Рішення

від 03.12.2012 по справі 5004/1407/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р. Справа № 5004/1407/12

за позовом сільськогосподарського приватного підприємства "Надія", с. Велимче Ратнівського району

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне

про стягнення 182 221 грн. 69 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник Г.А. -бухгалтер (дов. №2 від 02.12.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: 08 листопада 2012 року сільськогосподарське приватне підприємство "Надія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" 184 221,69 грн., в тому числі 177 975,36 грн. заборгованості по оплаті молока, поставленого згідно укладеного між сторонами договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р., 5205,28 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та порушення термінів розрахунків (за період прострочки платежів з 21.06.2012р. по 22.10.2012р.), а також 1041,05 грн. трьох процентів річних за період з 21.06.2012р. по 22.10.2012р., нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні, котре відбулось 22.11.2012р., представник СгПП "Надія" пред'явлені до відповідача позовні вимоги зменшив, у зв'язку із допущеними при поданні позову до суду помилками (неврахування проведеної оплати в розмірі 2000 грн.) заявив клопотання від 22.11.2012р. (а.с. 37) про зменшення пред'явлених позовних вимог та стягнення з відповідача боргу в розмірі 175 975,36 грн. і нарахованих при поданні позову до суду 5205,28 грн. пені та 1041,05 грн. трьох процентів річних, що в загальному становить 182 221,69 грн.

Відповідне клопотання позивача було розглянуте в судовому засіданні 22.11.2012р. та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 182 221,69 грн.

Задовольняючи клопотання сторони суд виходив з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Поруч з цим ухвалою господарського суду від 22.11.2012р. розгляд справи відкладався у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду (неподання витребуваних документів і пояснень, ненаправлення в судове засідання повноважного представника ПрАТ "Ратнівський молокозавод").

Присутній в судовому засіданні 03 грудня 2012 року представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просить суд задовольнити останній в повному об'ємі, поклавши при цьому на приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" обов'язок відшкодування СгПП "Надія" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення 01.01.2012р. між сторонами договору на закупівлю молока №0101/2012/05, передачу позивачем згідно умов цієї угоди відповідачу у період травня-вересня місяців 2012 року товару загальною вартістю 183 984,00 грн., отримання молока ПрАТ "Ратнівський молокозавод" та існування на даний час заборгованості по його оплаті в розмірі 175 975,36 грн., нарахування в зв'язку з цим сум штрафних санкцій та відсотків річних.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 22.11.2012р. про відкладення розгляду справи повторно не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, не направлено в судове засідання повноважного представника, хоча про день та час розгляду справи в суді ПрАТ "Ратнівський молокозавод" було повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: смт. Ратне, вул. Шевченка, 47, рекомендованою кореспонденцією та була вручена відповідачу 26.11.2012р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення -а.с. 44).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника ПрАТ "Ратнівський молокозавод" не заперечив.

При цьому господарський суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2012 року між сільськогосподарським приватним підприємством "Надія", с. Велимче Ратнівського району та приватним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне було укладено договір на закупівлю молока за №0101/2012/05 (а.с. 8-9), згідно з умовами котрого СгПП "Надія" було взято на себе зобов'язання продати та передати у власність заготівельнику молоко коров'яче, а ПрАТ "Ратнівський молокозавод", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та оплати його вартості у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини №337 від 31.05.2012р. за травень 2012 року на суму 47616 грн., №407 від 01.07.2012р. за червень 2012 року на суму 41839,20 грн., №485 від 31.07.2012р. за липень 2012 року на суму 41623,20 грн., №555 від 31.08.2012р. за серпень 2012 року на суму 29354,40 грн. та №611 від 30.09.2012р. за вересень 2012 року на суму 23551,20 грн. (а.с. 11-18, 38-39) було передано відповідачу товарно-матеріальних цінностей (молока) на загальну суму 183 984 грн.

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначеного вище договору та приймальних квитанцій.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини №337 від 31.05.2012р. за травень 2012 року, №407 від 01.07.2012р. за червень 2012 року, №485 від 31.07.2012р. за липень 2012 року, №555 від 31.08.2012р. за серпень 2012 року та №611 від 30.09.2012р. за вересень 2012 року на загальну суму 183 984 грн. на передачу СгПП "Надія" відповідачу молочної сировини містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. в травні-вересні місяцях 2012 року господарських операцій.

Пунктом 3.1 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. було визначено, що заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно, в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше, як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

Проте ПрАТ "Ратнівський молокозавод" взяті на себе згідно договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставлених в травні-вересні місяцях 2012 року товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх в повному об'ємі не оплатило, у зв'язку з чим, на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувало СгПП "Надія" 175 975,36 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе 183 984 грн. вартості товарів, переданих згідно приймальних квитанцій на закупівлю молочної продукції, за мінусом здійснених розрахунків на суму 8008,64 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір №0101/2012/05 від 01.01.2012р., котрий за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх ПрАТ "Ратнівський молокозавод" та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 175 975,36 грн.

Сума заборгованості 175 975,36 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається останнім та відображається у підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2012р. (а.с. 19)

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 4.5 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. сторонами було визначено, що у випадку невиконання умов п. 3.1. угоди в частині проведення належних розрахунків, заготівельник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

Отже, сторони у п. 4.5 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.5 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 175 975,36 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" пені в розмірі 5205,28 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 4.5 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. за період прострочки платежів з 21.06.2012р. по 22.10.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5205,28 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 1041,05 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 21.06.2012р. по 22.10.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати СгПП "Надія" у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ПрАТ "Ратнівський молокозавод".

Разом з цим позивачу у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету 247,80 грн. судового збору надмірно сплаченого останнім при поданні позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення №140 від 23.10.2012р. (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи -а.с. 7).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 629,655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (смт. Ратне, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705) на користь сільськогосподарського приватного підприємства "Надія" (Ратнівський район, с. Велимче, вул. 60-річчя Жовтня, код ЄДРПОУ 03738083) 175 975,36 грн. заборгованості, 5205,28 грн. пені та 1041,05 грн. трьох процентів річних, а всього 182 221,69 грн., 3644,43 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернути сільськогосподарському приватному підприємству "Надія" (Ратнівський район, с. Велимче, вул. 60-річчя Жовтня, код ЄДРПОУ 03738083) з Державного бюджету 247,80 грн. надмірно сплаченого останнім згідно платіжного доручення №140 від 23.10.2012р. при поданні позовної заяви до господарського суду судового збору (оригінал платіжного доручення №140 від 23.10.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

03.12.12