Постанова

від 01.06.2012 по справі 2а-33/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2012 р. (11:56) Справа №2а-33/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Гнатюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Золотий берег»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача - Меньшиков А.А., довіреність № б/н від 01.11.2011,

представник відповідача - Загородній М.А., довіреність № 60 від 17.06.2011

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Приватне акціонерне товариство «Пансіонат «Золотий берег» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.12.2011 року № 0000642304, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 74636,25 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 59709,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 14927,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення - рішення. Позивач зазначає, що податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі наданих постачальником податкових накладних та скарги позивача на постачальника відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов. Заперечення на позов мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено у зв'язку з виявленням фактів завищення сум податкового кредиту у вересні 2011 року у зв'язку з укладенням позивачем договору з ПФ «Новатор», який відповідно до Інформаційно - аналітичної системи ДПАУ «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не є платником ПДВ, оскільки 22.07.2011 року Харківською ОДПІ свідоцтво платника ПДВ ПФ „Новатор" анульовано у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність за місцезнаходженням. При цьому, як вважає відповідач, оскільки за результатами перевірки було встановлено розбіжності між задекларованими контрагентом позивача ПФ „Новатор" податковими зобов'язаннями зі сплати ПДВ у вересні 2011 року (0 грн.) та податковим кредитом позивача за такий самий період в сумі 59708,74 грн., то органами державної податкової служби відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту позивачем за вересень 2011 року та відповідно заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2011 року на 59709,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Пансіонат «Золотий берег» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32903077), яка зареєстрована 01.04.2004 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 554721 (а.с. 46).

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у Феодосійській ОДПІ АР Крим ДПС з 06.04.2004 року за № 10275-К, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 03.11.2010 року № 892 (а.с. 49).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість у Феодосійській ОДПІ АР Крим ДПС, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100308491 (а.с. 48).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 192678, яка видана Відділом статистики у м. Феодосії позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 55.23.0 Надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; 92.72.0 Інші види рекреаційної діяльності (а.с. 47).

З 05.12.2011 року по 06.12.2011 року Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС на підставі наказу від 01.12.2011 року № 1654 (а.с. 73) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПрАТ «Пансіонат «Золотий берег» з питань правових відносин ПФ «Новатор» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 07.12.2012 року № 2466/23-4/32906077 (а.с. 9-14).

Згідно з актом перевірки за господарськими операціями контрагентів досліджені наступні документи: установчі документи позивача, декларація з податку на додану вартість за період, що перевірявся, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період, що перевірявся, податкові накладні за період, що перевірявся, регістри бухгалтерського обліку за рахунками 631, 311, 3772, договори між позивачем та ПФ «Новатор».

Перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та заниження суми ПДВ у вересні 2011 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 59709,00 грн.

На підставі акту перевірки Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.12.2011 року № 0000642304, яким нараховане грошове зобов'язання на 74636,25 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 59709,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 14927,25 грн. (а.с. 16).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

16.05.2011 року між ПрАТ «Пансіонат «Золотий берег» (Замовник) та ПФ «Новатор» (Виконавець) укладений договір про надання послуг харчування відпочиваючих за системою «Шведський стіл» № 4-шс, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з організації харчування відпочиваючих за системою «Шведський стіл», які знаходяться на відпочинку в «Пансіонаті «Золотий берег», що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, пров. Сонячний,6. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги виконавця з організації харчування відпочиваючих у розмірі 130,00 грн., в тому числі ПДВ за одного відпочиваючого за кожний день. Відповідно до п. 4.2 Договору замовник зобов'язаний протягом травня місяця провести авансування робіт з харчування відпочиваючих в сумі 200 000 грн. (а.с. 18-21).

Як свідчать матеріали справи, ПФ «Новатор» надало послуги ПрАТ «Пансіонат «Золотий берег» згідно укладеного договору відповідно до наданої податкової накладної № 21 від 30.09.2011 р. та згідно з актом виконаних робіт № ОУ-0000004 від 30.09.2011 р. (послуги з харчування) на суму 482300,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 80383,33 грн. (а.с. 22-23).

Податкова накладна відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 116).

Розрахунки за послуги з харчування між позивачем та ПФ «Новатор» у вересні 2011 року проведені згідно платіжних доручень від 09.09.2011 року № 136, від 16.09.2011 року № 138, від 29.09.2011 року № 160 (а.с. 34-36).

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з отримання позивачем послуг за договором з ПФ «Новатор».

Сума податку на додану вартість в розмірі 59708,74 грн. (за обсягом поставки послуг 298543,70 грн.) включена до складу податкового кредиту відповідного періоду. Решта обсягу поставки послуг в сумі 103372,97 грн. включена до рядку 15.2 податкової декларації за вересень 2011 р. (операції звільнені від оподаткування), обсяг поставки в розмірі 103372,97 грн. включено до складу податкового кредиту звільнені від оподаткування на підставі п.п. 197.1.6 п. 197.1 ст. 197 Розділу 5 ПК України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи викладене судом встановлено, що у ПрАТ «Пансіонат «Золотий берег» наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 59708,74 грн.

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки (а.с. 13) відповідно до Інформаційно - аналітичної системи ДПАУ «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ПФ «Новатор» не є платником податку на додану вартість, оскільки 22.07.2011 р. Харківською ОДПІ було анульовано його свідоцтво платника ПДВ у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність за місцезнаходженням.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що в контексті приписів п. 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна від ПФ «Новатор» № 21 від 30.09.2011 р. на загальну суму 482300,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 80383,33 грн. виписана з порушенням податкового законодавства. А, відтак, відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України такі суми не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що при нарахуванні податкового зобов'язання відповідачем не врахований той факт, що позивачем виконані вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме подано до ФОДПІ АР Крим скаргу на постачальника, яка є підставою для включення суми податку до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні відповідачем не спростовано вказане твердження позивача, при перевірці платника податку жодної правової оцінки вказаному факту не надано.

Судом встановлено, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі № 2а-15642/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року, адміністративний позов Приватної фірми «Новатор» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Харківської районної державної адміністрації Харківської області задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано запис державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 14711430018000861 від 20.07.2011 року щодо відсутності юридичної особи Приватної фірми «Новатор» за її місцезнаходженням; скасовано рішення Харківської об'єднаної податкової інспекції № 150/29-037 від 22.07.2011 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100199470 від 09.03.2009 року Приватної фірми «Новатор» (а.с. 155-157,166-170).

Крім того, суд зазначає, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги податкового законодавства не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС від 15.12.2012 року № 0000642304 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 01.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 04.06.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 15.12.2011 року № 0000642304, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 74636,25 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 59709,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 14927,25 грн.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Золотий берег» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30,00 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.