Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-49/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ К-51003/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року,-

у с т а н о в и л а :

У червні 2007 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ).

В позові зазначав, що є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3 групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши перерахунки.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок позивачу з 1 квітня 2007 року державної пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та стягнуто суму їх заборгованості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року постанову суду першої інстанції, у частині стягнення відповідних коштів пенсії за період 1 квітня 2007 по 1 вересня 2008 роки, скасовано та відмовлено у позові, в решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду, у частині стягнення суми заборгованості пенсії, скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50,54 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсії позивачу проведений, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» і становить 19,91 гривень.

Суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на державну та додаткову пенсію передбачену статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, і того, що застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і перерахунок пенсії за 2007-2008 роки.

Правильним є висновок апеляційного суду і в частині відмови в стягненні відповідних сум заборгованості пенсії.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначені повноваження суду при вирішенні справи.

Так, за приписами частини другої і третьої цієї статті у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням цих вимог закону і повноважень суб'єкта владних повноважень апеляційний суд і поклав обов'язок здійснити перерахунок пенсії і її виплату.

Рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.