Постанова

від 10.12.2012 по справі 41/226-75/318-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 41/226-75/318-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача-1: Кондратенко Т.В.;

відповідача-2: Самелюк К.О.;

третьої особи: не з'явились;

прокуратури: Стретович М.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.10.2012р.

у справі №41/226-75/318-2012 (Головуючий: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Стасюк С.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Державного агентства земельних ресурсів України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп"

2) Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мисан Віктор Іванович

про визнання недійсним та скасування пункту рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп" (далі - відповідач-1), Київської міської ради (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати недійсним та скасувати пункт 4 рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р. „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-Б у Дніпровському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.04.2008р. за №66-6-00469 у книзі записів держаної реєстрації договорів;

- визнати відсутнім у відповідача-1 права користування земельною ділянкою, що розташована на просп. Павла Тичини, 18-Б у Дніпровському районі м. Києва, площею 0,2614 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:137:0124, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 834 299,35 грн.;

- зобов'язати відповідача-1 повернути у комунальну власність міста Києва вищевказану земельну ділянку (том справи - 1, аркуші справи - 7-13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними рішенням відповідача-2 та договором оренди порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, повноваження по здійсненню якого покладено на позивача. Нормативно позивач обґрунтовував свої вимоги посиланням на положення Цивільного, Господарського та Земельного кодексів України, Конституції України, Законів України „Про оренду землі" та „Про місцеве самоврядування".

Відповідачі заперечували проти позовних вимог, зазначаючи про те, що оскаржуване позивачем і прокуратурою рішення №1123/3956 від 01.11.2007р. прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання недійсним вказаного рішення та договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, відсутні. Окрім того, відповідачі просили суд застосувати строк позовної давності, оскільки оскаржуване рішення було прийнято 01.11.2007р., а договір укладено 26.03.2008р., тоді як позов подано до суду лише в липні 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мисан Віктора Івановича (далі - третя особа).

Третя особа відзиву на позов не надала, явку свого представника у судові засідання місцевого господарського суду не забезпечила, у зв'язку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. у справі №41/226-75/318-2012 позов було задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним пункт 4 рішення Київської міської ради від 01.11.2007р. №1123/3956 „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі міста Києва";

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.03.2008 року, укладений між відповідачами, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) у книзі записів державної реєстрації договорів 08.04.2008р. №66-6-00469;

- визнано відсутність у відповідача-1 права користування земельною ділянкою, що розташована по пр. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі міста Києва, площею 0,2614 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:137:0124, вартість якої становить 834 299,35 грн.;

- присуджено до стягнення з відповідачів на користь Державного бюджету України по 31,88 грн. державного мита та 88,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. у справі №41/226-75/318-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави;

- прокуратурою не надано доказів, які б свідчили про перешкоди у здійсненні контролюючих повноважень позивача під час прийняття відповідачем-2 оспорюваного рішення;

- проект землеустрою було погоджено з усіма необхідними організаціями та отримано позитивні висновки з цього приводу;

- внесення змін до Генерального плану міста Києва не передбачено Земельним кодексом України, як обов'язкова передумова для вилучення земельних ділянок і надання їх у користування на умовах оренди;

- вирішення питання про передачу землі в користування є виключним правом рад (в даному випадку Київської міської ради) і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради;

- на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача-2, це рішення було погоджено з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київської міської санепідемстанції та державною експертизою;

- судом не було враховано позицію, наведену в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р. у справі №21-48а12 та в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. (щодо характеру ненормативних актів і їх одноразового застосування, внаслідок чого ці акти втрачають свою дію);

- прокуратурою не обґрунтовано поважності пропуск строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2012р.

26.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Державного агентства земельних ресурсів України. Окрім того, в клопотанні зазначено про те, що позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача-1 та просить суд відмовити в її задоволенні.

В судове засідання 26.11.2012р. з'явилися представники прокуратури та відповідачів. Третя особа не з'явилась, про поважність причин нез'явлення суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 26.11.2012р. представник відповідача-2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що Київською міською радою через місцевий господарський суд подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. у справі №41/226-75/318-2012 і, на думку відповідача-2, доцільним буде розпочати розгляд справи вже після вирішення судом питання щодо можливості прийняття вищевказаної апеляційної скарги до провадження.

Колегія суддів задовольнила вищевказане клопотання представника відповідача-2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.12.2012р.

03.12.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. у справі №41/226-75/318-2012, в якій відповідач-2 просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. апеляційну скаргу відповідача-2 було повернуто без розгляду на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.12.2012р. представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. у справі №41/226-75/318-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.12.2012р. представник прокуратури заперечував проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 10.12.2012р. не з'явились. Третя особа про поважність причин нез'явлення суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача і третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

01.11.2007р. відповідачем-2 було прийнято рішення №1123/3956 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва" (том справи - 1, аркуші справи - 44-45), яким вирішено:

- внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005р. №806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця №2), земельну ділянку площею 0,26 га біля озера Тельбін у Дніпровському районі м. Києва;

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачу-1 для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва;

- змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,1313 га на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва, яка належить на праві власності відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2005р. серія ВСВ №619025, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.07.2005р. №09-8-00045, та дозволити її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території;

- передати відповідачу-1, за умови виконання пункту 5 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,26 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- зобов'язано відповідача-1 виконувати обов'язки власника земельної ділянки та землекористувача відповідно до вимог ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу України;

- питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003р. №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва";

- у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та право користування земельною ділянкою; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 03.04.2007р. №19-3172 та від 31.10.2007р. №09-12345, дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 23.10.2007р. №3262, Київської міської санепідемстанції від 31.10.2007р. №2213, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 02.10.2007р. №05-08/7418, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД" від 10.10.2007р. №148-2236;

- питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (висновок обстеження зелених насаджень від 07.09.2007р. №135) та інші питання майнових відносин вирішити в установленому порядку;

- проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм; до початку будівництва перерахувати місту кошти через Головне управління економіки та інвестицій як компенсацію витрат за інженерну підготовку та гідронамив території та повернути до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державний акт на право власності на земельну ділянку від 07.07.2005р. №09-8-00045 для внесення змін до державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

26.03.2008р. між відповідачем-2, як орендодавцем, та відповідачем-1, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 3.1) орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.11.2007р. №1123/3956 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором (том справи - 1, аркуші справи - 46-48).

Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва;

- розмір - 0,2614 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території;

- кадастровий номер 8000000000:90:137:0124.

Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-18696/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 11.02.2008р. №123 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 834 299,35 грн.

Договір укладено на п'ять років.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 26.03.2008р. було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.04.2008р. за №66-6-00469 у книзі записів державної реєстрації договорів. Окрім того, 26.04.2008р. договір оренди земельної ділянки був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. та зареєстровано в реєстрі за №188 (том справи - 1, аркуш справи - 23).

Позивачі та прокуратура просили визнати недійсним пункт 4 рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р., визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами на підставі вищевказаного рішення, визнати відсутнім у відповідача-1 права користування земельною ділянкою, що розташована на просп. П.Тичини, 18-Б у Дніпровському районі м. Києва, площею 0,2614 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:137:0124, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 834 299,35 грн., а також зобов'язати відповідача-1 повернути цю ділянку у комунальну власність міста Києва. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення №1123/3956 від 01.11.2007р. прийнято з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим Договір, який був укладений між відповідачами, суперечить вимогам чинного законодавства.

Місцевий господарський суд задовольнив позов в частині вимог про визнання недійсним пункту 4 рішення відповідача-2 від 01.11.2007р. №1123/3956 „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі міста Києва", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008р., укладеного між відповідачами, а також визнання відсутнім у відповідача-1 права користування спірною земельною ділянкою, визнавши вказані вимоги нормативно та документально підтвердженими. В частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 повернути земельну ділянку до комунальної власності територіальної громади міста Києва було відмовлено, оскільки позивач у даній справі не наділений повноваженнями здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Закон України „Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В п.п. "а" - "в" ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В ст. 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В ст. 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р.) передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України "Про основи містобудування", який спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Відповідно до ст. 19 названого Закону (в редакції, чинній на момент прийняття рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р.) містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством. Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок; визначення поверховості та інших параметрів забудови території; розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу) (ст. 13 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р.).

В процесі судового розгляду було встановлено, що 28.03.2002р. відповідачем-2 було прийнято рішенням №370/1804 "Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року", яким вирішено: затвердити Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року; розробити та подати на розгляд Верховної Ради України відповідні матеріали щодо створення в системі адміністративно-територіального поділу України нової адміністративно-територіальної одиниці з особливим статусом - Київський столичний округ; виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації): підготувати та подати до Київської міської ради пропозиції щодо створення комунального підприємства "Інститут Генерального плану міста Києва" (далі - КП "Київгенплан") з вирішенням майново-правових питань з АТ "Київпроект" в установленому порядку.

Однак детальний план території та план земельно-господарського устрою на спірну земельну ділянку у встановленому порядку затверджено не було.

19.07.2005р. відповідачем-2 було прийнято рішення №806/3381 від "Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", відповідно до п.п.5, 6 якого землі зелених зон підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання. На землях природоохоронного призначення заборонено будівництво чи господарська діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій та перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно з Генеральним планом міста, затвердженим вищевказаним рішенням відповідача-2 №370/1804 від 28.03.2002р. та Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва, затвердженої рішенням відповідача-2 №806/3381 від 19.07.2005р., територія спірної земельної ділянки за функціональним призначенням належить до зони зелених насаджень загального користування та водоймищ (парк біля озера Тельбін).

В ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р.) передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як було встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стафед" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-1 для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. П.Тичини, 18-Б у Дніпровському районі м. Києва. Вказаний проект був погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (висновок №05-08/7418 від 02.10.2007р. - том справи - 1, аркуші справи - 134-135), Головним управлінням земельних ресурсів (висновок до справи Д-2563 - том справи - 1, аркуші справи - 141-143), Дочірнім підприємством "Інститут генерального плану міста Києва" (лист №3262 від 23.10.2007р. - том справи - 1, аркуші справи - 131-132), Головним управлінням охорони культурної спадщини (відбиток штампу з надписом "погоджено" від 01.11.2007р. міститься на титульному аркуші проекту - том справи - 1, аркуш справи - 113, лист №2460 від 20.04.2007р. - том справи - 1, аркуш справи - 140).

З наявних у матеріалах справи висновку щодо використання земельних ділянок №19-3172 від 03.04.2007р та листа-погодження проекту землеустрою №09-12345 від 31.10.2007р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, вбачається, що вказане управління надало погодження лише за умови внесення змін до рішення відповідача-2 №806/3381 від 19.07.2005р. "Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", а також до Генерального плану розвитку міста (том справи - 1, аркуші справи - 25-27).

Також у справі наявний висновок Київської міської санепідемстанції №2213 від 31.10.2007р., згідно з яким спірна земельна ділянка придатна для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території відповідачем-1, але проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується за умови внесення в установленому порядку змін до генерального плану міста та затвердження їх рішенням Київради. При розробці проекту будівництва необхідно дотримуватись діючих норм та вимог встановлених для даного виду будівництва. Проект будівництва підлягає погодженню у встановленому законодавством порядку, в тому числі і з міськсанепідемстанцією. У випадку невиконання однієї з перерахованих умов, даний висновок втрачає свою дію (том справи - 1, аркуш справи - 28-29).

Згідно з п.п.10, 11 висновку державної землевпорядної документації №119/04-08 від 01.11.2007р. відповідачу-1 необхідно погодити план відведення земельних ділянок та викопіювання з топоплану з начальником відділу землевпорядкування Дніпровського району; рішенням Київської міської ради, зокрема, передбачити: внесення зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, а саме перевести територію в межах визначених містобудівним обґрунтуванням з зони зелених насаджень загального користування до зони громадської забудови; затвердити містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації; внесення змін до „Програми комплексного розвитку зелених зон міста Києва до 2010р. та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", затвердженої рішенням Київради від 19.07.2005р. №806/3381. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачу-1 для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. П.Тичини, 18-Б у Дніпровському районі м. Києва в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується після виконання зауважень, викладених у пункті 10 цього висновку (том справи - 1, аркуші справи - 102-103).

З наведеного вище вбачається, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київська міська санепідемстанція та державна експертиза надавали погодження проекту землеустрою по відведенню спірної земельної ділянки за умови внесення відповідних змін до Генерального плану розвитку міста Києва, але їх вимоги виконані не були, внаслідок чого висновки (погодження), надані Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, а також Київською міською санепідемстанцією втратили чинність.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належних та допустимих доказів на підтвердження внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено, що проект землеустрою по відведенню спірної земельної ділянки не отримав погодження у порядку, визначеному ст. 123 Земельного кодексу України, а тому не міг бути затверджений відповідачем-2 (Київською міською радою) без позитивного узгодження з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища і Київською міською санепідемстанцією.

Згідно з ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржуваний пункт 4 рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р. „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі міста Києва" був прийнятий з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства без розроблення детального плану території, земельно-господарського устрою, без внесення змін до Генерального плану міста Києва та затвердження відповідачем-2 містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову в частині визнання недійсним вищевказаного пункту рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р.

Відносно позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008р., укладеного між відповідачами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договір оренди земельної ділянки від 26.03.2008р. був укладений на підставі пункту 4 рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р.

Однак вказаний пункт рішення відповідача-2 визнаний судом недійсним як такий, що був прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вищевказаний договір також підлягає визнанню недійсним і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовна вимога про визнання відсутнім у відповідача-1 права користування спірною земельною ділянкою є похідною від вимог про визнання недійсними рішення відповідача-2 №1123/3956 від 01.11.2007р. та Договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008р., спрямована на поновлення порушеного права власності територіальної громади міста Києва на цю ділянку, внаслідок прийняття відповідачем-2 неправомірного рішення, а тому підлягає задоволенню.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 повернути у комунальну власність міста Києва спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як уже наголошувалось вище, система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зокрема, в ст. 60 названого Закону передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

З вищенаведеного випливає, що вимога про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності міста Києва може бути заявлена лише Київською міською радою, як представником територіальної громади міста Києва, або в її інтересах. Натомість, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, у даній справі Київська міська рада виступає у процесуальному статусі відповідача-2, а тому позовні вимоги Державного агентства земельних ресурсів України в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача-1 на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. щодо характеру ненормативних актів і їх одноразового застосування, внаслідок чого ці акти втрачають свою дію, не приймається судом до уваги, оскільки вищевказане рішення стосується скасування чи зміни органом місцевого самоврядування власного раніше прийнятого рішення. Натомість в даному випадку предметом розгляду є вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-2, як органу місцевого самоврядування, у зв'язку з порушенням вимог діючого законодавства при його прийнятті.

Твердження відповідачів про те, що позивачем було пропущено законодавчо встановлений строк позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що про прийняття оскаржуваних позивачем рішення та договору оренди земельної ділянки прокуратурі стало відомо лише в липні 2011 року за результатами проведення перевірки доводів, викладених у запиті народного депутата України Павловського А.М. щодо законності забудови озера Тельбін у м. Києва (том справи - 1, аркуші справи - 212-217).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Позов було подано прокуратурою до суду 25.07.2011р., про що свідчить відбиток штампу Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва (том справи - 1, аркуш справи - 7), тобто в межах законодавчо встановленого строку позовної давності і підстави для його застосування відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноБізнесГруп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. у справі №41/226-75/318-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №41/226-75/318-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Іоннікова І.А.