Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а-13243/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2012 року 08:59 № 2а-13243/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М. за участю представників позивача -Клименко О.М., Ящука Ю.Л., відповідача - Харитонової А.О., Яремчика О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм - 93» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000512270, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейм - 93»(далі -ТОВ «Сейм - 93») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000512270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-13243/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 жовтня 2012 року.

24 жовтня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 листопада 2012 року, а в подальшому до 21 листопада 2012 року.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сейм - 93»(код ЄДРПОУ 21546513) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 03 грудня 1993 року. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 056116 ТОВ «Сейм - 93»знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Горького, 157.

ТОВ «Сейм - 93», згідно Довідки від 11 квітня 2008 року № 32187/10/29-219 взято на податковий облік ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 13 грудня 1993 р. за № 2547/S.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36917426 (форма № 5-Р) від 29 липня 1997 року ТОВ «Сейм - 93»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 215465126090).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №627372 від 03 квітня 2012 року до видів діяльності ТОВ «Сейм - 93»за КВЕД відноситься, зокрема 43.21 Електромонтажні роботи, 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, 41.20 Будівництво житлових на нежитлових будівель, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 Діяльність у сфері архітектури.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сейм -93»(код за ЄДРПОУ 21546513) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МАРКОН ГРУП КО»(код ЄДРПОУ 37135774), ТОВ «АГЕНТСТВО «ВІАСАТ»(код ЄДРПОУ 36862548), ПП «КЛЕР ШАТО ФИОРД»(код ЄДРПОУ 32395460), ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД»(код СДРПОУ 36445153), ПП «АЛМАЗ 2006»(код ЄДРПОУ 34198901), ТОВ «КОМПАНІЯ "ВАЙЛІС»(код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «ДЖЕНІТ ФЛАЙ»(код ЄДРПОУ 37563547), ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ»(код ЄДРПОУ 37563531), ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ»(код ЄДРПОУ 37649152), ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ»(код ЄДРПОУ 36429084), ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРО»(код ЄДРПОУ 36098229), ТОВ «ШЛЯХОВИК-АВТО»(код ЄДРПОУ 35976724), ТОВ «РМА «МОНАМІ»(код ЄДРПОУ 36375673) ТОВ «БК «ГЕЛІОС»(код ЄДРПОУ 34161560), ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «АВЕНТА»(код ЄДРПОУ 35977246), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВРЕСК»(код ЄДРПОУ 35977230) ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ»(код ЄДРПОУ 35822517), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 35S76635), ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «МЕГАТРАНСС» (код ЄДРПОУ 36065554) ТОВ «ТЕХІНПРОМПРИЛАД»(код ЄДРПОУ 35976719), ТОВ «ТПК "ТЕХНОМАШПОСТАЧ»(код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ «ДОРМАШАВТО»(код ЄДРПОУ 36791493) ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР»(код ЄДРПОУ 31988783), ТОВ «ОСТІН ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 37582931) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 22 березня 2012 року № 24/1-22-70-21546513.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Сейм - 93»за період з лютого 2009 року по листопад 2011 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на загальну суму 2 206 535, 00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ», ТОВ «БК «ГЕЛІОС», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ»щодо яких ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано матеріали по яким зроблені висновки про нікчемність здійснених ними операцій.

Перевіркою також встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаними вище підприємствами для ТОВ «Сейм -93», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Вказане призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС зроблено висновок про порушення ТОВ «Сейм -93»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп. 7.5.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Сейм - 93»занижено податок на додану вартість на суму 2 206 535, 00 грн., в тому числі по періодах:

- у лютому 2009 р. у сумі 95 833, 00 грн.;

- у березні 2009 р. у сумі 58 333, 00 грн.;

- у червні 2010 р. у сумі 47 500, 00 грн.;

- у жовтні 2010 р. у сумі 15 000, 00 грн.;

- у листопаді 2010 р. у сумі 299 050, 00 грн.;

- у грудні 2010 р. у сумі 349 261, 00 грн.;

- у січні 2011 р. у сумі 23 333, 00 грн.;

- у лютому 2011 р. у сумі 172 500, 00 грн.;

- у березні 2011 р. у сумі 142 739, 00 грн.;

- у липні 2011 р. у сумі 211 167, 00 грн.;

- у вересні 2011 р. у сумі 53 882, 00 грн.;

- у жовтні 2011 р. у сумі 315 827, 00 грн.;

- у листопаді 2011 р. у сумі 422 110, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки позивача були, зокрема, постанови СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 10 січня 2012 року та 19 січня 2012 року в рамках кримінальної справи № 80-0263.

09 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512270, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацом 2 п. 123.1 ст. 123, п. 102.1 ст. 102 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп. 7.5.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 390 431, 75 грн., у тому числі 2 052 369, 00 грн. - основний платіж, 338 062, 75 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішенням його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

ТОВ «Сейм -93»не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 09 квітня 2012 року звернулось до суду з позовом про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту та валових витрат за результатами фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ», ТОВ «БК «ГЕЛІОС», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ», а тому спірне податкове повідомлення-рішення є нечинним та підлягає скасуванню.

В своїх запереченнях, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС просило в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сейм -93»відмовити, оскільки оскаржуване рішення є правомірним та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Сейм -93», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини між ТОВ «Сейм -93», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/ абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції та зв'язок її з господарською діяльність платника податку, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість надано:

- договір № 1-Г-СП від 01 квітня 2010 року на виконання електромонтажних робіт, укладений між ТОВ «Сейм - 93»та ТОВ «БК «ГЕЛІОС», в особі директора Ноздріної М.Г., та додані до нього документи, а саме: довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за серпень 2010 року, акт приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні;

- договір № 109-П від 30 серпня 2011 року про надання послуг, укладений між ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ» в особі директора Піддубного Юрія Станіславовича та ТОВ «Сейм -93», та додані до нього документи, а саме: податкові накладні (підписані Піддубним Ю.С.) та видаткові накладні;

- договори на виконання електромонтажних робіт № 1/10/10-С від 08 вересня 2010 року, № 2/10/10-С від 30 вересня 2010 року, № 3/10/10-С від 01 жовтня 2010 року, № 7/11/10-С від 04 жовтня 2010 року, № 5/11/10-С від 25 жовтня 2010 року, № 4/11/10-С від 01 листопада 2010 року, № 6/11/10-С від 02 листопада 2010 рок, № 10/12/10-С від 17 листопада 2010 року, № 14/12/10-С від 22 листопада 2010 року, № 9/12/10-С від 25 листопада 2010 року, № 20/12/10-С від 29 листопада 2010 року, № 16/12/10-С від 30 листопада 2010 року, № 8/12/10-с від 01 грудня 2010 року, № 18/12/10-С від 01 грудня 2010 року, № 12/12/10-С від 03 грудня 2010 року, № 17/12/10-С від 06 грудня 2010 року, № 11/12/10-С від 15 грудня 2010 року, № 15/12/10-С від 22 грудня 2010 року, № 21/06/11-С від 27 червня 2011 року, № 22/06/11-С від 28 червня 2011 року, № 23/06/11-С від 29 червня 2011 року, № 25/06/11-С від 30 червня 2011 року, № 24/06/11-С від 30 червня 2011 року, № 26/06/11-С від 30 червня 2011 року, укладених між ТОВ «Сейм -93»та ПП «Фірма «Володар», в особі заступника директора Шолохова А.В. , та додані до них документи, а саме: довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, липень 2011 року, акти за серпень 2011 року, податкові накладні (підписані Шолоховим А.В.).

Окрім цього, суд зазначає, що позивачем доказів реальності здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ»не надано, хоча ухвалою суду про відкриття провадження у справі витребовувались вказані документи.

Втім, суд вважає надані позивачем письмові докази неналежними, такими які не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні ГСУ ДПС України знаходиться об'єднана кримінальна справа № 69-149, порушена за фактом створення фіктивного підприємництва, зокрема, ТОВ «ГРАНСТРОЙІНВЕСТ»(код за ЄДРПОУ 37649152) та ПП «Фірма «Володар»(код ЄДРПОУ 31988783).

З акту перевірки, судом вбачається, що між ТОВ «Сейм -93»та ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ» укладено договори на виконання електромонтажних робіт, відповідно до яких ТОВ «Сейм -93»передає, а ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ»приймає на себе виконання вказаних робіт. На виконання вказаних договорів ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ»виписано податкові накладні, які стали підставою формування податкового кредиту ТОВ «Сейм - 93».

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених угод надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ», ТОВ «БК «ГЕЛІОС», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ», згідно яких щодо вказаних товариств внесено статус відомостей про юридичні особи не підтверджено, що свідчить про відсутність вказаних юридичних осіб за місцезнаходженням.

Зокрема, з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «НАЛАДБУД КОМПАНІ»вбачається, що керівником вказаного товариства числиться Ноздріна Марина Геннадіївна . Водночас, як вбачається з акту перевірки, зокрема, листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 5886/7/23-510 від 06.06.2011 р. згідно реєстраційних документів, одноособовим засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «НАЛАДБУД КОМПАНІ»є громадянин Російської Федерації ОСОБА_11 , який на території міста Києва та Київської області зареєстрованим не значиться, відомості щодо місцезнаходження вказаної особи на території України відсутні, заяв та інших передбачених діючим законодавством документів на отримання дозволу на використання праці громадянина Російської Федерації ОСОБА_11 до Київського міського центру зайнятості не надходило, дозвіл на використання праці вказаного іноземця на підприємства, установи та організації міста Києва не оформлювався. Вказана інформація підтверджується наданими до суду листами Державної міграційної служби України № 49/8-8331 від 17.05.2012 р. та листом Київського обласного центру зайнятості № 580/07/12-12 від 26.03.2012 р.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що відповідно до бази облікових даних ТОВ «БК «ГЕЛІОС»та ТОВ ««ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ»не звітують, відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, відповідно декларації по податку на прибуток за 2010 рік основні фонди відсутні та в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Вказані твердження не були спростовані представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

З дослідженого в судовому засіданні письмового доказу, наданого відповідачем -пояснення та протоколу допиту свідка ОСОБА_12, вбачається, що остання зареєструвала ПП «Фірма «Володар»без мети займання фінансово-господарською діяльністю товариства, однак в подальшому до вказаної діяльності ніякого відношення не мала, будь-яких документів не складала та не підписувала. Окрім цього, ОСОБА_12 закрила ПП «Фірма «Володар»за винагороду.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки було правомірно використано матеріали кримінальної справи, яка перебуває в провадженні органів податкової міліції у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ», ТОВ «БК «ГЕЛІОС», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положенням ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «НАЛАДБУДКОМПАНІ», ТОВ «БК «ГЕЛІОС», ПП «ФІРМА «ВОЛОДАР», ТОВ «ГРАНЬСТРОЙІНВЕСТ»відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Аналіз норм вищевказаних положень ПК України дає суду підстави вважати, що винесення відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Проте, у вказаній нормі не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В зв'язку із цим, суд зазначає що кримінально-процесуальним законом, який діяв на час спірних правовідносин, є Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.

Відповідно до статті 1 вказаного кодексу, його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Главою 8 Кримінально-процесуального кодексу України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови (ст. 98 КПК України), як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства визначені статтею 212 Кримінально-процесуального кодексу України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розділом 3 Кримінально-процесуального кодексу України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це -або обвинувальний або виправдовувальний вирок.

По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного кодексу.

Викладене дає підстави вважати, що судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.

Враховуючи те, що кримінальну справу в силу частини 1 статті 98 КПК України, може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

Отже, суд приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.

Приймаючим до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача не встановлено, тому відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС при винесенні податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000512270 діяла відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування, у суду немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм -93»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.11.2012 р