Постанова

від 29.11.2012 по справі 5004/2333/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 5004/2333/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. за участю представників: позивачаЛітушко А.О., дов. від 16.01.12 Богачук Я.О., дов. від 31.10.11 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.12 у справі№ 5004/2333/11 господарського суду Волинської області за позовомПриватного підприємства "Фасад" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" простягнення 306798,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фасад" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" про стягнення 306798,06 грн., у тому числі 187429,20 грн. основного боргу, 45798,15 грн. інфляційних втрат, 21204,72 грн. 3% річних, 52365,99 грн. процентів за користування чужими коштами. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт. Позов обґрунтовано положеннями статей 193, 202 Господарського кодексу України, статей 536, 562, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України. Заявами від 03.07.12 та 06.07.12 позивач зменшив позовні вимоги та відмовився від позову в частині стягнення процентів за користування чужими коштами.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.07.12 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.12 (судді: Дужич С.П. -головуючий, Філіпова Т.Л., Саврій В.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 184 801,26 грн. - основного боргу, 25 389,42 грн. - інфляційних втрат, 8 271,14 грн. - 3% річних, 4 369,24 грн. - судового збору, 5 000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката. Провадження у справі в частині стягнення 52 365,99 грн. - відсотків за користування чужими коштами припинено. У позові на суму 5 419,75 грн. відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги частково підтверджуються матеріалами справи, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи щодо об'ємів виконаних підрядних робіт. Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 625, 629, 837, 854, 879 Цивільного кодексу України, 174, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позову по акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 99679,20 грн., а також в частині розподілу судових витрат скасувати, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, статті 323 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що акт виконання підрядних робіт за жовтень 2008 року замовником не підписувався, а отже роботи за цим актом не приймались, у зв'язку з чим відсутні підстави для оплати робіт за вказаним актом.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини у даній справі виникли у зв'язку укладанням договору підряду №2802/08, за умовами якого підрядник зобов'язався своїми силами, засобами та на замовлення замовника виконати роботи з монтажу напівструктурної фасадної системи та вікон з використанням власних матеріалів, згідно кошторису (Додаток №1), на об'єкті, що розташований по вул. Конякіна, 30 у м. Луцьк.

Згідно розділу 5 Договору, оплата робіт здійснюється за договірною ціною шляхом попереднього перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в такому порядку: упродовж 4 банківських днів з моменту підписання договору суму в розмірі 60% від загальної вартості - 393 643,80 грн.; передоплату за скляні конструкції проводити поетапно по мірі готовності алюмінієвих каркасів згідно графіку та актів виконаних робіт; остаточні розрахунки з підрядником у розмірі 10% здійснюються упродовж 5 робочих днів з моменту підписання акта вводу об'єкта в експлуатацію приймання-передачі усього обсягу виконаних робіт за даним договором - 65 607,30 грн.

Однак, зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт відповідачем виконано не було, вартість неоплачених робіт склала 184801,26 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник не заперечує щодо наявності заборгованості у сумі 85122,06 грн. Рішення та постанова у справі оскаржуються відповідачем в частині задоволення позовних вимог про стягнення вартості підрядних робіт за жовтень 2008 року у розмірі 99679,20 грн., оскільки акт про приймання робіт на вказану суму відповідачу не надавався. Таким чином, заперечення заявника зводяться до відсутності належних доказів приймання підрядних робіт на вказану суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, пунктами 2.2, 2.3 договору підряду сторони визначили, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом складання акта прийому-передачі виконаних робіт за типовою формою №КБ-2-В, КБ-3. У випадку мотивованої відмови замовника від прийому робіт (відмови від підписання акта прийому передачі виконаних робіт), замовник складає акт, що містить зауваження до виконаних робіт.

Натомість, матеріали справи містять акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року у розмірі 99679,20 грн., що не підписаний відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 4 статті 879 Кодексу оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 статті 882 Кодексу унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором.

Ухвалою господарського суду Волинської області була призначена судова будівельно-технічна експертиза, висновком якої встановлено, що роботи, зазначені в акті приймання підрядних робіт за жовтень 2008 року на ТЦ "Варшавський" були фактично виконані.

Судами також ураховано, що рішенням виконкому Луцької міської ради №919-6 від 25.12.08 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію даного об'єкту торгового закладу, загальною площею 5844,6 м2 по вул. Конякіна, 30 в м. Луцьку.

На підставі викладеного, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що факт виконання повного обсягу робіт за договором підряду підтверджено матеріалами справи, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи, актом вводу об'єкта в експлуатацію, а отже відмова відповідача від оплати повної вартості робіт за договором є необґрунтованою.

Заперечення відповідача щодо неврахування судами попередніх інстанцій постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 N 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" не заслуговують на увагу, оскільки положення зазначеної постанови містять загальні умови укладання та виконання договорів підряду відповідно до Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.12 у справі №5004/2333/11 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова