Постанова

від 22.11.2012 по справі 17/358

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа№ 17/358

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Остапенка О.М.

за участю секретаря: Петров Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Немцева Л.Ю. ( за довіреністю)

від відповідача: Яремчик В.М. ( за довіреністю), Яремчик О.П. ( директор)

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства „Хрещатик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2012р.

у справі № 17/358 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства „Хрещатик"

до закритого акціонерного товариства „Водінвест"

про стягнення 26 536,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 17/358 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Комунальне підприємство Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства „Хрещатик" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 17/358 повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути в примусовому порядку з ЗАТ «Водінвест» на користь позивача КП УЖГ «Хрещатик» суму заборгованості за експлуатаційні витрати та комунальні послуги в розмірі 74 204,78 грн. Стягнути в примусовому порядку з ЗАТ «Водінвест» судові витрати в розмірі 2 915,62 грн.

В подальшому 20.11.2012 року позивач подав уточнення до апеляційної скарги , в яких зазначив, що при збільшенні позовних вимог, помилково користувався сумою заборгованості, та просило стягнути разом 74 204, 78 грн., в той час як загальна сума боргу становить 55 900, 91 грн. Заявив про зменшення позовних вимог на сплачену відповідачем та невраховану суму в розмірі 18 303,84 грн. та просило стягнути з ЗАТ «Водінвест» суму боргу 55 900,91 грн.

22.11.2012 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі щодо оплати за надані комунальні послуги, в якому останній зазначає, за період з березня по грудень 2011р. нараховано 106 660,99 грн. сплачено 49 841,80 грн., борг становить 56 819,19 грн. Нарахована сплата в розмірі 18303,40 грн., та в оплату помилково зараховано 2 платіжні доручення про сплату по договору № 59.1 разом на суму 918,25 грн. ( 56819,19+18303,40-918,25=74 204,34 грн.)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 17/358 та призначено до розгляду на 25.10.2012 р.

25.10.2012р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.11.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2008 року між комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" ( позивач) та закритим акціонерним товариством "Водінвест" (відповідач, користувач за договором) укладено договір № 345.1 про експлуатаційні витрати та комунальні послуги.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, позивач надає користувачу комунальні послуги, забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Рогніденська, 1/13 літ. "А", утримання прибудинкової території.

Згідно п. 1.2. договору, користувач зобов'язується вчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок позивача плату за комунальні та інші послуги за цим договором, брати участь у витратах позивача на утримання будинку та прибудинкової території, користуючись обумовленим приміщенням на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 000457/12 від 15.04.1999 року посвідченого Шепелюк О.Г. -державним нотаріусом 6-ої Київської державної нотаріальної контори від 15.04.1999 року, зареєстровано в реєстрі за № 7-1445, зареєстровано в київському міському бюро технічної інвентаризації від 11.05.1999 року укладеного між комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"та закритим акціонерним товариством "Водінвест" використовуючи приміщення за адресою вул. Рогніденська, 1/13 літ. "А" загальною площею 323,30 кв.м.

За змістом п. 4.1.1. договору, вартість послуг встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі). Холодна вода та інше нараховується згідно тарифів наданих позивачу підприємствами-постачальниками.

Користувач сплачує позивачу витрати пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території, а також експлуатаційні витрати (п. 4.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1.3. договору, платежі за поточний місяць вносяться користувачем на розрахунковий рахунок позивача до 20-го числа поточного місяця.

Згідно додатку № 1 до договору визначено, що за договором надаються послуги з холодного водопостачання, центрального опалення, вивозу сміття та утримання будинку та прибудинкової території.

Колегія суддів вважає, що спірний правочин, за своєю правовою природою, є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею193 Господарського кодексу України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, з розрахунку заборгованості доданого до заяви про збільшення позовних вимог № 358/12 від 16.01.2012 року вбачається, що до суми заборгованості за договором № 345.1 від 01.02.2008 року про експлуатаційні витрати та комунальні послуги, включено заборгованість за надані послуги з вивозу сміття, опалення, теплової енергії на ВГВ, холодного водопостачання на підігрів та послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати).

В подальшому позивач, в уточненнях до апеляційної скарги, посилаючись на невірний розрахунок заборгованості, у зв'язку з неврахуванням сплаченої суми в розмірі 18 303,84 грн. просив стягнути з відповідача борг за договором № 345.1 в розмірі 56 819, 19 грн.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Пунктом 2.5 Положення № 88 визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Скаржник, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за експлуатаційні витрати та комунальні послуги за період з січня 2010 року по грудень 2011 року в розмірі 74 204,78 грн., посилається на довідку про розрахунок суми боргу. Колегія суддів вважає, що вищезазначена довідка не є належним доказом надання комунальних послуг відповідачу.

Зазначена довідка не є належним доказом надання комунальних послуг відповідачу, оскільки з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за комунальні послуги, зокрема за послуги теплопостачання не можливо дійти достовірного висновку на підставі чого позивач визначив споживання відповідачем саме такої кількості ГКАл та на підставі чого вказані суми нараховувались останньому до сплати.

Як пояснила представник позивача кількість Гкал повинна розраховуватись інженерами позивача, на підставі табуляграм, пропорційно площі займаних відповідачем приміщень, що належить відповідачу, однак зазначених розрахунків суду надано не було.

Також, судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу відповідно до висновку № 3995/6835/12-45 від 11 липня 2012 року якої вбачається, що оскільки в актах про надання послуг відсутні підписи та печатки від імені ЗАТ "Водінвест", що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, документально підтвердити надання комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території ЗАТ "Водінвест" відповідно до договору № 345.1 від 01.02.2008 року за період з січня 2010 року по грудень 2011 року - не видається за можливе.

Згідно з висновками зазначеної експертизи заборгованість ЗАТ «Водінвест» перед КП УЖГ «Хрещатик» по експлуатаційних послугах за договором № 345.1 від 01.02.2008 року за період з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року відсутня, наявна переплата в розмірі 126.69 грн. Також у висновку експерту зазначено, що в класифікаціях житлово-комунальних послуг та розподілі житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 року, відсутні послуги «холодна вода на підігрів», надання зазначеної послуги не передбачено і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржником не підтверджено належними та допустимими доказами доводи апеляційної скарги, а отже суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за експлуатаційні витрати та комунальні послуги за період з січня 2010 року по грудень 2011 року.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський суд України в постанові від 19.04.2011р. у справі № 7/435, між тими ж сторонами.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 17/358, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства „Хрещатик" на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 17/358 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі № 17/358 залишити без змін.

Матеріали справи №17/358 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Остапенко О.М.