Ухвала

від 29.04.2013 по справі 5004/1407/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" квітня 2013 р. Справа № 5004/1407/12 за скаргою приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне

на дії начальника відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції Волинської області при прийнятті постанови від 28.03.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору при примусовому виконанні рішення господарського суду від 03.12.2012р.

у справі за позовом сільськогосподарського приватного підприємства "Надія", с. Велимче Ратнівського району

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне

про стягнення 182 221 грн. 69 коп.

Суддя Войціховський В.А.

в судовому засіданні взяли участь:

від стягувача: Павлович П.Г. - голова СгПП "Надія"

від боржника: Козловський В.В. - представник ПрАТ "Ратнівський молокозавод" (дов. №238 від 01.04.2013р.)

Суть спору: приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" звернулось до господарського суду із скаргою №274 від 17.04.2013р. (а.с. 139-141) на дії начальника відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції Волинської області при прийнятті постанови від 28.03.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору при примусовому виконанні рішення господарського суду від 03.12.2012р. у справі №5004/1407/12 (виконавчий документ - наказ господарського суду №5004/1407/12-1 від 06.03.2013р.) щодо стягнення з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" на користь СгПП "Надія" 185 866,12 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2013р. (а.с. 138) скаргу ПрАТ "Ратнівський молокозавод" було прийнято та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник скаржника викладені у скарзі вимоги та обставини в їх обгрунтування підтримав, просить суд задовольнити скаргу, визнати дії начальника ВДВС Ратнівського РУЮ неправомірними, постанову від 28.03.2013р. про стягнення суми виконавчого збору скасувати.

Відділ Державної виконавчої служби Ратнівського РУЮ повноважного представника в судове засідання не направив, натомість у письмовому поясненні від 23.04.2013р. №2011 (а.с. 163-164) з приводу обставин та вимог, викладених ПрАТ "Ратнівський молокозавод" у скарзі від 17.04.2013р., заперечив засвідчивши при цьому на дотриманні ВДВС Ратнівського РУЮ при вчиненні виконавчих дій з приводу примусового виконання рішення суду у справі №5004/1407/12 та прийнятті постанови від 28.03.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору положень Закону України "Про виконавче провадження".

Поруч з цим органом Державної виконавчої служби до матеріалів справи було долучено копії матеріалів відповідного виконавчого провадження (а.с. 165-179).

Присутній в судовому засіданні директор СгПП "Надія" надавши суду письмові пояснення та документи в їх обгрунтування (а.с. 180-193), просить суд скаргу ПрАТ "Ратнівський молокозавод" залишити без задоволення. При цьому представником стягувача зазначається, що боржником не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на часткове добровільне виконання рішення суду у справі №5004/1407/12 та сплату коштів згідно наказу суду №5004/1407/12-1, платежі в розмірі 14 500 грн., на котрі посилається боржник у скарзі, були зараховані СгПП "Надія" в рахунок оплати молока, відпущеного стягувачем боржнику згідно укладеного між ними договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. у жовтні-листопаді 2012 року. Підставою для зарахування коштів виступало те, що платником у графі "Призначення платежу" платіжних доручень було визначено "за молоко згідно договору від 01.01.2012р.", а така підстава як "рішення суду у справі №5004/1407/12 чи згідно наказу господарського суду №5004/1407/12-1", що б дозволяло стягувачу віднести відповідні кошти в рахунок зменшення боргових зобов'язань за рішенням у справі №5004/1407/12, у відповідних платіжних дорученнях зазначено не було.

Дослідивши матеріали скарги, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 03.12.2012р. у справі №5004/1407/12, залишеним без змін у відповідності до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. (а.с. 49-53, 103-107) було постановлено стягнути з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" на користь СгПП "Надія" 175 975,36 грн. заборгованості, 5205,28 грн. пені та 1041,05 грн. трьох процентів річних, 3644,43 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору (всього 185 866,12 грн.) На виконання рішення судом було видано наказ №5004/1407/12-1 від 06.03.2013р. (а.с. 114), котрий було пред'явлено стягувачем для його примусового виконання до ВДВС Ратнівського РУЮ.

13 березня 2013 року ВДВС Ратнівського РУЮ (начальник відділу Пожар В.П.) було винесено постанову (а.с. 148) про відкриття виконавчого провадження (ВП №36973292) з примусового виконання наказу господарського суду №5004/1407/12-1 від 06.03.2013р., виданого на виконання рішення у справі №5004/1407/12, та стягнення з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" на користь СгПП "Надія" 185 866,12 грн.

Цією ж постановою було встановлено для боржника строк добровільного виконання наказу суду та сплати стягувачу 185 866,12 грн. в строк до 20.03.2013р., а також попереджено боржника про те, що у випадку невиконання рішення суду у вказаний термін відбуватиметься його примусове виконання із стягненням суми виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

20 березня 2013 року у зв'язку із поданою боржником заявою відділом ДВС Ратнівського РУЮ у виконавчому провадженні №36973292 було винесено постанову (а.с. 149-150) про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу суду №5004/1407/12-1 до 25.03.2013р.

28 березня 2013 року ВДВС Ратнівського РУЮ у зв'язку із невиконанням боржником в добровільному порядку наказу про примусове виконання рішення суду та несплатою у наданий семиденний строк суми боргу, у виконавчому провадженні №36973292 було винесено постанову (а.с. 151) про стягнення з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" виконавчого збору в розмірі 18 586,61 грн., що становить 10 відсотків від загальної стягуваної суми 185 866,12 грн.

Вбачаючи у діях органу ДВС порушення положень чинного законодавства боржник звернувся до суду із відповідною скаргою на дії ВДВС Ратнівського РУЮ.

При цьому скаржником зазначається, що в процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець у виконавчому провадженні виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 18 586,61 грн., не дивлячись на те, що його було повідомлено боржником (з наданням відповідних підтверджуючих платіжних документів) про зменшення суми заборгованості з огляду на здійснені товариством "Ратнівський молокозавод" у період до спливу строків на добровільне виконання рішення суду розрахунків із стягувачем в розмірі 14 500 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення розміру суми виконавчого збору.

В судовому засіданні представником боржника також було засвідчено на тому, що ПрАТ "Ратнівський молокозавод" окрім коштів в розмірі 14 500 грн., у попередні періоди було сплачено стягувачу ще 44 500 грн., котрі також не були враховані при здійсненні виконавчих дій ні СгПП "Надія", ні ВДВС Ратнівського РУЮ.

Розглянувши матеріали справи, скарги, матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести те, на що вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність викладених у скарзі ПрАТ "Ратнівський молокозавод" обставин та необхідність її відхилення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до приписів ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови приймаються іменем України

Судове рішення, при розгляді справи по суті, містить остаточний висновок суду відносно прав та обов'язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє.

Згідно частини п'ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Із змісту ч. 1 ст. 116 ГПК України вбачається, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника.

Судом встановлено, що в даному випадку виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення суду у справі №5004/1407/12 було відкрито постановою ВДВС Ратнівського РУЮ від 13.03.2013р. згідно та на підставі заяви СгПП "Надія" від 12.03.2013р. (а.с. 167)

Зазначеною заявою стягувачем було пред'явлено до виконання наказ господарського суду від 06.03.2013р. №5004/1407/12-1 та повідомлено орган Державної виконавчої служби про існування у боржника станом на 12.03.2013р. суми заборгованості згідно зазначеного наказу в розмірі 185 866,12 грн.

Порушень відділом ДВС Ратнівського РУЮ положень Закону України "Про виконавче провадження" при прийнятті заяви стягувача до виконання та відкритті відповідного виконавчого провадження, встановленні при цьому для боржника строку на добровільне виконання рішення суду та наступному відкладенні провадження виконавчих дій господарський суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п.п. 3.7.1. п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802, у постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону.

У п.п. 3.7.2. п. 3.7 Інструкції визначено, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Початком примусового виконання рішення відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" є наступний день після закінчення строку на добровільне виконання рішення, встановленого державним виконавцем.

Судом встановлено, що у період до 25 березня 2013 року (строк для добровільного виконання рішення суду згідно постанов про відкриття виконавчого провадження та про відкладення провадження виконавчих дій) ПрАТ "Ратнівський молокозавод" на рахунки СгПП "Надія" було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 14 500 грн. (витяги про рух коштів на рахунках - а.с. 152-159).

В судовому засіданні представником боржника було надано суду додаткові документи (а.с. 168-179) в підтвердження проведення розрахунків із стягувачем також на суму 44 500 грн., а також засвідчено на тому, що й про ці платежі ВДВС Ратнівського РУЮ повідомлявся товариством.

Враховуючи зазначені платежі, відповідні платіжні документи та повідомлення про часткову сплату заборгованості було надано боржником ВДВС Ратнівського РУЮ для відома та врахування при подальшому вчиненні виконавчих дій та визначенні розміру виконавчого збору.

Поруч з цим постановою ВДВС від 28.03.2013р. було встановлено для боржника суму виконавчого збору 18 586,61 грн. (десять відсотків від загальної стягуваної суми 185 866,12 грн.) без врахування раніше проведених із стягувачем розрахунків, що й виступило підставою для звернення боржника до суду із відповідною скаргою.

Судом встановлено, що відділом ДВС Ратнівського РУЮ при визначенні розміру судового збору та прийнятті відповідної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2013р. положень чинного законодавства України, що регулює порядок здійснення виконавчих дій, порушено не було.

При цьому судом зауважується на тому, що державним виконавцем при визначенні суми судового збору було правомірно взято до уваги повідомлення СгПП "Надія" від 28.03.2013р. (а.с. 166) щодо наявної у боржника перед підприємством станом на зазначену дату заборгованості згідно рішення суду у справі №5004/1407/12 в розмірі 185 866,12 грн., а також надано належну оцінку представлених боржником органу ДВС платіжних документів про часткове погашення суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Виходячи із наданих державному виконавцю, в процесі здійснення останнім виконавчих дій, а також суду в обгрунтування скарги на дії органів ДВС, платіжних документів (а.с. 152-159), а саме витягів про рух коштів на рахунку від 07.12.2012р. (платіжне доручення №764 від 07.12.2012р. на суму 2000 грн.), від 18.12.2012р. (платіжне доручення №796 від 18.12.2012р. на суму 4000 грн.), від 31.01.2013р. (платіжне доручення №45 від 31.01.2013р. на суму 3000 грн.), від 19.02.2013р. (платіжне доручення №71 від 19.02.2013р. на суму 3500 грн.), від 20.02.2013р. (платіжне доручення №85 від 20.02.2013р. на суму 2000 грн.), боржником в графах платіжних доручень "Призначення платежу" спрямування коштів в загальній сумі 14 500 грн. було визначено не інакше, як "за молоко згідно договору від 01.01.2012р."

Оглянувши в судовому засіданні платіжні документи в підтвердження проведення боржником розрахунків на суму 44 500 грн. (а.с. 168-175), судом було встановлено, що призначеннями платежів на цю суму виступала "оплата молока згідно договору №5 від 01.01.2011р."

У зазначених платіжних документах будь-якої вказівки щодо оплати заборгованості згідно рішення суду від 03.12.2012р. у справі №5004/1407/12, або ж наказу суду №5004/1407/12-1 від 06.03.2013р. платником визначено не було, що й не давало підстави органу ДВС відносити зазначені суми до добровільного погашення заборгованості в процесі виконавчого провадження, а також не слугувало підставою для віднесення цих коштів стягувачем в рахунок погашення боргу, визначеного рішенням суду у справі №5004/1407/12.

При цьому судом було враховано й те, що предметом спору у справі №5004/1407/12 виступало стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по оплаті молока, поставленого СгПП "Надія" товариству "Ратнівський молокозавод" на підставі укладеного між сторонами договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. у період з травня по вересень місяць 2012 року включно.

Рішенням суду від 03.12.2012р. було зафіксовано чітку суму заборгованості відповідача вказаного періоду в розмірі 175 975,36 грн.

Поруч з цим, долученими СгПП "Надія" до матеріалів справи документами - приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, виписки про рух коштів на рахунках (а.с. 181-193) підтверджується виконання сторонами умов укладеного між ними договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. у період жовтня-листопада місяців 2012 року в частині поставки підприємством "Надія" товариству "Ратнівський молокозавод" молока, а також проведення боржником відповідних розрахунків по його оплаті.

Визначення платником коштів у платіжних дорученнях на загальну суму 14 500 грн. у графах "Призначення платежу" такої підстави платежів, як "за молоко згідно договору від 01.01.2012р." виступило обґрунтованою підставою для зарахування отримувачем коштів в розмірі 14 500 грн. в рахунок оплати молока, поставленого згідно вказаного договору у період жовтня-листопада 2012 року.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9 (із наступними змінами) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини господарським судом були встановлені недоведеність скаржником належними та допустимими доказами протиправності дій (бездіяльності) державного виконавця, а також відповідність здійснених державним виконавцем відділу ДВС Ратнівського РУЮ заходів, вчинених в процесі примусового виконання рішення господарського суду Волинської області у справі №5004/1407/12 (виконавчий документ - наказ господарського суду від 06.03.2013р. №5004/1407/12-1) вимогам, встановленим до останніх чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

На підставі викладеного, керуючись Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, ст.ст. 1, 2, 11, 12, 17, 19, 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4 5 , 33, 34, 86, 87, 116, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на дії начальника відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції Волинської області при прийнятті постанови від 28.03.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору при примусовому виконанні рішення господарського суду від 03.12.2012р. у справі №5004/1407/12 (наказ господарського суду №5004/1407/12-1 від 06.03.2013р.) відхилити.

Суддя В. А. Войціховський