Постанова від 31.07.2007 по справі 20-7/007

20-7/007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2007 року   Справа № 20-7/007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Нікітіна Олександра Анатоліївна, довіреність №  б/н   від 23.03.07,  Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва;

представник відповідача - Позднякова Марина Миколаївна, довіреність №  8   від 12.02.07,  Приватне мале підприємство "Гелика";

представник 3-ої особи - Соловйова Катеріна Сергіївна, довіреність №  01/2015   від 07.06.07,  Фонд майна Автономної Республіки Крим;

представник відповідача - Журавльова Олена Анатоліївна(повноваження перевірені),  Директор, Приватне мале підприємство "Гелика";

розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Гелика" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя  Ілюхіна Г.П.) від 11.06.2007 року у справі №20-7/007

за позовом           Дитячого спеціалізованого санаторія ім. О.О. Боброва (вул. Леніна, 35,Алупка,98676)

до           Приватного малого підприємства "Гелика" (вул. Дибенка, 9-1,Севастополь,99028)

 3-тя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

за заявою Приватного малого підприємства "Гелика" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 по справі № 20-7/007 про виселення Приватного малого підприємства "Гелика" із нежитлових приміщень.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного малого підприємства "Гелика"; 3-тя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим про виселення Приватного малого підприємства "Гелика" із нежилих приміщень.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року позов задоволено повністю, постановлено виселити Приватне мале підприємство "Гелика" з нежилих приміщень загальною площею 617 м., що знаходяться в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, і передати їх Дитячому спеціалізованому санаторію ім. А.А Боброва; стягнути з Приватного малого підприємства "Гелика" на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А Боброва 85,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 арк.с. 152-155).

                    Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2007 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено (т.2 арк.с.65-71).

                    Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 року скасовано, рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року залишено без змін (т.2 арк.с. 107-110).

                    27.04.2007 року відповідач - Приватне мале підприємство "Гелика"- звернувся до господарського суду з заявою (вх.№14491) про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення про відмову в позовних вимогах Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва про виселення; та зобов'язати укласти договір оренди Фондом майна Автономної Республіки Крим з Приватним малим підприємством "Гелика"   на  строк,   визначений   вартістю   невідокремлюваних поліпшень, що здійснені Приватним малим підприємством "Гелика" за згодою Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за період з 30.03.1997 року по 04.07.2004 рік станом на 2007 рік в розмірі 830717,00 грн. (т.З арк.с.54-59).

                    Ухвалою суду від 03.05.2007 заяву повернено в порядку пунктів 2, 3 частини п'ятої статті 113 Господарського процесуального кодексу України як така, що не підлягає прийняттю (т.З арк.с.52-53).

                    11.05.2007 відповідач - Приватне мале підприємство "Гелика" знов звернувся до господарського суду з заявою (вх.№15924) про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року за нововиявленими обставинами, в якому просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення про відмову в позовних вимогах Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва про виселення; та зобов'язання укласти договір оренди Фондом майна Автономної Республіки Крим з Приватним малим підприємством "Гелика" на строк, визначений вартістю невідокремлюваних поліпшень, що здійснені Приватним малим підприємством "Гелика" за згодою Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за період з 30.03.1997 року по 04.07.2004 рік станом на 2007 рік в розмірі 830717,00 грн., надавши додаткові документи (т.З арк.с.63-121).

                    Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.06.2007 року в задоволенні заяви Приватного малого підприємства "Гелика" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року по справі № 20-7/007 відмовлено.

                    Представник третьої особи в судовому засіданні першої інстанції пояснив та вважає, що підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами немає, так як судом прийнято рішення з урахуванням всіх доказів, наданих сторонами, а витрати на поліпшення не є нововиявленими доказами в цьому процесі виходячи з предмету та підстав позову, Фонд майна Автономної Республіки Крим згоди на поліпшення та ремонт об'єкту оренди не надавав.

                    На зазначений судовий акт Приватне мале підприємство "Гелика" подало апеляційну скаргу, в якій сторона просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя від 11.06.2007 року.

                    Заявник апеляційної скарги не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 778 Цивільного кодексу України, статей 23, 26, 27, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статей Господарського процесуального кодексу України.  

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

                    Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним рішення, ухвалу, які набрали законної сили за обставинами, які мають істотне значення для справи і не були і не могли бути відомі заявнику на момент розгляду справи.

                    На підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути переглянуто за двох умов:

-          істотність нововиявлених обставин для вирішення спору;

-          виявлення їх після прийняття рішення зі спору.

                    Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами ХІІІ розділу  Господарського процесуального кодексу України.

                    Нові докази, які не були своєчасно подані сторонами, не можуть визнаватись нововиявленими обставинами.

                    Судом першої інстанції при розгляді справи були  з'ясовані наступні обставини:

                    29.11.2004 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Відповідачем по справі укладено договір оренди державного майна, предметом якого є частина нежилих приміщень загальною площею 617 м2, що розташовані в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, визначених як державне майно.  Пунктами 1.2, 2.5, 2.6, 5.9 Договору зазначено наступне:

- орендодавець з урахуванням того, що вказане майно знаходиться у оперативному управлінні Позивача по справі, доручає останньому як балансоутримувачу, підписати акт приймання-передачі майна, вказаного в пункті 1.1 (згідно з Додатком № 1 до Договору);

- у випадку припинення дії договору майно повертається орендатором балансоутримувачу;

- майно вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передачі;

- у випадку припинення чи розірвання договору орендатор зобов'язується повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його до оренди, з урахуванням фізичного зносу, а у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря - компенсувати балансоутримувачу збитки;

- Пунктом 10 Договору встановлено строк його дії до 27.11.2005 року;

- Пунктом 10.7 Договору передбачено, що дія договору припиняється в випадках закінчення строку дії (т.1 арк.с. 18-22).

                    29.11.2004 року          балансоутримувач передав майно Відповідачу по справі (т.1 арк.с. 23).

                    30.11.2004 року додатковою угодою встановлено порядок компенсації комунальних послуг (т.1 арк.с. 29).

                    22.12.2005 року          листом за вих. № 08-09/13164 Орендодавець повідомив Орендаря про те, що договір оренди від 29.11.2004 року припинив свою дію 27.11.2005 року і у зв'язку з відмовою Міністерства охорони здоров'я України дати дозвіл на продовження його дії (лист від 24.11.2005 року № И-ОЗ-03/1305) у Фонду майна Автономної Республіки Крим відсутні підстави для продовження строку його дії. Зазначеним листом Орендодавець зобов'язав, на виконання пунктів 2.5, 2.6 Договору, повернути майно балансоутримувачу  - Дитячому спеціалізованому санаторію ім. А.А. Боброва та підписати акт приймання-передачі (т. 1 арк.с. 89).

                    Направлення кореспонденції підтверджується реєстром та повідомленням (т.1 арк. с. 138-141).

                    14.11.2005 року та 24.11.2005 року листом за вих. № 11-03-03/1305 Міністерство охорони здоров'я України проінформувало балансоутримувача і орендаря про неможливість продовження строку дії договору оренди (т. 1 арк.с. 34).

                    21.09.2005 року та 23.11.2005 року листами балансоутримувача Відповідач по справі також сповіщався про те, що після закінчення строку дії договору продовження його не планується, а також про необхідність звільнення відповідних приміщень по закінченню строку дії договору (т.1 арк.с. 32, 35).

                    Правовідносини сторін регулюються статтями 10, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, Главою 57 та статтями 759 - 786 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV.

                    Відповідно до статей 10, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

                    У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

                    Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

                    Договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено.

                    У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

                    Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

                    Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

                    Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

                    У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

                    Відповідач у відзиві на позов (вх. № 5420 від 03.03.2006 року) позовні вимоги не визнавав по мотивам, що викладені в ньому, основні з яких полягали в наступному:

- протягом місяця після закінчення строку дії договору Відповідач не отримав повідомлення від орендаря про те, що договір не буде продовжено;

- вся попередня переписка між санаторієм та Фондом майна Автономної Республіки Крим про можливе припинення договірних відносин не має правового значення;

- повідомлення отримано 09.01.2006 року по закінченню місячного терміну з дати закінчення договору;

- відповідач вважав договір пролонгованим та продовжує знаходитись у зв'язку з цим в орендованих приміщеннях, вклав у капітальний ремонт приміщень 400 000,00 грн. та має право на їх відшкодування (т. 1 арк.с. 59-61).

                    Про проведення капітального ремонту приміщення відповідачем при розгляді спору судом першої інстанції було відомо з відзиву відповідача, однак, це питання, виходячи з предмету та підстав позову не було і не може бути предметом оцінки та дослідження, так як згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

                    Господарський   суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

                    Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Спір про відшкодування невідокремлених поліпшень є предметом окремого спору між сторонами у справі № 20-8/288-7/056.

                    Вкладення орендаря в поліпшення орендованих приміщень не є підставою для звільнення від обов'язку передати орендоване майно у випадку закінчення строку дії договору орендодавцю чи балансоутримувачу. Діюче законодавство України регулює спеціальними нормами порядок та умови відшкодування.

                    Заява про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами відображає суб'єктивний підхід відповідача в розумінні обставин, відображених в справі № 20-7/007, які не відповідають фактичним; факт наявності договірних відносин і здійснення та умови поліпшень в період дії інших договорів, які не є предметом цього спору не є новоявленою обставиною, оскільки є лише джерелом відомостей про певні обставини, які були своєчасно надані при розгляді справи і не мають значення для справи.

                    Судом першої інстанції давалася оцінка всім тим доказам, документам, які були підставою та предметом позову. Заява не містила ні обставин, ні їх доказів, які є нововиявленими.

                    По суті і змісту в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач не надав доказів їх наявності, а просив встановити обставини, додатково перевірити і оцінити надані позивачем докази, встановити або вважати доведеними обставини, що були встановлені в рішенні чи відхилені судами, вирішити питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими.

                    Судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року по справі обґрунтоване, відповідало і відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, що також підтверджено касаційною інстанцією.

                    Вимога про зобов'язання укласти договір оренди Фондом майна Автономної Республіки Крим з Приватним малим підприємством "Гелика" на строк, визначений вартістю невідокремлюваних поліпшень, що здійснені Приватним малим підприємством "Гелика" за згодою Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за період з 30.03.1997 року по 04.07.2004 року не була предметом розгляду в справі № 20-7/007, тому не підлягає розгляду при зверненні з заявою в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України.

                    Перегляд в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України здійснюється в межах предмету та підстав позовних вимог, вирішених судом.

                    Таким чином, підстав для задоволення заяви Приватного малого підприємства "Гелика"  про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 року по справі № 20-7/007 за нововиявленими обставинами та перегляду і скасування зазначеного рішення судова колегія, так як і суд першої інстанції, не вбачає.

                    На підставі вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

                    Керуючись статтями 101, 103, 106, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу  Приватного малого підприємства "Гелика" залишити без задоволення.

                    2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 11.06.2007 року у справі № 20-7/007 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                О.А. Щепанська