НОМЕР_1) і

отримана відповідачем 27.02.2005 (а. с. 17-18).

Суд

першої інстанції у позові відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не

надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують отримання

продукції приватним підприємцем ОСОБА_1.

Судова

колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом

першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального

та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення

представника позивача, дійшла наступного висновку.

Як

вбачається з матеріалів справи і правомірно встановлено судом першої інстанції,

відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України, господарським

визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених

цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі

боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські

зобов'язання можуть виникати, зокрема:, з господарського договору та інших

угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,

які йому не суперечать.

Майново-господарськими

визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками

господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких

зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої

сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати

від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Аналогічні

положення містяться в статтях 11, 509 Цивільного кодексу України.

Спір

виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що він у встановленому порядку

відпустив відповідачу продукцію до укладення договору за п'ятьма накладними,

яка відповідачем не була сплачена і підлягає оплаті.

23.04.2004,

26.04.2004, 27.04.2004, 04.05.2004 за накладними ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач

відпустив ОСОБА_1 м'ясну продукцію на суму 7408,77грн. (а. с. 11-13).

25.01.2005

виставив приватному підприємцю ОСОБА_1 рахунки на оплату за вказаними

накладними ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14-16).

25.01.2005

позивач (вих. НОМЕР_1) направив рахунки для оплати приватному підприємцю

ОСОБА_1 (а. с. 17-19) та також вимогу про оплату цієї продукції.

Відмовляючи

у позові, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач при

відпуску продукції не дотримав вимоги 

"Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і

використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом

Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 12.06.1996 під №293/1318 з урахуванням змін та

доповнень, накладні на відпуск продукції не містять даних про осіб, які

отримують товар.

Однак,

як вбачається з матеріалів справи, спірна сума вже була предметом розгляду у

судовому порядку.

При

розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №20-3/238 (а. с. 38-39), судом

апеляційної інстанції було встановлено, що спірна сума є сумою заборгованості

за поставленою продукцією до укладення договору поставки, та може бути

предметом стягнення за іншою підставою, а не за підставою укладеного договору.

Крім того, при розгляді апеляційної скарги за вищезазначеною справою, суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 не заперечувала факту отримання нею

ковбасної продукції за період з 23.04.2004 по 08.05.2004, тобто до укладення

договору поставки, за накладними позивача, які були ідентичні накладним на

отримання продукції після укладення договору поставки, та за якими приймалось

рішення суду, яке вступило в законну силу.

Відповідно

до пояснень ОСОБА_1 які було викладено в апеляційній скарзі (а. с. 103-104),

оплату за отриману продукцію нею не було здійснено з підстав невизначеності

строку оплати.

За

таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає

скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт

2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

1.Апеляційну

скаргу товариства з обмежено відповідальністю "Тагил" задовольнити.

2.Рішення

господарського суду міста Севастополя від 22.11.2006 року у справі № 20-7/215

скасувати.

3.Позов

товариства з обмеженою відповідальністю "Тагил" до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену

продукцію в сумі 8527,42грн., з яких: 7408,77грн.-основна заборгованість,

766,07грн.-індекс інфляції, 352,85грн.-3% річних, задовольнити.

4.Стягнути

з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2)  на користь товариства з обмежено

відповідальністю "Тагил" (вул. А. Оношко, 48-203, Севастополь, 99016,

вул. Мечникова, 8-39, Севастополь, 99003, р/р 26003255844051, ЗКПО 30746890,

МФО 324935 в СФ КБ "Приватбанк") заборгованість за поставлену

продукцію в сумі 8527,42грн., з яких: 7408,77грн.-основна заборгованість,

766,07грн.-індекс інфляції, 352,85грн.-3% річних.

5.Стягнути

з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2)  на користь товариства з обмежено

відповідальністю "Тагил" (вул. А. Оношко, 48-203, Севастополь, 99016,

вул. Мечникова, 8-39, Севастополь, 99003, р/р 26003255844051, ЗКПО 30746890,

МФО 324935 в СФ КБ "Приватбанк") 85,27грн. держмита та 118,00грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Доручити

господарському суду міста Севастополя видачу наказу.

Головуючий

суддя                                                  О.А. Щепанська

Судді                                                                               

Н.П. Горошко

Ю.В. Борисова