Постанова

від 03.12.2012 по справі 21/127-11/2-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа№ 21/127-11/2-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Авдеєва П.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.12.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» на рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року (повний текст підписано 19.09.2012 року)

у справі № 21/127-11/2-12 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області та Київської обласної ради

до 1. Томашівської сільської ради;

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Арістей»

про визнання недійсним рішення та державних актів та зобов'язання

вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2012 року у справі № 21/127-11/2-12 в позові Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради відмовлено. Позов Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області задоволено. Визнано недійсним рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2008 року № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації». Визнано недійсними Державні акти про право власності на землі ділянки, видані сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Арістей» 12.11.2009 року, а саме:

- ЯИ № 422324 на земельну ділянку за адресою: Київська область, с.Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 площею 0.1817 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0013), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004;

- ЯИ № 422325 на земельну ділянку за адресою: Київська область, с. Томашівка, вул. Леніна 1, площею 0,1673 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0014), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00003;

- ЯИ № 422326 на земельну ділянку за адресою: Київська область, с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2 площею 1,5328 га (кадастровий номер 3224986202:01:001:0171), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00002.

Зобов'язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей» повернути земельні ділянки загальною площею 1,8818 га, а саме: земельну ділянку за адресою Київська область, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 площею 0.1817 га, кадастровий номер 3224986201:01:005:0013; земельну ділянку за адресою Київська область, с. Томашівка, вул. Леніна 1 площею 0,1673 га кадастровий номер 3224986201:01:005:0014 та земельну ділянку за адресою Київська область, с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2 площею 1,5328 га кадастровий номер 3224986202:01:001:0171 до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до надання їх у власність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей».

Стягнуто з СТОВ «Арістей» в доход державного бюджету України 536,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області в доход державного бюджету України 536,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, СТОВ «Арістей» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року у справі №21/127-11/2-12 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач-2 посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 15.10.2012 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №21/127-11/2-12 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представники відповідачів в судовому засіданні надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні прокурор надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу СТОВ «Арістей» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 24 сесії V скликання Томашівської сільської ради від 18.12.2008 року № 4/9 затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок СТОВ «Арістей» в с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2 (комора) в межах Томашівської сільської ради площею - 1,5328 га, в с.Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 (адміністративний будинок) в межах Томашівської сільської ради площею - 0,1817 га, в с.Томашівка, вул. Леніна, 1 (будівля олійниці та млина) в межах Томашівської сільської ради площею - 0,1673 га, загальна площа ділянок - 1,8818 га.

Цим же рішенням від 18.12.2008 року передано безкоштовно у приватну власність СТОВ «Арістей» земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) площею 1,8818 га та попереджено керівництво СТОВ «Арістей», якому передані земельні ділянки у приватну власність, про відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням та інші порушення земельного законодавства.

На підставі зазначеного рішення від 18.12.2008 року № 4/9, 12.11.2009 року СТОВ «Арістей» видано державні акти на право власності на вищезазначені ділянки, а саме:

- ЯИ № 422324 на земельну ділянку площею 0,1817 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0013), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:958:00004;

- ЯИ № 422325 на земельну ділянку площею 0,1673 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0014), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:958:00003;

- ЯИ № 422326 на земельну ділянку площею 1,5328 га (кадастровий номер 3224986202:01:001:0171, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:958:00002.

У вересні 2011 року Фастівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області та Київської обласної ради до Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей», в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №5082 від 17.10.2011 року просив: 1) визнати недійсним рішення Томашівської сільської ради від 18.12.2008 року № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації»; 2) визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки: від 12.11.2009 року серії ЯИ №422326 на земельну ділянку площею 1,5328 га кадастровий номер 3224986202:01:001:0171; від 12.11.2009 року серії ЯИ № 422324 на земельну ділянку площею 0,1817 га кадастровий номер 3224986201:01:005:0013; від 12.11.2009 року серії ЯИ № 422325 на земельну ділянку площею 0,1673 га кадастровий номер 3224986201:01:005:0014; 3) зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей» повернути зазначені земельні ділянки загальною площею 1,8878 га до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані.

В обґрунтування позову прокурором зазначено, що спірним рішенням від 18.12.2009 року №4/9 Томашівською сільською радою затверджено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Арістей» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на ряд земельних ділянок в с. Ярошівка та с. Томашівка Фастівського району. На підставі вказаного рішення відповідачу-2 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Зазначене рішення та державні акти суперечать вимогам ст.ст. 22, 25, 28, 116 ЗК України, оскільки законом не передбачена безоплатна передача земель у власність юридичних осіб.

Також, спірні земельні ділянки частково належали до державної власності і перебували у постійному користуванні КСП ім. Буйка у складі земель на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 22.12.1995 року та в колективній власності у складі земель на підставі Державного акта на право колективної власності на землю від 22.12.1995 року. КСП ім. Буйка було ліквідовано, земельні ділянки не підлягали розпаюванню та у власність або користування фізичним або юридичним особам не надавались. Засновниками СТОВ «Арістей» є фізичні особи, які не є колишніми працівниками КСП ім. Буйка.

Відповідач-2 є власником будівель, що розташовані на спірних земельних ділянках, однак, відповідно до положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, безоплатне набуття власником будівель у власність земельних ділянок, які перебували у користуванні, законом також не передбачено. За таких обставин оспорювані рішення та державні акти підлягають визнанню недійсними та скасуванню, а земельні ділянки підлягають поверненню до державної власності.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2012 року у справі № 21/127-11/2-12 в позові Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради відмовлено. Позов Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області задоволено.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом встановлено факт невідповідності спірного рішення положенням статей 116, 127, 134 ЗК України, у зв'язку з чим суд, дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Судом визнано недійними державні акти на право власності на земельні ділянки ЯИ №422326, ЯИ №422324, ЯИ №422325, виданих 12.11.2009 року СТОВ «Арістей».

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов'язання СТОВ «Арістей» повернути земельні ділянки загальною площею 1,8878 га до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані також підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Нормами статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 34 ст. 26, пункту 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції від 16.09.2008 року, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

18.12.2008 року рішенням Томашівської сільської ради №4/9 вирішено безкоштовно передати у приватну власність СТОВ «Арістей» земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) загальною площею 1,8818 га.

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, земля надавалася для обслуговування існуючих будівель та споруд, а саме: комори в с. Ярошівка, адмінбудинку, олійниці та млина в с. Томашівка, які належать СТОВ «Арістей» на праві власності відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 21.02.2007 року ЯЯЯ № 419231 (комора 180,9 кв.м. в с. Ярошівка), від 04.12.2006 року ЯЯЯ № 419140 (адмінбудинок 370,7 кв.м. в с. Томашівка) та від 05.12.2006 року ЯЯЯ № 419141 (олійниця 193,2 кв.м. та млин 192,2 кв.м. в селі Томашівка), копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди.

З аналізу зазначених норм закону колегія суддів вважає, що при придбанні об'єктів нерухомості, які розташовані на земельних ділянках, юридична особа - власник будівель отримує право викупу або укладення договору оренди на землю без проведення земельного аукціону, але не право безоплатного отримання земельних ділянок у власність, при цьому новий власник не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що Земельним кодексом України не передбачено ані можливості безоплатного набуття юридичними особами земельних ділянок, ані повноважень органів місцевого самоврядування на безоплатну передачу юридичним особам земельних ділянок у власність, в тому числі для обслуговування розташованих на них об'єктів нерухомості.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведене вище та беручи до уваги встановлення факту невідповідності спірного рішення положенням статей 116, 127, 134 ЗК України, судом першої інстанції правомірно визнано обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога прокурора про визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №422324, серії ЯИ №422325, серії ЯИ №422326, що зареєстровані 12.11.2009 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №02:09:958:00004, №02:09:958:00003, №02:09:958:00002, оскільки вказані державні акти видані СТОВ «Арістей» на підставі рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008 року, яке не відповідає чинному законодавству, прийняте поза межами повноважень.

Окрім цього, виходячи зі змісту ст. 78 Земельного кодексу України земля може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України (в редакції від 16.09.2008 року, чинній на момент виникнення спірних відносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Частиною 4 ст. 83 ЗК України передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність, зокрема, у разі передачі їм земель державної власності.

Згідно з ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних осіб.

Іншою підставою набуття територіальними громадами права комунальної власності на землі є проведення на відповідній території розмежування земель державної та комунальної власності.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування встановлені Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Відповідно до п. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні і міські ради за погодженням з відповідними органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування у межах їх територій.

Статтею 10 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

Як вбачається з листа Томашівської сільської ради до Фастівського міжрайонного прокурора №293 від 10.11.2011 року (том 2 аркуш справи 78), 10.11.2011 року на засіданні сесії Томашівської сільської ради VI скликання прийнято рішення щодо вжиття невідкладних заходів з метою проведення відповідних дій по розмежуванню земель державної та комунальної власності та було прийнято рішення щодо виготовлення проекту землеустрою по розмежуванню земель державної та комунальної власності.

За повідомленням Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області від 02.08.2012 року № 3873 (копія залучена до матеріалів справи), вбачається, що станом на 01.07.2012 року згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель Фастівського району на території Томашівської сільської ради землі, які перебувають у комунальній власності - відсутні. Станом на 01.08.2012 року на території Томашівської сільської ради не проведено розмежування земель державної та комунальної власності.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності СТОВ «Арістей» на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що земельні ділянки для обслуговування існуючих будівель і споруд загальною площею 1,8818 га надавались за рахунок земель державної власності і розташовані в межах населених пунктів сіл Ярошівка та Томашівка, що вбачається з акта обстеження земельної ділянки від 01.10.2007 року та викопіювання з формування території і встановлення меж Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Беручи до уваги вищенаведене, судом першої інстанції достовірно було встановлено та досліджено той факт, що спірні земельні ділянки до їх надання у власність відповідачу-2 належали до земель державної власності в межах населених пунктів сіл Ярошівка та Томашівка, і повноваження щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками (але не право власності) належали Томашівській сільській раді.

У відповідності до частини 3 статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 та пункту 4 частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту права може бути в тому числі відновлення становища, яке існувало до порушення.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги прокурора про зобов'язання СТОВ «Арістей» повернути земельні ділянки загальною площею 1,8878 га до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані.

Як вбачається із матеріалів справи прокурором подано позов в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області та Київської обласної ради.

Згідно з статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 ЗУ «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В силу статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 2 статті 29 ГПК України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинен зазначати в якості позивача той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законом повноваження на подання відповідного позову до суду.

Нормами статті 8 ЗК України (в редакції від 08.07.2011 року, чинній на момент звернення прокурора з позовом у справі № 12/127-11) визначено, що до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація землеустрою; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення та зміна меж сіл, селищ; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Місцевим господарським судом достовірно було встановлено, що спірні земельні ділянки до їх надання у власність відповідачу-2 належали до земель державної власності в межах населених пунктів сіл Ярошівка та Томашівка, і повноваження щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками (але не право власності, яке належить державі) належали Томашівській сільській раді.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в позові прокурору в інтересах держави в особі Київської обласної ради, оскільки остання не бере участі у спірних правовідносинах, у справі відсутні порушені права Київської обласної ради, які мають бути захищені в судовому порядку, а тому Київська обласна рада є неналежним позивачем у справі.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду не бере до уваги твердження скаржника, що ГУ Держкомзему в Київській області є неналежним позивачем, враховуючи наступне.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про головне управління Держкомзему в області, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 року №123 і зареєстрованого в Мін'юсті 10.07.2008 року за № 623/15314 (чинного станом на час звернення прокурора з позовом у справі 12/127-11) Головне управління Держкомзему у області (далі - головне управління) є територіальним органом Держкомзему, йому підзвітне і підконтрольне.

Одним з основних завдань ГУ Держкомзему в області було здійснення державного контролю за використанням і охороною земель. Для виконання своїх основних завдань ГУ Держкомзему в області (відповідно до підпунктів 37, 38 пункту 4 вказаного Положення) порушує у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності; здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів.

Отже, на момент звернення прокурора до господарського суду Київської області з даним позовом ГУ Держкомзему в Київській області було належним позивачем у справі.

Згідно з Постановою КМУ від 17.08.2011 року № 974 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів та реорганізовано територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів. За переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови, позивач 1 у справі - Головне управління Держкомзему у Київській області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління Держземагентства у Київській області.

Відповідно до пункту 1, підпункту 33 пункту 4 Положення про Головне Управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 року № 258 та зареєстрованого в Мін'юсті 30.05.2012 року за №852/21164, Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань звертається з позовами до суду з питань порушення вимог законодавства. Згідно даного положення не визначено, що Головне Управління Держземагентства в області є правонаступником Головного Управління Держкомзему в області.

Як вбачається з даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.09.2012 року №14682173, юридична особа Головне управління Держкомзему у Київській області значиться в Єдиному державному реєстрі і не є припиненою.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення прокурора з позовом Головне управління Держземагентства в Київській області не існувало, а державний контроль за використанням та охороною земель здійснював позивач-1 відповідно до свого Положення, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших законів.

Більше того, на момент прийняття оскаржуваного рішення реорганізація позивача-1 шляхом приєднання до Головного управління Держземагентства у Київській області не завершена, останній як юридична особа не припинений, а тому Головне управління Держкомзему в Київській області є належним позивачем у справі.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області про:

1) визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради від 18.12.2008 року № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації»;

2) визнання недійсними Державних актів про право власності на землю, виданих СТОВ «Арістей» 12.11.2009 року, а саме: ЯИ № 422324 на земельну ділянку площею 0,1817 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0013), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:958:00004; ЯИ № 422325 на земельну ділянку площею 0,1673 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0014), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00003; та ЯИ №422326 на земельну ділянку площею 1,5328 га (кадастровий номер 3224986202:01:001:0171, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00002;

3) зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» повернути земельні ділянки загальною площею 1,8818 га, а саме земельну ділянку площею 0,1817 га, кадастровий номер 3224986201:01:005:0013, земельну ділянку площею 0,1673 га кадастровий номер 3224986201:01:005:0014 та земельну ділянку площею 1,5328 га кадастровий номер 3224986202:01:001:0171 до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до надання їх у власність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Арістей» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 14.09.2012 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» на рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року у справі №21/127-11/2-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 14.09.2012 року у справі №21/127-11/2-12 залишити без змін.

3. Справу №21/127-11/2-12 повернути до господарського Київської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Авдеєв П.В.

Гаврилюк О.М.