Постанова

від 28.11.2012 по справі 7/230-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Справа № 7/230-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Чоп Ю.В.

позивача: представник Творун П.Н.

відповідача: представник не з'явився

третя особа 1: представник не з'явився

третя особа 2: представник не з'явився

третя особа 3: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу на рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.12р. у справі № 7/230-09 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Регіонального відділення міжнародної асоціації офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю "Центр" у Вінницькій області "Центр-Вінниця"

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області; 60 Будинок офіцерів; Міністерство оборони України

про стягнення 62 552 грн

За участю Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.12 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №7/230-09 судді Олексюк Г.Є., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №7/230-09 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №7/230-09 від 08.06.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

З урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.06.2012р. стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу на користь Регіонального відділення Міжнародної асоціації офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю "Центр" у Вінницькій області "Центр-Вінниця" - 48 747 грн. 60 коп. вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, 487 грн. 48 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 3 866 грн. 40 коп. - витрат за проведення судової експертизи.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що судом встановлено, а відповідачем не спростовано, як наявність належно оформленої письмової згоди орендодавця на вчинення невідокремлюваних поліпшень орендованого нерухомого майна, так і доведеність спірної вартості таких поліпшень, тому суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі із врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08.06.12р. у справі 7/230-09 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 27.11.2012р. надіслав на адресу суду електронне повідомлення в якому повідомляє про те, що представник апелянта не має можливості прибути в судове засідання, у зв'язку з відсутністю необхідного транспорту міжміського сполучення, який надав би змогу прибути у призначений день та час. Однак апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задоволити.

Треті особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а.с. 125-127,129). На період розгляду апеляційної скарги по суті, який тривав з 12 год. 50 хв. до 13 год. 05 хв. (згідно протоколу судового засідання) клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило. Оскільки явка відповідача та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача та третіх осіб.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2004 року між Будинком офіцерів Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (Орендодавець) (перейменований на підставі директиви Міністра оборони України від 16.10.2007 року № 322/1/010 з 01.12.2007 року в 60 будинок офіцерів, а.с.22, т.2) та Регіональним відділенням Міжнародної асоціації офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю "Центр" у Вінницькій області "Центр-Вінниця" (Орендар) укладений договір оренди № 37 щодо нерухомого майна, що знаходиться на балансі Будинку офіцерів Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (а.с.14-16, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину вбудованих приміщень № 30 першого поверху площею 63,80 кв.м. та вбудовані приміщення №20 другого поверху площею 60,40 кв.м. - Будинку офіцерів ВПС ЗС України, розташоване за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги 1, що знаходиться на балансі Будинку офіцерів ВПС ЗС України, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 91 516,00 грн.

Перелік орендованого майна визначено згідно з актом інвентаризації (майно) (додаток №1). Майно передається в оренду з метою розташування громадської організації, яка не займається комерційною діяльністю (п. 1.2 Договору).

Відповідно п.2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном з моменту підписання акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно протягом трьох днів повертається орендарем Будинку офіцерів ВПС ЗС України відповідно до встановленого чинним законодавством порядку та цього договору.

Майно вважається поверненим балансотримачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно (п.2.6 Договору).

Пуктом.3.1 Договору сторони погодили розмір орендної плати та порядок її обрахування.

Відповідно п.6.3 Договору Орендар має право з дозволу Орендодавця змінювати стан орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Орендодавець зобов'язується відшкодувати Орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень (п.7.4 Договору).

В розділі 10 Договору сторони врегулювали строк чинності, умови зміни та припинення договору.

Зокрема в п.10.1 Договору сторони погодили строк дії договору на 11 місяців.

При цьому згідно п.10.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Договір оренди вважається припиненим з моменту повернення орендованого майна

орендарем балансоутримувачу у встановленому цим договором порядку (підписання акта приймання-передачі майна) (п.10.9 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2004 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду (а.с.115, т.1).

На виконання наказів начальника Вінницького гарнізону № 54 від 08.11.2005, начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці № 2 від 05.01.2006 та начальника Західного територіального Квартирно-експлуатаційного управління № 9 від 13.02.2006 відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів від 16.01.2006 року № 9 та акту приймання (передачі) будівлі, споруди та території військового містечка від 03.03.2006 року № 63 приміщення Будинку офіцерів ВПС ЗС України, розташоване за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги 1 було передано з його балансу на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (а.с.41-42, 117-121, т.1).

На підставі акту від 30.11.2006 року Будинок офіцерів Повітряних Сил ЗС України передав, а КЕВ м. Вінниці прийняв на баланс договори оренди приміщень Будинку офіцерів (а.с.2, т.2).

Листом від 12.12.2006 року № 2642 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці повідомив Орендаря про отримання орендованого приміщення на свій баланс та запропонував останньому з'явитись для підписання додаткової угоди до договору оренди № 37 від 01.09.2004 року (а.с.21, т.1).

23.02.2007 року на виконання вимог ст.118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 "Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", із новим фондоутримувачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м.Вінниці (Орендодавець) укладений додатковий договір до договору оренди від 01.09.2004 №37 нерухомого військового майна, розташованого в Вінницькому гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1, який погоджено із начальником регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій області від 13.04.2007 року відповідно до якого внесено зміни до п.3.1 Договору щодо розміру орендної плати, а також припинено дію додатків № 3, 4, 7, 8, 10 з моменту підписання додаткового договору (а.с.17-18, т.1).

Орендарем під час дії договору було здійснено роботи по ремонту орендованого приміщення.

В підтвердження виконання ремонтних робіт позивач надав суду кошторис № 1/2004, акт № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2006 року, підсумкову відомість ресурсів, квитанції до прибуткових касових ордерів, договір підряду № 1 від 21.11.2006 року (а.с.22-24, 29-35, т.1)

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Вінницької області від 24.10.2008 року у справі № 9/139-08 в позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Регіонального відділення Міжнародної асоціації офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю "Центр" у Вінницькій області "Центр-Вінниця" про усунення перешкод в користуванні майном та звільнення приміщення відмовлено (а.с.14-15, т.2).

Постановою від 17.03.2009 року Житомирського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено (а.с.11-13, т.2).

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2009 року постанову Житомирського апеляційного господарського суду залишено без змін (а.с.6-10, т.2).

Із змісту наведених вище судових рішень вбачається, що господарськими судами при розгляді справи № 9/139-08 встановлено, що згідно з п.10.1 та п. 10.9 договору термін його дії закінчився 30.04.2008 року.

Рішення суду від 25.11.2009 року у справі № 9/139-08 виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.11.2009 року Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції (а.с.16, т.2).

Із змісту позовної заяви та письмових заяв і пояснень позивача вбачається, що причиною виникнення спору стало проведення ним під час дії договору оренди ремонту орендованих приміщень, результатом яких являється невід'ємними невідокремлюваними поліпшеннями, вартість яких відповідач в добровільному порядку відмовляється компенсувати.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на факт виконання ремонтних робіт проведених за погодженням відповідача, віднесення проведених робіт до невідокремлюваних поліпшень, припинення дії договору оренди, п.п.6.3, 7.4 договору оренди тощо.

В якості нормативної підстави заявленого позову позивач посилається на ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідач у письмовому запереченні від 15.12.2009 року № 2393, відзиві на позов від 15.12.2009 року № 2394, письмових поясненнях б/н та без дати, які надійшли до суду 23.06.2011 року та 28.05.2012 року позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на наступне:

- КЕВ м. Вінниці дозволу на здійснення невідокремлюваних поліпшень орендованого майна не давав;

- заявлена позивачем до стягнення сума (62552,00 грн.) не підтверджена належними доказами;

- 30.04.2008 року термін дії договору оренди закінчився, а тому КЕВ м. Вінниці немає договірних зобов'язань перед позивачем;

- підпис на кошторисі № 1/2004 суттєво відрізняється від підпису начальника КЕВ м. Вінниці в той період ОСОБА_3;

- позивачем не було отримано згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень у відповідності до наказу ФДМ України від 03.10.2006 року № 1523;

- відносно вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік на застосуванні якої наполягає відповідач (а.с.39-40, 51, т.1, а.с.19, 149-150, т.3).

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою виникнення взаємних зобов'язань для сторін став укладений 01.09.2004 року договір № 37 правовідносини за яким з огляду на його зміст підпадають під регулювання глави 58 Цивільного кодексу України "Найм. Оренда" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Укладений між сторонами договір оренди з огляду на ст.174 ГК України, ст.11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди; вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Вказана норма кореспондується зі ст. 778 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Зі змісту зазначених норм та п.п.6.3, 7.4 договору оренди вбачається, що орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови їх здійснення за дозволу орендодавця.

Матеріалами справи підтверджується факт надання згоди орендодавцем на проведення орендарем поліпшень орендованого майна.

При цьому, судом враховано, що чинним законодавством про оренду та умовами договору оренди від 01.09.2004 року не визначено конкретної форми надання згоди орендодавця на проведення невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

За загальним правилом, належними доказами письмової згоди орендодавця на проведення поліпшень орендованого майна можуть бути відповідний лист орендодавця, додаткова угода до договору оренди або ж безпосереднє оформлення такої згоди в самому договорі оренди тощо.

Висновок про надання орендодавцем згоди на здійснення орендарем поліпшення орендованого майна судом зроблено виходячи із наявності на кошторисі № 1/2004 резолюцій "Погоджено" із підписами начальника 60 будинку офіцерів ОСОБА_4 начальника КЕВ м. Вінниці ОСОБА_3, а також підпису начальника 60 будинку офіцерів на план-схемі переобладнання приміщення № 30 (вестибулю) першого поверху 60 будинку офіцерів, що розцінюється судом як одна із форм волевиявлення орендодавця спрямована на надання такого дозволу (а.с.22-25, т.1, а.с.51-55, т.2).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Таким чином, кошторис є основним документом при проведенні будівельних чи ремонтних робіт, який встановлює вартість будівництва, а тому його погодження свідчить про обізнаність відповідача про перелік робіт, їх зміст та характер, а також вартість матеріалів та робіт тощо.

Із висновку № 11269/11-43 від 10.02.2012 року судової будівельно-технічної експертизи, а також письмового пояснення судового експерта ОСОБА_5 від 10.05.2012 року слідує наступне: найменування робіт і витрат зазначених в кошторисі № 1/2004 співпадають із такими ж показниками в акті приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 року; вартість будівельних робіт зазначена акті приймання-передачі за грудень 2006 року станом на грудень 2006 року становить 48747,60 грн.; вартість будівельних матеріалів згідно акту приймання виконаних робіт за грудень 2006 року нижче вартості матеріалів, яка відображена в кошторисі № 1/2004 на суму 6273,80 грн., а витрати праці не співпадають, оскільки в акті їх відображено на 180 люд-год більше ніж в кошторисі №1/2004; кількість будівельних матеріалів, трудомісткість вказана в акті відповідає фактично виконаним роботам; відокремлення виконаних поліпшень виконаних орендарем призведе до зменшення ринкової вартості будівлі, що з врахуванням приписів Методики оцінки майна затвердженої ПКМ України від 10.12.2003 року № 1891 та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" затвердженого ПКМ України від 28.10.2004 року № 1442 відноситься до невід'ємних поліпшень (а.с.40-48, 134, т.3).

З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Заперечення відповідача та третьої особи (Міністерства оборони України) наведені у їх відзивах, письмових поясненнях та апеляційній скарзі оцінюються колегією суддів критично, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Наведені у апеляційній скарзі доводи про відсутність надання дозволу КЕВ м. Вінниці на здійснення невідокремлюваних поліпшень орендованого майна спростовується встановленими судом обставинами справи, чому надавалась оцінка вище, що свідчить про необґрунтованість вказаного твердження відповідача.

При цьому, судом звернуто увагу на той факт, що громадянин ОСОБА_3, який являвся начальником КЕВ м.Вінниці на момент проведення ремонтних робіт в судовому засіданні як в усних так і в письмових поясненнях підтвердив належність йому підпису на кошторисі № 1/2004, що свідчить про безпідставність посилання відповідача на неналежність підпису на вказаному кошторисі ОСОБА_3.

Окрім того, суд з урахуванням встановлених обставин у даній справі зазначає, що погодження КЕВ м. Вінниці на момент проведення ремонтних робіт, які згідно акту було прийнято замовником (орендарем) 28.12.2006 року, не було потрібно, позаяк останній став стороною договору оренди з моменту його підписання 23.02.2007 року, тобто після завершення виконання робіт.

Однак, як вказувалось вище, на кошторисі № 1/2004 міститься його погодження як зі сторони попереднього орендодавця (60 будинку офіцерів) так і зі сторони нового (КЕВ м.Вінниці).

Посилання відповідача на відсутність належних доказів в підтвердження проведених орендарем витрат спростовується висновками судової будівельно-технічної експертизи, які не заперечуються сторонами у даній справі (матеріали справи не містять клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи тощо).

Стосовно твердження відповідача про припинення терміну дії договору оренди та відсутності договірних зобов'язань перед позивачем на цій підставі суд зазначає, що діюче законодавство і договір оренди жодним чином не пов'язують обов'язок орендодавця відшкодувати орендарю вартість поліпшень орендованого майна з терміном дії договору оренди, його припиненням, розірванням.

При цьому суд вказує на те, що з 30.04.2008 року дія договору оренди від 01.09.2004 року № 37 припинилась лише в частині користування орендарем орендованим приміщенням. Зобов'язання ж орендодавця, яке виникло в силу укладеного сторонами договору оренди, щодо відшкодування орендарю вартості поліпшень вказаного орендованого майна, не є припиненим з огляду на вимоги ст.599 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилання відповідача та третьої особи на недотримання орендарем Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна затвердженого наказом ФДМ України від 03.10.2006 року № 1523 не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Недотримання Порядку орендарем на думку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовує фактів погодження відповідачем кошторисної документації, виконання на підставі погодженого кошторису ремонтних робіт, внаслідок яких виникли невід'ємні поліпшення орендованого майна на спірну суму і, таким чином, не впливає на обов'язок відповідача щодо компенсації поліпшень.

Виходячи із диспозитивних приписів ч.3 ст.778 ЦК України та ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умов п.п.6.3, 7.4 договору оренди від 01.09.2004 року, якими обов'язок орендодавця відшкодувати вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна не поставлено у залежність від того чи дотримано при цьому вказаний вище Порядок.

Колегія суддів також вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності встановлений ч.1 ст.786 ЦК України виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому, за змістом ч.ч. 3, 4 цієї норми, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В силу ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлений у три роки. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно приписів ст.786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Як вказувалось раніше, термін дії договору оренди від 01.09.2004 року № 37 припинився 30.04.2008 року.

Разом з тим, визначення факту припинення дії договору саме цього числа пов'язується із спором який існував між сторонами з цього приводу і остаточно, на думку суду, сторони дізнались про те, що договір оренди від 01.09.2004 року № 37 було припинено 30.04.2008 року лише за результатами перегляду рішення господарського суду Вінницької області у справі № 9/139-08 від 24.10.2008 року в апеляційному порядку, а саме 17.03.2009 року (дата постанови Житомирського апеляційного господарського суду).

Колегія суддів вважає, що саме із цієї дати розпочався перебіг позовної давності для наймача відносно його вимоги про стягнення витрат на поліпшення речі.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана до суду 04.11.2009 року, тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи те, що судом встановлено, а відповідачем не спростовано, як наявність належно оформленої письмової згоди орендодавця на вчинення невідокремлюваних поліпшень орендованого нерухомого майна, так і доведеність спірної вартості таких поліпшень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в повному обсязі із врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при підписанні договору оренди орендар з поміж іншого фактично отримував у користування частину холу та частину вбудованих приміщень, що підтверджується матеріалами експертизи, викопіровкою з генплану, а в результаті проведених позивачем ремонтних робіт було створено приміщення у вигляді кабінетів, які в повному обсязі використовуються в господарській діяльності 60 будинку офіцерів, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача (надійшли до суду 23.06.2010 року) та 60 будинку офіцерів (надійшли до суду 08.06.2012 року), а також листом від 13.08.2010 року № 199 60 будинку офіцерів (а.с.110-11, 114, 116, т.1, а.с.68-121, т.2, а.с.19, 23, т.3).

При прийнятті рішення судом першої інстанції правомірно взято до уваги п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року ", в яких наголошено, зокрема, на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору в сумі (платіжне доручення №275 від 20.06.12р. на суму 330,40грн. та платіжне доручення №389 від 08.08.12р. на суму 474,35грн. - а.с.116-117, т.4) відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.12 р. у справі №7/230-09 залишити без змін, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу - без задоволення.

Справу №7/230-09 повернути господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.