Постанова

від 29.11.2012 по справі 26/205

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 26/205

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першиков Є.В., суддів:Данилової Т.Б. Ходаківська І.П., розглянула касаційну скаргукомунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва (далі -Підприємство) на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.12 у справі№ 26/205 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі -Товариства) доПідприємства простягнення 770 167,88 грн.

В засіданні взяли участь представники :

- позивача:Герасименко І.В. (за дов. № 302 від 01.10.12); - відповідача:Перелигіна О.А. (за дов. № 66 від 02.10.12);

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою від 09.11.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Ходаківської І.П.

Яценко О.В., касаційна скарга Підприємства була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.11.12.

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, розпорядженням від 28.11.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 29.11.12.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.11.12 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 21.07.11 господарського суду міста Києва (суддя -Пінчук В.І.) позов задоволено.

Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 742 263,19 грн. основного боргу, 9 084,47 грн. пені, 1 758,28 грн. -3% річних, 17 061,94 грн. збитків від інфляції.

Постановою від 18.04.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Федорчука Р.В., суддів -Ткаченка Б.О., Лобаня О.І.) рішення від 21.07.11 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Рішення та постанова мотивовані тим, що Підприємство за послуги водопостачання та водовідведення розрахувалось лише частково в сумі 2 695 350,50 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 742 263, 19 грн.

Не погодившись з рішенням та постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 21.07.11 господарського суду міста Києва та постанову від 18.04.12 Київського апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 67 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 5 , 4 7 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, що між державним комунальним підприємством "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", та КП "Господар" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.96( дали -Договір) , відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося забезпечувати Підприємство послугами з постачання питної води та водовідведення, а Підприємство зобов'язалося здійснювати своєчасну оплату за надані послуги , згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Згідно п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника.

На підставі п. 3.8 сторони Договору погодили, що абонент зобов'язаний письмово повідомляти постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати в обґрунтування такої відмови документи у 3 денний строк.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що за послуги водопостачання та водовідведення Підприємство сплатило Товариству 2 695 350, 50 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Товариства врахували , що за період з лютого 2011 року по квітень 2011 року Підприємством було надано послуги з водопостачання та водовідведення на суму 3 437 613, 69 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку та платіжними вимогами-дорученнями, проте Підприємством вказані послуги були сплачені частково, у зв'язку з чим у останнього утворився борг перед Товариством .

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки по справі передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання сторонами умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дійсно, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Згідно положень абзаців 1, 7 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону об'єктами правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання є суспільні відносини з питань, зокрема, господарської діяльності з централізованого та нецентралізованого водопостачання і водовідведення та забезпечення прав споживачів питної води.

Відповідно абзацу 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки закріплено в Законі України "Про житлово-комунальні послуги".

Частино 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Порядок надання послуг водопостачання та водовідведення, а також розрахунок за вказані послуги здійснюється на умовах Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 .

Згідно п. 3.1. вказаних Правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

Положеннями п. 3.13. Правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства Підприємство має обов'язок оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які перебувають на його балансі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 03991/1-5-09 від 11.06.96, за умовами якого, Товариство зобов'язано надати Підприємству послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого останнім дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а останній сплачувати вартість наданих послуг.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою від 21.12.05 Київського апеляційного господарського суду задоволено позовні вимоги Товариства до Підприємства про внесення змін до діючого договору № 03991/1/5/09 від 11.12.96.

Відповідно до п. п. 3.1., 5.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку,а вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Матеріалами справи свідчать , що згідно розрахунку позовних вимог наданих Товариством , з яким погодились суди попередніх інстанцій, Товариством здійснено нарахування за послугу постачання Підприємству холодної води , що йде на підігрів.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає , що господарські суди попередніх інстанцій не врахували положень Договору та змін до нього, укладених в порядку ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, щодо встановлення того факту, чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі Підприємства , та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за Підприємством приладів обліку, ким надавались послуги з гарячого водопостачання споживачам.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на наведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Підприємства на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.11 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.12 підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

Рішенням від 21.07.11 господарського суду міста Києва та постанову від 18.04.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 26/205 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська