Постанова

від 29.11.2012 по справі 2а-2220/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2012 р. о 12:21 Справа №2а-2220/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі представника позивача - Багірова Ш.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Командитного товариства «ТОВ «ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Командитне товариство «ТОВ «ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 10.01.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про відсутність реального наміру та можливостей поставок товару ТОВ ТПК"Ресурс -Поділля". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари використані в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 19.03.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 17.04.2012 року призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 05.11.2012 року поновлено провадження у справі з 29.11.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 17.04.2011 року представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість через віднесення до його складу сум податку, сплачених ТОВ ТПК"Ресурс -Поділля", усі операції з постачання товарів (надання послуг) з його постачальниками (покупцями) за період липень-серпень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 29.11.2012 року не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Приймаючи до уваги, що відповідач являється суб'єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, наявність в матеріалах справи заперечень відповідача, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, висновки судово-економічної експертизи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 00443714, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Ялта АР Крим (а.с.59,60 т.I, а.с.78,79 т.II).

Предметом діяльності позивача за КВЕД є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами,; оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; розведення свиней; розведення великої рогатої худоби; роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах з перевагою непродовольчого асортименту; виробництво м'яса .

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з по взаємовідносинам із ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" (код 33273446) за липень, серпень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 21.12.2011 року №3900/23-4/00443714 (далі-Акт), (а.с.8-16 т.I).

За висновками даного акту встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні ПДВ у липні 2011 року на суму 34208,00 грн., у серпні 2011 року у розмірі 243891,00 грн.

Позивачем до ДПІ в м. Ялта АР Крим подано заперечення на Акт перевірки, яке відповіддю від 04.01.2012 року № 34/10/23-4 залишено без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000012301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 347624,00 грн., у тому числі за основним платежем -278099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -69525,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем 18.01.2012 року до ДПА в АР Крим та рішенням від 08.02.2012 року за вих.№114/10/10-0223 залишено без змін, а скарга без - задоволення (а.с.24-26, т.I) .

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Згідно із актом перевірки позивач у липні-серпні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ ТПК"Ресурс Поділля", якому надано стан «ризиковий кредит» (податкова яма першого рівня), сформував податковий кредит за рахунок наданих ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" податкових накладних. Крім того, за даними акту перевірки ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" від 23.11.2011 року №87/23-33273446, який складено посадовими особами Хмельницької ОДПІ Вінницької області, встановлено нікчемність правочину між ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" та позивачем за липень, серпень 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до даних «Інформаційно-пошукова система» Державної податкової адміністрації України на 23.11.2011 стан ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». У ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст..228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про нікчемність укладених угод позивач із ТОВ ТПК"Ресурс Поділля".

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року позивачем включена сума ПДВ у розмірі 32208,23 грн., за серпень 2011 року - 243891 грн., за податковими накладними, отриманим від ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» з придбання м'ясної продукції.

Так, 17.12.2010 року між ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №1712, предметом якого є зобов'язання Продавця передати у власність Покупця м'ясо у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов цього договору, специфікації до нього з черговим порядковим номером, що є невід'ємною складовою частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Продукцію (товар).

Згідно з п.2.5 Договору датою передачі Продукції (товару) вважається дата одержання Продукції (товару) Покупцем (його представником) і підписання останнім (його представником) видаткової накладної про прийом Продукції.

За наслідками здійснення господарських операцій складені документи, що свідчать про передачу товарів (м'ясопродуктів) у липні 2011 року кількістю 5810,20 кг. на суму 205249,37 грн., у тому числі 34208,228 грн. ПДВ; у серпні 2011 року кількістю 45841,84 кг. на суму 1463347,56 грн., у тому числі 243891,26 грн. ПДВ, а саме, поставка та передача товарів за період липень-серпень 2011 року підтверджується видатковими накладними, наданими ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля»: №1053 від 08.07.2011 року на товар вартістю 205249,37 грн., у тому числі 34208,228грн. ПДВ; №818 від 01.08.2011 року на товар вартістю 196177,92 грн., у тому числі 32696,32 грн. ПДВ; №855 від 03.08.2011 року на товар вартістю 375163,87 грн., у тому числі 62527,312 грн. ПДВ; №877 від 08.08.2011 року на товар вартістю 288211,82 грн., у тому числі 48035,304 грн. ПДВ; №950 від 15.08.2011 року на товар вартістю 360056,02 грн., у тому числі 60009,336 грн. ПДВ; №997 від 22.08.2011 року на товар вартістю 243737,87 грн., у тому числі 40622,978 грн. ПДВ.

Крім того, транспортування м'ясопродуктів у період липень-серпень 2011 року у кількості 51652,04 кг., на загальну суму 1668596,87 грн., в тому числі ПДВ 278099,48 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: на суму 205249,37грн., у т.ч. 34208,228 грн. ПДВ №Р1053 від 08.07.2011 року; на суму 196177,92 грн., у т.ч. 32696,32 грн. ПДВ № Р818 від 01.08.2011 року; на суму 375163,87 грн., у т.ч. 62527,312 грн. ПДВ № Р855 від 03.08.2011 року; на суму 288211,82 грн., у тому числі 48035,304 грн. ПДВ № Р877 від 08.08.2011 року; на суму 360056,02 грн., у тому числі 60009,336 грн. ПДВ № Р950 від 15.08.2011 року.

Отриманий товар (м'ясопродукти) оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

За датами відвантаження товарів ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля» складені податкові накладні за липень 2011 року на суму 205249,37 грн., у тому числі 34208,23 грн. ПДВ №77 від 08.07.2011 року; за серпень 2011 року на суму 1463347,56 грн., у тому числі 243891,26 грн. ПДВ, а саме №14 від 01.08.2011 року на суму 196177,92 грн., у тому числі 32696,32 грн. ПДВ; №34 від 03.08.2011 року на суму 375163,87 грн., у тому числі 62527,31 грн. ПДВ; №59 від 08.08.2011 року на суму 288211,83 грн., у тому числі 48035,31 грн. ПДВ; №134 від 15.08.2011 року на суму 360056,02 грн., у тому числі 60009,34 грн. ПДВ; №184 від 22.08.2011 року на суму 243737,87 грн., у тому числі 40622,98 грн. ПДВ.

Податкові накладні, отримані від ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в липні та серпні 2011 року на загальну суму ПДВ - 278099,49 грн.

Оплата позивачем за придбаний у ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» товар (м'ясопродукти) у повному обсязі підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями на суму 1685114,06 грн.

Використання у власній господарський діяльності КТ «ТОВ ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД» товарів (м'ясопродуктів), отриманих від ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» за період липень-серпень 2011 року підтверджено журналами-ордерами по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітами про рух номенклатури на складах, відомістю дослідження звіту про рух номенклатури на складах, видаткових накладних позивача, що підтверджується матеріалами справи а висновками проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п.198.6 ст.198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу). Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» був платником податку на додану вартість.

Отже, матеріалами справи у повному обсязі підтверджується оплата, отримання та використання у господарській діяльності позивача товарів (м'ясопродуктів), що придбанні у ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» за Договором №1712 від 17.12.2010 року, суму ПДВ по яких у розмірі 278099,48 грн. віднесено до податкового кредиту липня-серпня 2011 року, що також кореспондує з висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 278099,48 грн. за договором за період липень-серпень 2011 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нікчемності укладених правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у контрагента позивача основних фондів та виробничих активів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» , доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля», тому висновки відповідача про відсутність реального наміру та можливості поставок товарів позивачу позбавлені належного обґрунтування.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на запит позивача від 10.04.2012 року №371 не надано довідку перевірки ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» від 27.03.2012 року, оскільки згідно отриманої інформації з Хмельницької ОДПІ Вінницкої області №178/22 від 04.04.2012 року матеріали перевірки ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля», що перебував у господарських відносинах з позивачем за липень-серпень 2011 року та відображені в акті перевірки №87/23 від 23.11.2012 року вважати недійсними. За інформацією відділу податкової міліції Хмельницької ОДПІ Вінницкої області від 02.04.2012 року підстави для визнання угод нікчемними за липень-серпень 2011 року відсутні (а.с.32 т.II).

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні, а на час розгляду справи висновки щодо нікчемності правочину взагалі визнані недійсними податковими органами.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення №0000012301 від 10.01.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ всього в сумі 347624,00 грн., у тому числі 278099,00 грн. за основним платежем, 69525,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

В судовому засіданні 29.11.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 05.12.2012 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0000012301 від 10.01.2012 року про збільшення Командитному товариству «ТОВ «ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД» (ідентифікаційний код 00443714) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 347624,00 грн. у тому числі за основним платежем - 278099,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69525,00 грн.

3. Стягнути на користь Командитного товариства «ТОВ «ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД» (ідентифікаційний код 00443714) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова