Рішення

від 28.11.2012 по справі 7/8/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2012 р. Справа 7/8/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : відкритого акціонерного товариства "Козятинська швейна фабрика" (код ЄДРПОУ 00308595, м. Козятин, вул. Матросова, 80, Вінницька область; пошт. адреса представника позивача - Навроцького Сергія Павловича : 51034, м. Вінниця, пров. К. Маркса, 58, кв. 20)

до : публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750, 61001, м. Харків, проспект Московський, буд. 60) в особі Подільського регіонального департаменту Вінницького управління (код ЄДРПОУ 09807750, 21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, буд. 29)

до : публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, 21000, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б)

про визнання кредитного договору № 11393929000 від 15.09.2008 року недійсним

за участю представників сторін:

від позивача : Навроцький С.П. та Шлапак В.С. - за довіреностями

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : Мельник О.О. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Козятинська швейна фабрика" 28.02.2012 року звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Подільського регіонального департаменту Вінницького управління про визнання кредитного договору № 11393929000 від 15.09.2008 року недійсним.

Ухвалою суду від 29.02.2012 року порушено провадження за даним позовом по справі № 7/8/2012/5003.

Також ухвалою суду від 22.03.2012 року залучено до участі в розряді справи в якості іншого відповідача - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Водночас, ухвалою суду від 19.04.2012 року справу № 7/8/2012/5003 передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Позивач не погоджуючись з вказаною ухвалою суду звернувся із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.04.2012 року у справі № 7/8/2012/5003 залишено без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Козятинська швейна фабрика" від 22.06.2012 року - без задоволення.

В подальшому за результатами касаційного перегляду, постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2012 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Козятинська швейна фабрика" задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року та ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.04.2012 у справі № 7/8/2012/5003 - скасовано, а справу № 7 /8/2012/5003 направлено на розгляд до господарського суду Вінницької області.

Зокрема, колегією суддів касаційної інстанції визначено, що на момент подання позову зобов'язаною стороною за кредитним договором № 11393929000 від 15.09.2008 року був позивач, місцезнаходження якого : Вінницька область, м. Козятин, вул. Матросова, 80, то відповідно і даний спір підсудний господарському суду Вінницької області.

Після надходження вказаної справи до господарського суду Вінницької області, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.10.2012 року судом винесено ухвалу від 18.10.2012 року про прийняття до провадження справи № 7/8/2012/5003 з призначенням до розгляду на 05.11.2012 року.

Однак, в зв'язку з неявкою представників відповідачів, неподання сторонами витребуваних доказів та поданими клопотаннями відповідачами про відкладення слухання, ухвалою суду від 05.11.2012 року відкладено розгляд справи на 20.11.2012 року.

16.11.2012 року від представника позивача до суду надійшов оригінал кредитного договору № 11393929000 від 15.09.2008 року із додатком № 1 до даного договору.

Також 20.11.2012 року від представника відповідача-2 надійшла заява № 697 від 19.11.2012 року з проханням в разі прийняття судом рішення про задоволення позову : стягнути з позивача на користь відповідача-2 заборгованість у сумі 34 516,21 євро за кредитним договором станом на 20.11.2012 року та накласти арешт на предмет іпотеки, а саме : швейну машину ZSK Х 1515-400, заставна вартість якої 249 375,00 грн..

В судовому засіданні представники позивача стосовно даної заяви заперечили.

Суд заслухавши представників сторін та дослідивши надану заяву, відмовив у її задоволенні, оскільки вона по своїй суті є зустрічним позовом та не містить доказів сплати судового збору та доказів направлення заяви на адресу позивача.

Крім того, 20.11.2012 року від відповідача-1 надійшло клопотання про передачу справи № 7/8/2012/5003 за підсудністю до господарського суду Харківської області.

В ході розгляду справи представники позивача щодо даного клопотання заперечили.

Представник відповідача-2 у вирішенні вказаного клопотання поклалася на розсуд суду.

Суд заслухавши представників сторін вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки наявна постанова Вищого господарського суду України від 02.10.2012 року, якою скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.04.2012 року у даній справі в яких вирішувалося питання щодо передачі даної справи за підсудністю.

З огляду на неявку представника відповідача-1, неподання сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребуваних нових доказів, ухвалою суду від 20.11.2012 року відкладено розгляд справи на 28.11.2012 року.

27.11.2012 року від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 30-91/47 від 26.11.2012 року слідуючого змісту.

АТ "УкрСиббанк" вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані відповідним чином та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний кредитний договір № 11393929000 від 15.09.2008 року, який від імені позивача (позичальника) підписаний головою правління ВАТ "Козятинська швейна фабрика" Савченко Оленою Іванівною, яка діяла на підставі статуту.

При цьому у відзиві зазначається, що навіть при перевищенні повноважень представника при вчиненні повноважень, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а саме сторони виконували свої обов'язки по договору - банк видав суму кредиту, а позивач - ВАТ "Козятинська швейна фабрика" певний час виконував графік погашення кредиту.

Наведені обставини щодо отримання коштів за договором та вчинення дій по його виконанню з боку позивача (погашення боргу) свідчать про визнання та схвалення вказаним підприємством укладеного кредитного договору. Жодних заперечень з боку позивача при отриманні коштів від відповідача на підставі кредитного договору не було і про недійсність цього договору не заявлялось.

Обставини, які свідчать про недійсність спірного договору з підстав зазначених у позовній заяві, позивачем не доведені належними доказами, в тому числі не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем особою, що займає посаду голови правління товариства (Савченко О.І.) та неправомірне проставлення печатки підприємства на спірному договорі (шахрайство), суду не повідомлено, жодних належних доказів, що вказана особа діяла з умислом та не від імені товариства, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв не надано.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із підписанням кредитного договору від імені ВАТ "Козятинська швейна фабрика" його ж головою правління Савченко О.І. позивачем не надано.

Укладаючи кредитний договір, сторони були вільними в укладенні договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Також 08.12.2011 року між АТ "УкрСиббанк" та АТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, згідно якого АТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржника - ВАТ "Козятинська швейна фабрика".

З огляду на вказане, відповідач-1 просить врахувати наданий відзив при вирішенні даної справи та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, 28.11.2012 року від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов заяву № 1734 від 28.11.2012 року із проханням застосувати до позовної заяви ВАТ "Козятинська швейна фабрика" про визнання недійсним кредитного договору № 11393929000 від 15.09.2008 року строки позовної давності та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Враховуючи ст.ст. 257, 256 ЦК України, перебіг позовної давності у межах якого позивач міг звернутися до суду з підстав визначених по тексту позовної заяви, сплив 16.09.2011 року, оскільки позивач знав про так зване порушення свого права з 15.09.2008 року, тобто з моменту отримання коштів на свій поточний рахунок.

Натомість, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі лише 28.02.2012 року, в зв'язку з чим, строк позовної давності закінчився до дати звернення позивача до суду.

В матеріалах справи не міститься жодного доказу у підтвердження поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності та істотних перешкод для своєчасного звернення до суду з позовною заявою про часткове визнання кредитного договору недійсним.

З огляду на вказане, представник відповідача-2, посилаючись на ст. 267 ЦК України, просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також у відзиві на позов, представник позивача, зазначивши приписи ст.ст. 11, 92, 241,626, 1054, 1055 ЦК України, ст. 173 ГК України, п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року, вказує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

За кредитним договором № 11393929000 від 15.09.2008 року, банк виконав взяте на себе зобов'язання та здійснив кредитування позичальника, перерахувавши кошти в розмірі 17 500 євро на поточний рахунок позичальника № 26006033112300 15.09.2008 року, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку.

На виконання договірних умов в період з 15.09.2008 року по 23.03.2010 року в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору банком було списано з поточного рахунку позичальника кошти в розмірі 3 407,08 євро, що підтверджується випискою по рахунку.

Будь-яких заперечень або звернень до банківської установи щодо необґрунтованого списання з рахунків позивача грошових коштів саме в цей період позивач не направляв, що свідчить про прийняття договору та здійснення платежів по ньому.

Дії позивача щодо прийняття кредитних коштів згідно кредитного договору, їх використання та здійснення погашення заборгованості свідчить про прийняття ВАТ "Козятинська швейна фабрика" зобов'язань по кредитному договору також є підтвердження чинності даного договору, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На визначену дату 28.11.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Представник відповідача-2 позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач-1 правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 08-65/9625/2012 від 28.11.2012 року.

Відсутність представника відповідача-1 в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-1 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

15.09.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (банк) в особі начальника відділення № 201 АКІБ "УкрСибБанк" Загурської Ольги Володимирівни, яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновою Г.І. від 23.08.2007 року за реєстром № 3579 та відкритим акціонерним товариством "Козятинська швейна фабрика" (позичальник) в особі голови правління Савенко Олени Іванівни, яка діє на підставі статуту, укладено кредитний договір № 11393929000, яким визначено слідуюче.

Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії і іноземній валюті і сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 17 500,00 євро у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 119 434,40 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору (п. 1.1).

Надання кредиту здійснюється у наступний термін : 15.09.2008 року (п. 1.2.1); позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 14.09.2009 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору (п. 1.2.2); цільове призначення (мета) кредиту : поповнення оборотних коштів (п. 1.4).

Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26006033112300 (МФО 351005) для подальшого використання за цільовим призначенням; або оплати банком платіжних документів позичальника за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов договору та в порядку, окремо обумовленому сторонами в письмовій формі (п. 1.5).

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнято:

- застава обладнання (основні засоби), а саме : вишивальної машини ZSK Х 1515-400, 1998 року випуску, заводський номер б/н, що є власністю ВАТ "Козятинська швейна фабрика", код за ЄДРПОУ 00308595 та зберігається за адресою : м. Козятин, вул. Матросова, 80;

- порука, а саме : порука Савенко Олени Іванівни, код за ДРФО 27882117307 (п. 2.1).

Кредит наданий банком також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п. 2.2).

Підписанням цього договору позичальник підтверджує :

- свою здатність виконувати умови даного договору;

- що є всі необхідні повноваження від засновників (акціонерів, співвласників) та інших органів управління позичальника, необхідні для укладання та виконання договору;

- що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника, чи його статуту, іншим установчим документам;

- що він володіє всіма необхідними документами (ліцензії, дозволи і т.п.), що необхідні для оформлення даного договору і здійснення позичальником діяльності, що є предметом кредитування;

- що відсутні будь-які перешкоди для виконання даного договору на день його підписання;

- що на день підписання договору відсутні будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність позичальника;

- що надані позичальником у банк документи для розгляду питання про кредитування та інші документи, пов'язані з обслуговуванням кредиту не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченим чинним законодавством;

- що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними;

- відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 144 п.4, п. 3 ст. 155 Цивільного кодексу України, позичальник підтверджує, що немає підстав для ліквідації позичальника з підстав, вказаних в цих статтях (для ТОВ та АТ) (п. 8.2).

Строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені у разі її нарахування (п. 9.5).

Позичальник для погашення своїх грошових зобов'язань, які виникають з договору, доручає банку здійснювати договірне списання коштів на користь банку в порядку, у сумах та у строки, що визначені у договорі зі своїх поточних рахунків в національній/іноземній валюті, відкритих в банку, а саме :

- № 26006033112300 (далі - рахунки позичальника) - для погашення строкової та простроченої заборгованості за договором;

- будь-яких рахунків позичальника в банку, в тому числі з тих, що будуть відкриті в банку в майбутньому - для погашення простроченої заборгованості за договором (п. 10.1.1).

Додатком № 1 від 15.09.2008 року до вказаного кредитного договору сторони узгодили розмір комісій та порядок їх нарахування і оплати (т. 1 а.с. 15-16).

На виконання кредитного договору № 11393929000 від 15.09.2008 року банк надав кредит позичальнику у сумі 17 500 євро, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку ВАТ "Козятинська швейна фабрика" № 26006033112300 у період з 04.09.2008 року по 23.03.2010 року (т. 1, а.с. 122).

В свою чергу, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору банком було списано з поточного рахунку позичальника кошти в розмірі 3 407,08 євро, що підтверджується випискою за період з 13.10.2008 року по 23.03.2010 року.

08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, яким сторони визначили наступне.

З урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі (п. 2.1).

Права вимоги за кредитами переходять від покупця до продавця та з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття (п. 2.3).

Продавець зобов'язується передати покупцеві основні документи стосовно кредитів та інші документи стосовно кредитів відповідно до та протягом періоду, зазначеного у додатку V (передача документів) до цього договору. Одночасно з врученням покупцеві основних документів стосовно кредитів та інших документів стосовно кредитів, продавець та покупець підписують акт приймання-передачі документів стосовно кредитів щодо відповідних прав вимоги за кредитами. Покупець має право відмовити у підписанні акту приймання-передачі документів стосовно кредитів щодо відповідних прав вимоги за кредитами лише тоді, якщо покупцеві не було надано будь-яких основних документів стосовно кредитів щодо таких прав вимоги за кредитами (п. 4.2).

З урахуванням положень параграфу (b), покупець зобов'язується :

- протягом 30 календарних днів з дати закриття, надіслати кожному позичальнику повідомлення про передачу, підписане сторонами, що стосується кредитного договору, стороною якого є такий позичальник, рекомендованим листом з повідомленням про отримання; та

- протягом 30 календарних днів (якщо інший строк не передбачений українським законодавством) з дати закриття, надіслати кожній особі, що надає забезпечення, повідомлення про передачу, підписане сторонами, рекомендованим листом з повідомленням про отримання (п. 4.6).

Цей договір набирає чинність негайно після того, як цей договір буде підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений корпоративними печатками сторін та нотаріально посвідчений та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.10).

19.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) підписано акт приймання-передачі в якому сторони, посилаючись на договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, зазначили слідуюче.

Цей акт є актом приймання-передачі прав вимоги за кредитами, який зазначено в договорі. Терміни визначені в договорі мають таке саме значення в цьому акті, якщо в цьому акті не визначено інакше (п. 2).

Продавець цим передав (відступив) права вимоги за кредитами покупцю (зазначені в додатку І до договору та деталізовані в додатку І до цього акту) та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами. Продавець та покупець визнають, що передача прав вимоги за кредитами набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту, як передбачено статтею 2.2 договору (п. 3).

В підтвердження повідомлення позивача про передачу права вимоги відповідно до п. 4.6 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, відповідчем-2 надано суду список згрупованих рекомендованих відправлень № 039150808910.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини щодо надання кредиту та його повернення.

В силу ч.1, ч.2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач свої вимоги у позовній заяві обґрунтовує наступним.

Статутом ВАТ "Козятинська швейна фабрика" в новій редакції, зареєстрованому Козятинською районною державною адміністрацією за № 40 від 17.11.2000 року із доповненнями і змінами, внесеними 29.05.2001 року та 18.02.2003 року наданого відповідачу для формування кредитної справи передбачено слідуюче.

Пунктами 6.11, 6.13 підпункту в) п. 6.19 статуту ВАТ "Козятинська швейна фабрика" передбачено, що до компетенції голови Правління ВАТ віднесено право без погодження Спостережної ради, укладення договорів (угод) на суму, що не перевищує еквівалент 5000 дол. США за курсом НБУ на день укладення договору.

Голова правління Савченко О.І. при підписанні кредитного договору № 1139392900 від 15.09.2008 року від імені ВАТ "Козятинська швейна фабрика" перевищила свої повноваження, оскільки підписаний договір значно перевищив суму еквівалентну 5000,00 дол. США. Згідно умов передбачених статутом товариства, голова правління даний договір могла підписати без погодження Спостережної ради на суму не більшу 24 260 грн. (відповідно офіціального курсу валюти НБУ станом на 15.09.2008 року 100 дол. США еквівалентні -485,2 грн.).

Таким чином, голова правління Савченко О.І. на час укладення кредитної угоди була обмежена в повноваженнях та не володіла необхідним обсягом дієздатності так як сума кредиту становить 119 434,40 грн..

Згідно ч.1 , ч.2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Згідно п. п. 9, 9.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року, як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

За змістом п. 9.2 вказаного вище Роз'яснення, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Тотожні правові позиції наведені у постанові Вищого господарського суду № 28/72 від 15.11.2010 року.

Матеріалами справи встановлено, що 15.09.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (банк) та відкритим акціонерним товариством "Козятинська швейна фабрика" (позичальник) в особі голови правління Савенко Олени Іванівни, яка діяла на підставі статуту укладено кредитний договір № 11393929000.

За змістом п. 6.11 вказаного вище статуту, Спостережна рада є органом управління товариства, що представляє інтереси акціонерів в проміжках між загальними зборами акціонерів і контролює та регулює діяльність Правління товариства.

Підпункт з) п. 6.11 даного статуту вказує, що Спостережна рада в межах своєї компетенції погоджує проекти договорів (угод) на суму, що перевищує еквівалент 5000 доларів США за курсом НБУ на день погодження зазначеного договору (угоди).

Згідно підпункту в) п. 6.19 статуту до компетенції Правління належить укладання договорів (угод) на суму, що не перевищує еквівалент 5000 доларів США за курсом НБУ на день укладення договору (угоди).

Відповідно до підпункту в) п. 6.22 статуту ВАТ "Козятинська швейна фабрика", голова Правління має право підписувати доручення, договори (угоди) та інші документи від імені товариства.

Згідно змін і доповнень до статуту зареєстрованого за № 40 від 17.11.2000 року п. 6.19 підпункт в) після слів "що не перевищує" викладено : 70 % балансової вартості активів товариства.

Банк згідно зазначеного договору надав кредит позичальнику у сумі 17 500 євро, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку ВАТ "Козятинська швейна фабрика" № 26006033112300 у період з 04.09.2008 року по 23.03.2010 року.

В підтвердження надходження коштів від позивача у період з 13.10.2008 року по 23.03.2010 року в рахунок погашення боргу та відсотків по вказаному кредитному договору в розмірі 3 407,08 євро, відповідачем-1 надано суду виписку.

Таким чином, перерахування коштів на рахунок позивача та здійснення погашення заборгованості підтверджує виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що стало наслідком схвалення ВАТ "Козятинська швейна фабрика" кредитного договору від 15.09.2008 року, укладеного від його імені представником.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога з підстав наведених позивачем у позовній заяві задоволенню не підлягає, в зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Заява відповідача-2 № 1735 від 28.11.2012 року про застосування строків позовної давності та заява № 1735 від 29.11.2012 року про накладення арешту на предмет застави, а саме : швейну машину ZSK Х 1515-400, заставна вартість якої 249 375,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову у даній справі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 28, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Козятинська швейна фабрика" до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Подільського регіонального департаменту Вінницького управління та до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання кредитного договору № 11393929000 від 15.09.2008 року недійсним.

Повне рішення складено 03 грудня 2012 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу-1 (61001, м. Харків, проспект Московський, буд. 60; 21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, буд. 29)