Постанова

від 09.11.2006 по справі 20-7/007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 листопада 2006 р.                                                                                   № 20-7/007  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:Кочерової Н.О.,

суддів:Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

                                      за участю представників сторін:

від позивача –від ФДМ АРК - не з'явилися;не з'явилися;

від відповідача –

Гребенев О.В. (дов. від 01.11.2006р.);

розглянувши  матеріали касаційних  скарг  Дитячого спеціалізованого санаторію ім. Професора Боброва та Фонду майна АРК

на  постановуСевастопольського апеляційного господарського суду  від 06.07.2006р.

у справі№20-7/007 господарського суду м. Севастополя

за позовомДитячого спеціалізованого санаторію ім. Професора Боброва

доПМП “Гелика”

третя особа Фонд майна АРК

провиселення із нежитлових приміщень

Розгляд справи відкладався з 05.10.2006р. на 09.11.2006р.

В С Т А Н О В И В :

Санаторій ім.А.А.Боброва звернувся з позовом до малого приватного підприємства "Геліка" (в подальшому –МПП "Геліка" ) про виселення з орендованих нежитлових приміщень, розташованих в корпусі ім.П.В.Ізергіна по вул.Леніна,35 в м.Алупка.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 10.04.06 у справі         № 20-7/007 позов задоволено з підстав припинення дії договору оренди від 29.11.04, що укладався сторонами, у відповідності зі змістом ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (своєчасна відмова орендодавця від його пролонгації); зазначене зумовлює виселення відповідача (орендаря) з орендованих ним приміщень.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.06 це судове рішення скасовано.

Позивачу в позові відмовлено.

Суд визнав помилковим висновок  господарського суду першої інстанції щодо припинення між сторонами у справі договору оренди внаслідок закінчення терміну  його дії та своєчасного повідомлення орендодавця про відсутність наміру на його пролонгацію.

Визнав такі дії орендодавця несвоєчасними через фактичне повідомлення орендаря про намір за межами встановленого ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  місячного строку після закінчення дії договору оренди.

У поданих касаційних скаргах Дитячий спеціалізований санаторій ім. професора А.А.Боброва та Фонд майна АР Крим просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.06 у справі      № 20-7/007 як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 759, 763, 777, 785 ЦК України; рішення господарського суду м.Севастополя від 10.04.06 залишити без зміни.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційних скарг.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

Між сторонами у справі 29.11.04 був укладений договір оренди нежитлових приміщень в корпусі ім. П.В.Ізергіна  санаторію ім. А.А. Боброва з терміном дії –з дня укладення до 27.11.05 (а.с.18, т.1).

Сторони погодили, що дія договору оренди припиняється після закінчення встановленого терміну його дії (п.п.10, 7 п.10 договору).

Орендарем майна за цим договором є держава в особі Фонду майна України АР Крим, що зумовлює застосування  до правовідносин сторін за цим договором Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (п.4 ст.1 Закону).

Відповідно з п.2 ст.17 цього Закону у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору  оренди протягом одного місяця  після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Санаторій ім.А.А.Боброва, як державний заклад, на балансі якого знаходиться орендоване майно та юридична особа, що за дорученням Фонду майна АР Крим підписала акт приймання-передачі майна в оренду, листом від 21.09.05 № 249 повідомив Фонду про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди (а.с.31 т.1).

Таке ж повідомлення було направлено одночасно і орендарю –МПП "Геліка" (лист від 21.09.05 № 251, а.с.32 т.1).

На звернення МПП "Геліка" Міністерство охорони здоров'я України повідомило його про відсутність згоди  на продовження дії договору оренди від 29.11.04 на нежитлові приміщення  санаторію ім.. А.А.Боброва (лист від 14.11.05 № 9-03-15/672, а.с.34 т.1).

23.11.05 листом № 323 санаторій ім.А.А.Боброва повідомив МПП "Геліка"  про необхідність звільнення орендованих приміщень після закінчення терміну дії договору оренди (а.с. 35 т.1).

У відповідь на це МПП "Геліка" листом від 28.11.05 № 2112 повідомило, що такі питання вирішуються судом (а.с.36 т.1).

Проте після цього МПП "Геліка" зверталось до Фонду майна АР Крим з проханням дати згоду на продовження договору оренди нежитлових приміщень санаторію ім. А.А.Боброва (листи від 14.12.05 № 2114, від 05.12.05 № 338, від 16.12.05 № б/н).

Листом від 22.12.05 № 08-09/13164 Фонд повідомив про відсутність такої згоди  (а.с. 89 т.1).

Реєстр відправлення замовленої кореспонденції з повідомленням свідчить про те, що цей лист був відправлений Фондом МПП  "Геліка" 23.12.05 з реєстраційним поштовим номером № 08-09/13164 (а.с.141 т.1, а.с.39 т.2).

Таким чином волевиявлення орендаря про відсутність його згоди  на продовження дії договору оренди було своєчасним.

Крім цього орендар про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди знав з зазначеної вище переписки.

В основу постанови апеляційного суду  був покладений акт МПП "Геліка", відповідно з яким підтверджується неотримання ним листа Фонду майна АР Крим від 22.12.05 № 08-09/13164 (а.с.26 т.2).

Такий акт є додатковим доказом у справі і міг прийматись апеляційною інстанцією до уваги лише в тому разі, коли заявник обґрунтував неможливість надання його до суду першої інстанції.

Таке обґрунтування в матеріалах справи відсутнє.

Зазначене процесуальне порушення зумовило помилковість судового рішення при апеляційному провадженні у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,  11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 06.07.06 у справі № 20-7/007 скасувати.

Рішення господарського суду м.Севастополя від 10.04.06 залишити без зміни.

Головуючий, суддя                                                                          Н.Кочерова     

Судді                                                                                                         В.Рибак

                                                                                         М.Черкащенко