Постанова

від 28.11.2012 по справі 9/30/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 9/30/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

на рішення господарського суду Вінницької області від 08.05.2012р.

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 24.07.2012р.

у справі № 9/30/2012/5003

за позовом 1) ОСОБА_1;

2) ОСОБА_2;

3) ОСОБА_4;

4) ОСОБА_5;

5) ОСОБА_7;

6) ОСОБА_8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран-Сервіс"

3-тя особа ОСОБА_10

про визнання корпоративних прав учасників товариства,

за участю представників:

від позивача 1: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -довіреність у справі,

від позивача 2: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -довіреність у справі,

від позивача 3: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -довіреність у справі,

від позивача 4: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -довіреність у справі,

від позивача 5: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -довіреність у справі,

від позивача 6: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

від 3-тьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран-Сервіс" і просять суд визнати за ними корпоративні права та обов'язки учасників ТОВ "Екран-Сервіс".

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 2004-2007 років у відповідності до ст.116 ЦК України учасники ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали загальним зборам учасників товариства нотаріально засвідчені заяви про вихід з товариства, а учасники ОСОБА_1, ОСОБА_4 подали загальним зборам заяви про відступлення своїх часток у статутному капіталі товариства іншим учасникам. Проте відповідач не забезпечив реалізацію волевиявлення вказаних учасників, а саме не вніс відповідних змін до установчих документів товариства та не перерозподілив частки вказаних учасників. Отже, позивачі стверджують, що вони з товариства не виведені та за державним реєстром й статутом з 30.12.2003р. є учасниками товариства з частками кожного у статутному капіталі товариства по 4,34%.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.05.2012р. (суддя Балтак О.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. (головуючий, суддя Маціщук А.В., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.), у задоволені позову відмовлено з тих підстав, що позивачі не є носіями корпоративних прав ТОВ "Екран-Сервіс".

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до пп.1.10 п.1 статуту відповідача зі змінами, зареєстрованими реєстраційною палатою Вінницької міської ради від 30.12.2003 р., учасниками товариства є 23 особи, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27, ОСОБА_8

Протягом 2004-2007 років ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (позивачі) подали нотаріально посвідчені заяви про вихід з товариства, зокрема:

заява ОСОБА_8 датована 13.07.2007р. (а.с.137 т.1);

заява ОСОБА_4 датована 05.10.2004р. (а.с.139 т.1);

заява ОСОБА_7 датована 13.05.2005р. (а.с.140 т.1);

заява ОСОБА_1 датована 24.05.2005р. (а.с.141 т.1);

заява ОСОБА_2 датована 30.07.2005р. (а.с.143 т.1);

заява ОСОБА_5 датована 22.11.2005р. (а.с.144 т.1).

Колегія суддів вважає мотивованим та обґрунтованим висновок судів двох інстанцій про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 100, 116, 148 ЦК України, ст.88 ГК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства" та пунктом 5.4 статуту ТОВ "Екран-Сервіс", у редакції від 30.12.2003р., передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за два місяця до дня виходу.

Оскільки у відповідності до положень чинного законодавства та статуту товариства відповідача, учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства, то вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ст.7 Закону України "Про господарські товариства" (п.28 постанови ВСУ від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Як вже зазначено вище, протягом 2004-2007 років позивачі подали загальним зборам учасників товариства нотаріально посвідчені заяви про вихід зі складу учасників товариства з передачею належних їм часток в статутному фонді і майні товариства учаснику цього ж товариства ОСОБА_10 У цих же заявах зазначено, що ніяких матеріальних та фінансових претензій до товариства та його учасників позивачі не мають.

Судами встановлено, що 21.08.2007р. відбулися позачергові загальні збори учасників товариства на яких прийнято рішення, оформлене протоколом від 21.08.2007р., про взяття до уваги заяви ОСОБА_1, ОСОБА_28, ОСОБА_4, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_26 про вихід з товариства, внаслідок чого розмір частки ОСОБА_10 у статутному фонді товариства став 39,24%; ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_24 виключено з учасників товариства, перерозподілено частки у статутному фонді товариства та вирішено затвердити і підписати нову редакцію статуту товариства.

29.08.2007р. державним реєстратором м.Вінниці проведено державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача. Згідно редакції статуту відповідача від 29.08.2007р., учасниками товариства є ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_32, ОСОБА_19, ОСОБА_33, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_34

Посилання позивачів на подані ними 10.07.2007р. загальним зборам товариства нотаріально посвідчені заяви про відмову від відступлення належної їм частки в статутному фонді і майні товариства на користь ОСОБА_10 та про відкликання своїх заяв про вихід з товариства (а.с.69-73 т.1), то колегія суддів їх відхиляє та погоджується з доводами апеляційної інстанції про те, що законодавство, яке регулює корпоративні відносини, не передбачає право учасника товариства відмовитися від використаного ним раніше права вийти з товариства, оскільки волевиявлення учасника вийти з товариства вважається вільним, таким, що відповідає його внутрішній волі та спрямоване на настання правових наслідків, передбачених ст.54 Закону України "Про господарські товариства". А саме, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому у встановлений названим законом строк вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі, а також виплатити належну учаснику частку прибутку.

Відтак, внаслідок виходу позивачів зі складу учасників товариства їх участь у товаристві є припиненою, і між ними та товариством виникли цивільні (майнові) правовідносини змістом яких є зобов'язання товариства здійснити передбачені законом виплати позивачам та відповідно права останніх вимагати цих виплат.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачі втратили свої корпоративні (немайнові) права внаслідок їх виходу зі складу учасників товариства.

Окрім того, факт виходу станом на 21.08.2007р. позивачів з товариства встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 18.02.2008р. в іншій справі №14/1-08, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.06.2008р., а також рішенням господарського суду Вінницької області від 29.12.2008р. у справі №2/138-08, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2011р. (а.с.85-94 т.1).

При цьому встановлений зазначеними судовими актами факт виходу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 із складу учасників товариства, які були позивачами у вказаних вище судових справах, має приюдиційне значення для даної справи, оскільки приюдиційністю є обов'язковість для всіх судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у якихось справах постановленими рішеннями чи вироками, що набули законної сили. Принцип приюдиційності діє лише стосовно осіб, що брали участь у попередньому й наступному процесах, та їх правонаступників.

Проте, як доводять матеріали справи, позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 (крім ОСОБА_8, який не є стороною у в справах №14/1-08 та №2/138-08) фактично просять суд переоцінити раніше встановлений у зазначених судових справах факт їх виходу із складу учасників товариства.

Одночасно колегія суддів звертає увагу й на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Заявлена позивачами вимога про встановлення певного факту (наявності у них корпоративних прав та обов'язків учасників товариства) не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право . Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства , крім трудових спорів

Отже, господарський суд розглядає справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право . Отже, встановлення такого факту, як визнання за позивачами корпоративних прав та обов'язків учасників товариства, може бути господарським судом здійснено у спорі, пов'язаним із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства .

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.05.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. у справі №9/30/2012/5003 -без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.