Рішення

від 29.11.2012 по справі 14/22/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2012 р. Справа 14/22/2012/5003

за позовом : приватного підприємства "Агро-центр" (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Піонерська, 19)

до : приватного підприємства "Вініл-агро" (21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 23/3а)

про стягнення 48508,27 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники:

позивача: Сосна М.П., керівник, паспорт серії АВ144542 виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.10.2000р.;

відповідача: Заярнюк В.В., довіреність №40 від 26.04.2012 р., паспорт серії АВ 417555 виданий Мурованокуриловецьким РВУМВС у Вінницькій області 18.11.2002 р.,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Агро-центр" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Вініл-агро" 48508,27 грн. за порушення умов виконання договору купівлі-продажу від 25.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.03.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/22/2012/5003 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

16.05.2012р. ухвалою господарського суду Вінницької області провадження у справі №14/22/2012/5003 зупинено у зв'язку з призначенням комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи документів. Окрім того, зазначеною ухвалою зобов'язано відповідача ПП "Вініл-агро" оплатити вартість експертизи.

24.09.2012 року до суду надійшов лист державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Вінницької області №27/15507 від 21.09.2012 року з проханням забезпечити виконання відповідачем оплати експертних послуг в сумі 13536грн. 00 коп.

Листом від 26.09.2012р. судом на адресу відповідача надіслано рахунок до висновку експерта №248-П, в якому вказано платіжні реквізити державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Вінницької області, згідно яких йому необхідно провести оплату експертних послуг в сумі 13536грн. 00 коп., в підтвердження чого надати суду до 09.10.2012 року докази проведення оплати (платіжне доручення, квитанція тощо). Крім того, відповідача повідомлено, що у разі несплати експертних послуг справу буде повернуто до суду, а спір вирішено за наявними в ній матеріалами.

05.11.2012 року до суду надійшов лист №27/17743 від 02.11.2012 року державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Вінницької області, в якому зазначено, що провадження експертного дослідження у справі №14/22/2012/5003 призупинено до проведення оплати експертних послуг.

Листом від 06.11.2012р. суд, з огляду на те, що з дати зупинення провадження у справі №14/22/2012/5003 минув тривалий проміжок часу, враховуючи те, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 16.05.2012р. щодо оплатити вартості експертних послуг та з метою запобігання затягуванню судового процесу, витребував з державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Вінницької області матеріали справи №14/22/2012/5003 для подальшого розгляду спору за наявними в ній матеріалами.

16.11.2012р. справа №14/22/2012/5003 повернулася до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 19.11.2012р. провадження у справі №14/22/2012/5003 поновлено з призначенням до розгляду.

В судовому засіданні (27.11.2012р.) представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає даний позов безпідставним та необґрунтованим, при цьому зазначив, що оплатити вартість проведення експертних послуг його довіритель не зміг у зв'язку з відсутністю в останнього коштів та перебуванням тривалий час на лікуванні. Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні не спростовував факту отримання його довірителем насіння соняшнику від позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.11.2010р. між приватним підприємством "Агро-центр" (продавець) та приватним підприємством "Вініл-агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (а.с.8-10).

Згідно із п. 1 розділу Договору "Предмет договору" продавець продає, а покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості базисні показники, надалі "товар" у кількості 19,100 т (19 тонн сто кілограм) за вибором покупця за ціною 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 коп.) за одиницю товару на суму 81175,00 грн. (вісімдесят одна тисяча сто сімдесят п'ять гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ 13529,16 грн., а також 39,700 т (тридцять дев'ять тон сімсот кілограм) за ціною 4099,82 грн. (чотири тисячі дев'яносто дев'ять гривень 82 коп. за одиницю товару на суму 162763,00 грн. (сто шістдесят дві тисячі сімсот шістдесят три гривні 00 коп.) на загальну суму 243938,00 грн. (двісті сорок три тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень 00 коп.).

Відповідно до умов укладеного Договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю по кількості, що зазначена у накладній на товар та по якості, асортименту та комплектності згідно умов договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно із п. 2 розділу Договору "Ціна та вартість товару" покупець сплачує вартість товару на суму 243938 грн. 00 коп., протягом 7(семи) банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу від 25.11.2010 р. позивач виконав належним чином, відвантаживши відповідачу насіння соняшника в кількості 39 тонн 700 кг., що підтверджується товарно-транспортними накладними №49 від 25.11.2010р. (а.с. 18), №50 від 14.12.2010р., №51 від 14.12.2010р. (а.с. 13, 14)

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача, на товарно-транспортних накладних, яка отримала товар на підставі довіреностей (а.с. 12, 20).

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 199238 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 16, 17), поясненнями позивача, іншими матеріалами справи.

Не проведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину боргу в сумі 5000 грн. відповідачем погашено до порушення провадження у даній справі, а саме 05.01.2012р. та 03.02.2012р.

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі- це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що права і охоронювані законом інтереси позивача в частині стягнення 5000 грн. основного боргу відповідачем не були порушенні, що вказує на безпідставність заявлення позовних вимог в цій частині, оскільки вказана сума основної заборгованості вже була погашена відповідачем на момент звернення з даною позовною заявою до суду.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 5000 грн. основного боргу слід відмовити.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 39610 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1677 грн. 19 коп. 3% річних та 2221 грн. 08 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1677 грн. 19 коп. 3% річних за період з 22.12.2010р. по 26.03.2012р. та 2221 грн. 08 коп. інфляційних втрат за період з січня 2011 по березень 2012р. Разом із тим, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 5000 гривень (05.01.2012р. та 03.02.2012р.), розрахунок інфляційних втрат та 3% річних у періоді з 05.01.2012р. по 03.02.2012р. мав обраховуватись із суми основного боргу в розмірі 41610 грн., а з 03.02.2012р. по 26.03.2012р. - із суми основного бору в розмірі 39610 грн.

Втім, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою програми "Ліга.Закон", суд встановив, що заявлені до стягнення суми є дещо меншими, ніж виявлені судом при підрахунку. Відтак, розглядаючи справу в межах предмету позову, за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, суд приходить до висновку щодо підставності стягнення 3% річних та інфляційних втрат саме у заявленому позивачем розмірі.

Відтак, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача заявлені під час розгляду справи судом не беруться до уваги, оскільки є безпідставним, необґрунтованим та непідтвердженим доказами, при цьому факт отримання ним насіння соняшника підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, та не заперечувалося представниками відповідача під час розгляду справи по суті.

Пояснення представника відповідача, що експертні послуги не були оплачені його довірителем у зв'язку із перебуванням останнього на тривалому лікуванні та відсутністю коштів, судом оцінюються критично, оскільки належних доказів на підтвердження зазначеного, які можливо було б оцінити в контексті ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем не надано. Натомість, з моменту призначення експертизи та направлення відповідачу листа щодо оплати експертних послуг останнім до суду не надано жодного доказу щодо наміру їх оплати (листа, клопотання). Дані дії відповідача розцінюються судом як затягування судового процесу. Тому, такі пояснення представника відповідача судом до уваги не беруться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Вініл-агро" (21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 23/3а, код ЄДРПОУ 35054374) на користь приватного підприємства "Агро-центр" (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Піонерська, 19,код ЄДРПОУ 31223000) 39610 грн. основного боргу, 1677 грн. 19 коп.- 3% річних, 2221 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1443 грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 5000 грн. основного боргу відмовити.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи