Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-338/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2012 р. Справа №2а-338/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дар»

до Державної податкової інспекції у м.Керчі Державної податкової служби

про визнання частково протиправним та нечинним акту , скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача - Бокучава Х.О. - пред-к, дов. від 03.01.2012 р.

від відповідача - Воєнна З.Н. - пред-к, дов.№ 11863/10/10-0 від 20.07.2012 р.

Безверха Ю.А. - пред-к,дов. №1178/10/10-00 від 19.03.2012 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ДАР» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі ДПІ ) № 0001611501 від 02.11.2011 р. та визнання протиправною та нечинною частини акту № 1102/15-1/21952704 від 18.10.2011 р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток (уточнюючої) за ІІ квартал 2011 р. Вимоги мотивовані тим,що податковий орган помилково зазначив про порушення позивачем вимог чинного законодавства , що призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення при невірному застосуванні норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Представники позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, представники ДПІ надали заперечення на позов , в яких зазначили, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, на їх думку податкове зобов'язання по податку на прибуток визначено позивачу при дотриманні положень ПК України.

Ухвалою суду від 14.02.2012р. зупинено провадження у справі до одержання результатів судової бухгалтерської експертизи.

Від ТОВ «Кримське експертне бюро» 26.10.2012 р. надійшов висновок експерта.

Ухвалою суду від 29.10.2012 р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2012 р. наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в адміністративному позові та з урахуванням висновку експерта, представник ДПІ заявив клопотання про заміну первинного відповідача на його правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Керуючись ст.55 КАС України, суд ухвалою від 12.11.2012 р. провів заміну первинного відповідача у справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач).

Представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених в позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками ДПІ, правонаступником якої є відповідач, проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. , за результатами якої 18.10.2011 р. був складений акт № 1102/15-1/21952704 . У висновках зазначеного акту зафіксовано завишення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 82916715 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки ДПІ, правонаступником якої є відповідач, 02.11.2011 р.. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001611501, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 р. на 82916715 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення податковим органом камеральної перевірки набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

В силу викладеного стає зрозумілим,що при формуванні податкової звітності по податку на прибуток за 2010 р. та за 1квартал 2011 р. підлягали застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року мав від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягала включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснювався з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 р. норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст. 22 цього Закону. Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 р. у складі валових витрат платника податку враховувалось 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 р.

У 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Проаналізувавши наведені вище положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , можна зробити висновок про те, що у 1 кварталі 2011 р. сума збитків, які утворились станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися протягом 2010 р., включались до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 р. та, відповідно, мали бути визначені як від'ємне значення об'єкту оподаткування платника податку на прибуток у податковій звітності за 2 квартал 2011 р.

Суд зазначає, що, як вказано вище , починаючи з 2 кварталу 2011 р. , при розрахунку доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми ПК України .

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У п. 150.1. ст.150 ПК України зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України п.150.1 ст.150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого , другого і третього, другого - четвертого кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Вивчивши зміст наведених вище положень ПК України, приймаючи до уваги порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, встановлений у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», який застосовувався до 01.04.2011р., суд прийшов висновку,що при формуванні податкової звітності по податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. мали прийматись до уваги показники податкової звітності за 1 квартал 2011 р. , в тому числі і від'ємне значення,сформоване за підсумками діяльності в 2010 р.

На думку суду зміст п. 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України не містить заборони на врахування у 2011р.збитків, які виникли до 01.01.2011 р., в наслідок чого такі збитки мають бути віднесені до складу витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

До матеріалів справи залучений експертний висновок №36/12 від 26.10.2012р. судової економічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 14.02.2012р. На вирішення експертів були поставлені питання вірності визначення платником податків сум збитків станом на 01.01.2011 р. та на 01.04 .2011 р., підтвердження правильності складання ним податкової звітності з податку на прибуток за 2010р. та 1 квартал 2011 р.

У цьому експертному висновку зазначено, що за результатами вивчення документів позивача встановлено,що сума валових доходів згідно договорів і документів аналітичного бухгалтерського за 2010 р., яка відображена в рядку 01.6 «Інші доходи крім визначених у 01.1 01.5» відповідної податкової звітності склала 58 954 553,08 грн. З урахуванням висновків акту попередньої (останньої) перевірки ДПІ від 29.12.10 р. № 1879/23-1/21952704, яким підтверджено суму валового доходу за 9 місяців 2010 р., та дослідженням документів за 4 квартал 2010 року, (договори, банківські виписки), документами аналітичного обліку (журнали-ордери, розділи головної книги) підтверджується формування валових доходів ТОВ "ФІРМА "ДАР" в 2010 р. у сумі 59 471 590,32 грн.

В 2010 р. валові витрати позивача склали 142 386 984,73 грн., в т.ч. задекларована сума, за 9 місяців 2010 р., згідно акту попередньої (останньої) перевірки ДПІ від 29.12.10 р. № 1879/23-1/21952704 38 564 447,00 грн., та витрати задекларовані у 4 кварталі 2010 р. 103 822 537,73грн.

Валові витрати відображені у рядку 04.13 "Інші витрати крім визначених у 04.1 04.12" декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 р. сумі 117 542 622,00 грн., згідно документів первинного бухгалтерського обліку (договори, бухгалтерські довідки і звіт повіреного) і документів аналітичного бухгалтерського обліку (журнали-ордери, розділи головної книги) ТОВ "ФІРМА "ДАР" за 2010 р. склали 117542624,60грн.

На думку експерта, враховуючи висновки, акту попередньої (останньої) перевірки ДПІ від 29.12.10 р. № 1879/23-1/21952704 (період з 1 по 3 квартал 2010 р.), та в наслідок дослідженням документів бухгалтерського обліку за 4 квартал 2010 року (договори, банківські виписки, акти приймання-здачі виконаних робіт), документами аналітичного обліку (журнали-ордери, дані головної книги, розшифровки) підтверджується формування валових витрат в 2010 році у сумі 142 386 984,73 грн.

За результатами дослідження матеріалів справи та наданих сторонами документів експертам встановлено, що валові доходи відображені в декларації з податку на прибуток ТОВ "ФІРМА "ДАР" підтверджуються документами бухгалтерського обліку у сумі 59 471 590,32 грн. , а валові витрати згідно документів бухгалтерського обліку склали 142 386 984,80 грн.

Виходячи із наведеного, сума збитків, як різниці валових доходів і валових витрат Позивача, станом на 01.01.2011 р. склала 82 915 394,48 грн. Сума збитків за 2010р., яка включена позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 р. у розмірі 82916715,00 грн., завищена на 1 324,00грн. Це завищення відбулося внаслідок того, що ТОВ "ФІРМА "ДАР" при розрахунку від'ємного значення за 2010 р. допустило арифметичну помилку, при співставленні даних основної декларації і уточнюючих розрахунків до неї на суму 1 324,00 грн.

В експертному висновку вказано, що первинними бухгалтерськими документами платника податків підтверджується сума збитків за 1 кв. 2011 р. 244 960 830,00 грн., при задекларованій 244 962 154,00 грн. грн. і не підтверджується у сумі 1324,00 грн

Під час розгляду справи представник відповідача зазначав,що платник податків при переносі в Декларацію по податку на прибуток за 2 квартал 2011р. від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні податкові період допустив помилку, безпідставно вказавши суму 82916715,00 грн . збитків 2010р.

Наведена позиція податкового органу ґрунтується на тому,що у зв'язку зі вступом 01.04.2011 р. в силу розділу III Податкового кодексу України та відсутністю в ньому посилання на облік в 2 кварталі 2011 р. від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток , визначеного у податковій звітності за 1 квартал 2011р. , сформованого в тому числі з урахуванням податкової звітності за 2010р., від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 р., що відображено у декларації за 1 квартал 2011 р. у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включається до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток 2 кварталу 2011р.

Суд вважає вказану позицію помилковою з причин відсутності, як зазначено вище, у ПК України заборони щодо врахування у 2011р. збитків, які виникли до 01.01.2011 р.

За таких обставин , приймаючи до уваги результати експертизи щодо визначення позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток за 2010 р. та за 1 квартал 2011 р., суд вважає, що зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 р. було здійснено ДПІ без дотримання порядку , встановленого чинним законодавством України, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001611501 від 02.11.2011 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 82915391 грн.

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби , порядок їх проведення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

У п.75.1.1. ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Ст.76 ПК України встановлює порядок проведення камеральної перевірки , згідно з п. 76.1 якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України) .

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у ст.86 ПК України. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 ПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом не встановлено факту порушення ДПі порядку проведення камеральної перевірки , вчинення нею дій, яки суперечать чинному законодавству України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 12. 2001 р. у справі про Укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 р., вказано, що ознаками нормативності правових актів є невизначеність дії у часі та неодноразовість їх застосування. Нормативно-правовий акт є офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених суб'єктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин, містить норми права загального характеру, поширюється на невизначене коло суб'єктів та має тривале застосування у часі.

Ці ознаки відрізняють нормативно-правовий акт від правового акту індивідуальної дії, правовий акт індивідуальної дії - це рішення суб'єкта владних повноважень, дію якого поширено на конкретну особу або яке стосується конкретної ситуації, і яке передбачене для разового застосування.

Складений ДПІ 18.10.2011 р. за результатами камеральної перевірки Акт №1102/15-1/21952704 є документом, в якому встановлені певні факти, який не можна визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, він не породжує будь-яки права та обов'язки для позивача або інших осіб, його складення не має правових наслідків . За таких обставин стає зрозумілим , що не підлягають задоволенню вимоги по визнанню його протиправним та скасуванню . На думку суду незгода позивача з висновками, зафіксованими в акті перевірки, не є згідно зі ст. 70 КАС України належним доказом протиправності акту перевірки.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.11.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 16.11.2012 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі № 0001611501 від 02.11.2011 р. в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дар» суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 82915391 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м. Курчі АРКрим Державної податкової служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дар» ( м.Керч, вул.Орджонікідзе 1 В , код ЄДРПОУ 21952704 ) 5363,75 грн. витрат на проведення експертизи.

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м. Керчі АРКрим Державної податкової служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» ( м.Сімферополь, вул. К.Маркса 44,оф.20, код ЄДРПОУ 31937105 , п/р 26007000130855 в ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м.Сімферополь, МФО 384577) 10727,50 грн. - витрат за проведення експертизи.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.